Жанр міфу в російській літературі (на прикладі повести А. Платонова “Котлован”)
Будинок – споконвічна, архітипова константа людського буття. Щоб Будинок був міцним, під нього необхідно викопати котлован. Про цьому філософська повість А. П. Платонова, що використовує як тип художнього мифологиз-ма притчеобразность.
Повість, у якій трансцендентною силою, що панує над людиною, виступає створена їм самим цивілізація. “Котлован” розповідає про людей, що намагаються побудувати Будинок для світлих і радісних людських відносин. Автор розглядає саме грабарства – розкопку котловану, тому що для того, щоб Будинок
Створюючи для кожного зі своїх героїв виразну образно-міфологічну основу, Платонов показує весь абсурд даного завдання, що практично неможливо вирішити. З образом котловану в читача асоціюються багато елементів і предмети. З одного боку, котлован – це міф про язичество, де є присутнім звичай: найперший камінь у споруджуваному будинку потрібно полити кров’ю жертви.
В “Котловані” це Сафронов, Козлов і, звичайно, Настя. З іншого боку, це яма, у яку кинули все добре, гарне, світле, що було в Росії до 1917 року, і затоптують вгрязь.
Також котлован асоціюється
Автор створює нетрадиційного індивіда, що володіє адекватним його выделенности свідомістю: Вощев постійно думає про сенс життя, про серйозність буття, він хоче думати за всіх і страждати, і тужити за всіх! І це разюче! Платонов проводить грань між Вощевым і (мені так здалося) біблійним Христом. І це не випадково – у заблудших овець повинен був бути пастух! І ці люди не тільки приймають Вощева у свої ряди, але й просять тужити й думати за них після смерті Активіста
Ще мені б хотілося порушене смерть матері Насті, що вмерла від голоду, від холоду й від себе. Зі смертю Настиной матері вмерла мати Майбутнього (адже Настя – це Майбутнє ). Зі смертю Насті вмерло Майбутнє. Ще в повісті мені сподобався Михайл-молотобоєць
При бажанні тут також можна побачити такий міф про червоного молодця, що роботи не боїться, любить дітей і горою коштує за справедливість, – про це говорить факт розкуркулювання “заможних” людей. Чиклин, говорячи вмираючому мужикові: “У тебе душу – кінь”, має на увазі, що для мужика мир нормальний, але в той же час, після “розкуркулювання”,- позбавлений змісту. Сафронов і Козлов – це Іуда, і хоча Христос – Вощев залишився страждати й тужити за всіх
Іуда повинен був зазнати кари за зрадництво. Якщо розглядати котлован з погляду біблійного міфу, то це повний хаос, царство тіней, тому що він ніс у собі лише абсурд, безглуздість, дурість і смерть, тому що зі смертю Насті – Майбутнього всі бажання, всі надії, всі сподівання раптом зникли, і якщо люди й працювали далі, те це лише для того, щоб залишок життя чимсь заповнити, чимсь зайняти. Мені шкода цих людей.
Це ні в чому не винне покоління стільки винесло на своїх плечах, стільки витерпіло, і все це – заради чого?
Заради того, щоб на них всі кому не лінь кричали на всіх кутах, що вони – дурні, розвалили Росію? Платонов своєю повістю показав наступне: з одного боку, “Котлован” – яма, у яку скотилася наша держава після 1917 року, і це як висновок. З іншого боку, “Котлован” – яма, у яку скотилася б наша держава, якби цей 1917 рік був. І це, на жаль, усього лише “якби “. У повісті помітно
(1 votes, average: 5.00 out of 5)