Головна ⇒ 📌Довідник з української літератури ⇒ Автологія
Автологія
Автологія (грецьк. autds – сам і logos – слово) – вживання слів у поетичному тексті в прямому значенні на відміну від тропів. Класичним прикладом автології можна вважати вірш Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати”. До автологічного письма зверталися Є. Плужник, Д. Фальківський, Ю. Липа, П. Дорошко та ін. У сучасній ліриці автологія найбільш притаманна Л. Талалаю: Неначе іншим бачиш літо
І степ, і сонце, і жнива,
Коли і запахом, і цвітом
П’янить підкошує трава.
У небі жодної хмарини
Земля озвучена сповна,
І пісню кожної пташини
Напам’ять вивчила луна.
Пора налитого колосся,
Пора ясної далини,
Коли не думаєш про осінь
І не пригадуєш весни.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- Твір на тему “прийшла весна” Прийшла довгожданна весна, моя улюблена пора року. Я дуже льблю дзвінкий, радісний, зворушливий пташиний спів, що лине у блакитному чистому небі. Я люблю навіть перший подих весни у таненні снігу, маленьких струмочках, прозорих калюжках, краплинках води. Чарівна весна увійшла у парки і сквери, наповнила новим життям бруньки дерев, кушів. Вже зазеленіла трава, з’явилися яскраві духмяні […]...
- Твір “Захід сонця” Захід сонця – одне з найчарівніших явищ природи. Найкраще його спостерігати влітку на відкритих просторах – в степу або на море, там, де добре проглядається лінія горизонту. Під час заходу сонця хмарини неймовірних кольорів у небі віддзеркалює морська вода, і ще по ній біжить доріжка сонячного світла. У місті захід гарний по-своєму. Догорає літній день. […]...
- Золота осінь (Твір-опис природи) Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ. Ліс стоїть сумний […]...
- Твір-опис – українознавча змістова лінія Який чудовий український степ улітку! Особливо в червні, коли трави буйні та свіжі! Сонячне проміння торкається квітів – синіх, жовтих, рожевих, червоних… Зненацька зривається вітерець, хитає трави й квіти, розносить чудовий, солодкувато-терпкий аромат червневого степу. Пізніше, у серпні, коли сонце стає жорсткішим, степ стає зовсім іншим. Жовті сухі трави, гаряче небо, жодного подиху вітерцю… Але […]...
- Улюблена пора року Найбільше я люблю весну. Це, по-моєму, найпрекрасніша пора року. Весною все на землі пробуджується до нового життя. Розтає сніг, з’являється молода зелена травичка. На деревах і кущах розпускаються листочки. Весною повертаються до нас перелітні птахи: шпаки, граки, лелеки. Вони починають вити гнізда, готувати житло для майбутніх пташенят. Я люблю спостерігати за весняною природою. Бачити, як […]...
- Моя улюблена пора року Моя улюблена пора року – весна, і я впевнена, що багато хто погодиться зі мною. Весна – час надії, щастя і кохання. Це час, коли природа прокидається від зимового сну. Сонце все вище піднімається в небі. І вже не так одразу, як узимку, а все повільніше й повільніше згасають вечірні сутінки. Ліс починає шуміти. Таємничий […]...
- Золота осінь (твір-опис природи) Золота осінь (твір-опис природи) Веселе літо промайнуло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає : ранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягують низькі хмари. Сіється […]...
- Моя улюблена пора року – IV варіант 6 клас IV Варіант Моя улюблена пора року – весна, і я впевнена, що багато хто погодиться зі мною. Весна – час надії, щастя і кохання. Це час, коли природа прокидається від зимового сну. Сонце все вище піднімається в небі. І вже не так одразу, як узимку, а все повільніше й повільніше згасають вечірні сутінки. […]...
- Народний календар: Липень Липень жаркий місяць. Народ працює в поті чола вдень і відпочиває гуляючи вночі. Помітне свято Іван Купало, що доводиться в ніч, коли розпалюються багаття, через які стрибають разнаряженние дівчини. Щодня по народному календарі відзначаються посіви, от-от жнива наступлять. Підходить час збору врожаю Жарка й суха пора, незважаючи на рясні грози, місяць липень. Приходив час свіжих […]...
