Айзек Азімов А якщо
Айзек Азімов А якщо… Звісно, Норман і Ліві спізнювалися – коли поспішаєш на потяг, останньої хвилини неодмінно щось та затримає, – і у вагоні майже не залишилося вільних місць.
Довелося сісти попереду, таким чином, що погляд упирався в лавку навпроти, обернену спинкою до руху і таку, що тулилась до стінки вагону. Норман став закидати валізу до сітки, й Ліві прикро поморщилася. Якщо якась пара сяде навпроти, доведеться весь шлях до Нью-Йорка, кілька годин підряд, з дурнуватим відчуттям незручності вирячувати очі один на одного, або, що
Але шукати по всьому потягу того, чи не знайдеться ще де-небудь вільне місце, теж немає сенсу. Нормана, здається, все це анітрохи не чіпляло, й Ліві трішки засмутилася. Зазвичай вони на все відгукуються однаково.
Саме через це, як запевняє Норман, він аж до цього дня нітрохи не сумнівається в тому, що правильно обрав собі дружину. “Ми підходимо один до одного, Ліві, це головне, – казав він. – Коли вирішуєш головоломку і один шматочок в точності підходить до іншого, значить саме він тут і потрібен. Ніякий інший не підійде. Ну, а мені не підійде
А вона сміється й відповідає: “Якби того дня ти не сів у трамвай, ми б, напевно, ніколи б і не зустрілися. Що б ти тоді робив?” “Залишився б неодруженим, звісно. І потім, як не того дня, так іншого, все одне, я познайомився б з тобою через Жоржетту”. “Тоді все вийшло б по-іншому”. “Ні, так само”.
“Ні, не так. І потім, Жоржетта ні за що б мене з тобою не познайомила. Вона тебе приберігала для себе і вже постаралася б не обзаводитися суперницею. Не той вже у неї характер”. “Що за нісенітниця”. І тут Ліві – в котрий вже раз – запитала: – Слухай, Нормане, а якщо б ти прийшов на ріг хвилиною пізніше й сів би не в той трамвай, а в наступний?
Як по-твоєму, що б тоді було? – А якщо б у всіх риб виросли крила і вони відлетіли б на високі гори? Що б ми тоді їли по п’ятницях?
Але вони тоді все ж таки сіли в той самий трамвай, і в риб не ростуть крила, а тому вони вже п’ять років одружені й по п’ятницях їдять рибу. І через те, що вони одружені вже цілих п’ять років, вони вирішили це відсвяткувати і їдуть на тиждень до Нью-Йорка. Тут вона повернулася до сьогодення: – Невдалі нам все ж таки попалися місця. – Так, вірно, – сказав Норман. – Але ж навпроти поки що нікого немає, отже ми більш-менш самі хоч би до Провіденса.
Але Ліві це не втішило, і недаремно вона засмутилася: проходом крокував маленький кругленький чоловічок. Звідки він, питається, узявся? Потяг пройшов вже півшляху між Бостоном і Провіденсом.
Якщо цей чоловічок раніше десь сидів, чого ради йому надумалося міняти місце? Ліві дістала пудреницю й подивилася в дзеркальце. Якщо не звертати уваги на цього коротуна, може він ще й пройде мимо. І вона розпочала чепурити своє світло-каштанове волосся, яке трішки розтріпалося, поки вони з Норманом бігли до потягу, й розпочала вивчати в люстерку свої блакитні очі та маленький пухкий рот – Норман запевняє, що губи її завжди складені для поцілунку. Непогано, подумала вона, дивлячись на своє віддзеркалення.
Потім вона здійняла очі – той чоловічок вже сидів навпроти. Він зустрівся з нею поглядом і широко посміхнувся. Від усмішки вусібіч розбіглися зморшки. Він поспішно стягнув капелюха й поклав його на свій багаж – маленьку чорну скриньку.
Негайно на голові в нього, навколо голої, наче пустеля, лисини здибився віночок сивого волосся. Ліві мимоволі посміхнулася у відповідь, але тут погляд її знову впав на чорну скриню – й посмішка згасла. Вона торкнула Нормана за лікоть.
