ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ХУДОЖНЬОГО МОВЛЕННЯ
Художнім мовленням називається підкреслено індивідуалізована форма мовлення, що емоційно увиразнює оціночне ставлення мовця до предмета його висловлювання з розрахунком на естетичне враження.
Загальні принципи організації художнього мовлення спираються на його протиставленість мові побутово-практичного призначення, використання якої обмежується комунікативною (лат. communicatio, від communico – роблю загальним, зв’язую, спілкуюся) функцією мовлення й не виконує при цьому ніяких естетичних завдань. Мові науково-практичного призначення
Під Виразністю насамперед розуміють своєрідність, виділеність, підкреслену відчутність тієї Форми, якою послуговуються для передачі певного Повідомлення і яка, за словами Г. Винокура, “не збігається з функцією мови як засобу повсякденного спілкування, і виступає як форма своєрідного її ускладнення”. Якщо завдання комунікативної, практичної спрямованості мови полягає насамперед у донесенні до свідомості співрозмовника (слухача або читача) інформації
Відсутність або слабка вираженість фактологізму в особливо загостреній формі може підкреслювати естетичну спрямованість, тобто художню вартість і призначеність мови, що свого роду Надбудовується над фактичною стороною повідомлення й різною, більшою або меншою мірою з нею контрастує. Наприклад, в уривку із “Колискової” Л. Первомайського: “Спи, хлопчику… Невже я спав, як щиглик спить, як дзига спить, як дзиглик спить і все мені наснилось. Спить ліс, і поле, і гора. І колос спить, і голос спить.
Спи, хлопчику… В краю – в раю колись я милу стрів свою”, – фактична сторона повідомлення, тобто того, про що тут ідеться, близька до нульової відмітки. Тим гостріше й безпосередніше дається взнаки його естетична спрямованість, що знаходить свій вияв у специфічному словесному оформленні думки, яка тут виражається.
Виразність вияву форми певного повідомлення не пов’язується виключно з мовленнєвою його функцією. У випадку з художнім твором ми говоримо насамперед про виразність зображення в цілому, маючи на увазі, крім мовленнєвої, предметну зображувальність, а також форму композиційної побудови твору. Мовленнєва виразність пов’язується при цьому з конкретними принципами відбору і сполучення слів, а також формами словотворення, що характеризують своєрідність мовного стилю того чи іншого письменника або поета й водночас можуть бути підведені під певні загальні закономірності.
В цілому виразність спирається на варіативність, тобто можливість різного оформлення приблизно одного змісту, який складає об’єктивну, загальну основу повідомлення. Наприклад, приблизно однакове предметно-логічне поняття Жалю за чимось або за кимось можна передати за допомогою різних слів: скорбота, сум, печаль, горе, туга, журба і т. д.; повідомлення про характерну Рису особи може бути оформлене через вибір одного з таких словесних варіантів, як мужній, сміливий, хоробрий, відважний, відчайдушний, безстрашний, зірвиголова і т. д.
Об’єктивною передумовою виразності мови є, таким чином, наявність у ній явища Синонімії (грец. συνώνυμοζ – однойменний), якою позначається смислова спорідненість слів та словосполучень, що виражають різні відтінки одного загального для них предметно-логічного значення. Синонімічність може знаходити свій вияв не лише на словесному, а й на рівні більших або менших, ніж слово, смислових величин, тобто морфем та синтаксичних конструкцій, наприклад хвиля – хвилька – хвиленька, вітер – вітерець – вітрище і т. д.
При цьому під синонімічністю слід розуміти не лише мовну, тобто об’єктивно існуючу в самій мові, фіксовану у словниках, а й так звану контекстуальну синонімію, тобто можливість синонімічного зближення в конкретному мовленнєвому контексті слів, які за своїм лексично-словниковим значенням, у самій мові не виступають як синоніми. Наприклад, у думі про Марусю Богуславку полонені козаки просять визволити їх із тяжкої неволі, з віри бусурманської:
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений (тобто на рідну Україну).
