“Я воскрес, щоб із вами жити… ” (В. Симоненко)
У шістдесяті роки XX століття в українську літературу ввійшов молодий, талановитий, із великим творчим потенціалом поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Ім’я цього поета – Василь Симоненко.
Так уже склалося для України, що найкращим її дітям судилося несправедливо коротке життя: 47 років – Т. Шевченку, Б. Грінченку, В. Стусу, 42 – Лесі Українці, 38 – П. Грабовському і зовсім мало – 28 – В. Симоненку. І хоч коротким було життя поета, однак він чітко окреслив для себе справжні життєві
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
(“Лебеді материнства”)
І боляче щемить серце, коли слухаєш слова пісні “Виростеш ти, сину… “, бо вона пережила літами автора слів. Але і радісно, бо разом із піснею живе в пам’яті людській й ім’я її автора – Василя Симоненка, Сила поезії Симоненка – у безмежній щирості й правдивості і тому вона житиме. То давайте “гляньмо ж в очі віршам Симоненка” як закликає Т. Коломієць
Мріяти й шукати, доки жити,
Шкварити байдужість на вогні!..
(“Гей, нові Колумбії й Магеллани”)
Поважати труд людський і піт,
Шанувать Вітчизну мою милу,
Бо вона одна на цілий світ.
(“Грудочка землі”)
Можна жить, а можна існувати,
Можна думать – можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не палають, не горять!
(“Можна”)
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
(“Можливо, знову загримлять гармати”)
В. Снмоненко відверто заявив про своє прагнення до пошуку істини, до непримиренної боротьби зі злом. Спокійне існування – не для нього:
Я хочу буть несамовитим,
Я хочу в полум’ї згоріти,
Щоб не жаліти за прожитим…
(“Я хочу буть несамовитим”)
Мета життя поета – самовіддано служити Батьківщині, її народові, боротися за її розквіт:
За нашу землю, дорогу и кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.
(“Можливо, знову загримлять гармати”)
У поезіях митця зустрічаємо думки, що і його пам’ятатимуть люди, його Україна:
Я залишу мужицькими ногами
Хай не глибокі, та чіткі сліди.
(“Я в світ прийшов не лише пити й їсти”)
У передмові до книжки “Лебеді материнства” Олесь Гончар писав: “Не примеркла з літами поетична зоря Василя Симоненка… Його творчість живе, їй відкритий шлях до юнацьких сердець, до народу, до України, яка навіки увінчала поета своєю любов’ю.
… І так виразно, чуємо його свіжий голос, яким він і сьогодні вітає життя:
Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре!
Здрастуй, свіжосте нив!
Я воскрес, щоб із вами жити
Під шаленством весняних злив.
Хвороба підривала здоров’я письменника, не друкували його віршів, а він писав, бо вірив:
Немає смерті. І не ждіть – не буде.
Хто хоче жить, ніколи не помре.
І в сіру ніч, коли мене не стане,
Коли востаннє римою зітхну –
Я не помру, лиш серце в грудях стане,
Схолоне кров, а я навік засну.
(“Немає смерті… “)
І відчуваючи кінець свого земного життя, він прощає всім:
Не докорю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять – смерті в очі подивлюсь.
Та краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть.
(“Не докорю ніколи і нікому”)
У вірші “Пам’яті Василя Симоненка” наш сучасник Микола Побелян пише:
Я Симоненка
Переріс літами –
Яка несправедливість
На землі:
Пересічні
Миколи –
Разом з нами,
А помирають
Віщі Василі.
Так, це дійсно несправедливо, що життя В. Симоненка обірвалось так рано, але живе його поезія/і сподіваюсь, що ще не одне покоління відкриє для себе поезію В. Симоненка, і поет житиме в їх серцях:
Земле рідна!..
Я живу тобою і для тебе.
(В. Симоненко)
Не судилося Василю Симоненку довгого життя. Може, лише третину відміряв свого шляху, багато чого не встиг, багато, лишилося по той бік трагічної межі…
А те, що написав, позначено печаткою високої обдарованості божої, яскравістю, щедрістю і одвертістю почуттів. Тому не померкла з роками його поетична зоря, тому хочеться раз у раз повторювати:
Я живу тобою і для тебе,
Вийшов з тебе, в тебе перейду,
Під твоїм високочолим небом
Гартував я душу молоду.