Норман здійняв очі від газети. Брови в нього такі грізні – чорні й зрощені, – що якраз злякатися. Але темні очі з-під цих брів глянули на неї, як завжди, і ласкаво, і немовбито трохи глузливо. – Що трапилося? – запитав Норман.
На чоловічка навпроти він не подивився. Кивком, потім рукою, Ліві намагалася непомітно показати, що саме її вразило. Але гладун не зводив з неї очей, і вона відчула себе надзвичайно дурнувато, тому що Норман лише втупився на неї, нічого не розуміючи.
Нарешті вона притягнула його до себе й шепнула на вухо: – Ти хіба не бачиш? Дивися, що написано в нього на скриньці. І сама подивилася ще раз.
Так, так і є. Напис був не дуже помітний, але світло падало навскіс і на чорному тлі виднілася лискуча пляма, а на ній старанно округлим почерком було виведено: А ЯКЩО……………….. Чоловічок знову посміхнувся.
Він квапливо закивав і кілька разів підряд тицьнув пальцем в цей напис, а потім собі в груди. Норман обернувся до дружини, а потім сказав тихенько: – Напевно, його так звуть. – Та хіба такі імена бувають? – заперечили Ліві. Норман відклав газету. – Зараз побачиш. – І, нахилившись до чоловічка, мовив: – Містере Якщо?
Той з готовністю подивився на нього. – Чи не скажете, котра година, містере Якщо? Чоловічок витягнув з жилетної кишені величезного годинника й показав Норману циферблат. – Дякую вам, містере Якщо, – сказав Норман. І шепнув дружині: – Ось бачиш. Він вже хотів було знову взятися за газету, але чоловічок став відкривати свою скриньку й кілька разів багатозначно підняв палець, неначе намагався привернути увагу Нормана й Ліві.
Він дістав пластинку з матового скла приблизно дев’яти дюймів завдовжки, шести завширшки й близько дюйму завтовшки. Краї пластини були скошені, кути закруглені, поверхня абсолютно сліпа й гладка. Потім чоловічок витягнув дротяну підставку й надійно приладнав до неї пластинку.
Встановив цю споруду в себе на колінах і гордо подивився на попутників. Ліві раптом ахнула: – Дивися, Нормане, це на зразок кіно! Норман нахилився ближче. Потім здійняв очі на чоловічка.
– Що це у вас? Телевізор нової системи? Чоловічок похитав головою, і тут Ліві сказала: – Нормане, та це ми з тобою! – Тобто як?
– Хіба ти не бачиш? Це той самий трамвай. Он ти сидиш на задньому сидінні, в старому капелюсі, вже три роки, як я його викинула.
А ось ми з Жоржеттою йдемо по проходу. Й товста пані загородила дорогу. Ось, дивися! Це ми! Невже не впізнаєш?
– Якийсь обман зору, – пробурмотів Норман. – Але ж ти ж бачиш, правда? Так от чому він називає це “А якщо”. Ця штука нам зараз покаже, що було б, якщо б… якби трамвай не гойднуло на повороті… Вона нітрохи не сумнівалася.
Вона була дуже схвильована й нітрохи не сумнівалася, що так воно і буде. Вона дивилася на зображення в матовому склі – і сонце, надвечір’я, потьмяніло, й невиразний гул голосів позаду, в вагоні, почав стихати. Як вона пам’ятала той день! Норман був знайомий з Жоржеттою і вже хотів було встати й поступитися їй місцем, але раптом трамвай гойднуло на повороті, Ліві похитнулася – й шльопнулася просто йому на коліна. Вийшло дуже смішно й Незручно, але з цього вийшов толк.
Вона до того зніяковіла, що він мимоволі мав проявити хоч якусь чемність, а потім і розмова зав’язалася. І зовсім не було потреби в тому, щоб Жоржетта їх знайомила. На той час, коли вони обидві вийшли з трамваю, Норман вже знав, де Ліві працює. Вона й до цього дня пам’ятає, якими злими очима дивилася на неї тоді Жоржетта, як натягнуто посміхнулася, коли вони стали прощатися.
