Художня своєрідність образу селянина в малій прозі Леся Мартовича
Художня своєрідність образу
Селянина в малій прозі
Леся Мартовича
В долю письменницьку вдумайсь Мартовича,
Шляхом життєвим в уяві пройди.
Бідних і гноблених волі виборювач
Правду шукати пішов у світи.
Син селянина із маси народної
Мусів трудитись на хліба шматок.
Творчу енергію праці невтомної
Службам віддав до кінця, вдріб’язок.
Марно талант не розсіяв, збагативши,
Творчість, культуру народу свого.
“Все для людей, – отак просто зазначивши,
Творчість життєвого кредо мого!”
Анеля
ПЛАН
1. Висміювання селянського індивідуалізму, заздрості, темноти бідняків в оповідання “Ось поси моє”.
2. Розкриття глибокого антагонізму між різними верствами населення в галицькому селі в оповіданні “Лумера”.
3. Розкриття конфлікту за смужку землі в оповідання “За межу”.
4. Правдиве відтворення галицької дійсності і викриття паразитичних класів в оповідання “Мужицька смерть”.
5. Показ переваги морального права селянина-трудівника над правом конституційним в оповідання “Зле діло”.
6. Змалювання картини суду на селянином в драматичній сцені “За
7. Трагічність забарвлення політичної забитості, темноти і безправності трудящих мас в памфлеті “Винайдений рукопис про руський край”.
Прозоре поле. Золотом переливається пшениця, шепочуть стиглі колоски жита, і вітер гонить по ньому м’які хвилі. З-поміж них де-не-де червоніють квіти маку та синіють зубчасті волошки. В синьому небі бринить пісня жайвора. Тепле сонячне проміння вмиває засмаглі щоки жниці, пестить її золотаве волосся, милується розкішною вишивкою сорочки.
Поруч – жнець. Вони усміхнені і щасливі, збирають хліб зі свого поля. Нагріта земля дихає теплом.
Саме такими мріяв бачити своїх героїв і Лесь Мартович. Щасливими. Адже кожна людина прагне щастя. І творить вона в уяві свій образ щастя.
Що може дати людині відчуття щастя? Для багатьох героїв Леся Мартовича щастя – це земля. Бо вона годувальниця, вимагала рук, розуму, дбайливості і віддячувала за це сторицею.
Добрий господар шанував і відчував її, як живу істоту. Та разом з тим вона була найбільшим гнобителем, була мірилом людської значущості, штовхала на злочини, прагнучи мати її будь-яким шляхом.
Тему вічних бід селян та їх залежність від землі розкривали у своїх творах багато письменників. Цієї теми торкнувся і Лесь Мартович у своїх творах. На мою думку, найкращим серед них є оповідання “Ось поси моє”.
Працюючи на посаді писаря та помічника адвоката в провінціальних містечках Галичини, автор мав можливість спостерігати суперечки селян за землю, майно, які часто кінчалися бійками, викликами судові процеси. Не раз подібні історії він чув з уст селян, справи яких сам розбирав, а також подібне міг бачити і в рідному селі.
Перед нами постають типові галицькі бідняки: Семен Заколесник і Юрко Онуфрієв. Представником найбільш відсталої і затурканої частини галицьких селян є Семен Заколесник. Животіючи в неуцтві та в темряві, віну був далекий від політичного життя країни. Дбав лише про власний клаптик землі і не цікавився долею своїх односельчан, таких же бідних, як і сам. “Кождий кусник – то золото, кождий ступінь землі.
Хто свого не шанує, не варт той, що його свята земля носить”. Заздрісному селянинові здалося, що його сусід Юрко відорав скибу від його власного грунту. “Свята землиця. Якби могла, геть утекла би з-поза межі, з Юркового боку, стиснулася б, здулася вгору, а потім вернулася б назад під Семена. Але вона немічна.
Хоть годує нас, хрещених, а вже їй так Господь милосердний дав, що муч її, пори її, а вона й не здригнеться”.
Його мучить, що те, що було Семенове з діда-прадіда, загарбував Юрко. І він вирішує відомстити кумові: “Виорати. Сокиру за черес, плуг загнати та й – поки його, відсікати. А якби Юрко ще перечив, сокирою в чоло! Зась, вороже! Я своє відбираю”.
Проте сумніви не дають спокою Семенові. Скільки ж відібрати, бо ж і сам не раз відорював собі по скибі. Тепер боявся ошукати себе. Для цього шукає права. Він подає на Юрка скаргу в суд.