Спорідненим з формами лексичної та контекстуальної синонімії явищем виступає в мові явище індивідуальної словотворчості, пов’язаної вже не з відбором наявних, а з творенням нових слів, за допомогою яких задовольняється потреба вираження особливих відтінків висловлюваної думки. Класичним свого роду зразком “чистої” словотворчості став один з найбільш відомих і улюблених (за висловом В. Маяковського, “однаково і поетами, новаторами і пародистами, критиками”) вірш В. Хлебникова “Закляття сміхом”:
О, засмейтесь, смехачи, Что смеются смехами, Что смеянствуют смеяльно, О, иссмейся рассмеяльно смех Усмейных смеячей.
Якщо словотворчість – дуже яскраве й завжди різко індивідуальне мовленнєве явище, то використання синонімів, що сприяють смисловому увиразненню мови, – це та відмінна ознака, яка визначає, власне, будь-яке логічно-зв’язне мовлення. Реалізовану за рахунок явища словотворчості, а також мовної і контекстуальної синонімії виразність художнього мовлення при цьому характеризують такі конкретні і взаємопов’язані ознаки:
1) Логічно-смислова точність, тобто відповідність висловлювання, його конкретної словесної форми тій думці про предмет, яка при цьому мається на увазі, реалізує себе у словесному виразі. Дана ознака співвідносить художнє мовлення з нормами “правильного” літературного мовлення* і знаходить своє конкретне виявлення в тому, що із синонімічного ряду слів, якими потенційно можна позначити певне поняття, відбирається саме таке слово, яке містить у собі відтінок, що найбільше відповідає змістові пов’язаної з предметом думки.
Про це свого часу писав відомий лінгвіст Л. Щерба, який, зокрема, зауважував: “неважко помітити, що синонімічні ряди звичайно утворюють систему відтінків одного й того ж поняття, різниця між якими за певних умов може мати суттєві значення. Візьмемо, наприклад, цикл слова “знаменитий” (стосовно людини), з яким конкурують “відомий”, “видатний”, “чудовий”, “визначний”. Усі ці слова позначають, звичайно, одне й те ж, але кожне підходить до одного й того ж поняття з дещо особливої точки зору: “визначний вчений” – це немовби об’єктивна характеристика; “видатний вчений” підкреслює скоріш за все те ж саме, але в контексті певного порівняння; “чудовий вчений” говорить про особливий інтерес, який він викликає; “відомий вчений” – констатує його популярність; “знаменитий вчений” – це той же відомий вчений, але й водночас відомий більше, ніж інші”.
Хрестоматійним прикладом того, яке важливе значення має в роботі письменника або поета логічно-смислова точність його висловлювань і яка копітка праця стоїть за пошуком найбільш “спорідненого” з думкою слова, є уривок із статті В. Маяковського “Як робити вірші”, в якому йдеться про те, як народжувалися слова першого рядка його вірша, написаного на смерть С. Єсеніна: “Починаю підбирати слова.
Вы ушли, Сережа, в мир иной…
Вы ушли бесповоротно в мир иной…
Вы ушли, Есенин, в мир иной.
Який з цих рядків кращий?
Жоден! Чому?
Перший рядок фальшивий через слово “Сережа”. Я ніколи так акмішонськи не звертався до Єсеніна, і це слово неприпустиме й зараз, оскільки воно потягне за собою багато інших фальшивих, невластивих мені й нашим стосункам слів: “ти”, “милий”, “брат” і т. д.
Другий рядок не підходить через те, що слово “бесповоротно” в ньому необов’язкове, випадкове, вставлене лише для розміру: воно не тільки не допомагає, нічого не пояснює, воно просто заважає. Справді, що це за “бесповоротно”? Чи хіба хто вмирав поворотно?
Хіба ж є смерть із швидким поверненням?
Третій рядок не підходить через свою цілковиту серйозність… Чому ця серйозність недопустима? Тому, що вона дає привід приписати мені віру в існування потойбічного життя в євангельських тонах, чого насправді в мене немає – це по-перше, а по-друге, ця серйозність перетворює вірш у кладовищенський, а не тенденційний, руйнуючи цільову настанову.
Тому я вводжу слова “как говорится”.
“Вы ушли, как говорится, в мир иной”. Рядок зроблений – “как говорится”, не виступаючи прямою насмішкою, тонко понижує патетику вірша й водночас відводить будь-яку підозру щодо вірування автора в усілякі потойбічні ахінеї”.
