Двовірш або Дистих
Двовірш, або Дистих (грецьк. distichon) – найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. Д. широко вживається як окремий твір: Що доля нелегка, – в цім користь і своя є. Блаженний сон душі мистецтву не сприяє (Ліна Костенко). Д. може складати певний цикл, навіть збірку (“Тавторими” Б. Кравціва), правити за строфічну основу поеми (“Данило Галицький” М, Бажана). Д. спостерігається у
1894″: Тут не зійде вода і не зросте суниця, Ми тут поляжемо, По нас проляже залізниця. Тут навсібіч посіяно прокльони і хулу, який люцифер зажадав лупати сю скалу? За нами падають ліси і мріють найтонші стебла, залізна пані вкрала нас і очі наші стерла Неримований Д. базується на ритмо-інтонаційній основі, але відмінний від елегійного дистиха, відомого з античних часів: Не випустить вершників брама запеклого серця Дарма що більше вужів аніж кинутих палиць Наші руки заклякли
Форма Д. дуже давня, вона відома не лише античній версифікації, а й східній, приміром, бейти. У ренесансно-барокову добу Д. практикувався в українській поезії як обов’язкова віршова норма силабічної системи (Касіян Сакович, Софроній Почаський, Іван Величковський, Григорій Сковорода та ін.).
Related posts:
- Двовірш, або дистих Двовірш, або Дистих (грецьк. distichon) – найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. д. широко вживається як окремий твір: Що доля нелегка, – в цім користь і своя є. Блаженний сон душі мистецтву не сприяє (Ліна Костенко). […]...
- Притчевість в літературі Притчевість – це така якість художнього твору, що виявляє завуальоване, приховане в тексті, його вихід на морально-етичну та філософську проблематику на високому рівні узагальнень. Особливості притчевої прози: – своєрідна двоплановість; – ситуації морального експерименту (лабораторних ситуацій); – багатопланові символічні образи; – використання у творі параболи; – ускладнені часопросторові характеристик; – спорідненість притчевості та іронічності як […]...
- Зображення шляху людського поступу в поемі “Залізниця” У поемі “Залізниця” М. О. Некрасов відтворює новий етап розвитку суспільства. Реформа 1861 року звільнила селян від кріпацької залежності, але земля, як і раніше, була в руках поміщиків. Селяни, позбавлені землі, змушені були йти на заробітки. Вони йшли на заводи і фабрики, на будівництво залізниць і шосе. Саме про це розповів Некрасов у поемі “Залізниця”. […]...
- ТАРАС ПРОХАСЬКО Народився 16 травня 1968 року у місті Івано-Франківськ Дебют в літературі 1991 рік Вихід книги “Порт Франківськ” 2006 рік Народився 16 травня 1968 року в Івано-Франківську. 1991 рік – дебют в літературі 1992 рік – закінчив біологічний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка (нині – Львівський національний університет ім. Івана Франка). 1998 рік – […]...
- Улюблена дитяча іграшка (твір-розповідь) Назвати одну-єдину улюблену іграшку мені важко. Дуже любив заводні: зайця з барабаном, танк-самохід, підйомний кран. Але впевнено можу назвати улюблену гру: це чудова залізниця. Привезли її з Києва, коли мені виповнилося сім років. Залізниця надовго стала головною справою мого життя. У своїй кімнаті я розмістив її на підлозі, і більше там нічого не вміщалося, навіть […]...
- Думки Неформальний сон дарує неформальний спокій – тимчасова радість та випадкове свято… Картина з байдужим поглядом, заплямована сонячними променями, спаплюжена дивом. думки розбивають спокій, відгонять сон. Під зоряним водоспадом, я причащаюся спокоєм, я прагну досконалості… Багато буденних сірих тижнів, не дочитаний до кінця свідомості Ніцше, та непрожите молоде життя, дивують розумних, лякають та смішать дурнів. В […]...
- Твір відгук на новелу момент винниченко І раз Шехерезада так почав своє оповідання: – Слухайте. Було це навесні. Ви ще пам’ятаєте, що то таке весна? Пам’ятаєте небо, синє, глибоке, далеке! Пам’ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? Е!.. Ну, словом, було це навесні. Круг мене кохалося поле, шепотіло, цілувалось… З ким? […]...
- Ой хто в Криму не бував – чумацькі пісні Ой хто в Криму не бував, Перекопа не видав. Перекіпський комендант Запорожцям дає знать: “Годі вам, запорожці, У Калачах стоять, А біжіть до Салгирю Чумаченьків рятувать!” Ой прибігли до Салгирю, – Аж лежать наші чумаки, Ой лежать наші чумаки, А де два, де чотири. А казав князь Долгорук. Що не здійме орда рук, А орда […]...