Та суд лише розорив затурканого Семена, бо гроші з дому виніс, а вони “злетіли, як птахи, посиділи, як вогню вхопити, та й щезли, як дим”.
Зрештою, відвідавши віче, до Семена приходить прозріння. Він переконується у необхідності селянської об’єднаності, взаємодопомоги, “Ми не маємо казати один одному: ось поси моє, але маємо всі взятися за руки красно та й сказати: ось поси наше!”
Юрка Онуфрієва змальовано як представника свідомішої частини селянства. М’якої волі, він відмовляється боротися за своє, навіть тоді, коли цього вимагають обставини. Тай чи був злодієм – показала комісія.
Проте Юрко проводить освітню роботу на селі як активний учасник читалень, що були свого часу своєрідними осередками освіти і культури в селах тогочасної Галичини.
Юрка ненавиділи за те, що – читальник. Яка їм з того кривда, вони не могли сказати, але почували в собі, що Юрко чимось та їм пакість коїть… , “що був оснувателем читальні”, “що скликав людей і коло канцелярії пантрував їх, як череди овець, аби не розбіглися”, “що Юрко лише ждав, аби в справах читальні його де післали. Відносив листи на пошту і з пошти відносив газети до читальні.
Взагалі, ненавиділи Юрка за те, що його читальники любили”.
На прикладі героїв оповідання, автор висловлює думку про необхідність об’єднання і активної боротьби селянства за свої права.
Трагізм становища безземельного селянства, його безправ’я автор змальовує в оповіданні “Лумера”.
Іван Притика та його жінка Аниця цілий день жали на попівській ниві за сніп, вкрай виснажилися роботою. Іван з голоду “лиш зуби вишкірив”. Наївся дома борщу, та й занедужав, не встає з печі. Бідкається Аниця: “От, умре… бідний мій світку!
Недоїдає… це від лихого харчу… ” А піп переказує, щоб вони обоє йшли дожинати пшеницю, врешті сам приходить до хати Івана сваритися: “Чому ви не йдете на роботу? Пияки, злодії! Я вас у кримінал віддам!” Ледве допросилася Аниця не коїти їй лиха, а ще й ублагала дати стару кобилу, щоб відвезти Івана на лікарський огляд до міста. Піп дав бідній жінці таку кобилу, яка мало не здохла по дорозі, а лікар замість ліків, на які так надіялася Аниця, виписав лише рецепт.
Не маючи на ліки грошей, вона заїхала питати поради у знахарки. Щоб вийти із постійних нестатків, Аниця вирішила йти у найми, а піп, обурений тим, що втратив дешеві робочі руки, підняв гвалт: “Тут небезпечно, хтось проти усього святого бунтує нарід, а він без того дикий!”
Автор протиставляє попівську брехню й мужицьку правду. Побачивши, що Іван, віддаючи борг, намагається визволитися з-під економічної залежності, піп гнівно обурюється.
Він обзиває мужиків брудними словами, які нібито живуть крутійством. Та селянин говорить правду у вічі: “Не крутнею мужик живе”, а лумерами, тобто своєю виснажливою працею, з якої йому тяжко й вижити, бо зароблене в поті лиця йде на податки. Автор розкриває всю злиденність існування селянина-трудівника, його економічну залежність від ситих і багатих.
За такими “лумерами” жили Іван та Аниця, що жали за сніп на чужому полі, терпіли голод та холод. Подібним до їхнього було і життя багатьох інших селян, які в житті не знали просвітку, немов живими вкопували себе в землю.
Суперечка селян за землю розкрита в оповіданні “За межу”, в якому автор змальовує образи селян Грицька та Йванихи. Темних, затурканих, жадоба до землі яких зробила сварливими та егоїстичними, призвела до ворожнечі.
Вражає жах становища селян і в оповіданні “Мужицька смерть”. Помирає людина. Свідки конання Гриця Баната намагаються розрадити його своїм, мужицьким, способом.
Кожний розповідає про свої біди, бо “все легше, як видиться чоловіка нещасливішого від себе”.
Доведена до відчаю Грициха приповідала:
“… Піду я з дітьми попід чужі плоти. Заберуть чужі люди мою працю.
Цілий вік свій я гарувала, вночі не досипала, робила тяжко, як та худобина, та й не собі, не собі”.
За словами Семенихи “християнин приходить на світ аби бідувати”.
Не менш жахливими є судження Процихи: “… Бідно діється, так бідно, що прийдеться з голоду помирати. Але християнин живе надією: пручає біду, як може… Християнин гарує ціле життя. Отак цілий тиждень, як віл у плузі.
