Слово о полку Ігоревім як джерело інтегрального націоналізму Дмитра Донцова
“CЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ”
ЯК ДЖЕРЕЛО ІНТЕГРАЛЬНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
ДМИТРА ДОНЦОВА.
Політична філософія Дмитра Донцова (1883-1973), відома як “інтегральний націоналізм”, справила величезний вплив на українську історію XX століття. Вона була основою ідеології ОУН, вона лишається ідейним підгрунтям багатьох правих партій і угруповань політичного спектру сучасної України.
Усталилася думка, що світогляд Донцова сформувався під визначальним впливом А. Шопенгауера, німецької “філософії життя” (Ф. Ніцше, О. Шпенглер, Г. Зіммель,
Бергсон), творів Ж. Сореля, В. Парето, зрештою – політичної філософії Б. Муссоліні. Справді, Донцов часто покликається на цих авторів. Проте мало хто досліджував власне українські джерела його світогляду.
А джерела ці сягають найглибших шарів української історії і ментальності.
Сам Донцов справжні витоки свого наставлення усвідомив досить пізно. Усі його твори 10-20-х років переповнені посиланнями на європейських мислителів, “мужню,” ідеологію яких він протиставив “кастратству” Драгоманова, Грушевського і Винниченка. Але в кінці
Донцов усвідомлює, що “мужня ідеологія конкістадорів”, народів – володарів криється в глибинах нашої власної історії. Ці шукання праджерел привели до “Слова о полку Ігоревім”.
У праці Донцова “Націоналізм” “Слово” згадується лише двічі, зате ж у якому контексті! В основній частині, що називається “Чинний націоналізм”, де автор формулює свою концепцію і програму, зазначається, що в міжнаціональнім житті агресія щодо сусідів є водночас найефективнішим способом оборонити свої права. І як приклад автор наводить походи князя Ігоря на Дін, князя Святослава на Константинополь, угоди Хмельницького й Мазепи з європейськими державами про поділ Польщі й Московщини. Отже, події, описані у “Слові”, Донцов ставить у ряд переломних моментів української історії.
Тема “Слова” виразно звучить в епілозі книжки: “Бо перед кожною нацією є дилема, або перемогти, або згинути. Прекрасно співають англійці “пануй, Британіє, над морями, і ніколи, ніколи британці не будуть рабами”… Або “панування”, або “рабство”! Ту ж думку висловив і співець “Слова о полку”, коли казав, як “Ігор князь пересів з сідла золотого в сідло невільницьке”.
Сю мужню нашу, славну ідеологію, ідеологію рас, що радо приймають боротьбу за буття і за щастя перемоги, повинні ми засвоїти наново”.
Грунтовніше тема “Слова” розроблена в низці літературознавчих праць 20-30-х років, об’єднаних у збірці “Дві літератури нашої доби (1-е вид. 1935 р.). Донцов чітко поділяє українське письменство на “літературу вільного духу” (Шевченко, Сковорода, “Слово о полку Ігоревім”, “Історія Русів”) і “літературу рабської душі” (Драгоманов, Тичина, Рильський).
Між цими полюсами не може бути компромісу. На думку Донцова, такий поділ зумовлений не колоніальним статусом України, а чинниками значно глибшими – наявністю двох психологічних типів: “Українське підсоння створило, з одного боку, тип степового пірата, наших Кортезів – Ігоря, Бульбу, Ярему; з другого – повільного, мов віл, і розмріяного гречкосія, того, що, граючи на бандурі, співає:
Ой не хочу жати,
Ой хочу лежати!
Кожний з обох типів склав і свою власну філософію, яка, м. ін., виявляється і в естетиці”. Ліберальна інтелігенція, шануючи з цілого “Слова” лише ліричний “Плач Ярославни”, не сприймала інше слово – “слово пророка, яке б запалило вогнем вірних, слово, яке б нагадувало Петра Пустельника, що кликав на відвоювання гробу Господнього, слово автора “Пісні о полку Ігоревім”, гаряче, хвилююче, що сталило думку, гартувало душу, пружило волю”.