Визначне місце у творчості Василя Симоненка посідає інтимна лірика. Його ліричний герой особливий – по-юнацьки відвертий та щирий, полицарськи благородний, нестримний та відкритий. Вражає проникливість і чистота його рядків:
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана –
Ну як мені за нею не піти?
А які епітети, метафори, порівняння знаходить поет! Мереживо його поезії тонке і прозоре: то овіяне сердечною тугою, то бурхливою радістю кохання і буття:
І ти ясна, і я прозорий,
І душі наші мов пісні,
І світ великий, неозорий
Належить нам – тобі й мені.
Глибина почуттів поета розкривається не тільки через особистий духовний світ, він уміє прислухатися до емоційного стану інших людей: коханої, друга, просто жінки, що йде вулицею. Чутлива поетова душа завжди готова відгукнутися на чужий біль, чужу радість, бо коли співчуваєш комусь, то це вже і твій біль, і твоя радість:
Не дивилась ні на кого
Йшла й не чула, напевне, ніг
Але щастя твоє ще довго
Голубіло з очей у всіх.
Серед безлічі сьогоднішніх сумнівних істин, що часом ллються з телеекранів, як ковток свіжої води сприймаються проникливі рядки В. Симоненка про перше цнотливе почуття:
Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,
Захмеліть, одуріти від твого тепла.
Я кохаю тебе. Мені більше не треба,
Адже й так ти мені стільки щастя дала.
Я відкрила для себе В. Симоненка, і від того часу з радістю говорю: цей поет – гордість нашої літератури, застава її майбутнього. Його творчість залишиться у скарбниці світової культури, тому що слово його – щире слово поета про вічні і безсмертні істини. До нього можна звернутися за порадою, його вірші можна читати й перечитувати і знаходити потрібні слова, щоб утамувати біль чи образу, стримати злість, навчитися розуміти і любити людей.
Що залишу майбутньому дневі,
Чим ділитися буду з ним?…
(В. Симоненко)
Уся творчість Симоненка – це крик XX віку, і він не пролунав, а “прогримів золотим салютом, молодим повесняним громом” (А. Малишко, “Рядок про Довженка”) й відлунюватиме і в наступні віки. Прийдешні бачитимуть нас ясніше із образів Василя Симоненка: жорна, які ми крутили у переддень космічної доби, отих дідів, які заповіли нащадкам додумати їхні думи, бабусь Онись, Оришок, Насть, що мали б, підвівшись з колін, зійти на п’єдестал найвеличніших пам’ятників, Перехожого, що гордо й натхненно творив ходу, як і отих ситих, відгодованих демагогів і брехунів, що “крила зв’язали дядьковій вірі, пробиваючись у крісла і чини”, що гноїли людську працю і нівечили душу.
Усе це – крик двадцятого віку, крик душі, зболеної, зганьбленої, але не зламаної і нескореної.
Якщо реалізм – реальність, то Василь Симоненко – найвиразніший його представник, бо він разом із літературними побратимами 60-х повернув XX віку його справжню, історичну сутність.
Народила його “найгеніальніша з породіль”, “велика мати” – українська земля, як надію свою – помолодіти і побачити весну, з наказом – стати “жорстким катом недоумства, підлоти й брехні”.
Його родовід не кінчався за дідовою хатою Федора Щербаня, він починався з духовними обійстями інших родичів – “діда Тараса і прадіда Сковороди”.
“О, якби мені духовний меч! – мріяв про переможну зброю Сковорода.- Я б знищив… скупість, убив би розкіш і дух нетверезості, вразив би честолюбство, вигнав би страх перед смертю і бідністю… “
Василь Симоненко був вільний від цих моральних пороків і став духовним мечем свого покоління, вкладав цю зброю в руки інших – і не його вина, що для декого ця зброя виявилася надто важкою…
І все ж найпершу надію “найгеніальнішої з породіль” він справдив: він наближав весну незалежності, і в тому, що Україна її зустріла і побачила – є і поетів внесок.
Став він і “жорстоким катом недоумства, підлоти й брехні”. І знову ж, не його вина, що того зілля на нашій землі так багато, що його вистачить і нинішньому поколінню, і наступним…
Треба тільки пам’ятати, що спопеляючі слова Симоненка диктувалися великою всеосяжною любов’ю, яка ніколи не була руйнівною, а завжди творчою.
Думка про те, що залишає він майбутньому дневі, чим поділиться з нами,- ніколи не покидала Василя Симоненка.
