Безіменний витвір
Холодна підлога, чіткий крок та рівний подих – мій компас, моя путівка до іншого виміру часу. Намагаючись впорядкувати хаотичні постуки серця я заглибився у свій сон, майже до критичної точки. Самоконтроль порушився, нервові клітини напружилися – я відчуваю свої судини з середини…
Світло віддзеркалює безвість, стримує день, зупиняє кров… Шум води у тунелі символізує початок нового життя, змішання двох стихій… Я йду далі.
Йду неначе в останній бій за подих, за останній Рай. Залізний бруд – нашарування кривавих понеділків
Холодний погляд за наступними дверима! “душу не
Раптом, неначе громом прохромила мою свідомість думка – Хто міг створити таку красу!? Люди не могли це створити, бо сонце ще ніколи не носило під собою найчистіших істот, без вад та провин перед небом… .. Мене щось сильно виштовхнуло звідти на повітря, дихати вже не було чим, сон обірвався й почав стрімко падати в безвість… Зажадавши темряви не отримаєш світла…
Я знову на холодній кризі без ознак життя…
Related posts:
- Народний одяг – витвір мистецтва …Існує Легенда про те, як на землі від страшної пошесті вимирали сім’ї і навіть цілі села. І ось одна жінка, втративши всю родину, крім одного найменшого синочка, молила Бога, щоб він зберіг хоч цю дитину. Тоді Бог відкрив їй таємницю: “Виший дитині і собі на сорочці хрести – знак для янголів, бо на кому нема […]...
- “Гамлет, принц датський” витвір мистецтва й людської геніальності Три з половиною години із головою вистачить для того, щоб повільно прочитати трагедію “Гамлет”, яка належить перу геніального британського драматурга Вільяма Шекспіра, її визначальні риси – стислість і лаконічність викладу, жодного зайвого слова, з філософії, психології, символів і таємниць, які досі захоплюють уяву безлічі вчених, митців, критиків. І ще – всесвітня слава. “Гамлет, принц датський” […]...
- Народний одяг – витвір мистецтва Український народний одяг – яскраве і самобутнє явище в історії його народу. Воно розвивалося й удосконалювалося впродовж століть. Історія українського вбрання пов’язана з традиціями Київської Русі. Колекціонуючи малюнки, українського одягу, ми дійшли висновку, що з він тісно пов’язаний з розвитком ткацтва та різноманітних ремесел. Так, костюм української селянки в добу Давньої Русі складався з вишитої […]...
- Твір на тему: Народний одяг – витвір мистецтва Національний одяг – це мистецтво, що тісно пов’язане з побутом народу, його звичаями, традиціями. Наш народ зберіг національний одяг як символ, його він проніс через усі віковічні страждання й лихоліття. Національний одяг, мова, віра та звичаї – усе це надійний захист від занепаду духовності. Національне українське вбрання сягає сивої давнини часів Київської Русі. Будь-яка деталь […]...
- Витвір саркастичної фантазії: Повість-казка Гофмана “Малюк Цахес на прізвисько Цинобер” 1819 року окремим виданням з’явився один з найвідоміших творів Гофмана, його казкова повість “Малюк Цахес на прізвисько Цинобер”, яка відразу ж знайшла визнання як серед читачів, так і серед літературних критиків. Адальберт фон Шаміссо, ознайомившись з гофманівською повістю, назвав письменника “нашим беззаперечно найкращим гумористом”, а сам Гофман охарактеризував власну повість як “витвір дуже нестриманої і […]...
- Колискові пісні – найкращий витвір українського народу ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ 6 КЛАС ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ. НАРОДНІ КОЛИСКОВІ ПІСНІ. М. ВОРОНИЙ, Т. ШЕВЧЕНКО Колискові пісні – найкращий витвір українського народу Нічого кращого немає, Як тая мати молодая Зсвоїм дитяточком малим. Т. Шевченко Найтурботливіша мати завжди співає колискові пісні своїм дітям. Давні фольклорні пам’ятки завжди згадують таких матерів. Так вона вчить дитину […]...