Аналізуючи радянську літературу, Донцов з тугою згадує часи, коли в Україні “блукали не тіні середньовічних лицарів, а самі лицарі, Тараси Бульби, Моломахи, Ігорі… Коли не ніжноблакитно дрижала перелякана громами революції українська “голуба Савоя”, а червленою барвою “Слова о полку Ігоревім”, барвою націй володарів, коли нація не погребувала шукати мудрості в східних Аттіл, лише протиставляла їм успішно своїх”. Донцов звертається до сучасників: “Читайте “Слово о полку Ігоревім” про тих войовників, в яких були “луки витягнені, сагайдаки відкриті, шаблі вигострені” і які скакали “наче сірі вовки в полі, добуваючи собі честі, князеві слави”. Читайте про того князя, що хотів “спис надломити край поля половецького… голову свою положити, або шоломом напитися Дону” …
Хіба в тих постатях, в мові тій, в тім світогляді не чується здобувчохижацького духу білої раси, тої білої раси, яка під Пуатіє, на Каталаунських полях, в наших степах – залізною рукою стримала побідний похід монголів? Хіба це не мова тих конкістадорів, які підбивали континенти? Мова тих, яким належить світ?
З приводу символіки кольорів “червлений”, “кривавий”, широко вживаних у “Слові.”, Донцов пише, що вони здавна символізували панування, війну й життєву енергію.
Друга світова війна примусила Донцова знову вдатися до найглибших джерел української історії. 1943 року виходить у світ книжка “Дух нашої давнини”, уся побудована на аналізі княжих і козацьких літописів, красного письменства доби України-Русі й ХVІ-ХVІІ століть, козацьких дум і “Слова о полку Ігоревім”. “Слово” згадується тут кількадесят разів. Тепер воно – вже не збірка ілюстрацій до певних ідеологічних постулатів, а джерело нових ідей – ієрархічності, кастового поділу суспільства, елітарності, вічної боротьби народів.
Донцов шкодує, що минулися часи “сірих вовків з “Слова о полку Ігоревім”, полемізує з концепцією М. Грушевського про “варварську князівсько-дружинницьку касту крамольників і забіяк”, підносячи Історичне значення цієї касти, що “захищала суспільство від неволі і наїзду, створила культуру країни і її могутність”. Він звеличує культуру лицаря-завойовника, утверджує теорію вічної ненависті й боротьби з кочовим азійським Сходом. “Ідеологи черні” П. Куліш, М. Драгоманов і М. Грушевський не відчували себе нащадками касти володарів, “славних і страшних предків наших”, а тому їм чужий був дух і пафос “Слова”.
Донцов вимагає чітко розрізняти дві антагоністичні культури в єдиній національній: культуру орачів і культуру воїнів – національної еліти. Ця, остання, найповніше втілена у “Слові”. ” Чи селянська культури не миє права на існування? Ніхто їй того запе-речувати не буде. Селянська культура може бути по-своєму багата і стародавня, але тим не менше лишиться вона селянською, себто культурою нижчої верстви, яка сама звичайно шукає взірців у культурі панській, а не навпаки.
Селянська культура, культура провансальця, гуцула або баска, існувала й існуватиме, але трагедія нашого часу в тім, що наша інтелігенція намагається з культури підрядної класи, з принципів рідного провансальства зробити дрієнтаційний або гравітаційний осередок для національної культури взагалі. Культура орачів може бути симпатична й високо моральна, але абсурдно було б робити з неї “формуючу засаду для культури людини взагалі” (Ортега). Культура, яка протиставляла св.
Софії народні дерев’яні церкви, козацькому бароко – селянські хати, гетьманським килимам – народні, старій князівській чи полковницькій ноші – народну селянську ношу під назвою “національного костюма”, героїчній літературі Прокоповичів і “Слова о полку Ігоревім” – ідилії селянські або утопії Квітки 19 віку чи його наслідувачів 20 віку, – така культура вела б тільки до обниження загального рівня нашого культурного життя. Це було в літературі, в мистецтві, в театрі пристосування до тісного духового одягу і смаку нижчої верстви, на яку орієнтувалася демократична інтелігенція, орієнтація на хохла, який, вступивши на політичну сцену в постаті тої інтелігенції, уперто рішив тим хохлом лишитися”.