- ЗВУКИ, , ПОЗНАЧЕННЯ ЇХ БУКВОЮ Цц (“це”). ЗВУКО-БУКВЕНИЙ АНАЛІЗ СЛІВ. СКОРОМОВКА. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ “ЦИРКОВА ЗАЛІЗНИЦЯ” Мета: навчити учнів виділяти в словах звуки, та позначати їх буквою Цц; формувати свідомі навички читання слів з буквою ц; виховувати інтерес до читання. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Мовленнєва розминка Розучування чистомовки Ша-ша-ша – він не має ні гроша. Шу-шу-шу – ми нарвали споришу. Ше-ше-ше – говоріть […]...
- Твір на тему: Моя душа – це храм чи купа цегли? Кожна людина має у своїй душі власний та неповторний храм. І, можливо, зовсім несправедливо буде так просто казати, що душа – це купа цегли. Тому, що саме існування душі – чогось неземного – це вже щось святе. Господь вдихнув у людей життя, а разом із ним і почуття, переживання, думки, які заклали фундамент для великого, […]...
- Павло Тичина – Дух народів горить Дух народів горить, дух народів – “мов жрець”. Тільки в нас як було: ті ж раби, ті ж підгінчі… О прийдіть же, прийдіть, Маккавея мечі! Спалахніте, вогні Леонардо да Вінчі! Наша кров на полях, на полях на чужих. Наша кров, мов душа самогубця голосить. Заспокойте ж її, заспокойте скоріш. Чи ви й досі не вчули, […]...
- НА ЩО СХОЖЕ НЕБО? Чи помічали ви коли-небудь, на що схоже небо? Навряд. По-перше, тому, що люди куди-небудь поспішають, і їм ніколи блукати очима в височині. По-друге, якщо навіть хтось і подивиться вгору, то побачить небо лише таким, яким воно виглядає з першого погляду. А насправді, небо – своєрідна жива істота, яка, залежно від пори року і часу доби, […]...
- Клаузула, або Клавзула Клаузула, або Клавзула (лат. clausula – закінчення) – заключна частина віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу (у випадку суголосся К. мовиться про риму). К. буває окситонною, коли після ритмічного акценту відсутні ненаголошені склади (орел), парокситонною – при наявності одного ненаголошеного складу (небо), дактилічною – двох складів (посмішка), гіпердактилічною – трьох складів (котигорошко). К., будучи […]...
- Павло Грабовський – Уперед УПЕРЕД Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд, Хоч нічого не знайдеш, крім болю, Хоч нас жде невіддячений труд! Уперед проти зла однодумно! Розрослася ворожа юрба. Не гадаймо прожити безсумно, Бо життя – неминуча борба. Уперед, хто не хоче конати, Статись трупом гнилим живучи! Сміле слово – то наші гармати, Світлі вчинки […]...
- Переказ – РОЗМІРЕНЕ ЖИТТЯ Невеликий під солом’яною стріхою будинок 14 на Монастирській вулиці належав небагатому дворянинові Осипу Адепіелі-дзе. Кілька вікон з пофарбованими в синій колір віконницями виходили на тиху, порослу споришем вулицю, що слалася вниз на долину в підніжжя Монастирської гори. На неї виходило й вікно кімнати, у якій оселився Панас Рудченко. У протилежний бік вулиця вела до центральної […]...
- У ресторані Блоку А. А Ніколи не забуду (він був або не був, Цей вечір): пожежею зорі Спалене й розсунуте бліде небо, И на жовтій зорі – ліхтарі. Я сидів у вікна в переповненому залі. Десь співали смички про любов. Я послав тобі чорну троянду в келиху Золотого, як небо, аи. Ти глянула. Я зустрів зніяковіло й зухвало Погляд гордовитий […]...
- Хліб – усьому голова (за поезією Воронька) “Хліб наш насущний дай нам на кожен день”,- молили Всевишнього наші предки. Сучасні письменники часто звертаються до образу хліба. Платон Воронько в поезії “Пахне хліб” з надзвичайною ніжністю й любов’ю говорить про хліб: Пахне хліб, Як тепло пахне хліб! Любов’ю трударів І радістю земною. Дійсно, хліб – це наша національна святиня, це невтомна праця людини-сіяча, […]...
- “Міф про Леніна” у поемі В. В. Маяковського “Володимир Ілліч Ленін” Створюючи поему “Володимир Ілліч Ленін”, Маяковський розумів, що закладає фундамент нової міфології, і на цьому шляху він обирає безпрограшний хід, добре йому знайомий, як колишньому учневі церковного училища. Навіть у композиції поеми він наслідує структури Біблії і Євангелія. Спочатку – Біблія, пророкування пророків про явище Месії, Історія відступу народу від Бога й митарств народних. Цієї […]...