- Будь-який справжній витвір мистецтва відображає форму присутності людини в світі ЗРАЗКИ ТВОРІВ-РОЗДУМІВ ДЛЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДСУМКОВОЇ АТЕСТАЦІЇ Будь-який справжній витвір мистецтва відображає форму присутності людини в світі Справжнім твором я вважаю той, який пройшов крізь шар часу, крізь світогляд різних століть, той, який зачепив найчуттєвіші струни людської душі. У центрі уваги будь-якого твору завжди людина. Людина, тому що саме вона є матеріалом для створення будь-якого твору […]...
- Гімн великої держави – найкращий витвір українського народу ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ 6 КЛАС ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ. НАРОДНІ КОЛИСКОВІ ПІСНІ. М. ВОРОНИЙ, Т. ШЕВЧЕНКО Гімн великої держави “Ще не вмерла Україна”. Ці слова в кожного українця в серці. Бо вони є початком гімну великої держави – України. Цей гімн несе в собі міць і силу нашого народу, закликає до єдності братів-українців. Павло […]...
- Кобзар – символ України (“Тарасова ніч”) – найкращий витвір українського народу ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ 6 КЛАС ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ. НАРОДНІ КОЛИСКОВІ ПІСНІ. М. ВОРОНИЙ, Т. ШЕВЧЕНКО Кобзар – символ України (“Тарасова ніч”) Кобзарі були творцями традицій, дум. складали історичні, героїчні пісні та передавали їх нащадкам. Своє мистецтво вони виявляли супроводом – грою на кобзі, лірі або бандурі. Звідси і назви народних співців – бандуристи, […]...
- Віктор Забіла – Пісня (Послухате мою пісню… ) Послухате мою пісню, Я вам заспіваю Про гарну дівчиноньку, Якую я знаю; Русявая, круглолиця, Очищі чорненькі, Моторная, як на диво, Ротичок маленький; Як квіточка, хорошая, Як тополька, статна І, як лебідь, білесенька, Зовсім уся знатна; Губоньки – як би намисто, Що добрим зоветься; Сонечко неначе зійде, Вона як сміється. А як пісні заспіває, Солов’я не […]...
- Богдан-Ігор Антонич – Дороги ДОРОГИ Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці […]...
- Останній дзвінок. Твір-етюд Легкий аромат весняних квітів закрався в мою свідомість і змусив прокинутися. Крізь прикриті очі бачу залиту сонцем кімнату. Сонячний зайчик завмер на опуклому животі вази із соковитими жовтими квітами. Радість запекла мені груди: останній день занять у школі, а далі – літо, насичене пригодами, неробством, жарою й фруктами. Потім знову перше вересня й навчання. Але […]...
- ЗОРЯНЕ НЕБО – Леся Українка УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ Леся Українка ЗОРЯНЕ НЕБО Зорі, очі весняної ночі! Зорі, темряви погляди ясні! То лагідні, як очі дівочі, То палкії, мов світла прекрасні. Різно дивляться яснії зорі, Кожна зірка інакше сіяє,- В кого серце у тузі та горі, Той виразно по зорях читає. Одна зірка палає, мов […]...
- Стіна Велика реформація духовності наступає на нас з кожною хвилиною, не дає спокою нервовим клітинам. Наш світ повільно перетворюється на купку попелу. душу охоплює сум та неспокій. Твої подвиги та звершення, не кажучи вже про повсякденну самопожертву, нікого не турбують. Від тебе просто відмахнулися. Про тебе тихо забули твої сусіди по життю… .Час, світ, кров – […]...
- За сонцем хмаронька пливе (скорочено) – Шевченко Тарас За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою. Мов мати дитину. Очам любо. Годиночку, Малую годину Ніби серце одпочине, З Богом заговорить… А туман, неначе ворог, Закриває море І хмароньку рожевую, І тьму за собою Розстилає туман сивий, І тьмою німою Оповиє тобі душу, Й не […]...
- Леонід Глібов – Охрімова свита ГЛІБОВ ЛЕОНІД ОХРІМОВА СВИТА Була в Охріма сіра свита, Так хороше пошита: Іззаду вусики з червоного сукна; На комірі мережечка така, що на! – Хоч голові носити. Дурний Охрім не вмів її глядіти, Таскав, коли й не слід таскать. Раз став він свиту надягать,- Аж дивиться – рукава вже продрались. От мій Охрім, щоб люди […]...