Що можу я, коли дрімають люди?
Що можу я, коли заснули ви?
Він рано відчув дихання смерті, уже в вісімнадцять років, а в двадцять писав:
Не докорю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ з’явилась в серці втома,
Що в тридцять смерті в очі подивлюсь.
Слабка плоть Василя Симоненка не витримала наслідків воєнного і повоєнного сирітства, недоїдання, перемерзання, а пізніше побиття при загадкових обставинах – і він, як би не протестувала наша свідомість проти його передчасної смерті, уже став нашою літературною історією, частиною нашої духовності.
Сьогодні бути “співцем громадянської теми” набагато важче, ніж в часи Симоненка. Шукати поетичного оновлення не всі готові і здатні. Слідом Симоненка піде той, хто виявить цю здатність.
Не горджуся тим, що українець,
Я цим, як риба річкою, живу.
(Чернілевський)
І, як бачимо, дехто вже почув крик XX століття, крик Василя Симонеика. Почує його XXI вік – нація і державність будуть врятовані і розцвітуть.
Related posts:
- “Я воскрес, щоб із вами жити…” У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу ввійшов молодий, талановитий, із великим творчим потенціалом поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Ім’я цього поета – Василь Симоненко. Так уже склалося для України, що найкращим її дітям судилося несправедливо коротке життя: 47 років – Т. Шевченку, Б. Грінченку, В. […]...
- Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе. (Василь Симоненко) Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе. (Василь Симоненко) Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. / В. Самійленко / У руках тримаю улюблений томик поезій українських поетів. Перегортаю сторінку за сторінкою, читаю – і раптом бачу […]...
- ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Навряд чи можна знайти серед біографій поетів-шестидесятників долю більш яскраву та більш трагічну, ніж доля Василя Симоненка. За 28 років життя зроблено було багато і мало водночас. Багато, зважаючи на ту самобутню і багату спадщину, яку отримала Україна від Василя Симоненка; мало, зважаючи на те, скільки він міг би ще зробити, якби не смерть, яка […]...
- В. Симоненко – людина глибокої душі “… я хочу в полум’ї згоріть, Щоб не жаліти за прожитим, Димком на світі не чадіть”. (В. Симоненко) В. Симоненко відійшов у вічність дуже рано, але до народу долинув стукіт його серця, зарядженого любов’ю до української землі. Черпав Василь Симоненко свою синівську любов з тяжкого повоєнного, напівголодного дитинства, із згорьованих удовиних сліз баби Онисі, в […]...
- Василь Симоненко: життєвий та творчий шлях ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО: Життєвий та творчий шлях З глибин народного життя вийшла поезія В. Симоненка. З мужності народу, з горя його і звитяжної боротьби виспівалась вона. “Любити все прекрасне і земне і говорити правду… ” – так, роздумуючи про громадське покликання письменника, стверджував В. Симоненко. Й справді, його чесне і щире слово несло людям художню правду […]...
- Василь Симоненко – співець кохання Інтимна лірика Василя Симоненка – потужне крило його поезії. Неповторність віршів про кохання – в художньому дослідженні філософії почуття, його найтонших нюансів, від романтичного захоплення до гіркого розчарування. “Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з небесних октав…” – це твердження Василя Симоненка є ніби прологом до створеного ним романтично-піднесеного у своїй чистоті […]...
- Василь Симоненко – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Василь Симоненко (1935-1963) Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в селянській сім’ї в селі Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство, що припало на роки війни, було трудним і голодним. Батько кинув сім’ю, і Василя виростила мати Ганна Федорівна. Писати вірші він почав ще у шкільні роки, вміщуючи їх у шкільній […]...
- В. Симоненко – “витязь молодої української поезії” (Олесь Гончар) В. СИМОНЕНКО, Д. ПАВЛИЧКО, І. ДРАЧ 11 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX – ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ. ПОЕТИ-ШІСТДЕСЯТНИКИ В. СИМОНЕНКО, Д. ПАВЛИЧКО, І. ДРАЧ В. Симоненко – “витязь молодої української поезії” (Олесь Гончар) Я люблю поезію, мені подобаються твори багатьох поетів, але найбільше я люблю читати вірші В. Симоненка. Поезії талановитого юнака справили на мене велике враження. Я забуваю про все, […]...
- ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО. САМА Ж ГОСПОДАРКА НА КОЛІЇ ДОРІГ… (Уривок) Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Василя Симоненка; навчати сприймати почуття, передані у віршах; привернути увагу школярів до багатства художніх засобів у вірші; розвивати зв’язне мовлення учнів, образне мислення, здатність порівнювати, співставляти; виховувати любов до художнього слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Давайте привітаємось, Давайте посміхнемося, Давайте в очі глянемо – І нам […]...
- “Бо жити спішити треба…” (Мої роздуми над творчістю В. Симоненка) У мене ще й досі не вкладається в голові, чому на долю найталановитіших, найкращих людей випадають різні випробування, чому так часто їхнє життя уривається неочікувано і трагічно. Мені завжди подобались вірші Симоненка, але після того, як я уважно прочитав біографію поета, моє ставлення до нього й до його творчості остаточно сформувалось. Поетові довелося прожити дуже […]...
- “Тут я почну зажинок…”(Василь Симоненко) – Василь Симоненко (1935-1963) Підручник Українська література 11 клас Українська література другої половини XX століття Василь Симоненко (1935-1963) Не шукаю до тебе ні стежки, ні броду – ти у грудях моїх, у чолі і в руках. Упаду я зорею, мій вічний народе, на трагічний і довгий Чумацький твій шлях. (Василь Симоненко) Багатьом талановитим українцям доля відвела обмаль часу на […]...
- Симоненко Василь – Біографія Василь Андрійович Симоненко (8 січня 1935, с. Біївці – 13 грудня 1963, Черкаси) – український поет і журналіст, шістдесятник. Після закінчення середньої школи в Тарандинцях вступив на факультет журналістики Київського університету. Закінчив факультет журналістики Київського університету (1957) і працював в обласній газеті “Черкаська Правда” і”Молодь Черкащини”, пізніше кореспондентом “Робітничої Газети” в Черкаській області. Писати вірші […]...
- Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю – за поезією В. Симоненка ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО “Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю…” (за поезією В. Симоненка) Неординарною й пристрасною, вогневою і ліричною ввійшла поезія Василя Симоненка в нашу літературу. Адже витоки її йдуть із глибин народного життя, вона є часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаємо, нашими […]...
- “Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ”(Василь Симоненко) – Василь Симоненко (1935-1963) Підручник Українська література 11 клас Українська література другої половини XX століття Василь Симоненко (1935-1963) “Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ”(Василь Симоненко) У літературі Василеві Симоненкові судилося працювати менше, ніж п’ять років, проте він встиг увічнити своє ім’я. Як і Григір Тютюнник, Василь Симоненко добре знав і художньо відтворював умови […]...
- ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935 -1963) Українська література 7 клас – Л. Т. Коваленко – Освіта 2015 “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935 -1963) Попрацюй у парі. Пригадай відомі тобі факти з біографії Василя Симоненка та його твори. Порівняй свою відповідь із відповіддю однокласника/ однокласниці. У двадцять років студент Київського університету імені Тараса Шевченка Василь Симоненко написав поетичні […]...
- Мотиви лірики. Василь Симоненко Серед покоління укр. літераторів, які вийшли з оталеного війною дитинства, прожили скруту повоєних років і з готовністю відгукнулись на перші весняні вітри 60 – х, світла і трагічна постать Василя Симоненка займає особливе місце. Читаючи Симоненка, легко вловлюємо внутрішню спорідненість його поезій з творами інших шістдесятників (І. Драча, Ліни Костенко). У віршах тих років переплетені […]...
- Василь Симоненко – “Ти знаєш, що ти – людина” Характеристика Історія написання поезії. Ставлення до людини як до гвинтика, яке принижувало людину, її гідність, убивало її творчий дух – це і змусило написати В. Симоненка вірш “Ти знаєш, що ти – людина?” Ця поезія належить його збірці “Земне тяжіння”. Завдання кожної особистості, кожної людини – дати відповідь на питання, яке містить назва програмового вірша В. […]...
- “Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслять мій народ!” (В. Симоненко) Чи не занадто смілива заява це була для ще зовсім молодої людини у ті часи? Адже, мабуть, мова йде не про такий ефемерний термін, як “радянський народ”? Ні, йдеться про народ український… Василь Симоненко, як більшість геніїв, прожив небагато. Але встиг залишити по собі на землі такий слід, що його вірші ще багато років будуть […]...