- Михайло Петренко – Дивлюсь я на небо та думку гадаю Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту І ласки у зірок, у сонця просить, У світлі їх яснім все горе […]...
- Село – ВАСИЛЬ СЛАПЧУК скорочено ВАСИЛЬ СЛАПЧУК Із книги “Крилатий чоловік” Село Небо, мов душа праведника. Хати посеред себе в оберемках Квітники тримають, Кожна квітка на вагу картоплі, Але картоплю свині з їдять, І хоч і без користі – І тільки ті, у котрих чоловіки Трактористи – милом туалетним. У крамниці пляшки приймають, Кури межі переступають… Від зими до зими […]...
- Де Борн Бертран Люблю травневий світлий час (скорочено) Люблю травневий світлий час І ніжні квіти весняні, Люблю, коли чарують нас Пташині радісні пісні, І тішусь я красою Рясних наметів і шатрів, Розкиданих серед лугів, Де гасла ждуть до бою Ряди уславлених полків, І вершників, і скакунів. Люблю я бачить, як погнав Юрбу озброєний загін, Як мчать отари серед трав, А військо лине навздогін. […]...
- Скорочено – НЕБО – МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО Дивлюсь я на небо та й думку гадаю; Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, боже, ти криллів не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світі їх яснім все горе […]...
- Люблю травневий світлий час – БЕРТРАН ДЕ БОРН Люблю травневий світлий час І ніжні квіти весняні, Люблю, коли чарують нас Пташині радісні пісні, І тішусь я красою Рясних наметів і шатрів, Розкиданих серед лугів, Де гасла ждуть до бою Ряди уславлених полків, І вершників, і скакунів. Люблю я бачить, як погнав Юрбу озброєний загін, Як мчать отари серед трав, А військо лине навздогін. […]...
- Вилітала орли з-за крутої гори – cоціально-побутові пісні Вилітали орли З-за крутої гори, – Заплакали молодії хлопці, Сидячи в неволі. Вони заплакали Ще й заголосили: “А в кого ми, пани-браття, Цеє заслужили? Чи в господа Бога, Чи в свої громади, Що нас, таких молоденьких, В некрути забрали; В некрути забрали Ще й попарували, На руки й на ноги Кайдани наклали!” Кайдани наклали, На […]...
- Звук струни, що лопнула ( “Вишневий з пекло” А. П. Чехова) Свою п’єсу “Вишневий сад” сам А. П. Чехов називав комедією. Але адже п’єса-те смутна!.. Так у чому ж справа? Як відомо із самого початку, маєток приречений; приречені й герої – Раневская, Гаїв, Аня й Варячи – їм не на що жити, не на що сподіватися. Предлагаемий Лопахиним вихід для них невозмодружин. Усе для них символізує […]...
- Костенко Ліна Василівна “Чекаю дня, коли собі скажу…” Чекаю дня, коли собі скажу: Оця строфа, нарешті, досконала. О, як тоді, мабуть, я затужу! І як захочу, щоб вона сконала. І як злякаюсь: а куди ж тепер?! Уже вершина, де ж мої дороги? …Він був старий. Старий він був. Помер. Йому лизали руки епілоги. Йому приснився жилавий граніт. Смертельна туга плакала органно, Він Богом […]...
- Серія Серія (від лат. series – ряд) – сукупність видань, об’єднаних спільним задумом, тематикою, цільовим або читацьким призначенням, що виходять під спільною назвою серії, як правило, в однотипному оформленні. Періодичні або продовжувані С. складаються з нумерованих або датованих випусків. Неперіодичні видання утворюють відкриту С, якщо тривалість її випуску заздалегідь не встановлена, і закриту С, якщо її […]...
- Ліна Костенко – Чекаю дня, коли собі скажу ЛІНА КОСТЕНКО * * * Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті, досконала. О, як тоді, мабуть, я затужу! І як захочу, щоб вона сконала. І як злякаюсь: а куди ж тепер?! Уже вершина, де ж мої дороги? … Він був старий. Старий він був. Помер. Йому лизали руки епілоги. Йому приснився жилавий граніт. […]...
- Звук струни, що лопнула (“Вишневий сад” А. П. Чехова) Свою п’єсу ” Вишневий сад ” сам А. П. Чехов називав комедією. Але п’єса-то сумна!.. Так у чому ж справа? Як відомо із самого початку, маєток приречений; приречені і герої – Раневська, Гаєв, Аня і Варя – їм не на що жити, не на що сподіватися. Запропонований Лопахіним вихід для них неможливий. Усе для них […]...
