Драч Іван Федорович “Як ховали два Майбороди Малишка…”

Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.).

Як ховали два Майбороди Малишка, Як землі закривалася чорна книжка, Як земля проковтнула усе, що могла, – Від східних зіниць до гіркого чола, Від карого усміху до любистку розмови, Від сліпучого успіху, від шаленої крові, Від скорботи розлогої до стоногих турбот – Як цвинтар наївся на повен рот: Стояли два Майбороди – розгублені діти, Не знали, в який себе бік подіти, Гіркотно не знали, скорботно не знали І жестами щось, як

німі, розмовляли.

Сонце стояло сліпуче, як в пісні, Хмари, як труни, неслись лиховісні, – І от понад Байковим пантеоном Піднявся рушник над Малишковим економ. Із пісні піднявся, розкрився, як мева, І крилами білими бив об дерева. Злетів над автобусами і над вінками, Над заломленими од туги руками, Над лихим поговором, де зненависть люта, Над гінким осокором, де вимерзла рута, У небо полинув, легкий, як пір’їна, – Внизу замерзала од сліз Україна.

Що ті гризоти? Марниці пропащі. Літа той рушник понад ріки і хащі, Б’ється душею поета шаленою Понад ордою пісень тьмочисленною, Понад тихими водами, понад ясними

зорями – І тихо вертається в серце з докорами, Де мнозтво пісень з тих докорів ростиме. Та тільки у Майбородів нема побратима.

І в нього немає. І в мене немає. А пісня без слова дзвінка та німая. І от стоїмо, як розгублені діти, Не знаєм, в яке ж себе слово подіти, Гіркотно не знаєм, скорботно не знаєм І жестами все, як німі, розмовляєм.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Драч Іван Федорович “Як ховали два Майбороди Малишка…”