Потім Сказала: – Ти, здається, сподобалася Норману. – Що за нісенітниця! – заперечила Ліві. – Просто він людина ввічлива. Але в нього славне обличчя, правда?
Всього за якихсь півроку по тому вони одружилися.
Related posts:
- Айзек Азімов Пекельний вогонь Айзек Азімов Пекельний вогонь Навколо панувала особлива атмосфера загального легкого збудження, коли добре вихована публіка, з нетерпінням зиркаючи на завісу, чекає Початку прем’єри. Жменька вчених, дехто зі знаті, декілька конгресменів і зовсім мало репортерів – от і все, хто вважав за потрібне прийти сюди. Елвін Хорнер з Вашингтонського бюро континентальної преси поряд з собою побачив […]...
- Айзек Азімов Марсіанський Шлях Айзек Азімов Марсіанський Шлях Стоячи на порозі короткого коридора між обома каютами космічного корабля, Маріо Естебан Ріос похмуро спостерігав, як Тед Лонг настроював відеофон: зображення було нікудишнє. Ріос знав, що кращого чекати годі. Надто далеко вони від Землі, та ще й у невигідному положенні, лицем до Сонця. Щоправда, Лонг міг того й не знати. Ріос […]...
- Айзек Азімов Мої роботи Айзек Азімов Мої роботи (Збірка есеїв, М., ЕКСМО, 2002) Я написав своє перше оповідання “Роббі” в травні 1939 року, коли мені було всього дев’ятнадцять років. Моє оповідання відрізнялося від тих, що побачили світ раніше, тим, що я твердо вирішив не робити з моїх роботів символів. Вони не мали стати символами пихатості людини. Вони не мали […]...
- АЗІМОВ, Айзек (1920 – 1992) АЗІМОВ, Айзек (Asimov, Isaac – 02.01.1920, Петровичі, тепер Білорусь – 06.04.1992, Нью-Йорк) – американський письменник-фантаст, учений. У 1923 р. трилітнього Азімова батьки забрали до США. Оселились у Нью-Йорку, згодом у Брукліні. Батько письменника став власником невеликого магазину, за прилавком якого часто доводилось стояти й Азімову. Щойно навчившись читати, Азімов виявив схильність до […]...
- День мисливців – Айзек Азімов День мисливців Все cкінчилося того ж вечора, що й почалося. Джо, Рей і я сиділи за своїм улюбленим столиком у забігайлівці, попереду був цілий вечір, багато балачок і все таке. Рей сказав, що добре було б знати переможця сьомого заїзду, коли йде шостий. Але Джо вирішив по-іншому. Він сказав: – У вас, хлопці, на думці […]...
- ЗЕЛЕНІ ЦЯТОЧКИ – АЙЗЕК АЗІМОВ АЙЗЕК АЗІМОВ ЗЕЛЕНІ ЦЯТОЧКИ Він таки пробрався на корабель! Крім нього, перед енергетичним бар’єром чатувало ще кілька десятків інших. Здавалося, чекають вони марно. Та, зрештою, бар’єр вийшов з ладу на якихось дві хвилини (що довело перевагу об’єднаних організмів над живими фрагментами), і він прослизнув усередину. Решта були надто повільні, вони не встигли скористатися з нагоди, […]...
- Айзек Азімов – американський письменник – фантаст ЗАРУБІЖНА ФАНТАСТИКА XX-XXI СТОЛІТТЯ Айзек Азімов – американський письменник – фантаст (1920-1992) Айзек Азімов – людина, яка власним життям продемонструвала вдале поєднання вченого і майстра художнього слова, сприяла становленню й розвитку жанру наукової фантастики у США. Сучасники письменника – фантаста високо цінували його талант і майстерність. Відомий англійський астрофізик і письменник – фантаст А. Кларк […]...