- Осінь прийшла! Непомітно промайнуло безтурботне спекотне літо, і вересень став повноправним господарем в лісах, полях, на річках і озерах. Рано вранці вже дуже холодно, а вдень сонечко ще пригріває, нагадуючи про літо. Відпочивають після тривалої важкої роботи поля. Віддали господарям свій щедрий урожай сади. У всьому відчувається холодне дихання осені. Сіре небо все частіше затягують хмари, і […]...
- Дихання осені – Твір-опис Непомітно промайнуло безтурботне спекотне літо, і вересень став повноправним господарем в лісах, полях, на річках і озерах. Рано вранці вже дуже холодно, а вдень сонечко ще пригріває, нагадуючи про літо. Відпочивають після тривалої важкої роботи поля. Віддали господарям свій щедрий урожай сади. У всьому відчувається холодне дихання осені. Сіре небо все частіше затягують хмари, і […]...
- ТВІР-ОПИС ПРИРОДИ. 4 КЛАС РАНОК СОНЦЯ. За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки […]...
- Твір-роздум на тему “Літо” Я дуже люблю літню пору. Це доба канікул, і у мене багато вільного часу. Але я люблю літо не тільки за цю свободу. Літо – це чудова пора теплої погоди. Влітку не потрібно кожного разу тепло вдягатися перед тим, як виходити на вулицю. Досить взути “шльопанці” – і вперед! Можна гуляти на свіжому повітрі цілий […]...
- Твір-опис природи РАНОК СОНЦЯ. За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки […]...
- Твір-мініатюра на тему: “Про що мені шепоче осінь” Настала довгоочікувана осінь. Жарке літо вперто не хоче здаватися, і до останнього бореться за право господарювати. Але на календарі вже вересень – пора дзвінкого дитячого сміху, веселих пустощів, шкільних днів. Осінь пора по-справжньому золота. І мається на увазі не лише колір, в який ця чудова пора року забарвлює навколишній світ живої природи. Осінь приносить зі […]...
- КАНІКУЛИ! КАНІКУЛИ! БАЙДИКУВАТИ НІКОЛИ! А. КОСТЕЦЬКИЙ “КАНІКУЛИ” Мета: вдосконалювати навички правильного, виразного читання; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати усне мовлення, спостережливість, вміння зв’язно відповідати на запитання; виховувати бережливе ставлення до природи. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ 1. Мовленнєва розминка 1) Робота над скоромовкою. Дзижчить над жимолостю жук. Важкенький на жуку кожух. 2) Робота над чистомовкою. Рі-рі-рі – що […]...
- Твір на тему “чи подобається мені весна” Прийшла довгожданна весна, моя улюблена пора року. Я дуже льблю дзвінкий, радісний, зворушливий пташиний спів, що лине у блакитному чистому небі. Я люблю навіть перший подих весни у таненні снігу, маленьких струмочках, прозорих калюжках, краплинках води. Чарівна весна увійшла у парки і сквери, наповнила новим життям бруньки дерев, кушів. Вже зазеленіла трава, з’явилися яскраві духмяні […]...
- Чому буває сумне сонце? скорочено – Міфи та легенди українців Якось Сонце вкрало у батьків красуню дочку й узяло її собі за дружину. Брат дівчини пішов її шукати туди, де заходить сонце. Сестра побачила його, злякалася, що Сонце його запече, й сховала у погріб. Сонце прийшло, скинуло свої ризи на погріб, а брат ледь не загинув там од спеки. Тоді сестра відлила його водою й […]...
- ВЧИТЕЛЬКА – Андрій Малишко УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Андрій Малишко ВЧИТЕЛЬКА Сонечко встає, і в росі трава1, Біля школи в нас зацвітають віти. Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать? Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло […]...
- Переказ – СТЕП Перекопська рівнина починається за Дніпром, на південь від Каховки, смуга пісків тягнеться вздовж ріки з південного заходу, незайманий степ аж до Мелітопольщини, на півдні – Чорне море, і Джарилгацька затока, і саме місто Перекоп на вузькому суходолі, що завжди правив за ворота до Криму. Рівна, безмежна просторінь (як на масштаби двох людських ніг), гола рівнина […]...