2) Емоційність, яку частіше позначають терміном Експресивність (від лат. expressio – вираження), під яким розуміють підкресленість форми вияву почуттів, її здатність справляти емоційний вплив. Через емоційність словесного вираження знаходить свій вияв оціночне ставлення письменника до ним зображуваного, викликається у читача відповідний емоційний настрій, потрібний для осягнення авторської ідеї, її пафосу. Емоційна увиразненість, експресивність художнього мовлення реалізується переважно (але не виключно) за рахунок введення до нього таких слів, словосполучень і синтаксичних конструкцій, що більшою або меншою мірою відступають від загальноприйнятої, узвичаєної мовленнєвої норми (тобто норм нашого повсякденного спілкування) і психологічно сприймаються на її тлі як певна мовленнєва несподіванка, новація, яка в силу своєї неочікуваності порушує автоматизацію нашого сприйняття й тим самим створює передумови для емоційного враження. “Сутність цього явища, – за словами Ю. Степанова, – зводиться до того, що слова зв’язного тексту підпорядковуються деяким закономірностям передбачуваності. Суб’єктивно ж, людина, яка сприймає мовлення, відчуває цю властивість як узвичаєність слова та очікування слова. Природно, що слова інших стилів (мається на увазі, що відступають від стилю, який ми сприймаємо як нормальний, нормативний) виступають як менш передбачувані і сприймаються як “несподівані”, очікування адресата мовлення виявляється немовби “обдуреним”.
Це явище набуває важливого значення для стилістики індивідуального мовлення і особливо індивідуального художнього мовлення”.
Цікаве свідчення, що ілюструє цю думку, належить В. Маяковському, який згадував: “На одній лекції В. Шклов-ський наводив такий грубий, але дуже розумний приклад. Один математик весь час називав учня: дурень, дурень і дурень. Учень звик сприймати це тупо і байдуже. Але коли одного разу замість очікуваного “дурень” учитель обізвав його “дура”, хлопчик розплакався. Чому?
Тому, що зламавши слово, математик дав зрозуміти, що воно лайливе”. Про те, що відступ від узвичаєних мовленнєвих норм висловлювання найчастіше супроводжується емоційним переживанням, набуває здатності справляти емоційний вплив на співрозмовника, слухача або читача, писали вже в античності. Зокрема, Арістотель з цього приводу зауважував: “…відступ сприяє тому, що мова видається більш урочистою: адже люди ставляться до стилю так, як до іноземців або своїх співгромадян. Отож потрібно надавати мові характеру іноземної, оскільки люди схильні дивуватися тому, що здалеку, а те, що збуджує подив, приємне”, В. Шкловський, коментуючи даний факт, пише: “Історія мистецтва показує нам, що (у всякому разі, часто) мова поезії – це мова не цілком зрозуміла, а напівзрозуміла. Так, дикуни найчастіше співають або на архаїчній мові або на чужій, інколи настільки незрозумілій, що співакові (точніше заспівувачеві) потрібно перекладати й пояснювати хорові та слухачам значення складеної ним пісні. Релігійна поезія майже всіх народів написана такою напівзрозумі-лою мовою Я. Грімм, Гофман, Геббель відмічають, що народ часто співає не на діалекті, а на піднесеній мові, близькій до літературної; “пісенна якутська мова відрізняється від звичайної приблизно так, як наша слов’янська (мається на увазі старо – або церковнослов’янська) від сучасної розмовної” (Короленко, “Ат-Даван”).
Пояснення всіх цих фактів полягає в тому, що така напівзрозуміла мова видається читачеві, в силу своєї незвичайності, більш образною…”.