У розділі “Психологічне обличчя провідної верстви” Донцов до характеристик широко залучає образи “Слова”, де всі чесноти аристократії втілено в постатях князів і дружинників: “До таких же хижаків, до сірих вовків рівняє дружинників князя автор “Слова о полку Ігоревім” так само, як історик конкістадорів іспанських пише, що були вони “з породи драпіжних яструбів”. Була це окрема, благородна порода людей… “. Слідом за автором “Слова” Донцов уважає, що Київська держава захиталася у своїх основах тоді, як настала мішанина вартостей, коли “стали князі про мале говорити: це велике” і перестали дбати про цілу Руську землю.
У наступному розділі “Формотворчі ідеї правлячої верстви” Донцов цитує “Слово” цілими сторінками, аналізує образи землі, степу, річки Дону, природи в цілому – бо це відображення світовідчування правлячої еліти, її волі до влади й пошанування сили: “Степ “Слова о полку Ігоревім” – це не розмріяний степ хлібороба з жайворонками і з ясним сонечком, з безхмарним небом, і морем золотої пшениці, розманіжений, приспаний і сонний. Це інший степ, де чутно звіриний свист, де вовки грозять по яругах, де клекотять орли, на кості звірів скликають, де лисиці брешуть на червлені щити, де самі люди не поволі, мов віл, тюпають за плугом, лиш скачуть, як сірі вовки. Це грізний степ, де чорні хмари з моря йдуть, де трепещуть сині молнії, де в напруженні чекають дружинники і вої грому великого. Не прозоро, а мутно в цім степу ріки течуть, не ратаї гомонять, лиш вороння кряче, трупи собі ділячи.
Не орачі жнуть в цім степу золоте жито, лиш воїни збирають красні дівки половецькії й оксамити. Це степ особливих орачів, що замість плуга плугатаря несуть меч оборонця, або наїзника. Снопи ці степовики стелять головами, молотять не ціпами, а списами, на тоці не колосся кладуть, а життя своє, а віють не зерно від полови, а душу від тіла. В їх поезії не про борозни говориться, лиш про яруги, не про рало, а про шаблі і луки. Ніч у цім степу старокнязівськім не співає соловієм, лише стогне грозою, а птаство не колоски видзьобує на ланах, лише очі поляглим у полі Був це трагічний, бо повний небезпек для воїна, степ борців і смерті, не ідилічний степ серпа й коси, як його малює Панас Мирний – У степу войовників не чутно пошуму нив, лиш свисти стріл, а жита не цілують вони, лиш часто топчуть кінськими копитами.
До Дону біжать вони не води напитися, коні напувати чи коноплі мочити або рибу ловити, лише щоб шоломом його зачерпнути. Поле войовника не тинами, а червленими щитами перегороджено, а мости мостили в цім “узорчі половецькими”, а гати гатили дорогими шатами. Це була чорна земля кулями засіяна, не бороною, а білим тілом зволочена, не водою, а кров’ю сполочена, як співається в Думах і в “Слові о полку Ігоревім”.
В цих обох уявах, в обох картинах степу, таких протилежних і не подібних до себе, відбивається і спосіб життя, і спосіб думання, і мрії і задуми, і цілі й завдання таких різних між собою каст – касти панівної і касти підвладної”.
У “Слові” Донцов знаходить ту ж таки антитетичність, властиву і його способові думання. Але в українському історичному контексті середньовіччя, як і в європейському, антитеза вояцької еліти й хліборобського загалу була трохи складніша: “Ідеологи “полежайства” називали цей тип лицаря – кочівником, номадом, протестували проти його “дикунства протиставляючи йому культурність хлібороба. Антитеза фальшива! Нема двох бігунів: культурний хлібороб і – кочівник козацький. Протиставлення є інше: з одного боку, хлібороб, з другого – татарин, кочівник, що нищить плоди його праці, або московський наїзник, а з третьої – вояк і праводавець, козак, що охороняє хлібороба від руїнників.
Очевидно, ні Ігорі, ні Богуни не були хліборобами, вони були такі ж лицарі войовники, як Річард Левине Серце, Готфрід Бульонський або Карл Мартель, і коли їх не було, то хлібороби ставали або жертвою кочівника, або підпадали в залежність інших лицарів меча”.