- Скорочено – МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога… Уже покликали до паю, А я собі у бур’яні Молюся Богу… І не знаю, Чого маленькому мені Тоді так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо, і село, […]...
- Павло Тичина – Ой, що в Софійському Ой, що в Софійському заграли дзвони, затремтіли, Не білі голуби-янголи в небі полетіли. Ой, там збиралися під прапори, під соняшні ще й сині. Віднині Не буде більше пана у вільній Україні! Ідуть, ідуть з музикою Під тінню прапорів Прекрасною, великою Рікою стиглих нив. Ідуть, ідуть – вітаються І славлять щасні дні. Жахтять, переливаються Їх душі […]...
- Літо в Україні Літо в Україні. За народним календарем починається 21 червня. Влітку дні найдовші, а ночі найкоротші. Часто в Україні випадають густі роси, покриваючи землю і рослинність. Часто надходять бурі із зливами і громами. Інколи випадає град, вибиваючи збіжжя в полі, обламуючи дерева, тим самим наносячи великої шкоди. Влітку на Україні по городах, полях і в лісі […]...
- Весна – моя улюблена пора року Найбільше я люблю весну. Це, по-моєму, найпрекрасніша пора року. Весною все на землі пробуджується до нового життя. Розтає сніг, з’являється молода зелена травичка. На деревах і кущах розпускаються листочки. Весною повертаються до нас перелітні птахи: шпаки, граки, лелеки. Вони починають вити гнізда, готувати житло для майбутніх пташенят. Я люблю спостерігати за весняною природою. Бачити, як […]...
- Моя улюблена пора року – X варіант 6 клас X Варіант Моя найулюбленіша пора року – осінь. Восени все навколо стає таким прекрасним, наче в казці. Листя змінює свій звичний зелений колір на різнобарвний букет, ніби кожне дерево одягає свою сукню. Берізки переодягаються в золоті шати, каштани стають темно-червоними, клени перетворюються на багряні вогнища. Кривавими плямами кидаються у вічі стиглі китиці горобини. […]...
- Улюблена пора року (твір-опис природи) Найбільше я люблю весну. Це, по-моєму, найпрекрасніша пора року. Весною все на землі пробуджується до нового життя. Розтає сніг, з’являється молода зелена травичка. На деревах і кущах розпускаються листочки. Весною повертаються до нас перелітні птахи: шпаки, граки, лелеки. Вони починають вити гнізда, готувати житло для майбутніх пташенят. Я люблю спостерігати за весняною природою. Бачити, як […]...
- Моя улюблена пора року (за віршем Павла Тичини “Де тополя росте”) Я дуже люблю літо. Влітку такі довгі дні, так багато сонця, світла, простору. Приємно потрапити під теплу зливу або срібний сліпий дощик, завмерти від дива, побачивши в небі веселку. Вабить до себе чарівною прохолодою річка, з насолодою пірнаєш у таємничу її глибину. А яка радість натрапити в лісі на суничну галявину або сім’ю грибів-боровичків. Довго […]...
- Міф про Перуна ПЕРУН Сказав якось Сокіл-Род синові Білобога: “Ти є Перун. Мусиш прати небо. Тож візьми в пригорщу Живої Води і бризни на небо, аби на ньому утворилися дощові хмари”. І зробив так Перун, і попливли в голубому небі пухнасті хмарини. Тоді сказав Сокіл Перунові: “Вдар стрілою в хмару, пусти дощу для людей”. І вдарив стрілою в […]...
- Зустріч з весною (за поезіями Богдана-Ігоря Антонича) Весна, виявляється, кожного року різна: то вона довго спить, а потім враз пробудиться. А то, буває, уже й сніги зійдуть, уже й зелень готова вибухнути живим цвітом, а вона все ще чомусь зволікає. Та неодмінно відбувається одне: весна завжди настає. Про це дуже образно написав у вірші “Весна” поет Богдан-Ігор Антонич: “росте Антонич, і трава […]...
