Продовження традицій Т. Шевченка та народних дум у зображенні матері-страдниці (за поемою І. Ф. Драча “Чорнобильська мадонна”) (1 варіант)
Актуальність – одна з головних ознак творів відомого сучасного поета Івана Драча. Будучи відомим як громадський діяч, він вступає у непримиренну боротьбу із суспільним злом, завжди вчасно відгукується на події, що відбуваються як у світі, так і в Україні. Нищівна сила слова, притаманна Івану Драчу, діє як сильний удар по “хворобах” суспільства – бюрократизму, моральній деградації, культурному занепаду. Звертається поет і до соціально-політичних тем, проблем охорони здоров’я та екології.
У цьому плані найбільш показовою є поема
Під час написання “Чорнобильської мадонни” Іван Драч поставив собі за мету не стільки детальний опис подій того дня, скільки погляд на цю проблему крізь призму сучасності й майбутнього. Поему називають “мозаїкою”, оскільки, прагнучи передати неоднозначність і багатоликість страшної катастрофи, автор у структурі твору поєднує власне бачення проблеми, цитує інших письменників, наводить уривки із
Протягом усієї поеми провідним постає образ Мадонни-матері. Зображення матері-страдниці – не новий мотив у світовій літературі, він має біблійні витоки. В українській літературі образ матері ми перш за все асоціюємо з народними думами та з творчим доробком Тараса Шевченка. У поемі ж цей образ узагальнений, він не має конкретного часового виміру: “від Рубльова до Леонардо да Вінчі, від Вишгородської Мадонни і до Сікстинської, від Марії Оранти до атомної Японки.”
Але яким би різноманітним не поставав цей образ у поемі, він – втілення світового смутку, порятунку всього людства від страшної загибелі. Згадавши про матір, врешті-решт, про біблійну святу Марію, люди повинні схаменутися, задуматись над майбутнім, тому що
Вона дивиться, дивиться в душу.
Вона палить очима до дна.
А я все це дотерпіти мушу.
Бо в душі не душа, а вина.
Що ж до українського народу, то він, на думку автора, повинен відгукнутися на фольклорний образ матері-страдниці, яка вже не побачить своїх синів, або на промовистий образ шевченківської Катерини:
У юрмищі хрещатицького дня
Ти боса йшла, ти, сива Катерина –
Бунт Врубеля з кирилівського дна,
Летюча йшла, жагуча і поривна.
Поет звертається до народної та шевченківської творчості, бо сподівається, що на це відгукнеться історична пам’ять українського народу, для якого образ матері – святий. Іван Драч досягає своєї мети: читаючи поему, переповнюєшся жахом, гострим бажанням терміново діяти, щоб зупинити загрозу радіаційного отруєння. І перш за все згадуєш свою матір… Чорнобильська ж мати – мати всієї планети.
Хто ж там, сиву, посміє займати?
Сіль пізнання – це плід каяття…
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету… Це хворе дитя!..
(1 votes, average: 5.00 out of 5)