- Глібов Леонід Іванович Лисиця і Ховрах – Куди се ти, кумасенько, біжиш? Даєш, неначе з ляку, драла,- Гука Ховрах,- ні на що не глядиш, Мене б то й не пізнала! – Ох, голубе! – Лисиця застогнала,- Бодай би вже й не жить, Як отаке терпіть! – Що ж там таке? Яка причина? – Ховрах допитує куму. А та йому: – Напасть […]...
- Відгук на прочитану книжку: “Дума про тебе” Стельмаха Книжка – це найкращий учитель. У всьому. Вона порадить, навчить, утішить. Я насолоджуюся, коли читаю книжки М. Стельмаха. Взяти хоча б роман “Дума про тебе”. На мій погляд, це справжня лінгвістична лабораторія. Тут стільки образності! А синонімів, фразеологізмів! Ось як письменник змальовує образ вітру: “Вітер, неначе парубок у танці, на всі боки обертам кожухарку-метелицю”. А […]...
- Тарас Шевченко – Подражаніє ІІ псалму Подражаніє 11 псалму Мій боже милий, як то мало Святих людей на світі стало. Один на другого кують Кайдани в серці. А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? А ти, о господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий, Мовлявший: “Ми не суєта! І […]...
- Леонід Глібов – Зозуля і півень ГЛІБОВ ЛЕОНІД ЗОЗУЛЯ Й ПІВЕНЬ – Як ти співаєш, Півне, веселенько… – А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя, Виводиш гарно так і жалібненько, Що іноді аж плачу я… Як тільки що почнеш співати, Не хочеться й пшениченьки клювати,- Біжиш в садок мерщій… – Тебе я слухала б довіку, куме мій, Аби б хотів співати… – […]...
- Скорочено – ДОРОГИ – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень Цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці (дороги, […]...
- Леонід Глібов – Шелестуни ГЛІБОВ ЛЕОНІД ШЕЛЕСТУНИ В одній долині, під горою, Високий явір зеленів; Край берега над чистою водою Широкі віття розпустив; Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: – Ану, голубчику, ще, ще дихни! – Бач, братику, які ми повдавались Веселії Шелестуни! Якби не ми з тобою шелестіли, То хто б долину звеселяв І з ким би ти тут, […]...
- МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ – Тарас Шевченко УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Тарас Шевченко МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО (Скорочено) Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога… Уже покликали до паю1, А я собі у бур’яні Молюся Богу… І не знаю, Чого маленькому мені […]...
- І світла алея… І. Жиленко І світла алея… І світла алея Веде до стрімкої води. Поезія побудована на риторичних запитаннях, за допомогою яких підкреслюється особливий внутрішній стан ліричної героїні: Скажи мені, де я? І звідки ця легкість ходи? Засипаний квітом Будиночка сонячний дах. Гроза відкотилась… І змиті дощем на зорі, В мені засвітились Акацій стрункі ліхтарі. І світла алея… І […]...
- Чоловічки богатирі – народні перекази та легенди Привіз чоловік до себе в город дві здорові каменюки, тобто на млин, чи що; на млин же він не зібрався, а камені так собі і зостались в городі. Одначе, як чоловік той був дуже добрий і працьовитий хазяїн, то і не забував свого добра і інколи одвідував і тії каменюки. Коли одного разу і став […]...
- І світла алея – ІРИНА ЖИЛЕНКО скорочено ІРИНА ЖИЛЕНКО І світла алея… І світла алея Веде до стрімкої води. Поезія побудована на риторичних запитаннях, за допомогою яких підкреслюється особливий внутрішній стан ліричної героїні: Скажи мені, де я? І звідки ця легкість ходи? Засипаний квітом Будиночка сонячний дах. Гроза відкотилась… І змиті дощем на зорі, В мені засвітились Акацій стрункі ліхтарі. І світла […]...
- Скорочено – МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога… Уже покликали до паю, А я собі у бур’яні Молюся Богу… І не знаю, Чого маленькому мені Тоді так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо, і село, […]...
- Віктор Забіла – Соловей СОЛОВЕЙ Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як сонце зійде. […]...
- СОЛОВЕЙ – ВІКТОР ЗАБІЛА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Література українського романтизму СОЛОВЕЙ Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; […]...
- Гаї шумлять (переказ вірша Павла Тичини “Гаї шумлять”) Я вийшов аж за околицю, де ростуть пишні зелені гаї. Зупинився і слухаю, як шумлять їхні крони. Десь високо в небі пливуть білі хмаринки, і я замилувався тим, як вони повільно й велично пропливають по небу. Я милуюся, разом із тим дивуюся, чому це раптом мені так стає весело. Враз десь здалеку почувся дзвін. Зупинився […]...