А все: коби здоров’я, то якось перебудеться”.
Навіть Гриць, умираючи, мріє про те, що як би хотілося вмерти, як люди. Зібрати сусідів, родину і “зарядити своїм “маєством, бо я його з собою у гріб не заберу”.
І в мріях роздає своє майно. Уділяє дітям, при цьому даючи настанови, як мають жити, хто доглядатиме матір, кому яка пайка, і що по смерті говоритимуть сусіди.
Та померти так, як люди, Гриць не міг. Мало того, жив не як люди, позбавлений можливості лікування тепер, та й догляду не мав, який мав бути за смертельно хворою людиною в останні дні, він і померти не міг, як люди. Бо засобів на прожиття родині не залишив, а втратив останнє, що мав. Борг у лихваря зріс вдвоє.
Повернути його Гриць не міг. Лихвар уже посягає на “помірочок”, котрий годує всю Грицеву родину. Як і за що мають його похоронити, це мучило його більше, ніж хвороби чи смерть.
“А звідки ж я ще тобі на похорон візьму, за що тебе поховаю? За свої сльози?”, – голосила над живим ще чоловіком Грициха.
У цих словах жахлива правда мужицького життя і смерті. Жінка, як і Гриць прекрасно знає, що чоловік “хоть би подужав, то нічого не порадив би”. Тому вибух жалю і гніву, обурення й докору адресуються не Грицеві, а австро-угорському урядові з його законами, які “за бідними людьми, за каліками не обстають”.
Кожен з героїв говорить про своє горе, яке вливається в загальний багатоголосий хор. Пригноблені соціальним ладом, знеможені податками і підневільною працею, доведені до відчаю і смерті, вони мусили врешті-решт почати усвідомлювати себе соціально.
Лесь Мартович утверджує в душах своїх героїв високі людські ідеали, витравляє все рабське, егоїстичне, низьке. Господарем має бути на землі той, хто працює, а не злодій і розбійник.
Два світи – пана і селянина – зображує Лесь Мартович в оповіданні “Зле діло”, показавши перевагу морального права селянина-трудівника над правом конституційним, урядовим, що не враховує народних традицій, нехтує розумом простої людини.
Петро купив у Семена шмат поля без відома і згоди його жінки. Згідно з “мужицьким правом”, поле Семена “непродажне”, бо повинно перейти в спадщину його чотирьом дітям. А суд визнає, що поле Петро купив законно. Жінка Семена, Олена, протиставляє доводам суду “хлопське право”: “Я маю з ним четверо дрібних дітей.
Що їм із тата, з мами, як лишаться без грунту?” За мужицьким звичаєм” купувати “непродажний грунт” – “зле діло”. І Олена таки вплинула на сумління Петра – той відчув, що зробив кривду своєму сусідові, порушив норми людських взаємовідносин. Семен віддає Петрові гроші, отримані за продану землю, що знову переходить до свого господаря. Самі селяни дійшли згоди, помирилися на основі давніх традицій, знехтувавши конституційними законами.
Не менш жахливі картини безправного життя селян змальовано в драматичній сцені “За топливо”.
Будучи сам юристом, Лесь Мартович чимало уваги приділяв показу буржуазного суду як засобу пригноблення селянства.
Судять селянина-бідняка, який вночі взяв в панському лісі хмизу, бо не мав на чому зварити обід. Суд, звичайно, боронить права пана. Підсудний відкидає свою провину: “Я нічого не крав. Я топливо брав.
Мені належиться”.
На зауваження судді, що коли йому належиться, то він мусить позивати пана до суду, обвинувачений відповідає одним вигуком “ая”, даючи зрозуміти, що суд завжди стане на сторону пана. Звичайно, суд став на бік пана і селянина засудили на два тижні тюрми.
Автор показує, до якого економічного упадку дійшло трудове галицьке селянство, розкрив, до якої міри воно було залежне від польсько-шляхетського поміщицького господарства, яким важким ярмом для трудового народу був цісарсько-королівський суд, що обороняв інтереси панівних класів.
Офіційному законодавству, антинародному в своїй основі, автор протиставляє мужицьке право, ще до кінця не усвідомлене народними масами. Герої оповідань відчувають справедливість своєї мужицької правди, але через затурканість, неорганізованість відстоюють її пасивно.
Картини безправного, підневільного, напівтваринного життя муссікусів Мартович змальовує в оповіданні “Винайдений рукопис про руський край”. Від підводить читача до висновку про абсолютну ворожість цієї країни до народних мас.
