Твір-мініатюра. Поезія Івана Драча

Клекоче гейзер творчого доробку Івана Драча на розледащілі душі наших сучасників. Його вірші народжені від зіткнення дитячого світосприйняття з одягненою в панцир старою ненавистю й злобою.

І. Драч називав поезію “сонцем оранжевим”, яке відкриває щомиті якомусь хлопчиську незвичайні обрії мрій, фантазій, надій.

Досвід митця – у незвичайному зображенні дійсності, що часто залишається незрозумілою пересічному читачеві. І. Драч доводить, що писати сьогодні – значить оперувати не лише застиглими й вічними символами, а й неологізмами, новими прогресивними досягненнями “Чесного Храму Науки”.

Поет шукає по всіх століттях вияви совісті та мужності. І у симфонії, присвяченій Леонардо да Вінчі, й у сльозах Пікассо, у сонатах Прокоф’єва, у гордій зоряній подобі Тіціана Табідзе. У поезії “Смерть Шевченка” письменник писав: “Художнику – немає скутих норм. Він – норма сам, він сам у своєму стилі”.

Тож поринемо у неповторний метафоричний спосіб мислення І. Драча, збагачуючи свої думки надбаннями крилатої творчості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір-мініатюра. Поезія Івана Драча