Сюжет роману Дефо “Подальші пригоди Робинзона Крузо”
Спокій не для Робинзона, він із працею висиживает в Англії кілька років: думки про острів переслідують його вдень і вночі. Вік і розсудливі мовлення дружини до пори до часу втримують його. Він навіть купує ферму, має намір зайнятися сільською працею, до якого він так звичний.
Смерть дружини ламає ці плани. Більше його ніщо не тримає в Англії. У січні 1694 р. він відпливає на кораблі свого племінника-капітана.
З ним вірний П’ятниця, два теслі, коваль, якийсь “майстер на всякі механічні роботи” і кравець. Вантаж, що він бере на острів,
Забігаючи вперед, він розповідає про життя на острові все, що довідається потім від іспанців. Колоністи живуть недружно. Ті троє відспіваних, що були залишені на острові, не опам’яталися – байдикують, посівами й чередою не займаються. Якщо з іспанцями вони ще тримають себе в рамках пристойності, то двох своїх співвітчизників нещадно експлуатують. Справа доходить до вандалізму – витоптані посіви, порушенние хатини.
Нарешті й в іспанців лопається терпіння
Тим часом невгамовна Трійка випрошує в іспанців човен і навішає найближчі острови, повернувшись із групою тубільців, у якій п’ятеро жінок і троє чоловіків. Жінок англійці беруть у дружин (іспанцям не дозволяє релігія). Загальна небезпека (найбільший лиходій, Аткинс, відмінно показує себе в сутичці з дикунами) і, можливо, доброчинний жіночий вплив зовсім перетворюють одіозних англійців (їх залишилося двоє, третій вигин у сутичці), так що до приїзду Робинзона на острові встановлюються мир і згода
Немов монарх (це його порівняння), він щедро обдаровує колоністів інвентарем, провіантом, платтям, улагоджує останні розбіжності. Загалом кажучи, він діє як губернатор, ким він цілком міг бути, якби не спішний від’їзд із Англії, що перешкодив взяти патент. Не менше, ніж добробутом колонії, Робинзон стурбований наведенням “духовного” порядку. З ним французький місіонер, католик, однак відносини між ними витримані в просвітительському дусі віротерпимості. Для початку вони вінчають подружні пари, що живуть “у гріху”.
Потім хрестять самих тубільних дружин. Усього Робинзон пробув на своєму острові двадцять п’ять днів. У море вони зустрічають флотилію пірог, набитих тубільцями. Розпалюється кровопролитнейшая січа, гине П’ятниця.
У цій другій частині книги взагалі багато проливається крові. На Мадагаскарі, мстячи за загибель матроса-гвалтівника, його товариші випалять і виріжуть ціле селище. Збурювання Робинзона набудовує проти нього шибеників, що вимагають висадити його на берег (вони вже в Бенгальській затоці). Племінник-капітан змушен поступитися їм, залишивши з Робинзоном двох слуг
Робинзон сходиться з англійським купцем, що спокушає його перспективами торгівлі з Китаєм. Надалі Робинзон подорожує посуху, угамовуючи природну допитливість дивовижними вдачами й видами. Для російського читача ця частина його пригод цікава тим, що в Європу він вертається через Сибір.
У Тобольську він знайомить із засланцями “державними злочинцями” і “не без приємності” проводить із ними довгі зимові вечори. Потім будуть Архангельськ, Гамбург, Гаага, і, нарешті, у січні 1705 р., промандрувавши десять років і дев’ять місяців, Робинзон прибуває Влондон.
В. А. Харитонов
(1 votes, average: 5.00 out of 5)