Шкільний твір по ліриці О. Хайяма
Східний мудрець і поет Абу Алі був учителем молодих Омарів Хайяма, що стало згодом видатним поетом. Ім’я Хайяма зазвучало в усьому світі. Його вірші стали перекладати на всі мови й із замилуванням читати й дорослі, і діти. А в його Творчості головною темою пройшла тема, певна його вчителем, – тема пізнання миру людиною. Розгадці таємниці світобудови поет присвятила все своє життя.
Але чи розгадав він цю таємницю? Відповідь знаходимо в його віршах:
Хто в таємниці вічності проникнув? Не ми, друзі Залишилася темною нам загадка буття
Таємниця залишилася. Але велику цінність представляють самі спроби великого мудреця осягти закони Вселеної, глибина його думки, значимість і вагомість його висновків, поезія його слова. Питання пристрою миру ще в юні роки почали хвилювати Хайяма. “Невже ми й наша Земля є центр світобудови? – с подивом і сумнівом запитував він батька. – Подивися на зірки в ясну ніч. Їхні тисячі й тисячі. Піднімися на найвищий мінарет, на верхівку гори.
Вони не стали ні ближче, ні далі… Але це не суть важливо. Важливо інше. Чи не здається
И на нелегкому шляху вивчення миру його чекало безліч питань, мучень, розчарувань, сумнівів. Чи пізнаваний мир взагалі? І якщо так, те яким же образом? Є чи межа людському пізнанню? І що за цією межею? Чи вільна людина л своїх учинках, у своєму русі за істиною?
А якщо ні, те чому? Цей список загадок, що мучили поета, можна продовжувати нескінченно:
Тривога вічна мені не дає зітхнути, Від стогонів сумних моя утомилися груди, Навіщо прийшов я в мир, раз без мене, із мною чи Всі так само він вершить свій незрозумілий шлях?
Але все-таки поет продовжував шукати. У цьому йому допомагала його природна тяга до всіляких наук, у яких він чимало превстиг. |Наука допомагала йому пізнавати мир, а його відкриття збагачували науку. Так і продовжував існувати Омар Хайям у тісному взаємодій з миром і його законами:
Кожний молиться Богу на власний лад Усім нам хочеться в рай і не хочеться вад. Лише мудрець, що осягає задум божий Пекельних борошн не страшиться й раю не рад
Мир величезний і складний. І невеликим, але від того не менш цікавим сегментом цього величезного, нескінченного й складного миру є мир людини – його внутрішній мир. І в ньому також діють свої закони, він також зберігає свої загадки й таємниці, розгадати які Омар Хайям прагнув все своє життя. Відповідно до існуючих філософських теорій, що оточує нас мир є макрокосм, “великий мир”. А людина є мікрокосм, “маленький мир”. І мири ці постійно взаємодіють, існують у нерозривному зв’язку.
Подібним до теорій випливав у своїх міркуваннях і Омар Хайям. В одному зі своїх рубай (чотиривіршів) він пише:
Джемишида чашу я шукав, не знаючи сну, Коли ж мною земля була обійдена, Від чоловіка мудрого довідався я, що дарма Так далеко ходив, – у моїй душі вона
Бажаючи осягнути мир навколо, потрібно спочатку вивчити й зрозуміти свій внутрішній мир, свою душу, переконаний поет. Підтвердженням і продовженням цих думок є рядки іншого вірша:
“Пекло й рай – у небесах”, – затверджують ханжі Я, у себе заглянувши, переконався в неправді: Пекло й рай – не кола в палаці мирозданья, Пекло й рай – це дві половинки душі
Життя коротке, а пізнати хочеться геть усе. На жаль, всього життя не вистачить на пізнання навіть крихітної частини. І все-таки сил у поета було багато, а його спрага пізнання – неутолима. Можливо саме завдяки цьому він залишив після себе такий яскравий слід
Омар Хайям… Це ім’я буде хвилювати ще не одне покоління людей. Мир Хайяма, відбитий у його рубайяте, – це мир болючих питань і загадок, з якими зіштовхується кожна мисляча людина й на які кожний по-своєму намагається знайти відповідь протягом свого життя. І чотири рядки виявляються настільки ємними, що мільйони читачів знаходять у них свої думки й почуття, думаючи й співпереживаючи разом з Омаром Хайямом
(1 votes, average: 5.00 out of 5)