Твір на тему “Осінній вечір”

На міські вулиці швидко опустилася темрява. Засвітилися ліхтарі. Люди поспішають додому з роботи.

Діти повертаються зі школи, з другої зміни. А когось батьки забирають з гуртків, з танців, щоб не йшли додому у темряві.

Насувається негода. Сонце заходить за хмари, починають зриватися краплі дощу. Я теж спішно повертаюся додому. Ми сиділи з хлопцями у дворі, але стало холодно.

Я заходжу додому, а в кімнатах вже зовсім темно. Я вмикаю комп’ютер, заварюю собі чаю. Ну, звичайно, виходжу в Інтернет, перевіряю повідомлення.

Батьків ще немає

вдома. Сестра після університету десь тиняється. Напевно, сидить у подруги. Адже на вулиці погода не для гуляння.

Потрібно зробити уроки, але не хочеться. Хочеться відволіктися від похмурого вечора.

Але от вся родина зібралася разом. На вулиці все-таки пішов затяжний дощ. Він буде стукати по віконному склу, навіть коли я ляжу спати. Оголені гілки дерев розгойдуються взад – вперед за вікном.

Одинокі перехожі пробігають вулицею, у плащах та з парасольками. Вони поспішають швидше потрапити під дах.

У нас вдома затишно та тепло, скрізь горить світло. З кухні доносяться смачні запахи: це мама готує їжу.

Скоро нас покличуть на смачну вечерю: пальчики оближеш!

Сестра збирає сумку на завтра, на лекції.

Тато сидить перед телевізором та п’є каву. Ми з ним розмовляємо. Паралельно я роблю уроки, розв’язую задачи, поклавши зошит на журнальний столик.

Цікаво, мене майже не відволікають розмови та телевізор. Я радий, що цей осінній вечір я проводжу з сім’єю, рідними людьми, що всі зібралися вдома.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему “Осінній вечір”