Виклад добутку “У тінистому зеленому селі”
Є на світі одне Село, де навіть улітку широкі тіні дерев бережуть тишу й прохолодь. У цьому селі живуть добрий хлопчик Манучар, ласкава Ирина, веселий веснянкуватий Важа й маленька Теона.
Звичайно Манучар виточує лук і стріли; Ирина шиє зі строкатих шматочків плаття для своєї ляльки; Важа посміхається; а маленька Теона сміється, немов воркоче
Біля двору, де вони грають, протікає струмочок. Через струмочок замість містка перекинута колода. А по березі струмка ходять вразвалку білі як сніг гусаки…
Один раз, коли наступило зелене,
Зрадів Манучар, зраділи Ирина, Важа й маленька Теона.
Новий хлопчик раз у раз поправляв свою безкозирку й, піднімаючи навшпиньки, скрипів жовтими туфлями, носи в яких ну ні крапельки не були збиті
У перший день він вистрілив з іграшкової рушниці, потім закинув його за плече й запитав:
– Ну, як? Сподобалося?
– Здорово! – сказав добрий хлопчик Манучар.
– Я ледве не злякалася! – сказала Ирина. Важа посміхнувся, а Теона засміялася
– Коли-небудь я навчу вас стріляти… Потім Котэ підкинув мячик
– А м’яч вам подобається?
– Подобається! – сказав Манучар.
– Гарний м’яч,- погодилася Ирина.
– Гарний,- посміхнувся Важа.
– Великий м’яч,- засміялася Теона.
– Коли-небудь я дам вам пограти цим м’ячем…
Потім хлопчик у безкозирці тихенько завів машину й поставив її на підлогу. Вона дзижчачи покотилася через балкон
– Як теперішня! – сказав Манучар.
– Так, так! Зовсім як теперішня! – підтвердила Ирина.
– Ти дивися! І кермо в неї є!..- посміхнувся Важа.
– Коліщата крутятся! – засміялася Теона.
Котэ поправив безкозирку, сховав машину й сказав:
– Коли-небудь я навчу вас керувати цією машиною
Кілька днів Котэ стріляв з рушниці, підкидав м’яч і пускав заводну машину по підлозі. Але от він вийшов у двір і сказав:
– Давайте тепер пограємо!
– Пограємо! – погодився Манучар.
– Зіграємо в чижа!-посміхнувся Важа.
Манучар швиденько вирізав биток. Важа знайшов десь кизиловий ціпок і вирізав відмінного чижа. Ирина й маленька Теона були з ними, а Котэ кудись пропав.
Чекали його, чекали й раптом услихали стукіт сокири. Побігли на звук і бачать: поклав Котэ на корч суху гілку, б’є по ній сокирою, але ніяк не розрубить
Зачудувався Манучар, уразилася Ирина, посміхнувся Важа й засміялася Теона: на що йому стільки чижів?
А Котэ відкинув сокиру й говорить:
– Давайте як-небудь іншим разом пограємо в чижа. А зараз пойдемте кручью.
– Підемо! – погодилися діти
Струмок шумів, бився об камені й захлинався між затягнутих мохами валунів. А по бережку ходили білі як сніг гусаки
За яром розкинувся луг. На лузі паслася череда
Перейти через яр можна тільки по колоді. А воно кругле й без поруччя
Манучар взяв за руку Теону, Теона – Ирину, Ирина – Важу. Манучар пішов уперед, і, поки він не перебрався на ту сторону, Важа залишався на березі й підтримував усіх. А коли Манучар перейшов, Важа ступив на колоду й посміхнувся Котэ:
– Дай руку…
Котэ поправив безкозирку:
– Я як-небудь сам перейду…
– Зніми туфлі,- порадив тоді йому Манучар.
– Оступишся,- сказала Ирина.
Але Котэ, поскрипуючи жовтими туфлями, уже йшов кним.
З іншого кінця на колоду вступив Манучар; тримаючись за руку Ирини, він потягнувся рятуйте!. Котэ замотав головою: не потрібна, мол, ваша допомога. Але саме тоді сковзнули по колоді його туфлі з незбитими носами.
Котэ нахилився в одну сторону, потім в іншу, а колода^-те було без поруччя, і він упав. Слава богу, під мостом не було каменів, і Котэ плюхнувся втину.
Засмутився добрий Манучар, лагідна Ирина вдарила себе по щоках, Важа не посміхнувся, і навіть Теона не засміялася. Манучар, а за ним і Важа зстрибнули в яр. Ирина взяла Важу за руку, Теона обхопила Ирину, і, як ріпку в казці, вони витяглися на берег вимазаного в бруді Котэ. А гусаки, білі як сніг гусаки, бродили по бережку й покрякивакрильями й знову покрякивали.
Все це трапилося в селі, де літо буває зеленим. Іноді вони щось шепотіли один одному на вухо, змахували крильми й знову покрякивали. Все це трапилося в селі, де прохолодним, у тіні величезних дерев
(1 votes, average: 5.00 out of 5)