- Можна вибрать друга і по духу брата – Та не можна рідну матір вибирати – за поезією В. Симоненка – ІІІ варіант ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) III варіант У людини завжди є вибір: можна весь час намагатися наблизитися до ідеалу, який сам для себе вибрав, а можна зовсім не зважати на ідеали; можна вивчитися і продовжувати […]...
- Є в коханні і будні, і свята – за інтимною лірикою В. Симоненка – ІІІ варіант ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО “Є в коханні і будні, і свята…” (за інтимною лірикою В. Симоненка) ІІІ варіант Серед усіх незгод і нещасть воно буде жити, закреслюючи зневажання, наклепи, забуття. Воно – чисте і щире кохання, – якому пророкують вічне життя усі, хто хоч раз відчув на собі його прекрасну дію, […]...
- ГЕЙ, НОВІ КОЛУМБИ Й МАГЕЛЛАНИ – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935 -1963) Українська література 7 клас – Л. Т. Коваленко – Освіта 2015 “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935 -1963) ГЕЙ, НОВІ КОЛУМБИ Й МАГЕЛЛАНИ Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! Кличуть нас у мандри океани, Бухту спокою облизує прибій. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? […]...
- Можна вибрать друга і по духу брата – Та не можна рідну матір вибирати – за поезією В. Симоненка – ІІ варіант ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) II варіант Ходить по землі “казка з сивими очима”, задивляється у вікна. Хоче, мабуть, десь знайти того, кого шукає вже довгі роки і, на жаль, уже ніколи не знайде. Бо […]...
- Ідея правозахисного світогляду (за творами В. Симоненко) Василь Симоненко ніколи не належав до дисидентів чи правозахисників, не відбував довгих строків у таборах за свої політичні погляди. Але саме він уперше в українській літературі виразив ту думку, яка сьогодні стає актуальною для всієї Європи, усвідомлюється спільнотою та поширюється в політиці країн світу, які прагнуть створити правову державу. Не одне десятиліття і правозахисники, і […]...
- Антитоталітарна спрямованість поезії В. Симоненка ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Антитоталітарна спрямованість поезії В. Симоненка Василь Симоненко “принади” тоталітарної системи знав не за спогадами старших. Він почав літературну діяльність на тому великому зламі радянської історії, коли правду про сталінську епоху вже говорили не пошепки, а вголос. Коротка відлига хрущовська, яка змінилась новою зимою, не змінила ставлення Симоненка […]...
- Інтимна лірика В. Симоненка ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Інтимна лірика В. Симоненка Чистота душі найбільше відбивається в коханні, чистота поетичного хисту – у віршах про ці інтимні почуття. Лірика Симоненка молода, палка, але не позбавлена філософського осмислення почуттів. Віддаватися почуттям усім серцем природно для нього. Про перше кохання розповідається у вірші “Вона прийшла” – і […]...
- “Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!” (В. Симоненко) Чи не занадто смілива заява це була для ще зовсім молодої людини у ті часи? Адже, мабуть, мова йде не про такий ефемерний термін, як “радянський народ”? Ні, йдеться про народ український… Василь Симоненко, як справжній геній, прожив небагато. Але встиг залишити по собі на землі такий слід, що його вірші ще багато років символізуватимуть […]...
- Василь Симоненко. Життя та творчість Василь Симоненко. Життя та творчість. На літературних зустрічах мене часто запитують: “Звідки почався Василь Симоненко? Де він звівся та розповився?” Інтерес до його життя і творчості дедалі зростає. Читачів цікавлять усі подробиці із біографії улюбленого письменника. Я постараюся намалювати вам Симоненкову дорогу – важку, трагічну і коротку: поет ішов по ній неповних двадцять дев’ять років. […]...
- ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА? – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935 -1963) Українська література 7 клас – Л. Т. Коваленко – Освіта 2015 “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935 -1963) ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА? Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. […]...
- “Я хочу правді бути вічнім другом і ворогом одвічним злу” (В. Симоненко) Василь Симоненко… Сонячне, палахкотливе ім’я цього поета пломенітиме для нових і нових поколінь полосуючим, тривожно-радісним сяйвом непотьмареної правди, непоганьбленої духовності. Він – один з найталановитіших виразників дум і прагнень рідного народу, своєї доби, він і словом і життям своїм ствердив загальнолюдські здобутки й ідеали. Твори митця дістали всенародне визнання, стали виразом правди і совісті поколінь, […]...