На думку В. Шкловського, художнє мовлення, як і мистецтво в цілому, утруднюючи (для розуміння) ту форму, в якій дається певне повідомлення, тим самим деавтома-тизує (рос. “остраняет” – робить незвичним) процес нашого сприйняття, що надає художній формі експресивного характеру і служить основною запорукою та джерелом її емоційного впливу. У загострено формалістичному вигляді ця теза В. Шкловського звучить так: “Мета мистецтва полягає в тому, аби дати відчуття речі як такої, котра бачиться, а не впізнається; прийомом мистецтва виступає прийом “остра-нения” речей і прийом утрудненої форми, що збільшує складність і час сприйняття, оскільки сприйняттєвий процес для мистецтва самоціль і має бути подовжений; мистецтво є способом пережити творення речі, а створене в мистецтві не суттєве”. Цікаво, а радше сказати – “на жаль”, що в окремих випадках джерелом емоційного враження може стати і звичайне зв’язне (не емоційне) мовлення, яке дотримує всіх вимог логічно-смислової точності, а саме в тому випадку, коли воно сприймається слухачами з низьким рівнем мовленнєвої культури, для яких відступом від норми є, власне, сама літературна мова, її смислова виразність і чіткість оформлення.
3) Індивідуалізованість мовлення, яка виступає як вирішальна передумова і основна запорука його експресивності. Естетично виразним мовлення може стати лише за умови, що у своїй побудові воно не спиратиметься на усталені кліше, формалізовані вислови, які ми чуємо кожен день і які, хоча й характеризуються в окремих випадках підкресленою емоційною формою, в силу своєї узвичаєнос-ті, не здатні по-справжньому привертати до себе увагу, будити живу думку. Критерій індивідуалізованості, більшою або меншою мірою передбачає певну новизну, оригінальність, свіжість художнього твору.
Проте, з іншого боку, це зовсім не означає, що мова художнього твору має складатися виключно з неологізмів і вишуканих, добірних метафор або бути наскрізно зарозумілою, як наприклад, мова творів окремих поетів-футуристів та їхніх пізніших послідовників. Цитуючи одного з французьких класиків, О. Бі-лецький писав, що основна вимога художнього стилю полягає в тому, щоб “говорити на особливому діалекті, який одночасно є і мовою загальновживаною, і мовою індивідуальною”. Р. Якобсон, посилаючись на С. Малларме, зауважував: “Про свої вірші Малларме говорив, що він підносить буржуазному читачеві слова, які той щодня зустрічає у своїй газеті, але підносить ці слова у словосполученнях, що приголомшують. Лише на тлі знайомого осягається незнайоме.
Приходить час, коли традиційна поетична мова формалізується, не відчувається. Мова поезії покривається оліфою – ні метафори, ні поетичні вільності нічого більше не можуть сказати свідомості. Форма перетворюється в шаблон, відмирає. Потрібен приплив нового матеріалу, свіжих елементів мови практичної, щоб ірраціональні поетичні побудови знову вражали, знову брали за живе”. Яскраво виражена осібність, неповторність характеру того чи іншого мовлення передусім залежить від того, з якою мірою повноти письменник використовує лексичний запас національної мови, наскільки вміло він користується всіма її мовленнєвими шарами, починаючи з функціональних стилів літературної мови й закінчуючи діалектно-просторічними елементами, а також виробленими у процесі історичного розвитку мови формами словесного вираження думки.
Потрібно досконало володіти мовою, усіма її багатствами, але, крім досконалого володіння мовою, потрібна ще й досконалість думки, якою ця мова живе, і яка, зрештою, і визначає самобутність її характеру, взяту в останній інстанції.
Related posts:
- ТИПИ КОМПОЗИЦІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Композиційна організація того чи іншого художнього твору може вбирати в себе і “розміщення персонажів (їх “систему”), й зіставлення сюжетних епізодів, і порядок повідомлення про хід подій, і зміну прийомів оповіді, і взаємоспіввіднесеність деталей зображуваного, і співвідношення глав, абзаців, строф і окремих словесних зворотів”. Індивідуальні особливості композиційної побудови конкретних художніх творів великою мірою залежать від їхньої […]...
- СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Зміст художнього твору в цілому можна визначити як те особистісне, ідейно-емоційне Ставлення творця до Предмета його зображення, яке з Вичерпною повнотою реалізується лише в ході самого зображення й лише частково поза ним (у читацьких оцінках, дослідницьких інтерпретаціях, висловлюваннях самого письменника) і сприймається читачем у вигляді більш-менш Об’єктивно даної “картини життя”, що постає в емоційно-оцінковій Суб’єктивній […]...