У висліді своєї грунтовної аналізи Донцов підкреслює непроминальне значення таких літературних творів, як “Слово”, у творенні національної еліти, у плеканні її панівних інстинктів: “Ця філософія, сформульована в перлинах тодішньої літератури, яка мудрістю своєю перевищує всю мізерію літератури демоліберального століття, тримала в вічній напрузі дух тодішньої еліти, зібрана в різних “Грамотицях”, “Поученнях”, “Словах”, “Ізборниках”, “Патериках” в яскраві формули, символи, слова й образи, які були знарядом масової сугестії і творення національної душі”. До такої літератури, що “горить барвами крові і сталі”, він, окрім “Слова”, залічує лише козацькі думи й поезію Шевченка – “поезію не плуга, а меча”.
Підіб’ємо підсумки:
1. Дмитро Донцов уважає “Слово” твором суто українським: “Для нас безсмертне “Слово о полку Ігоревім”, а це – твір український, а оспівані в нім діла – вчинені українцями – діла вічної слави”.
2. “Слово” найповніше передає ідеологію давньої української еліти.
3. Ця ідеологія належить до ментальності нордичної раси, до західної європейської цивілізації, що виразно протиставляється Сходові.
4. Цю ідеологію прямо успадкувала козацько-старшинська верства і її література ХVІІ-ХVІП століть.
5. Між тією ідеологією і світом ідей, “якими живе демократична Україна”, – прірва.
6. Мета і бажання ідеолога й політика Дмитра Донцова – подолати цю прірву, повернувшись до мужньої ідеології предків. У цьому йому вбачається національний порятунок України.
Наостанок слід відзначити, що Дониов не лише вдало використовував “Слово” для ілюстрації основних постулатів ідеології інтегрального націоналізму, але “Словом” підтвердив закоріненість цієї ідеології в українськім національнім грунті.
Related posts:
- “Слово о полку Ігоревім” – найвидатніша пам’ятка літератури “Слово о полку Ігоревім” – художньо довершена та глибоко патріотична по- Ема. Історичною основою цього твору є похід князя Ігоря на половців 1185 року. Автор майстерно зображує події, створює гармонійну систему образів, використовує чарівну поетичну мову. У поемі зображено похід князя Ігоря проти половців. До того ж наявна як хронологія походу (тому поема мас неабияке […]...
- Слово о полку Ігоревім – велична пам’ятка генія нашого народу “Слово о полку Ігоpевім” – велична пам’ятка генія нашого наpоду Понад вісім століть тому, в 1187 pоці, було ствоpене “Слово о полку Ігоpевім” – геніальний твіp давньої укpаїнської літеpатуpи. Плин століть не заглушив його поетичного звучання й не стеp фаpб. Інтеpес до “Слова о полку Ігоpевім” не тільки не зменшився, а набуває все шиpших та […]...
- Твір-роздум: “Мої враження від “Слова о полку Ігоревім” Одне з найбільш значущих творів літератури стародавньої Русі – це, звичайно ж, “Слово о полку Ігоревім”, в якому розповідається про те, як проходив похід війська князя Ігоря проти половців у 1185-му році. При цьому оповідання виглядає зовсім не послідовним, тут відбувається якийсь аналіз подій тих днів. Аналіз, природно, поетичний. “Слово о полку Ігоревім” писалося незадовго […]...
- “Слово о полку Ігоревім” – пам’ятка оригінальна чи наслідувальна? “Слово о полку Ігоревім” було надруковане з рукописного списку, зробленого не в XII ст., а значно пізніше. Збирач і колекціонер старовини Мусін-Пушкін виявив текст “Слова…” в рукописному збірнику XVI ст., що належав книгосховищу Спасо-Ярославського монастиря, і з цього збірника воно опубліковане 1800 р. Текст “Слова…” був настільки високохудожнім, досконалим і за змістом, і за формою, […]...
- “Слово о полку Ігоревім” – великий твір східнослов’янської культури Кожний народ, що створив дійсно велику цивілізацію, має у своїй скарбниці епічні твори, що зберегли історію, характери та звички, дух предків, ідеали нації, які пройшли випробування віками і тисячоліттями. У триєдиної гілки слов’ян, що складали Київську Русь, таким твором є “Слово о полку Ігоревім”. Воно було створено у неспокійні часи формування слов’янської державності, потім на […]...
