Роль Мефістофеля у пошуках сенсу буття Фаустом (за трагедією Йоганна Гете “Фауст”)
I. Йоганн Вольфганг Гете – мислитель і вчений, основоположник німецької літератури (відображав найважливіші тенденції і протиріччя епохи).
II. Трагедія “Фауст” – підсумковий філософський твір (сенс життя – у діяннях в ім’я людини).
1. Сенс людського буття (суперечка Бога з Мефістофелем про гідність людини, яка закінчується згодою Господа на експеримент з доктором Фаустом).
2. Оптимістичний погляд Бога (заснований на вірі в людський розум, творчі сили, а Мефістофель потрібний, щоб не давати людям заспокоюватися і задовольнятися
Людина не всякчас діяльності радіє,
Понад усе кохає Супокій;
Потрібен їй супутник ворушкий,
Щоб бісом грав і збуджував до дій).
3. Випробування Фауста (подолати різноманітні спокуси, щоб знайти себе, усвідомити власну велич і покликання, віддати душу Мефістофелю в тому разі, коли перестане шукати, задовольниться тим, що має).
4. Ставлення Мефістофеля до людей та до свого життя (“Я так люблю живих людей, Як любить кіт живих мишей” – живе без ілюзій, без надій і без віри).
Тягар провини Фауста за загублене життя коханої та вищий сенс буття (спокуси реального життя, молодість,
5. Вічна суперечка Фауста і Мефістофеля (суперечка добра і зла).
IІI. Головний висновок трагедії “Фауст” (тільки в праці і вічному пошуку можливий розвиток і вдосконалення людини).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)