- Характер – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 4.СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. 4.3. Характер Літературним характером (грец. – відмітна риса, ознака, особливість) називається та конкретна сукупність душевних рис, що визначає індивідуальність зображуваної особи й водночас узагальнює собою певні життєві типи людей, які постають у творі як предмет авторського пізнання та оцінки. В. Тюпа визначає характер у […]...
- Пафос – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 4.СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. 4.4. Пафос Пафосом (грец. ? – пристрасть, почуття) називається тип емоційного світовідчуття, що окреслюється у творі й мотивує ідейну визначеність авторського ставлення до зображуваного, а також впливає на свідомість читача, спонукаючи його до співпереживання авторові твору або його героям. Пафос – це те, що, […]...
- Фабула – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 4.СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. 4.2. Фабула Фабула (лат. fabula – байка, історія) – подієва основа змісту, перебіг основних подій, що розгортає конфліктне положення, окреслене темою твору, і виступає в ньому як предмет розповіді, який сприймається читачем у вигляді більш-менш цілісної картини або фрагментів життя певних осіб. Інколи фабулу […]...
- Ідея – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 4.СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. 4.5. Ідея Ідеєю (грец. – образ, початок) називається та головна думка, що служить узагальненим вираженням змісту всього твору й містить у собі оцінку зображених у ньому життєвих явищ. Панас Мирний, наприклад, у листі до М. Старицького так визначив ідею циклу із семи своїх оповідань […]...
- Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.2.Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення Засобами лексико-синонімічного увиразнення є слова та форми слів у лексичному запасі національної мови, що відступають від узвичаєної норми слововживання та словопозначення, наприклад: хмариночка, замість – хмара, злото – замість золото; іроплан – замість літак; пика – замість обличчя […]...
- Твір на тему “Культура мовлення” Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. По тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. Мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. І культура мовлення є дуже важливою, […]...
- Авторське мовлення Авторське мовлення – на відміну від мовлення літературних персонажів чи дійових осіб (власне прямого мовлення) – текст, в якому автор безпосередньо характеризує зображувані події та відповідні образи. У більшості епічних та ліро-епічних творів авторське мовлення здійснюється від третьої особи, іноді – від першої (оповідання Марка Вовчка). У драматичних творах авторське мовлення зводиться до ремарок, часто […]...
- Засоби словотворчого увиразнення мовлення РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2. Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.1. Засоби словотворчого увиразнення мовлення До засобів словотворчого увиразнення належать слова або форми слів, наявність яких у тій чи іншій мовлення національній мові не фіксована словниками й контекстом загального вживання і які створюються прозаїком або поетом у процесі індивідуальної мовної творчості, […]...
- Визначте особливості романтизму як художнього напряму, його витоки та естетичні принципи. Специфіка романтичного світосприйняття. Основні течії в романтизмі Визначте особливості романтизму як художнього напряму, його витоки та естетичні принципи. Специфіка романтичного світосприйняття. Основні течії в романтизмі. Романтизм (фр. romantisme) – ідейний і художній рух у європейській і американській культурі кінця XVIII – першої половини XIX ст.. Романтизм виявив себе у всіх видах мистецтва, у філософії і гуманітарних науках. Романтизм виникло як протиставлення раціоналізму […]...
- Поетичне мовлення Поетичне мовлення – мовлення художньої літератури, позначене підвищеною емоційністю та образністю, насичене тропами, стилістичними фігурами, перейняте шляхетною фонікою. Найбільш притаманне П. м. ліриці з її яскравими естетико-виражальними можливостями, витонченою мелодійністю. П. м. живиться невичерпними джерелами національної мови, її активним та пасивним словником, щоразу набуваючи неповторного колориту у доробку автора, стаючи визначальною рисою його стилю. П. […]...
- Неологізми – Засоби словотворчого увиразнення мовлення РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2. Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.1. Засоби словотворчого увиразнення мовлення 6.2.1.1. Неологізми Неологізми (від грец. – новий і? – слово) – це новостворені слова, значення слів, словосполучення, що з’явилися в мові й ще не перейшли до розряду загальновживаних. Загальна причина появи неологізмів полягає в необхідності давати […]...
