Скарби української мови

Народ, держава, мова – це поняття нероздільні. Без мови немає народу, і, навпаки, без народу не існує мови. Наша рідна українська мова – це мова Тараса Шевченка й Івана Франка, Лесі Українки й Михайла Коцюбинського, Олеся Гончара і Ліни Костенко…

Наша гордість і наша краса – материнська мова, яка тихо лунає над нашою колискою з перших днів життя.

Увесь світ визнає милозвучність, високі зображувальні можливості, багатющу лексику нашої мови.

Що значимо ми без мови?

Харківська поетеса А. Солодовникова у своєму вірші про рідну

мову пише:

О мово материнська! Я без тебе –

Ніхто, ніщо, ніяка й нічия!

Дійсно, хто ми без мови? Неоціненну мудрість наших пращурів, досвід віків, високі досягнення наукової думки, безсмертні шедеври художньої творчості, моральні заповіді наших батьків – усе береже в собі рідна мова, шанобливо леліє і дарує нам за допомогою Слова. “На початку було Слово, і слово було у Бога, і Слово було Бог”, – говориться в Біблії.

Сила Слова нескінченна, невичерпна, могутня. Воно може просвітити, вилікувати, зробити людину щасливою, заспокоїти, подарувати надію й віру, а може й принизити, знеславити і навіть убити.

Словом треба користуватися по-розумному, розважливо, обережно, щоб залишалося воно завжди безцінним скарбом, без якого ми станемо жебраками, “Іванами, що не знають свого роду й родоводу”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скарби української мови