І так оповідання за оповіданням, новела за новелою, постають перед нами картини страдницького життя безправного селянства Галичини.
Слабкий промисловий розвиток Галичини погіршував становище трудового селянства. Важкі економічні умови приводили до зубожіння, спродування землі, масової еміграції селянства. Це в свою чергу зумовлювало загострення класової боротьби.
Іван Франко писав про тогочасну Галичину: “Лихва руйнувала нарід. Лі цитації (спродування землі за борги) сипалися тисячами, банки розкидали свої наукові сіті, недороди йшли одні за одними, нужда збільшувалася страшенно”.
Лесь Мартович серед простого люду Галичини бачив свого героя чесним, скромним, гарячим патріотом свого народу. Симпатії до нього зберігав до кінця життя.
Потрібно було глибоке знання народного життя, психології селян, щоб створити такі талановиті твори.
Та й доля письменницька самого автора була трагічною. Вийшовши з-під селянської стріхи, з гущі народних мас, пішов у широкий світ шукати правди, виборювати кращу долю для принижених і пригноблених. Невтомно працюючи на шматок хліба, витрачаючи свій час і творчу енергію на службу в адвокатських канцеляріях, тинявся по галицьких містечках в пошуках кращого заробітку.
Та не змарнував свого таланту, не розчарувався в обраному шляху.
Мабуть, недаремно епіграфом до одного із своїх оповідань Мартович поставив такі знаменні слова: “Не для слави, а для людей”. Вони були його життєвим і поетичним кредо.
Та шлях цей був вкритий тернами.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бандурак Володимир. Лесь Мартович зблизька. Видавництво “Карпати”.
Ужгород, 1971 рік.
2. Бандурак Володимир. Оповідання про Леся Мартовича. Ужгород.
Видавництво “Карпати”, 1977 рік.
3. Білецький Ф. М. Лесь Мартович. Київ, 1961 рік.
4. Кононенко В. І. Мій рідний край – Прикарпаття. Івано-Франківськ, 2000 рік.
5. Мартович Лесь. Винайдений рукопис про руський край. Київ, “Веселка”, 1991 рік.
6. Мартович Лесь. Новели. Видавництво ЦК ЛКСМУ “Молодь”.
Київ, 1950 рік.
7. Погребенник Федір. Лесь Мартович. Видавництво художньої літератури “Дніпро”.
Київ, 1971 рік.
Related posts:
- Художня своєрідність роману. “Діалектика душі” героїв – РОМАН “АННА КАРЕНІНА”: ТВОРЧА ІСТОРІЯ ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ЛЕВ ТОЛСТОЙ (1828-1910) РОМАН “АННА КАРЕНІНА”: ТВОРЧА ІСТОРІЯ ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ Художня своєрідність роману. “Діалектика душі” героїв Лев Толстой – один із найвидатніших письменників-реалістів не лише свого часу й країни, а й світової літератури. У його творах справді можна побачити “типові характери в типових обставинах”. Він не просто плете інтригу, створюючи суто сюжетнии твір, а […]...
- Світ дитини у малій прозі Б. Грінченка Перу Б. Грінченка належить чимало творів для дітей і про дітей. Глибокий знавець дитячої психології, Грінченко написав ряд оповідань, в яких відображено духовний світ селянської дитини. Ідучи від конкретних життєвих прикладів, Б. Грінченко майстерно узагальнював їх, а довголітня вчительська праця допомагала йому розкривати поведінку дітей у найрізноманітніших ситуаціях. Він дбав, насамперед, про виховну роль своїх […]...
- Модернізм Володимира Винниченка у малій прозі. Новела “Момент” І. Стилістика оповідань та новел Винниченка. (Майже кожне оповідання має свою стильову атмосферу, це досягається певною мірою настроями, що панують у творі, а певною мірою відображується у мові твору. Дуже характерним для Винниченка є багаторазове повторення побутових, портретних чи пейзажних деталей. Ці повтори допомагають читачеві краще зрозуміти психологічний стан героїв та пройнятися їхніми настроями, ідеями, […]...
- Психологічна роль образу селянина у розкритті головної ідеї новели Михайла Коцюбинського “Intеrmеzzо” Психологічна роль образу селянина у розкритті головної ідеї новели Михайла Коцюбинського “Іntermezzo” Новела “Іntermezzo” була написана М. Коцюбинським відразу після революції 1905-1907 років, коли в Україні панував час ідейних хитань і нерозв’язаних соціальних проблем. Його особливості позначилися і на свідомості, і й на всьому житті людей, особливо – діяльних учасників революційних подій. Одного з них […]...