- Зарозуміла мова – Засоби словотворчого увиразнення мовлення РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2. Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.1. Засоби словотворчого увиразнення мовлення 6.2.1.2. Зарозуміла мова Зарозуміла мова (рос. “заумь”, “заумный язык”) – це специфічний різновид індивідуальної словотворчості, що вбирає в себе слова і словотворчі звороти, які характеризуються ослабленістю або й повною відсутністю предметних значень, буквально – мова, що […]...
- “Культура мовлення – показник людської вихованості” Напевно кожен з нас любить спілкуватися виключно з добре вихованими людьми. Саме в такій компанії людина відчуває себе найкомфортніше, готова розслабитися і спілкуватися без будь-яких застережень чи обмежень. Але що конкретно мається на увазі під вихованістю? Як відрізнити добре виховану людину від погано вихованої, щоб при цьому не втратити час на безглузде і безцільне спілкування […]...
- Чистота мовлення Ми збережемо тебе російське мовлення, велике російське слово. Ганна Ахматова Тургенєв назвав російську мову “великим, могутнім, правдивим і вільним”. Але Мова це струнка система засобів спілкування; наведена в динаміку, вона стає мовленням, а мовлення піддається різноманітним впливам, зокрема збіднінню, засміченню. Засмічують наше мовлення різні “бур’яни”. Це можуть бути й діалектні слова, і вульгаризми, і мовні […]...
- Як я розвиваю своє мовлення Правильно розмовляти українською мовою досить складно. Інколи чуєш з телеекранів так званий суржик, яким залюбки користуються деякі з наших політиків, і гірко стає. Ці люди досягли високого становища в суспільстві, але вивчити державну мову чомусь не захотіли. Мова – річ жива й мінлива. Тому потрібно повсякчасно вдосконалювати своє мовлення, не засмічувати його словами-паразитами. У сучасному […]...
- Правильність мовлення Неправильність мовлення вживання слів веде за собою помилки в області думки й потім у практиці життя. Дм. Писарєв. Вимога правильності мовлення ставиться не тільки до лексики воно поширюється й на граматику, словотвір, вимову, наголос, а в письмовому мовленні на орфографію й пунктуацію, Дотримання норми головна умова культури мовлення. Нормою називаються язикові варіанти, найпоширеніші із числа […]...
- Революція або еволюція? Нове в методиці розвитку мовлення учнів Сучасна методика розвитку мовлення учнів як особлива область методики навчання російській мові перебуває на якісно новому етапі свого розвитку. По-перше, вона синтезує дані культурологии, філософії, логіки, дидактики, психології, фізіології, психолінгвістики, соціолінгвістики, етнолингвистики й інших наукових дисциплін, що вивчають мову, мовлення, мовну діяльність. Необхідність змін у змісті й технології методики розвитку мовлення диктують такі фундаментальні лінгвістичні […]...
- Вступ. Художня література як одна з форм духовної діяльності людини. Функціїхудожньої літератури. Багатозначність художнього образу. Різновиди образів. Аналіз художнього твору УРОК 1 Тема. Вступ. Художня література як одна з форм духовної діяльності людини. Функції художньої літератури. Багатозначність художнього образу. Різновиди образів. Аналіз художнього твору. TЛ: поглиблення понять про художній образ, художній твір. Мета: окреслити коло проблем, які розв’язуватимуть на уроках української літератури протягом року, розкрити значення мистецтва слова в духовному житті людини; ознайомити учнів з […]...
- Як треба розвивати своє мовлення? Кожна сучасна людина, яка вважаэ себе освіченою та добре вихованою, повинна вміти правильно говорити та мати досить великий лексикон. Під час знайомства завжди звертають увагу на те, як ти говориш. Культура мовлення, на загальну думку, свідчить про культуру людини взагалі, рівень її духовного й інтелектуального розвитку, і якщо мова буде багата на нелітературні слова та […]...
- Основні критерії правильного мовлення Значення культури мовлення в житті суспільства важко переоцінити. У наш час ми не можемо залишатися байдужими до погрози збідніння російської мови, втрати їм образності, емоційності, благозвучності. На розум мені прийшли такі слова И. С. Тургенєва: “Ти один мені підтримка й опора, об велику, могутню, правдиву й вільну російську мову”. Але ми самі ж безжалісно псуємо […]...