- Образ руської землі у поемі “Слово о полку Ігоревім” Кожна людина носить у своєму серці найдорожчі слова, найщиріші почуття, найпевніші поняття. Але є слово, яке зігріває серце кожному. І слово це – Батьківщина. Можна підібрати до нього безліч синонімів, безліч ніжних назв. Наша Батьківщина – Україна. Давні предки називали її Київською Руссю або просто Руською землею. Вони так само любили свою батьківщину, як і […]...
- Характеристика образу руської землі у поемі “Слово о полку Ігоревім” Кожна людина носить у своєму серці найдорожчі слова, найщиріші почуття, найпевніші поняття. Але є слово, яке зігріває серце кожному. І слово це – Батьківщина. Можна підібрати до нього безліч синонімів, безліч ніжних назв. Наша Батьківщина – Україна. Давні предки називали її Київською Руссю або просто Руською землею. Вони так само любили свою батьківщину, як і […]...
- “Слово о полку Ігоревім” – велична пам’ятка генію народу “Слово о полку Ігоревім” було надруковане у 1800 році з рукописного списку XVI століття, що належав книгосховищу Спасо-Ярославського монастиря. “Слово… ” – велична пам’ятка генію нашого народу. За своїми ідейно-художніми особливостями – це вершинне досягнення давньоруської літератури. Воно “золотить” собою всю епоху. Цей твір, очевидно, не був поодиноким діамантом, а продовжував існуючу літературну традицію свого […]...
- “Слово о полку Ігоревім” найвидатніша пам’ятка давньої української літератури І. “Слово о полку Ігоревім” – художньо довершена та глибоко патріотична поема. (Історичною основою цього твору є похід князя Ігоря на половців 1185 року. Автор майстерно зображує події, створює гармонійну систему образів, використовує чарівну поетичну мову.) ІІ. Основні образи “Слова…” (“Слово…” оповідає про похід новгород-сіверського князя Ігоря проти половців, що відбувся 1185 року. Похід був […]...
- “Слово о полку Ігоревім” і проблема авторства Будь-яка по-справжньому значуща подія в літературі чи історії завжди породжує навколо себе безліч дискусій та наукових суперечок. “Слово о полку Ігоревім” не стало винятком. Досі точаться дискусії не тільки щодо авторства, а й навіть щодо автентичності твору. Деякі науковці висловлюють скептичну точку зору щодо виникнення “Слова…” За їхніми версіями, ця пам’ятка літератури була написана зовсім […]...
- “Слово о полку Ігоревім” – видатна пам’ятка літератури українського народу” Без перебільшень можна сказати, що “Слово о полку Ігоревім” – це дійсно той твір, у якому сповна розкривається багатство таланту нашого народу. Численні дослідники називають “Слово” найзагадковішою книгою нашої літератури, адже хоч і написано вже понад чотири тисячі книг на тему “Слово” досі виникає багато запитань, на які ми навряд чи колись отримаємо відповіді. Ця […]...
- “Чим мене захоплює князь Святослав із твору “Слово о полку Ігоревім” “Князь Святослав – мужній і сильний, здатний перемагати ворогів і обороняти Руську землю”. Д. С. Лихачов “Слово о полку Ігоревім”, незважаючи на невеликий обсяг, – твір густонаселений. Давньоруські князі, їх доблесні ратники, жінки, серед яких незабутня Ярославна, старі, діти – з одного боку, а з іншого – половецькі воїни, хан Кончак, обережний Гза та інші. […]...
- “Мої враження від “Слова о полку Ігоревім” Знамените “Слово о полку Ігоревім” автор присвятив походу проти половців, вчиненого в тисячу сто вісімдесят п’ятому році. Оповідання глибоко зв’язується з культурою народу, мовою і звичаями. У свою чергу автор намагається здійснити передачу своєї оцінки становища на землі Руській як оцінки всього народу. Я вважаю, що у автора, який до цих пір, до слова, достеменно […]...