- Психологiчна роль образу селянина у розкриттi головної iдеї новели Михайла Коцюбинського “Intermezzo” Новела “Intermezzo” була написана М. Коцюбинським вiдразу пiсля революцiї 1905-1907 рокiв, коли в Українi панував час iдейних хитань i нерозв’язаних соцiальних проблем. Його особливостi позначилися i на свiдомостi, i й на всьому життi людей, особливо – дiяльних учасникiв революцiйних подiй. Одного з них М. Коцюбинський робить головним героєм своєї новели. Письменник був видатним майстром психологiчної […]...
- Художня своєрідність роману Яновського “Вершники” Роман “Вершники” вийшов друком у 1935 році спочатку в російському перекладі П. Зенкевича, а потім і мовою оригіналу. Відтоді почався тріумфальний хід твору, що увійшов не тільки до “золотого фонду” української, але й усієї радянської літератури. За жанром “Вершники” – роман у новелах, до якого неодноразово зверталися різні письменники світу. Окремі новели не пов’язані наскрізним […]...
- Художня своєрідність роману Ю. Яновського “Вершники” 1. “Вершники” – роман про “справжніх натхненників громадянської війни (“У своєму романі “Вершники” я намагався… показати справжніх натхненників… громадянської війни… вивести на сторінки книги трудящий народ – його сталеварів, селян, шахтарів, його інтелігенцію. Я вклав у цей твір всі свої сили і вміння, горіння душі і почуття серця…” Ю. Яновський). 2. “Вершники” – роман у […]...
- Художня своєрідність роману “Що робити?” Могутність думки (по термінології Бєлінського), характерне для всього будуючи роману Чернишевського, визначає й особливості жанру, і новий характер сюжету, заснований на повній ясності й передбачуваності його розвитку. Письменник відмовляється від несподіваних сюжетних поворотів, таємниць, зовнішніх ефектів, за винятком початкових главок, ціль яких – зацікавити “простодушну публіку”. Упевненість героїв роману у міцності свого положення, небачений раніше […]...
- Художня своєрідність п’єси – ФРІДРІХ ШИЛЛЕР – ВИДАТНИЙ ПРЕДСТАВНИК НІМЕЦЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА ЛІТЕРАТУРА XVIII СТОЛІТТЯ. ПРОСВІТНИЦТВО § 7. ФРІДРІХ ШИЛЛЕР – ВИДАТНИЙ ПРЕДСТАВНИК НІМЕЦЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА Художня своєрідність п’єси Драма “Вільгельм Телль” – глибоко народний твір, пройнятий демократичними ідеями. У ньому на історичному матеріалі показано життя народу та його боротьбу за незалежність. П’єса відзначається поліфонізмом звучання. Масові сцени, діалоги, монологи героїв відтворюють складну історичну епоху. У п’єсі звучить […]...
- Своєрідність теми кохання в прозі О. Купріна ОЛЕКСАНДР КУПРІН 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕКСАНДР КУПРІН Своєрідність теми кохання в прозі О. І. Купріна И сердце вновь горит И любит – оттого, что Не любить оно не может. О. Пушкін Творчість Олександра Івановича Купріна тісно пов’язана з традиціями російського реалізму. У своїй творчості письменник спирався на досягнення трьох своїх кумирів: Пушкіна, Льва Толстого, […]...
- Своєрідність теми любові в прозі Купріна Творчість Олександра Івановича Куприна тісно пов’язане із традиціями російського реалізму. У своїй творчості письменник опиралася на досягнення трьох своїх кумирів: Пушкіна, Лева Толстого, Чехова. Головний напрямок творчого пошуку Куприна виражено в наступній фразі: “Потрібно писати не про те, як люди зубожіли духом і опошлели, а про торжество людини, про силу й владу його”. Тематика добутків […]...
- “Художня своєрідність оповідання М. Вовчок “Максим Гримач” Народні оповідання займають важливе місце у вітчизняній літературі будь-якої країни. Завдяки народним оповіданням можна дізнатися корисну інформацію про життя власних предків, про важливі події того часу. Але найважливіше, що можна витягти з такого твору – це відчуття повноцінного, істотного колориту, який часто хороший автор передає істинно і з повним розумінням справи. Думається, що народне оповідання […]...
- Проблематика й художня своєрідність казок М. Е. Салтикова-Щедріна Його переслідують огуди: Він ловить звуки одобренья Не в солодкому ремстві хвали, А в диких лементах озлобленья. І вірячи й не вірячи знову Мрії високого покликання, Він проповідує любов Ворожим словом отрицанья… Н. А. Некрасов Тема циклу казок (1869 – 1886) М. Е. Салтикова-Щедріна – алегоричне (у формі казок) зображення сучасної авторові російської дійсності. Ідея […]...
