Влада золота та її філософія в повісті Оноре де Бальзака “Гобсек”
Деякі з творів Бальзака, зокрема “Батько Горіо”, “Гобсек”, побудовані за принципом поєднання двох рівних за своїм значенням сюжетів. Так, у “Гобсеку” адвокат Дервіль, сидячи у вітальні віконтеси де Гранльє, розповідає їй сумну історію сім’ї графа де Ресто.
Батько Ернеста, граф де Ресто, свого часу одружився з дочкою татуся Горіо – Анастазі, яка згодом розорила чоловіка, пустивши за вітром всі його статки заради світського авантюриста Максима де Трая. Дервілю, який тоді лише розпочинав свою адвокатську практику,
Адже головну роль у цій історії виконує Гобсек, живе уособлення влади золота над людьми.
Перейнявшись довірою до Дервіля, Гобсек ділиться з ним своїми думками, а особливо філософією життя, яка, на перший погляд, відверто лякає своїм цинізмом. “З усіх земних благ, – говорив Гобсек, – є тільки одне, досить надійне, щоб людина прагнула його. Це… золото”.
У всьому, що стосувалося грошей, Гобсек був аж надто неприємний: жадібний, жорстокий до боржників, безкомпромісний у розмові.
Саме Дервіль помітив, що в усьому, що не стосувалося грошових питань, Гобсек був людиною “найбільшої делікатної чесності в усьому Парижі”. Зазнавши в дитинстві і молодості різних поневірянь, Гобсек, однак, зумів накопичити певний капітал, щоб жити так, як йому хотілося. Гобсек чудово усвідомив порочність і несправедливість світу, в якому він живе, тож, на його думку, “… краще вже самому утискувати, ніж дозволяти, щоб інші тебе утискували”. Здійснити ж це прагнення йому дозволяє гроші, золото, що, за словами Гобсека, становить “духовну сутність всього нинішнього суспільства”. Гроші і тільки гроші, вважає він, керують світом і людськими стосунками.
На цьому ж принципі старий вибудовує стосунки з Дервілем, якому в скрутний для юнака момент допомагає грошима. А щоб Дервіль не відчував вдячності, оскільки це почуття неринкове і тільки заважає, за словами лихваря, справжній дружбі, він позичає гроші під великий відсоток. І в цьому – життєва істина Гобсека. Його безжалісне ставлення до кредиторів було цілком виправдане тим, що всі його клієнти постійно намагалися грати перед ним “комедії” і “трагедії”. Пригадаймо хоча б, як графиня Анастазі де Ресто, увійшовши до кімнати померлого чоловіка ніби помолитися за нього, насправді взялася шукати ділові папери графа й навіть зіштовхнула тіло небіжчика з ліжка.
Так Бальзак ще раз підкреслює, що чесність, щирість, відвертість були назавжди витіснені з життя більш звичними для нового суспільства хитрістю і підступністю.
Цікавий фінал повісті – смерть Гобсека. Живоглот у своїй маніакальній прихильності до грошей, що перетворилася “на порозі смерті Гобсека в якесь божевілля”, не хотів “розлучитися ані з найменшою часткою своїх багатств”. Йому все здавалося, що золото котиться по кімнаті. У його кімнаті “підношення, отримані нещодавно, лежали впереміш з ящиками різних розмірів, з цибиками чаю і мішками кави.
На каміні, у срібній суповий мисці зберігалися накладні різних вантажів, що прибули на його ім’я в портові склади Гавра: тюків бавовни, ящиків цукру, діжок рому, кави, індиго, тютюну – цілого базару колоніальних товарів. Кімнату захаращували дорогі меблі, срібне начиння, лампи, картини, вази, книги, чудові гравюри без рам, згорнуті трубкою, і найрізноманітніші рідкісні речі… Він торгувався за кілька франків, а в цей час товар псувався”.
Для чого, для кого збирав він ці багатства? Накопичення перетворилося у Гобсека на самоціль. Опис сховищ Гобсека, де всі гниє та смердить, стає символом невиліковної хвороби не лише його душі, а всього суспільства.
Старий усе вмів зважити, врахувати, ніколи не поступався своєю вигодою, однак, він “не врахував” тільки одного, що накопичення не може бути метою розумного людського життя.
У грошових відносинах Бальзак вбачав “нерв життя” свого часу. Новий кумир – гроші – спотворював людські життя, забирав дітей у батьків, дружин у чоловіків…
Таким був Гобсек: скнара і філософ, милосердний і безжальний, безпристрасний і захоплений (щоправда, це стосується тільки грошей), нескінченно економний і невимовно багатий. Людина свого часу, що жила за законами суспільства, засіюваного на соціальній нерівності і владі грошей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)