- ПРО ТВОРЧІСТЬ АЙЗЕКА АЗІМОВА – Айзек Азімов ПРО ТВОРЧІСТЬ АЙЗЕКА АЗІМОВА А. О. Колибанова, 1990. Відомий американський письменник-фантаст і популяризатор науки Айзек Азімов народився 1920 року в містечку Петровичі під Смоленськом. 1923 року родина емігрувала до США. Дев’ятнадцятирічним юнаком, одержавши диплом бакалавра хімії, А. Азімов закінчив Колумбійський університет, куди вступив у 15 років. У 1946 р. Азімов почав читати лекції з хімії […]...
- Скорочено – ЯКЩО… – РЕДЬЯРД КІПЛІНГ 7 КЛАС РЕДЬЯРД КІПЛІНГ ЯКЩО… Як вистоїш, коли всі проти тебе – Упали духом і тебе кленуть, і Як всупереч усім ти віриш в себе, А з їх невіри також візьмеш суть; Якщо чекати зможеш ти невтомно, Оббріханий – мовчати і пройти Під поглядом ненависті, притому Не грати цноти ані доброти; Як зможеш мріять – […]...
- Якщо – РЕДЬЯРД КІПЛІНГ (1865-1936) – МИСТЕЦТВО БУТИ ЛЮДИНОЮ МИСТЕЦТВО БУТИ ЛЮДИНОЮ РЕДЬЯРД КІПЛІНГ (1865-1936) Якщо Як вистоїш, коли всі проти тебе – Упали духом і тебе кленуть, Як всупереч усім ти віриш в себе, А з їх невіри також візьмеш суть; Якщо чекати зможеш ти невтомно, Оббреханий – мовчати і пройти Під поглядом ненависті, притому Не фати цноти ані доброти; Як зможеш мріять […]...
- Скорочено “Якщо” Кіплінга Якщо спокійний ти перед юрбою, Де зведено на тебе поговір, Зневірений, залишився собою, І зрозумів тягар чужих зневір; Якщо навчився ти терпляче ждати, Поміж брехні самому чесним буть, Не прибирався у святецькі шати І люттю не відплачував за лють; Якщо ти мріям не віддавсь на ласку, Якщо ти владар пристрастям своїм, Якщо приймаєш Успіх та […]...
- ЯКЩО… – РЕДЬЯРД КІПЛІНГ Якщо спокійний ти перед юрбою, Де зведено на тебе поговір, Зневірений, залишився собою, І зрозумів тягар чужих зневір; Якщо навчився ти терпляче ждати, Поміж брехні самому чесним буть, Не прибирався у святецькі шати І люттю не відплачував за лють; Якщо ти мріям не віддавсь на ласку, Якщо ти владар пристрастям своїм, Якщо приймаєш Успіх та […]...
- Сами боги (краткое содержание) – Азимов Айзек Земля. Вторая половина XXI в. Довольно заурядный молодой радиохимик Фредерик Хэллем случайно обнаруживает, что в запыленной колбе с этикеткой “Вольфрам” вдруг оказалось какое-то другое вещество. Спектрометрический анализ показывает, что это изотоп плутония, который теоретически не может существовать, вдобавок выясняется, что радиоактивность вещества постоянно возрастает и оно испускает позитроны, несущие необычно высокую энергию. Хэллем предлагает единственно […]...
- Якщо не я, то хто? Я жив, я був. За усіх на світі я відповідаю головою. О. Твардовський Відповідальність – це поняття конституційне, громадянське, карне, але найголовніше – моральне. Як моральне поняття відповідальність близька до поняття совісті. А моральний закон… він не на папері, а всередині нас. Діапазон відповідальності людини дуже великий: від “за тих, кого приручив”, до “нині ми […]...
- “Вибір професії. Якщо справа до душі” Закінчуючи школу, мільйони наших ровесників вступають у доросле незалежне життя. Кожен з нас може продовжити освіту, а може відразу ж піти працювати. І в тому, і в іншому випадку дуже важливим є питання вибору майбутньої професії, адже головне, щоб справа усього життя довелася нам до душі. Деякі з вчорашніх школярів при цьому приділяють увагу популярності […]...
