Суд над Ганною Розсохою – суд над народом? (За оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”)
Ю. Мушкетик відомий нам своїми історичними романами, серед яких “Гайдамаки”, “Прийдімо, вклонімося” та інші твори.
Але творчий доробок письменника складається не тільки з романів, але й з малих епічних форм – оповідань, повістей. Зокрема, вирізняється з-поміж інших творів оповідання “Суд”, у якому судять селянку Ганну Розсоху за те, що вона нібито погано працює: не відпрацювало необхідну кількість “трудоднів”. Жінка вже не молода і важко хвора, але їй не дають статусу непрацездатної.
Тож у тенетах соціальної несправедливості,
Я помітив, читаючи оповідання, що у невеличкий обсяг цього жанру автор переніс частково широку панорамну епіку своїх романів: за кілька сторінок ми дізнаємося про усе життя Ганни Розсохи, від молодих років до смерті. Висока інформативна концентрація поєднується автором із глибоким змістом, важливими проблемами суспільної несправедливості, тиском та знущанням системи над однією людиною, – у цьому творі тиск системи вже навіть не ідеологічний, а побутовий, матеріальний, але від того не менш
Ганна Розсоха є певним узагальненим образом всього народу: вона добра, працьовита, має розвинене почуття прекрасного на рівні любові до народної пісенної творчості, любить свою родину і прагне добра синам і чоловікові. У страшні часи Голодомору Ганна втрачає доньку Оленку, на війні гинуть чоловік та двоє синів, вона намагається сама піднімати господарство, але в неї відібрано і корову, і порося, придбане нею на власні кошти, щоб якось прогодуватися. Її син Грицько, який повернувся з війни пораненим, любить свою матір, але захоплений виром міського, іншого життя, обіцяє забрати її до себе… А поки Ганна Розсоха зазнає кривди з боку голови колгоспу Устима Рукавиці і фінагента Йосифа Шила.
З огляду на узагальненість образу Ганни постає доречне питання: чи не є суд, зображений в однойменному творі Ю. Мушкетика, судом не лише над однією людиною, але над усім народом? На жаль, радше за все, це питання має позитивну відповідь. Юрій Мушкетик у своєму оповіданні розвінчує міф про “веселе і легке” життя селян за системи колгоспів. І насправді, ідея колгоспів суперечила самій народній свідомості: люди звикли тяжко працювати, розуміючи, що працюють вони для себе і для своїх дітей, що від їхньої праці і тільки від неї залежатиме їхнє майбутнє, їхні статки. Проте держава втручається і тут.
Забуваються не лише елементарні закономірності логіки: право на власність, на створення свого господарства для себе і своїми руками, але забуваються, – що, напевне, ще гірше – морально-етичні норми. Закуті догмами інструкцій і “не положено”, сільські бюрократи намагаються судити жінку за те, що підірване її здоров’я і вона не може (фізично не може) працювати стільки, скільки вимагає від неї держава. Але ж здоров’я Ганни Розсохи стає підірваним не тільки через вік, але й через заяву голови колгоспу, що син Ганни Грицько (єдиний з її дітей, що залишився живим) – іноземний шпигун і “ворог”.
Грицько пояснює матері, що він просто похвалив книжку письменника, якого заведено було цькувати та засуджувати, але стара жінка сприймає все по-своєму, вона вражена несправедливими чутками, відвертою брехнею, ображена та скривджена.
Суд закінчується тим, що Ганну Розсоху засуджують до примусових робіт. Вийшовши з зали суду, вона заходить купити собі води і бачить тих самих Рукавицю та Шила, які п’ють і сміються. Сповнена горя та образи жінка втрачає свідомість й помирає…
Так трагічно завершується життя Ганни Розсохи, простої селянки, яка увібрала у своїй вдачі найкращі риси народної душі.
Поряд з історичними творами оповідання Ю. Мушкетика видаються читачеві не менш глибокими тематично, не менш цінними художньо. Насправді, період СРСР також є окремою сторінкою історії, яка, на щастя, вже перегорнута, проте ми маємо пам’ятати не тільки про героїчне в нашій історії, але і про складні її часи, щоб повторити подвиги своїх славних пращурів і не припуститися їхніх помилок.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)