Вірш “Мені однаково”
Вірш “Мені однаково” входить до циклу “В казематі”, який створений в умовах ув’язнення поета як учасника Кирило-Мефодіївського братства. У цьому творі, написаному Т Шевченком у передчутті жорстокого присуду, звучать мотиви неволі, стійкої громадянської позиції, уболівання й туги за Україною. За жанром це громадянська лірика.
Темою твору є роздуми ліричного героя над долею України. Ідея – ствердження саможертовності в ім’я України – розкривається через зміст усього твору засобом антитези: ліричний герой, розмірковуючи
Глибоке почуття ліричного героя передано за допомогою влучного використання художніх засобів: поряд із яскравими епітетами (люди злії, лукавії, Україна славна, окраденая), поет використовує метафору (злії люди Україну присплять), оксиморон (Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі).
Віршовий розмір твору – ямб.
“Ісаія. Глава 35”
Т. Шевченко у своїй творчості не раз звертався до біблійних мотивів і сюжетів.
Для глибшого усвідомлення твору Т. Шевченка варто порівняти обидва тексти.
Звеселиться пустиня та пуща,
І радітиме степ, і зацвіте, мов троянда, –
Розцвітаючи, буде цвісти та радіти,
Буде втіха також і співання,
Бо дана йому буде слава Лівану,
Пишнота Карелу й Сарону, –
Вони бачити^ славу Господа,
Велич нашого Бога!
Зміцніть руки охлялі
І підкріпіть спотикливі коліна!
Скажіть тим, що вони боязливого серця:
“Будьте міцні, не лякайтесь!
Ось ваш Бог, помста прийде,
Як Божа відплата, –
Він прийде й спасе вас!”
Тоді-то розплющаться очі сліпим
І відчиняться вуха глухим,
Тоді буде скакати кривий, немов олень,
І буде співати безмовний язик,
Бо води в пустині заб’ють джерелом
І потоки в степу!
І місце сухе стане ставом,
А спрагнений край –
Збірником вод джерельних;
Леговище шакалів, у якім спочивали, стане
Місцем тростини й папірусу.
І буде там бита дорога та путь,
І будуть її називати: дорога свята, –
Не ходитиме нею нечистий,
І вона буде належати народові його;
Не заблудить також нерозумний,
Як буде тією дорогою йти.
Не буде там лева,
І дика звірина не піде на неї,
Не знайдеться там,
А будуть ходити лиш викуплені.
І Господні викуплені вернуться
Та до Сіону зо співом увійдуть,
І радість довічна на їхній голові!
Веселість і радість осягнуть вони,
А журба і зідхання втечуть!
Звичайно, ми не можемо вдаватися до тлумачення біблійного пророцтва чи глибокого компаративного аналізу творів. Проте можемо відзначити, що переспів біблійного пророцтва є досить точним, яскравим, емоційно наснаженим. Твір Т Шевченка, як і пророцтво Ісаї, містить метафоричні картини майбутнього життя знедоленого народу.
Незрячі, кривії, темнії, німі – це образний спосіб показати тих скривджених і морально знівечених людей, які не можуть почувати себе вільними в Росії – величезній “тюрмі народів” (образ “німого” ми вже бачили в поемі Т Шевченка “Кавказ”: у Російській імперії “на всіх язиках все мовчить”). Поет висловлює впевненість, що неправда не може вічно панувати на землі. Зміст біблійної глави – пророцтво про щасливе життя, яке мало колись настати для людей, – Т. Шевченко використав, щоб створити гімн вільним людям на вільній землі.
Вільне життя людей на вільній землі – така тема вірша.
На відміну від інших поезій Т. Шевченка на біблійні Теми, ідейним змістом цього твору є не пафос викриття соціального зла, а пафос ствердження світлого майбутнього. У формі біблійного пророцтва поет висловив свої, навіяні розгортанням визвольного руху, сподівання і мрії про вільне життя народу після перемоги над сучасними йому “владиками”. Порівняно з Біблією, вірш має більш виразну соціальну спрямованість: у Біблії немає згадок про “кайдани”, “невольничі утомлені руки”.
Багатий спектр художніх засобів вірша Т. Шевченка. Деякі з них зумовлені самим характером “подражанія” (епітети: руки охлялі – утомлені руки, порівняння: тоді буде скакати кривий, немов олень – кривиє, мов сарна з гаю, помайнуть), але значною мірою у вірші використані й авторські епітети (ріки веселі, омофор золототканий, хитрошитий), метафори (омофор добром і волею підбитий, дебр-пустиня протнеться). Старослов’янізми автор уживає не лише з метою наслідування стилю біблійної глави, але й для надання врочистості, піднесеності власним мріям про Майбутнє України: святий омофор, отверзуться уста. Із цією ж метою широко вживаються нестягнені форми прикметників: нива неполитая, луги святне, дива Господнії, шляхи вольнії, широкії тощо.
Віршовий розмір твору неоднорідний, у ньому ми бачимо приклади використання і ямба:
Німим одверзуться уста, Прорветься слово, як вода… і хорея:
Радуйтеся, вбогодухі, Не лякайтесь дива…
Порада: опрацьовуючи творчість Т. Шевченка в системі підготовки до ЗНО, вивчіть напам’ять вірші та уривки поем – це дозволить вам під час тестування швидко виконати завдання, які передбачають співвіднести автора й назву твору, твір і його героїв, твір і цитату з нього, героя твору та його характеристику. Корисним буде також удосконалення вмінь і навичок визначати художні засоби й віршовий розмір творів поета. Під час визначення віршового розміру пам’ятайте про пірихій як допоміжну стопу з двома ненаголошеними складами.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)