- Коли наші нащадки побачать пустелю, на яку ми перетворили Землю, яке виправдання вони знайдуть для нас? (А. Азімов) ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Коли наші нащадки побачать пустелю, на яку ми перетворили Землю, яке виправдання вони знайдуть для нас? (А. Азімов) Айзек Азімов – письменник-фантаст, мислитель, який описував інші світи, але, мабуть, і він не міг собі уявити, що людство протягом життя одного покоління так технічно розвинеться. Важко собі уявити, що дитинство наших дідусів […]...
- Якщо говорити про Маяковського Пройду, Любовищу мою волочачи. У якій ночі, Маревної, Недужной, Якими Голиафами я зачатий – Такий великий И такий непотрібний? , В. Маяковський Якщо говорити про Маяковського, те це величезна, що захоплює фігура. Широта жестів, думок, почуттів Гарний і неимоверно прекрасний. Вірші його… Такі величезні, гігантські, тривожні душу. “Маяковський створив новий грандіозний стиль поезії – величезні […]...
- Твір на тему: Якщо не я, то хто? Я жив, я був. За усіх на світі я відповідаю головою. О. Твардовський Відповідальність – це поняття конституційне, громадянське, карне, але найголовніше – моральне. Як моральне поняття відповідальність близька до поняття совісті. А моральний закон… він не на папері, а всередині нас. Діапазон відповідальності людини дуже великий: від “за тих, кого приручив”, до “нині ми […]...
- “Якщо хочеш ти на світ впливати, не потурай смакам чужим” Кожен з нас може подивитися на навколишній світ, щоб зрозуміти, що дійсно яскравих людей і особистостей навколо нас зовсім не так багато, як того можливо хотілося б. Причин тому може бути багато, і далеко не всі з них можна розглянути та проаналізувати достатньо ретельно. Звинувачувати людей за те, що вони хочуть бути звичайними, нічим не […]...
- “Якщо людина втратить пам’ять” Про деякі гіпотетичні питання іноді буває надзвичайно цікаво замислюватися. Ми всі звикли до деяких явищ у нашому житті. Ми звикли до того, що у кожного з нас по дві руки і ноги, загалом ми звикли до власного тіла. Крім того, ми звикли до того, що у нас є пам’ять. З одного боку, перспективу втратити пам’ять […]...
- “Якщо би я був політичнім лідером” Україна – держава досить молода і ще не досить добре розвинена. У зв’язку з цим у нашої держави все ще існує досить багато проблем з власним управлінням, з соціальною політикою і з іншими аспектами задоволення життя людей. Якщо врахувати все це, то не варто дивуватися, чому настільки популярною серед наших людей є політика. Особливо про […]...
- ЯКЩО МИ У ПАРІ ЗАВЖДИ, ТО Й БІДА НАМ – ПІВБІДИ (вінчання) Вінчання – це форма церковного шлюбу. Цікаво, що в наших предків було прийнято, щоб повінчані молоді (якщо вінчання не збіглося з традиційним весіллям) жили окремо одне від одного, аж поки не справлять “народне” весілля, яке мало більше сили. Перед тим як іти до церкви, молоді просять у батьків благословення. Ця церемонія відбувається із хлібом-сіллю та […]...
- “… Тоді весь світ тобі належить… ” (За віршем Р. Кіплінга “Якщо”) У вірші Кіплінга “Якщо” ми звертаємо увагу на слова “Тріумф” і “Нещастя”. Недаремно кожне з цих слів написане у вірші з великої літери. Вони – ключові у цьому творі. Що такс “тріумф”? Тріумф – блискучий успіх, торжество. Антонімом до нього виступає слово”нещастя” – сумна подія. Те, що ці слова у Кіплінга стоять поруч – не […]...
- Твір-роздум: “Якщо людина втратить пам’ять” Про деякі гіпотетичні питання іноді буває надзвичайно цікаво замислюватися. Ми всі звикли до деяких явищ у нашому житті. Ми звикли до того, що у кожного з нас по дві руки і ноги, загалом ми звикли до власного тіла. Крім того, ми звикли до того, що у нас є пам’ять. З одного боку, перспективу втратити пам’ять […]...