- Спогади -Коли тобі треба бути вдома? -О десятій. -Ми ще встигаємо? -Звісно. Не вставай на гірку – впадеш, – промовив, намагаючись виглядати дорослішим. -Я теж інколи хочу побути дитиною! – кокетливо сказала вона, приймаючи гру. -Ну, ти впадеш! – підвищив голос, неначе він був їй батьком. -Знаєш, що? – з образою і викликом в голосі. -Що?- […]...
- Так тихо серце плаче… – Поль Верлен ” Так тихо серце плаче… “ Так тихо серце плаче, Як дощ шумить над містом. Нема причин неначе, А серце ревно плаче! О, ніжно як шумить Дощ по дахах, по листю! У цю тужливу мить Як солодко шумить! Відкіль цей плач, не знати, В осиротілім серці? Ні зради, ні утрати,- Відкіль журба, не знати. Найтяжчий, […]...
- І світла алея… скорочено – Ірина Жиленко І світла алея Веде до стрімкої води. Поезія побудована на риторичних запитанню гою яких підкреслюється особливий внутрішній сі героїні: Скажи мені, де я? І звідки ця легкість ходи? Засипаний квітом Будиночка сонячний дах. […] Гроза відкотилась… І змиті дощем на зорі, В мені засвітились Акацій стрункі ліхтарі. І світла алея… І пляж, і старенький причал. […]...
- Мені тринадцятий минало Рано втратив Тарас матір і батька. Залишився сиротою. Люди пожаліли малого, взяли пасти овець. Та нерідко сум і печаль огортали дитину, й тоді здавалося, що “село почорніло, Боже небо голубеє і те помарніло”. Розпач від невлаштованості, розгубленість крають серце хлопчика. Але, як кажуть, світ не без добрих людей. І нещасного самотнього Тараса втішає дівчина, що […]...
- Почому хліб і сіль почім – крилаті вирази Почому хліб і сіль почім Слова з поеми Т. Г. Шевченка “Кавказ” (1845): І од глибокої тюрми Та до високого престола – Усі ми в золоті і голі. До нас в науку! ми навчим, Почому хліб і сіль почім! Вживається у значенні “справжня ціна чогось”. – Ведеться… А душа моя і тіло моє завжди зранені, […]...
- Глібов Леонід Іванович Дуб і Лозина Стояв високий Дуб серед долини І гордовито всюди поглядав. Сміявся він з тоненької Лозини І так їй раз сказав: – Яка химерна ти, нікчемная Лозина! Твій батько Верболіз здурів: Неначе ти йому не рідная дитина – На сміх тебе тут посадив. Захоче вітер буйний розходитись, Як гайдамак у вражому селі, Не знаєш ти, де з […]...
- Твір Мені тринадцятий минало Мені тринадцятий минало… Рано втратив Тарас матір і батька. Залишився сиротою. Люди пожаліли малого, взяли пасти овець. Та нерідко сум і печаль огортали дитину, й тоді здавалося, що “село почорніло, Боже небо голубеє і те помарніло”. Розпач від невлаштованості, розгубленість крають серце хлопчика. Але, як кажуть, світ не без добрих людей. І нещасного самотнього Тараса […]...
- Дороги – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Скорочено Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень Цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці (дороги, […]...
- Безмежність І частина Часом здається, що все оточуюче, будь то явища, чи події складаються з цілковитих не певностей. Як я втомився від цього життя, як втомив мене цей світ – коли сам не знаєш чого прагнеш. Але ти простуєш у невідомість, несвідому невідомість, іноді навіть лякаючи. Останнім часом так втомлюєшся морально, що не маєш сил втомитися […]...
- Глібов Леонід Іванович Охрімова Свита Була в Охріма сіра Свита, Так хороше пошита: Іззаду вусики з червоного сукна; На комірі мережечка така, що на! – Хоч голові носити. Дурний Охрім не вмів її глядіти, Таскав, коли й не слід таскать. Раз став він Свиту надягать,- Аж дивиться – рукава вже продрались. От мій Охрім, щоб люди не сміялись, Налагодивсь латать. […]...