- Слово о полку Ігоревім – велична пам’ятка генія нашого народу (2) “Слово о полку Ігоpевім” – велична пам’ятка генія нашого наpоду “Слово о полку Ігоpевім” – нев’януча пам’ятка сеpедньовіччя. Hаписаний твіp на межі ХII-ХIII століть, незадовго до спустошливого нашестя на Київську Русь татаpо-монгольських оpд. Уже стільки століть пpойшло з часу написання “Слова”, а воно живе і хвилює сеpця людей. “Слово о полку Ігоpевім” – найкpаща пам’ятка […]...
- Образ князя Ігоря у поемі “Слово о полку Ігоревім” Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці погляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються. Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна поема “Слово о полку Ігоревім”. Наш народ може пишатися своїми літературними і мистецькими традиціями, адже “Слово…” – це єдина пам’ятка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу. З поеми […]...
- “Слово о полку Ігоревім” – велична пам’ятка культури нашого народу В історії загальнолюдської культури є пам’ятки, що відображають найкращі риси, властиві народові. У них виражені найзаповітніші людські сподівання, особливості світосприймання, у них звучить жива історія. До таких шедеврів світового мистецтва належить і “Слово о полку Ігоревім” – найвидатніша пам’ятка культури Київської Русі. Темою “Слова… ” у вузькому розумінні є зображення невдалого походу князя Ігоря Святославича […]...
- “Слово о полку Ігоревім” як пам’ятник давньоруської літератури “Слово о полку Ігоревім” – дивовижний пам’ятник давньоруської літератури. Понад вісім століть тому невідомий автор написав ці нехитрі рядки, а скільки наукових статей та художніх творів послідувала за ними. Вчені намагались і намагаються зараз пояснити феномен “Слова”, точніше й повніше донести до нас його сенс. Художники і музиканти всіх часів надихалися поетичними образами стародавнього і […]...
- Героїчний епос народів у порівняльному вивченні: “Слово о полку Ігоревім” та “Пісня про Роланда” Проведення літературних паралелей обумовлено подібністю епохи, за якої були написані дві поеми, історичних фактів, покладених в основу сюжетів, схожістю змісту і форми двох творів. Пропонований матеріал слід використовувати як під час текстуального вивчення “Слова о полку Ігоревім”, так і при проведенні підсумкового уроку, присвяченого вивченню героїчного епосу Середньовіччя. Так, на першому уроці, розповідаючи учням про […]...
- Твір Місце ратним подвигам було завжди (“Слово о полку Ігоревім” та “Пісня про Роланда”) Місце ратним подвигам було завжди (“Слово о полку Ігоревім” та “Пісня про Роланда”) Чи знайдеться у нас в Україні хоча б одна людина, яка не читала “Слово о полку Ігоревім”? Мабуть, ні. Належить ця пам’ятка давньоукраїнській літературі XII ст. “Пісня про Роланда” зображує події VIII ст., але була знайдена теж у XII ст. і належить […]...
- СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ “СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ” – давньоукраїнська героїчна поема XII ст. Історичною основою твору є невдалий похід проти половців Новгород-сіверського князя Ігоря Святославича, про який збереглися два літописних оповідання: одне в Іпатіївському літописі, інше, більш лаконічне, – в Лаврентіївському. На основі цих оповідань і можемо уявити собі подробиці цього невдалого військового походу. 23 квітня 1185 р. […]...
- Образ Ярославни еталон жіночності й вірності на всі часи (за поемою “Слово о полку Ігоревім”) “Слово о полку Ігоревім” оповідає про військові події, точніше – про похід князя Ігоря на половців. Чи може бути введений жіночий образ у поему про військові події? Неуважний читач може сказати, що він ні до чого… Але при першому уважному прочитанні “Слова…” ми одразу ж розуміємо, що образ Ярославни не тільки доречний у цьому творі, […]...
- Патріотизм “Слова о полку Ігоревім” Серед усіх пам’яток прадавньої української літератури визначне місце займає “Слово о полку Ігоревім”, що є твором високопатріотичним і високохудожнім. Події, зображені в “Слові о полку Ігоревім”, є трагічними для історії нашого народу. Це період феодальної роздробленості й занепаду могутньої держави Київська Русь. Затьмарені пошуками наживи, нових земель, руські князі ворогують між собою, з сусідніми племенами, […]...