- Іван Малкович – Отакий роззява Отакий роззява І. Малкович за С. Маршаком. Переспів з російської. Жив собі роззява, ліві двері справа… З ранку він хутенько встав, піджака вдягати став, Шусть руками в рукави – з’ясувалось, то штани. Отакий роззява, ліві двері справа. Вбрав сорочку він, однак, всі кричать йому: “Не так!”, Одягнув пальто, проте, знов кричать йому: “Не те!” Отакий […]...
- “Чи варто плекати в собі чесноти, якщо твої друзі не поділяють такої точки зору?” Людина в усі часи дуже сильно залежала від свого оточення. У цьому дуже мало дивного, якщо розкрити деякі людські особливості та мотивацію людей в цілому. Варто розуміти, що, щоб визначити, як себе поводити, людині необхідний якийсь приклад. Мало хто може осмислити життя виключно теоретично, дуже часто необхідно практичне обгрунтування тих чи інших питань буття. Тому […]...
- “Якщо крикне рать свята…” (За ліриці Єсеніна) “Якщо сьогодні тримати курс на Америку, – писав Єсенін, – то я готовий тоді віддати перевагу наше сіре небо і наш пейзаж: хата, трохи вросла в землю, прясло, з прясла стирчить величезна жердину, далеко махає хвостом на вітрі худа конячина. Це не те що хмарочоси…” У своїх спогадах про поета його сучасники неодноразово відзначали, що […]...
- Підтримайте або спростуйте думку: “Якщо ти усміхнешся світові – він відповість усмішкою” (Я. Райніс) Дивися, навколо ти бачиш цей світ? Це світ, що наповнює радістю груди! І хмари злітають за нами услід, Злітають охоплені мрією люди… Дивися, ти бачиш проміння ясне? Воно охопило тебе до безтями. Ти бачиш? Навколо сміється усе, Увесь ясний світ радіє із нами… Ці віршовані рядки народилися, щойно я побачила слова Я. Райніс, у яких […]...
- НЕ ПОТРІБЕН І КЛАД, ЯКЩО В ХЛОПЦЯ З ДІВЧИНОЮ ЛАД (заручини) Заручини (полюбини, хустки, рушники, світанки) – закріплення згоди на шлюб. На заручини до молодої приходить молодий разом зі своїми батьками. Старший староста накриває рушником хліб, кладе на нього руку дівчини, зверху – руку хлопця та перев’язує їх рушником. Після цього ритуалу молода перев’язує старостів рушниками, а іноді й обдаровує всіх присутніх хустками. Часто до столу […]...
- ЯКЩО… – НАВЧИТИСЯ ЖИТИ ГІДНО – ЧАСТИНА ТРЕТЯ ДУХОВНЕ ВИПРОБУВАННЯ ЛЮДИНИ Як вистоїш, коли всі проти тебе – Упали духом і тебе клянуть, Як всупереч усім ти віриш в себе, А з їх зневіри також візьмеш суть; Якщо чекати зможеш ти невтомно, Оббріханий – мовчати і пройти Під поглядом ненависті, притому Не грати цноти ані доброти; Як зможеш мріять – в мрійництво не впасти І думать […]...
- “Якщо людина зробила протягом дня добрий вчинок, то вона прожила цей день не даремно” Як би людині не подобалося жити, варто з жалем визнати, що життя дуже часто буває жорстоким по відношенню до людей. У цього є безліч різних причин, і їх розбір може забрати велику кількість часу. Але всі ми можемо зробити світ навколо себе набагато кращим, ніж він є. Звичайно, для цього необхідно добре постаратися, але є […]...
- Твір-роздум: “Якщо дитину виховує телевізор” Звичайно, існують цілком об’єктивні причини того, що телевізор стає головним вихователем в сім’ї. Наприклад, тотальна нестача часу у батьків і родичів. Мама і тато працюють, що вже поробиш – маляті доводиться багато часу проводити на самоті. А це означає, що батьки просто не бачать, чим зайнята дитина. Зовсім інша річ, коли у батьків, загалом-то, є […]...