- Художня своєрідність гуморески “Моя автобіографія” Остапа Вишні І. Твори автобіографічного характеру. (В Остапа Вишні є ціла низка автобіографічних оповідань: “Отак і пишу”, “Великомученик Остап Вишня”, “Все життя з Гоголем”, “Панська ялинка”-, щоденник “Думи мої, думи мої…”, який є цікавим зразком мемуарної літератури, а найкраща гумореска – “Моя автобіографія”, яку письменник написав за два дні (15-16 березня 1927 року).) ІІ. Своєрідність художнього викладу. […]...
- Художня своєрідність п’єси “Прометей прикутий” Існувала Древня Легенда, відповідно до якої Эсхил, заснувши в дитинстві в батьківському винограднику, побачив у сні бога Диониса. Бог попередив хлопчика про те, що він повинен стати трагічним поетом. По велінню богів Эсхил став автором багатьох десятків п’єс, з яких, на жаль, до нашого часу збереглися тільки сім. Серед цих перлин давньогрецької драматургії – і […]...
- Художня своєрідність пушкінського роману у віршах Прийми собранье строкатих глав, Підлоги смішних, напівсумних, Простонародних, ідеальних, Недбалий плід моїх забав, Бессониц, легких натхнень, Незрілого й зів’ялого років. Розуму холодних спостережень И серця сумних замет. А. С. Пушкін “Євгеній Онєгін” – важкий добуток. Сама легкість вірша, звичність змісту, знайомого з дитинства читачеві, як не дивно створюють додаткові труднощі в розумінні пушкінського роману у […]...
- Ідейно-художня своєрідність поеми О. Блока “Дванадцять” У січні 1918 року О. Блок створює саму знамениту свою поему – створює за кілька днів, у єдиному натхненному пориві. Звичайно вимогливий до себе, він, оцінюючи свій твір, пише: “Сьогодні я геній”. Надрукована у лютому поема викликала бурхливі і суперечливі відгуки. Про неї говорили скрізь. Багато чого в ній здавалося неприйнятним побратимам по літературі. Вибухом […]...
- Художня своєрідність роману Гриммельсгаузена “Симплициссимус” В історії Німеччини XVII століття називають самим похмурим періодом, пов’язаним із Тридцятирічною війною (1618-1648), коли країна стала своєрідним полігоном для військ Данії, Англії, Швеції, Франції. Вестфальский мир, ув’язнений 24 жовтня 1648 року, розділив Німеччину на безліч дрібних князівств. “В XVII столітті вже не вільні міста, а князівські двори, що опиралися переважно на феодальні елементи, задавали […]...
- Художня своєрідність творчості Белли Ахмадулиной Ахмадулина Белла Ахатовна – російська радянська поетеса й перекладачка, закінчила Літературний інститут М. Горького в 1960. Ахмадулина – майстер метафорично багатого вірша, переходів конкретно – почуттєвої образності у вигадливу гру алегорій, повсякденного мовлення – у високу архаїку, безпосередності визнання – у вишукану стилізацію. Ліричну героїню Б. Ахмадулиной характеризують зосередженість – іноді надмірна – на самовираженні […]...
- Художня своєрідність лірики Б. Пастернака У ряді великих художніх відкриттів російської літератури XX століття поетична система Бориса Пастернака по праву займає одне з перших місць поряд із творчістю Блока і Маяковського. У кожного поета свій “образ світу, у слові виявлений”. Зорове відчуття всякої людини вибірково і відмінно від сприйняття інших. Щодо цього художник – людина подвійна, тому що йому має […]...
- Ідейно-художня своєрідність роману у віршах “Євгеній Онєгін” Автор веде протягом усього роману безперестанну боротьбу з переможеним класицизмом і перемігшим романтизмом. Він пародіює ложноклассический епос і впевнено декламує свою відмову від віджилої естетики: Благослови мою довгу працю, Про ти, епічна муза! И, вірний ціпок мені вручивши, Не дай блукати мені вскосъ і криво. Досить. Із плечей геть тягар! Я класицизму віддав честь… Настільки […]...