- Тема: “Слово о полку Ігоревім” – літературна пам’ятка ХІІ століття 800 років нас відділяє від того часу, коли з’явилася велична пам’ятка нашої літератури. І, маючи надзвичайно велику художню силу, не загубилося у віках. Воно живе і досі повнокровним життям, сповнюючи сучасне покоління гордістю за минуле свого народу, за його високу культуру. “Слово” було знайдено на початку 90-х років ХУІІІ ст. знавцем давніх рукописів істориком і […]...
- Твір “Слово о полку Ігоревім” – велична пам’ятка генію нашого народу “Слово о полку Ігоревім” – велична пам’ятка генію нашого народу Земле рідна! Скільки разі в тобі доводилося стояти на смерть, захищаючи волю свою! Та найбільше твоє багатство – це люди, працьовиті, горді, співучі. Не могли вони жити в неволі, вважали, що краще смерть стоячи, ніж життя на колінах. І не витримували орди половців і турецького […]...
- “Слово о полку Ігоревім” – велична пам’ятка літератури Київської Русі Здоров’я князеві й дружині, Що борються за народ християнський Із військами поганими! “Слово… “ “Слово о полку Ігоревім” – найвидатніша пам’ятка культури східних слов’ян, живе джерело трьох братніх літератур – української, російської, білоруської. Із “Слова… ” ми дізнаємося про життя наших предків, про їхню величну боротьбу з різними нападниками. Боронити Руську землю від половців було […]...
- Слово о полку Ігоревім Шкільний твір Слово о полку Ігоревім – велична пам’ятка генію нашого народу. “Слово о полку Ігоревім” – найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. Із “Слова…” ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. У поемі невідомий нам автор з великою майстерністю змалював мужніх захисників Руської землі від половців у XІІ […]...
- Історична основа поеми “Слово о полку Ігоревім” Події, відображені у “Слові о полку 1 Історична основа поеми І Ігоревім”, відбуваються у період феодального роздрібнення, коли безліч не великих князівств неохоче об’єднувались у державну спільність. Київська Русь у XII сторіччі втратила колишню могутність і здатність обороняти свої кордони. Велика, але слабка в економічному та військовому стані держава не мала достатніх сил для захисту […]...
- Тема та ідея, художні особливості поеми “Слово о полку Ігоревім” Не одне покоління вчених спереча – природа лось з приводу жанрових особливостей “Слова о полку Ігоревім”. Адже твір має озиаки як фольклору, так і літератури. Сам автор називає свій твір то “словом”, то “піснею”, то “повістю”. Згадки про Бояна, якого він вважає попередником, можливо, свідчать про пісенне призначення, твору. Наявність величання князів наближає “Слово…” до […]...
- Героїчний епос: “Слово о полку Ігоревім” У “Слові…” ж вона не виражена, оскільки поема відбиває іншу проблему – єдності Київської Русі з метою консолідації князів як гаранта протидії зовнішнім ворогам. Тому присутність християнського Бога тут не відчувається. Натомість чітко проступає система язичницьких уявлень. Сонце, вітер, тварини і птахи віщують князю Ігорю нещастя. До сил природи звертається за допомогою Ярославна, виливаючи тугу […]...
- Художні переклади і переспіви “Слова о полку Ігоревім” З часу появи “Слова о полку Ігоревім” українські автори зробили кілька перекладів і переспівів твору. Першими перекладачами твору були М. Шашкевич та І. Вагилевич. Із перекладу Шашкевича залишився лише уривок, виконаний ритмічною мовою. Решту перекладу було втрачено. Зацікавився твором і Т. Шевченко, але перебування на засланні завадило перекласти весь твір – перекладено лише уривок про […]...
- Переказ змісту російського епосу: “Слово о полку Ігоревім” Героїчна пісня оповідає про похід князя Новгород-Сіверського Ігоря проти половців. Біля річки Оскола до нього приєднався його брат Всеволод, що йшов іншим шляхом, з Курська. Частина перша. У день походу Ігор глянув на небо і побачив, що сонце закрилося тінню. Почалося сонячне затемнення, віщуючи небезпека. Незважаючи на це, Ігор вирішує вести свою дружину до Дону: […]...