- Засоби контекстуально синонімічного увиразнення мовлення (тропи) РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.3. Засоби Контекстуально синонімічного увиразнення мовлення (тропи) Поряд із засобами лексичної синонімії письменники й поети, працюючи над мовленнєвою організацією свого твору, дуже часто вдаються до так званої контекстуальної, тобто нефіксованої словниками, синонімії. Контекстуальними синонімами називаються слова та вирази, які позначають предмет, вживаючись […]...
- Твір на тему “Наскільки важливої є культура мовлення?” У сучасному житті, не відстаючи від темпу технічного прогресу, відбуваються й культурні, і морально-етичні зміни в суспільстві. Одночасно із цим змінюється й наша мова. Проте яких би змін не випробовувало суспільство або наука, є деякі аспекти життя, які не повинні зникати або видозмінюватися. На мою думку, до них потрібно віднести й культуру мовлення. Ще із […]...
- Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.4. Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) Синтаксичні засоби увиразнення мовлення складає група так званих стилістичних фігур мовлення, тобто своєрідних відмітних форм синтаксичного впорядкування фрази: “стилістичні фігури – це особливі побудови, що відхиляються від звичайного синтаксичного типу й дають оригінальну форму для […]...
- СТРУКТУРА ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ Загальна структура образу в усіх видах мистецтва виходить з його двокомпонентної будови, поєднання в ньому чуттєвого образу й ідеї, яка з цього останнього випливає. При цьому сам художній образ у своїй специфіці не може бути зведений без залишку ні до свого чуттєвого образу, ні до його ідеї. Художній образ, з одного боку, це завжди щось […]...
- Наскільки важливою є культура мовлення? ТВір на вільну тему. У сучасному житті, не відстаючи від темпу технічного прогресу, відбуваються і культурні, і морально-етичні зміни у суспільстві. Одночасно з цим змінюється і наша мова. Проте яких би змін не зазнавало б суспільство чи наука, є деякі аспекти життя, що не повинні зникати чи видозмінюватись. На мою думку, до таких речей слід […]...
- Культура мовлення – це духовна особа людини Я вважаю, що без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні духовної культури, ні культури мовлення. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, про ступінь її прилучення до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства. Я можу із упевненістю сказати, що основою язикової культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у […]...
- Жвавість, емоційність, виразність мовлення Дивуєшся коштовності нашої мови: що ні звук, те й подарунок; усе зернисто, крупно, як самі перли, і, право, інша назва ще драгоценней самої речі. Н. В. Гоголь. Учитеся говорити “своїми словами”… У чому секрет слів, які створюють атмосферу невимушеності, впливають на почуття співрозмовників, надають особливу виразність їхнього мовлення? І з іншого боку, які слова позбавляють […]...
- Твір на тему: Стилі мовлення Стилі мовлення Науковий Найближчим до Землі небесним тілом є Місяць. Середня відстань від Місяця до Землі становить 84 400 кілометрів, і маса у 81,3 рази менша за масу Землі. Місяць завжди повернений до Землі одним боком, що спричинено періодами обертання його навколо своєї осі та навколо Землі. Розмовний – Артеме, ти виконав домашнє завдання з […]...
- Твір на тему: Про культуру мовлення українців Про культуру мовлення українців Я вважаю, що на сучасному етапі питання культури мовлення особливо гостро постає перед молоддю. Рівень мовної культури сприяє вихованню всебічно розвиненої особистості, громадянина незалежної України. Ми захоплюємось історією своєї держави, її символами, способом життя українського народу, його культурою. Через твори художньої літератури ми вивчаємо менталітет українців, характерними рисами яких є честь, […]...
- Логічність мовлення Мовлення повинна відповідати законам логіки Аристотель. Двічі дві стеаринові свічі И. С. Тургенєв Найважливіша умова гарного мовлення логічність. Ми повинні піклуватися про те, щоб наше мовлення не порушувало логічних законів. Неправильне слововживання може стати причиною алогізму зіставлення непорівнянних понять, наприклад:”Синтаксис енциклопедичних статей відмінний від інших наукових статей.” Виходить що синтаксис енциклопедичних статей відрізняється від синтаксису […]...