- Ідейно художня своєрідність оповідання М. Горького “Баба Изергиль” 1. Гіркий – художник-мислитель. 2. Композиційні особливості оповідання. 3. Головна ідея легенди про Ларре, її морально-філософська основа. 4. Героїчний учинок Данко. 5. Баба Изергиль і її життєва позиція. 6. Картини природи врассказе. Його герої сполучали в собі типові риси, за яких стояло гарне знання життя й літературної традиції, і особливого роду “філософію”, що автор наділяв […]...
- Художня своєрідність зрілих оповідань А. П. Чехова У мистецтві, як і в житті, нічого випадкового не буває. А. П. Чехов Як треба з теорії літератури, в оповіданні характер героя звичайно розкривається в один з важливих (переломних) моментів його розвитку, а у романі представлений сам розвиток характеру одного або декількох головних героїв у їхньому зіткненні один з одним або із суспільним середовищем. Тобто […]...
- Художня своєрідність роману “Хто винуватий?” И в теорії, і в практиці Герцен послідовно й цілеспрямовано зближав публіцистику й художню літературу. Він нескінченно далекий від спокійного, незворушного зображення дійсності. Герцен-художник постійно вторгається в оповідання. Перед нами не безпристрасний спостерігач, а адвокат і прокурор у тому самому особі, тому що якщо одних діючих осіб письменник активно захищає й виправдує, то інших викриває […]...
- Художня своєрідність роману “Злочин і покарання” “Злочин і покарання” – перший із серії знаменитих романів Достоєвського, що ввійшли в золотий фонд світової художньої літератури. На перший погляд може здатися, що сюжет “Злочину й покарання” укладається в стандартну схему так званого “карного роману” з його обов’язковими компонентами: злочин, убивця, слідчий… Але в карних романах сюжет звичайно тримається на таємниці: особистість злочинця звичайно […]...
- Ідейно-художня своєрідність п’єси М. Горького “На дні” В історії російської культури чимало імен, відомих усьому світу. Серед них гідне місце займає ім’я М. Горького. Як художник, він збагатив світову літературу новими темами, сюжетами, конфліктами та образами. Серед творів Горького п’єса “На дні” займає особливе місце. Письменник показав у ній життя ізгоїв, людей, що розірвали зв’язки з суспільством і начисто залишених їм. На […]...
- Акмеїзм, його естетична і художня своєрідність Акмеїзм – це напрям, що зародився в російській поезії в 1910 р. як альтернативний символізмові в момент його кризи і розколу. Це був час, коли “поетична молодь уже чітко усвідомлювала, що далі танцювати на її символічному канаті над прірвою всесвіту не тільки ризиковано, але й даремно, оскільки глядачі, яким надоїли сонця й зірки з картону, […]...
- Художня своєрідність оповідання “Максим Тримач” В оповіданні “Максим Тримач” виклад ведеться від першої особи, це ніби розповідь людини, яка особисто знала персонажів. Такий прийом використовується в усіх творах “Народних оповідань”. Зазвичай, ця особа – жінка, яка пригадує події, співчуває героям. Мова оповідача проста, народна, насичена порівняннями, повторами. Такий виклад надає зображуваному ліричного забарвлення, робить розповідь інтимною. Портрети героїв змальовані лаконічно, […]...
- Художня своєрідність прози Л. Н. Андрєєва Леонід Андрєєв – дуже своєрідний письменник. Кожного, хто вперше бере в руки книги з його повестя-мі й оповіданнями, з перших сторінок вражає необык-новенно оригінальний талант письменника, у якому з-единились у єдине ціле два головних чи напрямки-тературы початку XX в. – реалізм і символізм. Це вудь-вительное сполучення непоєднуваного додало творче-ству Андрєєва особливий колорит. І колорит виражається […]...
- Художня своєрідність роману М. Горького “Мати” В історії світової літератури можна знайти чимало прикладів того, що новий час частий ставить художника перед необхідністю переосмислювати традиційні методи Творчості. З подібною ситуацією ми зіштовхуємося й при спробі проаналізувати художню структуру книги М. Горького “Мати”. Почнемо з того, що практично неможливо точно визначити жанр цього добутку. Сам М. Горький жанр ніяк не позначив, однак […]...
- Ідейно – художня своєрідність роману В. Скотта “Айвенго” Середньовіччя в романі – кривавий і похмурий період. Образ короля Ричарда ідеалізований, у цьому консерватизм Скотта, це спричинило романтизацію. Реалистично переданий народ і його ватажки – Робін Гуд (Локсли). Але на майстерно відтвореному истор. тлі, при порівнянні з галереєю оригінальних і блискучих образів, програють центральні герої – Айвенго, Ровена. Багато Деталей, подробиці – истор. колорит. […]...