- Твір-роздум: “Будь-яка праця стає творчістю, якщо ти вкладаєш у неї душу” “Немає такої важкої праці, яку любов не робила б не тільки легкою, але навіть приємною” (Джордано Бруно) Є маса прикладів і очевидно, що праця облагороджує, але праця без душі втрачає свою цінність, стає не затребуваною суспільством. Наприклад, на клавіші фортепіано натискати здатен кожен, але не кожен грає симфонії, тим більше на сцені, перед публікою і […]...
- “Якщо зірки засвічують – виходить – це комусь треба?” (За поезією В. Маяковського) Якщо доба народжує великих поетів, то це потрібно суспільству. За “срібної доби” у Росії з’явилося багато талановитих поетів, як тих срібних зірок на темному небосхилі. Серед багатьох літературних напрямів початку XX ст. найближчим для В. Маяковського виявився футуризм. Футуризмові, як вважали його прибічники, належало майбутнє російської поезії. Поезія, що існувала поза межами цього напряму, піддавалася […]...
- Твір на тему: “Якщо дитину виховує телевізор” Діти є найбільш сприйнятливими членами суспільства. Вони тільки недавно з’явилися на світ, багато чого не знають, не мають досвіду життя і діяльності в різних сферах. У той же час вони прагнуть отримувати знання і пізнавати світ набагато сильніше, ніж дорослі. Тому для становлення дорослої людини з дитини дуже важливу роль грають всі ті чинники впливу, […]...
- І. КАЛЬВІНО. “ЯКЩО ОДНІЄЇ зимової НОЧІ ПОДОРОЖНІЙ…” – РОМАН ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ І. КАЛЬВІНО. “ЯКЩО ОДНІЄЇ зимової НОЧІ ПОДОРОЖНІЙ…” – РОМАН – ПАРОДІЯ НА ЛІТЕРАТУРНІ СТИЛІ План 1. Італо Кальвіно – неперевершена постать італійської літератури XX ст. 2. Роман “Якщо однієї зимової ночі подорожній…”- “феєрична літературна гра”. Поняття “гіпертекст” та втілення його ознак у творі. 3. Погляди письменника на роль літературних стилів. 4. Образи Читача […]...
- ЯКЩО ВЕСЕЛИЙ ПСТЬ, ТО Й ПИРОГИ НА РАДІСТЬ (обрядова їжа) Їжа та обрядовість – це поняття, що у свідомості українця пов’язані нерозривно. Різного роду страви супроводжують людину повсякчас – у хвилини радощі та туги. Кожен етап її життя, кожна важлива подія, що пов’язана з різноманітними звичаями та обрядами, за традицією вимагає участі не лише певних предметів, але й цілком конкретних страв. Чимало усталених звичаїв щодо […]...
- Якщо людина не має мрії – її життя буде обов’язково сумним І порожнім. Мрії бувають різними: від дуже егоїстичних особистих, до тих, що передбачають щастя для всіх людей. Якщо останні збігаються з мріями та сподіваннями інших, може статися диво – вони перетворяться на реальність. Саме такими були мрії славетного українського Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка, самого народного з поетів, що колись жили І писали в Україні. […]...
- Якщо в націй вождя ні, тоді вожді її поети Євгеній Маланюк… Знайоме й незнайоме ім’я. Знайоме – тому що відкриваємо для себе його творчість, а незнайоме – тому що півстоліття художник був забутий своєю Україною, її нащадками. Ми відкриваємо для себе поета, якого вважають поетом-борцем за українську державу, художника, що все своє життя роздумував над, історією й майбутнім України й українців, письменника, що жив […]...
- Свіча нічого не втрачає, якщо від її полум’я запалилася інша свіча Я дуже вдячна невідомим авторам цієї аудіовізуальної програми й послання й дуже вдячна моєму невідомому другові, відправникові спама (так жаль, що я не знаю, хто вони, і не можу написати їхні імена), – за те, що вони допомогли мені знову почати шукати відповіді на ці питання. Я дійсно зрозуміла, як важливо постійно ставити їх перед […]...