- Про культуру мовлення українців Я вважаю, що на сучасному етапі питання культури мовлення особливо гостро постає перед молоддю. Рівень мовної культури сприяє вихованню всебічно розвиненої особистості, громадянина незалежної України. Ми захоплюємось історією своєї держави, її символами, способом життя українського народу, його культурою. Через твори художньої літератури ми вивчаємо менталітет українців, характерними рисами яких є честь, справедливість, патріотизм, совісність, шанобливість, […]...
- Твір на тему: “Культура мовлення – показник людсткої вихованості” І чіткість думок. Існує легенда, яка голосить про хлопчика із жахливою дикцією. Він мріяв стати оратором, але через свій дефект він не мав такої можливості. Проте він володів справжнім бажанням змінитися. Хлопець кожного ранку ходив до русла річки, напихав повний рот каміння і старався якомога чіткіше говорити. Легенда закінчується тим, що він стає найвидатнішим оратором […]...
- Переказ – АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРИ УСНОГО МОВЛЕННЯ СПОРТИВНИХ ТЕЛЕЖУРНАЛІСТІВ Усебічне вивчення проблем культури мовлення ЗМІ є одним з актуальних завдань сучасних мовознавчих, психо – та соціолінгвістичних, лінгводидантичних студій. На сучасному етапі активізації державотворчих процесів у демократичному руслі велика увага приділяється лінгвістичному аспектові діяльності засобів масової інформації, зокрема, телебачення. Багатоаспек-тність такого явища, як усне мовлення, цілком закономірно ставить його в центр наукових зацікавлень вітчизняних та […]...
- Загальні відомості про Антона Антоновичеві Дельвиге Антон Антонович народився в 1798 році в Москві. Один з найближчих друзів Пушкіна з ліцейської пори. Поет. Закінчив Ліцей із чином колезького секретаря й був визначений спочатку в департамент гірських і соляних справ, потім у міністерстві фінансів. З 1821 року служив помічником бібліотекаря в Публічній бібліотеці. З Пушкіним Дельвига зблизила загальна любов до поезії: “З […]...
- Урок розвитку зв’язного мовлення. Лист улюбленому літературному герою УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 6 КЛАС І семестр ЛІТЕРАТУРА І МОРАЛЬНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛЮДИНИ УРОК № 32 Тема. Урок розвитку зв’язного мовлення. Лист улюбленому літературному герою Мета: вчити писати листа улюбленому літературному герою; висловлювати точку зору з приводу інших творів; розвивати зв’язне мовлення; виховувати інтерес і повагу до вибору героїв однокласниками. Обладнання: написані вдома твори. ХІД […]...
- Принципи аналізу літературного твору Принципи аналізу літературного твору – основні положення прийнятої літературознавцем концепції художньої літератури, які спрямовують його літературно-критичну рефлексію щодо конкретних літературних творів. П. а. л. т. ефективно виконують евристичні функції, якщо вони узагальнюють істотні особливості художньої літератури як мистецтва слова з її родо-жанровим розмаїттям, а не випливають лише зі світоглядних позицій літературознавця. Трактування літератури як образного […]...
- Твір на тему: Мова, мовлення, слово. Думки відомих письменників 1. І. Вишенський. Трактат “Послання до єпископів” – яскравий взірець полемічної літератури, що подає справжню вагомість правдивого щирого слова, спрямованого на захист поневоленого народу. Сатиричне гостре слово допомагало зрозуміти хибність дій тих, хто до національного та соціального додавав ще й релігійне пригноблення. Вишенський звертався й до влучного народного слова та образу, тому його твори й […]...
- Бережіть наш безцінний дарунок – мовлення! (міркування) Спочатку було Слово… Так починається книга книг – Біблія. Саме в слові бере весь свій початок. Сьогодні ми не надаємо слову такого великого значення, як у стародавності. Людина мало стурбована тим, як він говорить. Йому важливіше те, що він говорить. Важливо передати в слові побільше інформації. Наше мовлення стало одноманітної, неемоційної, у ній багато вульгаризмів, […]...