- Ну, скажи – хіба не фантастично – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено Ну, скажи – хіба не фантастично, Що у цьому хаосі доріг Під суворим небом, Небом вічним, Я тебе зустрів і не зберіг? Ти і я – це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи, Будуть Я приходити до Тебе, І до інших йтимуть Горді Ти. Як це все буденно! Як це звично! Скільки раз це […]...
- Василь Симоненко – Ти знаєш, що ти – людина (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди. Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити спішити треба. […]...
- Василь Симоненко – Лебеді материнства (АНАЛІЗ) Аналіз твору Василя Симоненка “Лебеді материнства” 1981 р. Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш (колискова). Вид лірики : громадянська. Провідний мотив : любов до матері й Батьківщини. Віршовий розмір : хорей. Тип римування : суміжне. За формою – це колискова, мудре й щире напучування матері маленькому синові. Композиційно твір розгортається як кілька взаємопов’язаних […]...
- Я марив лицарем явитись перед вами (Олександр Олесь) Неповторність Творчості цього поета критика помітила одразу. Іван Франко високо оцінив самобутність таланту Олеся і захоплено привітав його першу збірку Водночас він іронізував над тим, що поета турбує тільки Кохання, і бажав своєму молодшому побратимові “приємної забави”. У двадцятих роках літературознавець П. Филипович відводить Олесеві найвидатніше місце серед поетів свого покоління, хоча відзначає, що історичне […]...
- Задивляюсь у твої зіниці – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено Задивляюсь у твої зіниці, Голубі, тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мама, горда і вродлива, З тебе чудуватися повік. Ради тебе перли в душі сію, Ради тебе мислю і творю. Хай мовчать Америки й Росії, Коли я […]...
- “Чи живуть з вами планетники?” Твір Б. Харчука “Планетник” містить в собі досить багато казкових елементів та нереальних подій, які письменник тісно та гармонійно переплів з подіями реальними. Мова в цій повісті-легенді йде про незвичайного хлопця, який жив у далекі часи кріпаччини. Цю легенду розповідає сучасному агроному, який приїхав працювати у село, господарка хати, в якій він оселився. На протязі […]...
- Життєвий і творчий шлях – Василь Андрійович Симоненко Василь Андрійович Симоненко (1935-1963 pp.) Життєвий і творчий шлях Василь Андрійович Симоненко народився в селі Біївці на Полтавщині 8 січня 1935 р. Там у невеликій старенькій хаті на березі Удаю минуло дитинство майбутнього поета: Ти приймала і щастя, і лихо, Поважала мій труд і піт, Із-під сірої теплої стріхи Ти дивилася жадібно в світ. Хлопчик […]...
- “То вкраїнці ми з вами – чи як?” (думки після прочитаного і почутого) Одного разу по радіо я почув місто на слова Віктора Баранова. Вона вразила мене до глибини душі. Так хотілось, аби ця пісня звучала частіше, щоб кожний серцем зрозумів її зміст. Щоб українці стали себе поважати за те, що “що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот”, “що є у нас дума, яка ще […]...
- Творче кредо Василя Симоненка Творче кредо Василя Симоненка У 60-ті роки XX століття в українську літературу ввійшов молодий, але талановитий, із великим творчим потенціалом поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Ім’я цього поета – Василь Симоненко. Тема рідної землі, України – провідна у ліриці поета: Україно! Ти для мене – диво! І […]...
- Симоненко Василь Андрійович ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Симоненко Василь Андрійович (1935-1963) ЗАПАМ’ЯТАЙ Основні твори: казки “Цар Плаксій і Лоскотон”, “Казка про Дурила”, “Подорожу країну Навпаки”, збірки поезій “Тиша і грім”, “Земне тяжіння”, “Лебеді материнства”, збірка оповідань і новел “Вино з троянд”. Василь Симоненко народився в с. Біївці Лубенського р-ну на Полтавщині 8 січня 1935 р. Ріс без батька, мати […]...
- Як В. Симоненко оспівує кохання? Інтимна лірика В. Симоненка – потужне крило його поезії. Неповторність віршів про кохання – в художньому дослідженні філософії почуття, його найтонших нюансів, від романтичного захоплення до гіркого розчарування. Поета цікавлять суперечності і складнощі у взаєминах двох люблячих сердець, ті вибухи емоцій, які супроводжують кохання. “Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з небесних […]...