- Образи поеми “Слово о полку Ігоревім” У поемі немає детально розроблених характерів дійових осіб, докладного опису зовнішності, історії їх життя, навколишнього середовища. Центральне місце у творі займає абстрактний образ Руської землі. Адже це не просто “земля” у власному значенні цього слова, це і природа, і люди, і місто. Автор любить рідну землю і народ, що її населяє. Він вболіває за них, […]...
- Місце ратним подвигам було завжди (за творами “Слово о полку Ігоревім” та “Пісня про Роланда”) Чи знайдеться у нас в Україні хоча б одна людина, яка не читала “Слово о полку Ігоревім”? Мабуть, що ні. Належить ця пам’ятка давньоукраїнській літературі XII ст. “Пісня про Роланда” зображує події VIII ст., але вперше була знайдена теж у XII ст., і належить до французького народного епосу. Перед нами – два факти з історії […]...
- Твір на тему: “Образ князя Ігоря у “Слові о полку Ігоревім” Понад вісім століть тому було створено “Слово о полку Ігоревім”. Однак цей твір не перестає нас дивувати й сьогодні. Чому ж цей твір виявився настільки довговічним, залишився актуальним для нас – людей, що живуть вже в двадцять першому столітті? Я вважаю, що “Слово о полку Ігоревім” присвячене не якомусь окремому герою, а всій Руській землі […]...
- Слово о полку Ігоревім (інша версія) скорочено – Народна творчість Заспів Чи не краще нам буде почати старими словами розповідь про похід Ігоря, Ігоря Святославича. Не так, як робив це Боян, бо він розтікався мислію по древу, злітав сизим орлом під хмари. Автор же хоче розказати про реальні події, отже, він наповнив серце своє мужністю. Ігор вирушає в похід Ігор чекає на свого брата Всеволода. […]...
- Образ Руської землі у “Слові о полку Ігоревім” – І варіант 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І варіант Піднялася Діва-Обида, Сплеснула лебединими крилами і І пішла по Русі Слово о полку Ігоревім Одне з чільних місць у визначній пам’ятці нашої літератури “Слові о полку Ігоревім” посідає образ Руської землі, землі, що в час написання поеми була роздрібнена і втомлена постійними міжусобицями, але все одно прекрасна […]...
- Твір Образ князя Ігоря у “Слові о полку Ігоревім” Образ князя Ігоря у “Слові о полку Ігоревім” “Слово о полку Ігоревім” – геніальний витвір києво – руського письменства. Цей твір стоїть поруч з такими пам’ятками, як індійський та іранський епос, англійський епос “Беовульф”, французька “Пісня про Роланда”, німецька “Пісня про Нібелунгів”. Створене напередодні татарського лихоліття, воно перейняте тривогою за долю України-Русі, сповнене глибоким патріотичним […]...
- Переказ змісту епосу: “Слово о полку Ігоревім” Героїчна пісня оповідає про похід князя Новгород-Сіверського Ігоря проти половців. Біля річки Оскола до нього приєднався його брат Всеволод, що йшов іншим шляхом, з Курська. Частина перша. У день походу Ігор глянув на небо і побачив, що сонце закрилося тінню. Почалося сонячне затемнення, віщуючи небезпека. Незважаючи на це, Ігор вирішує вести свою дружину до Дону: […]...
- Заклик руських князів до єднання в “Слові о полку Ігоревім” “Слово о полку Ігоревім” народилося в епоху, коли політична ситуація в Стародавній Русі вкрай ускладнилася. У першу чергу, це було пов’язано з нескінченними міжусобними війнами, буквально роздирають колись могутня держава на частини. З іншого боку, Русі почав загрожувати зовнішній ворог – грізні степові завойовники. Немов передчуваючи неминучу біду, автор твори звернувся до своїх сучасників, особливо […]...
- Слово о полку Ігоревім – твір давньої Київської Русі Як твір художній “Слово” відзначається надзвичайною образністю мови. Отже, як зазначалося вище, в ньому дуже багато влучних епітетів, наприклад: “Гзак біжит сєрым влъком, Кончак ему слід править к Дону великому”; іноді епітети поетично сміливі, наприклад: “Един же изрони жемчюжну душу из храбра тіла чрес злато ожереліе”; так само численні в “Слові” метафори: “Другого дня вельми […]...