- ЧИСЛОБОГ Бог Чисел, тобто Бог часу. Він зображався у вигляді статуї з двома обличчями: сонця й місяця. Сонце на небі показує денний час, бо за тим, як високо піднімається воно в небі, можна визначити, чи це ранок, чи полудень, чи вечір. Так само за місяцем і положенням зірок визначають нічний час. За народними переказами, у давньому […]...
- Твір на тему: Моя улюблена пора року (твір-роздум) Моя улюблена пора року (твір-роздум) Я помітила, що у кожної людини своя улюблена пора року. Багато хто любить весну, дехто – літо. Це зрозуміло. Навесні прокидається природа, щодня стає дедалі тепліше й тепліше. Розбруньковуються дерева, з’являються перші квіти. Влітку добре відпочивати, купатися, загорати, їздити на море або у село, бути ближче до природи. Мало хто […]...
- Сочинение-описание “Лес летом” или “Летний лес” В летнюю пору в лесу стоит настоящая благодать. Деревья одеты в ярко-зеленое убранство, мягкая трава стелется по земле. Воздух напоен запахом трав и разогретой солнцем древесины. А если очутиться в лесу ранним утром, можно наблюдать, как на траву выпадает свежая роса, как распускается множество лесных цветов. Лето – ягодная пора в лесу. Земляника, черника, черноплодная […]...
- “Мова – спадщина духовності народу” (твір – міркування в публіцистичному стилі) Дійсно, Мова – це спадщина духовності, це характер народу. У ній відбиті його звичаї, побут. Але мова не може існувати окремо, і тут виникає нове поняття – народ. Саме народ дає мові силу й красу. Народ і мова – поняття нероздільні. І поки живе мова – буде жити й народ. Не стане мови – не […]...
- Мені тринадцятий минало – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога… Уже прокликали до паю, А я собі у бур’яні Молюся Богу… І не знаю, Чого маленькому мені То йді так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо і […]...
- Мені тринадцятий минало Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога… Уже прокликали до паю, А я собі у бур’яні Молюся Богу… І не знаю, Чого маленькому мені То йді так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо і […]...
- Скорочено “Дитинство” Яновського Твір починається з опису степів Херсонщини та їх історії. Саме в цьому степу і народився степовик Данилко. Він щиро любив цей степ, адже це була його домівка. Але ще більше хлопчик любив свого прадіда, який знав усі степові звичаї. Саме він навчив Данилка шанувати свої звичаї, обряди. Наставали жахливі часи. Голод. Тоді Данилко і мати […]...
- Заспів Заспів – усталений початок співаного фольклорного твору – думи, билини, рідше історичної пісні. У ліро-епічному творі 3. є, власне, ліричним вступом до оповіді: Ой у святу неділеньку Та рано пораненько, То не сива зозуля кувала. Не дробна птиця щебетала, А не в борі сосна зашуміла, – Як та бідна вдова А в своєму домові гомоніла […]...
- Мені тринадцятий минало… (скорочено) – Шевченко Тарас Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога… Уже прокликали до паю, А я собі у бур’яні Молюся Богу… І не знаю, Чого маленькому мені То йді так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо і […]...
- Подих осіни. Твір-опис Непомітно промайнуло безтурботне пекуче літо, і вересень став повноправним хазяїном у лісах, полях, на річках і озерах. Раннім ранком уже дуже холодно, а вдень сонечко ще пригріває, нагадуючи про літо. Відпочивають після тривалої важкої роботи поля. Віддали хазяям свій щедрий урожай сади. У всьому відчувається холодний подих осіні. Сіре небо всі частіше затягують хмари, і […]...
- Віктор Забіла – Осінній вітер ОСІННІЙ ВІТЕР Не так уже сонце світить, Не так воно й гріє; І вітерок не тепленький, Холодний вже віє. Не весняний, що од серця Тугу як би зносить, А осінній, що у лісі Мовби хто голосить. Із дерева лист зриває, Дуброва пустіє, Світить сонце, теє ж сонце, Да ба, вже не гріє. Пора прийшла, зима […]...