- Художню-ідейно-художня своєрідність повести Художню-ідейно-художня своєрідність повести З’явившись під час російсько-японської війни й в обстановці наростання першої російської революції, добуток викликало величезний суспільний резонанс, оскільки воно розхитувало один з головних підвалин самодержавної держави недоторканність військової касти. Проблематика “Двобою” виходить за рамки традиційної військової повісті. Куприн зачіпає й питання про причини суспільної нерівності людей, і про можливі шляхи звільнення людини […]...
- Проблематика, художня своєрідність роману “Чуму” Проблемі метафізичного бунту присвячена п’єса Камю “Калигула”. Безпосереднім історичним джерелом сюжету є Твір римського історика й письменника I в. Светония “Про життя дванадцяти цезарів”. Камю читав “Калигулу” Светония. Він був зачарований цією особистістю. Він постійно говорив про нього. У процесі художньої обробки історичного матеріалу Камю відмовляється від конкретно-історичного аналізу й розглядає головного героя як носія […]...
- Ідейний і художня своєрідність “Пісень” М. Горького В “Пісні про Сокола” і “Пісні про Буревісника” в алегоричній формі Горький передав революційні, бунтарські настрої, що охопили передову частину російського суспільства напередодні революції 1905 року. Гордий Сокіл і сміливий, мужній Буревісник звали до подолання суспільної пасивності, до свободи. Цим вони надавали “не менше революційний вплив на маси, ніж прокламації окремих революційних комітетів…”, сіяли сум’яття […]...
- Дві віри – селянина Мирона Катранника і більшовика Григорія Остроходіна (за романом В. Барки “Жовтий князь”) Дві віри – селянина Мирона Катранника і більшовика Григорія Остроходіна (за романом В. Барки “Жовтий князь”) І. Роман В. Барки “Жовтий князь” – перший в українській літературі великий прозовий твір про голодомор 1933 року. (Василь Барка – український письменник. Переживши страшні роки голодомору 1933 року, після еміграції за кордон написав роман “Жовтий князь” про ці […]...
- Художня й жанрова своєрідність поеми С. Єсеніна “Ганна Снегина” Поема “Ганна Снегина” написана в стихотворной формі, але її особливістю є злиття епічного й лирического жанрів у єдине нероздільне ціле. У поемі немає наскрізної дії, немає послідовного викладу збитий. Вони дані окремими епізодумі, автора цікавлять його собственние враження й переживання від зіткнення із цими подіями. Чирический герой поеми виступає і як оповідач, і як герой […]...
- Художню-ідейно-художня своєрідність поеми Маяковського “Добре!” У своїй автобіографії “Я сам” В. Маяковський відзначав: “Добре” уважаю програмною річчю”. Поема писалася в 1926-1927 роках і називалася спочатку “Жовтень”, потім “25 жовтня 1917 р.”. Заголовок “Гарно!” було дано вже після того, як поема була закінчена. Саме така назва й визначало нові поетичні можливості й узагальнювало зміст поеми Жанр добутку незвичайний – поэтохроника. Із […]...
- Художня своєрідність прози Чехова в російській літературі Ще в 1882 г. Пушкін помітив: “Точність і стислість – от перші достоїнства прози”. На цих принципах будується проза Чехова, що зумів точно й коротко передати правду самого звичайного, буденного життя, побачити, як проявляються трагічні колізії в зовні спокійному плині дійсності, у її дріб’язках, як може бути жахливе життя зовні цілком благопристойна й мирна, якщо […]...
- Ідейний і художня своєрідність ранніх творів М. Горького Ранні твори М. Горького відображають незавершеність його концепції світу і художньої творчості. У них він виступає як романтик, причому його романтизм поєднує в собі як традиційні, так і нові художні прийоми. “Реальний” світ для Горького не є естетичним об’єктом навіть в таких оповіданнях, як “Дід Архип і Льонька” або “Справа з застібками”. Горьківські босяки втілюють […]...
- Проблема співвідношення естетики й етики – ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ” ЯК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОМАН. ЙОГО ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ РОМАН РАННЬОМОДЕРНІСТСЬКОЇ ДОБИ ОСКАР УАЙЛЬД (1854-1900) ” ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ” ЯК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОМАН. ЙОГО ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ Проблема співвідношення естетики й етики Роман “Портрет Доріана Грея” сприймався сучасниками переважно як проповідь естетського імморалізму2, у цьому ж твір звинуватила й тогочасна критика. Оскару Уайльду часто закидали те, що він ставить красу вище моральності. Однак, як це часто […]...