- Сонце як основа життя прадавніх українців До Сонця завжди була прикута увага наших пращурів. Без сонця погано, сумно, прохолодно. Сходу сонця чекали, раділи його появі на небі. Образ Сонця наділяли людськими рисами і людськими звичками. У деяких легендах Сонце, Місяць і зірки були однією великою родиною. Ясен Місяць – пан господар, красне Сонце – дружина його, дрібні зірки – діточки. Про […]...
- Вилітали орли з-за крутої гори – Народна лірика ВИЛІТАЛИ ОРЛИ З-ЗА КРУТОЇ ГОРИ Вилітали орли З-за крутої гори – Заплакали молодії хлопці, Сидячи в неволі. Вони заплакали, Ще й заголосили: “А в кого ми, пани-браття, Цеє заслужили? Чи в Господа Бога, Чи в свої громади, Що нас, таких молоденьких, В некрути забрали. В некрути забрали, Ще й попарували, На руки й на ноги […]...
- ДВІ ЯЩІРКИ ГІРКО ПЛАЧУТЬ – ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА ДВІ ЯЩІРКИ ГІРКО ПЛАЧУТЬ Дві ящірки гірко плачуть, Ой то ж ящірка і ящур. Ящур і ящірка У біленьких фартушках. Що любились, та й побрались, Та й згубили персня сп’яну. Ой перснику наш вінчальний, Обручечко олив’яна! Небо кругле і безлюдне Пташок запрягло в коляску. А сонечко вбралось паном В камізельку, ще й […]...
- СЕРГІЙ ЖАДАН Народився 23 серпня 1974 р. у Луганській області. Переможець всеукраїнського конкурсу Книга року 2003 р. Вихід першого роману Депеш мод 2004 р. Народився 23 серпня 1974 р. у Луганській області. 1995 р. – вихід поетичних збірок Цитатник і Генерал Юда. Освіта: 1996 м. – закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г. С. Сковороди. 1996-1999 рр. […]...
- Аналіз оповідання Про що плачуть коня Абрамова Ф. А В оповіданні “Про що плачуть коня” автор незвичайно реалистично зображує російську природу. Читач просто фізично відчуває захід різнотрав’я, бачить пурхання метеликів і бабок, відчуває дотик кінських губ – м’яких і теплих. Навіть міська людина, що бачила коня хіба що в кіно або в цирку, всім серцем потягнеться до коней. А вуж той, хто хоча б […]...
- Катерина скорочено – Леонід Кисельов Доки буде жити Україна, білим полем йтиме Катерина з немовлям біля грудей, а навздогін їй летить біле небо. Про дівочу цноту, про калину Не співай, поете, не квили, Бо іде сьогодні Катерина Тим шляхом, що наші кревні йшли. Вилами розхитували трони, Руйнували все старе дотла, Тільки би Шевченкова Мадонна В сніжне небуття не полягла! Тільки […]...
- Буфонада Буфонада (італ. buffonata – блазенство) – комедійна манера гри актора, в якій використовуються засоби надмірного комізму, окарикатурення персонажів, ситуацій; вистава, побудована в такій манері виконання. Елементи Б. використовували скоморохи, “мандровані дяки” в інтермедіях, колядники у вертепному дійстві. Б. широко використовується в цирку, переважно в клоунаді коміками-буфами. У літературі елементи Б. наявні у творах гумористів та […]...
- ЗЛЕ СЛОВЕЧКО КОЛЕ СЕРДЕЧКО (лапки, погрози, прокльони) – НАРОДНЕ СЛОВО Українська мова, як і будь-яка інша розвинена жива мова, крім слів суто літературних, “високих” слів, містить і лайки. Ними користуються в розмовах між собою всі групи населення – вікові й соціальні. Якщо ми пильненько поспостерігаємо, то й себе “схопимо на гарячому”. Українська лайка особливо колоритна, а подекуди не дуже-то й зла. А бодай же вам […]...
- Володимир Бровченко – Бесіди з внучкою про хліб БЕСІДИ З ВНУЧКОЮ ПРО ХЛІБ І. НЕДОЖАТА НИВА В серпні не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо наші достиглі пшеничні степи Були тоді полем бою. Нива – по колосу ходять зайці! Місяць над степом стоїть в караулі. З боку одного – наші бійці, З другого ворог – на відстані кулі. Нібито […]...
- Для чого ми вивчаємо українську мову Ніби червневий сад, буяє й квітне мова нашого народу. Нарешті ми зрозуміли, що мова – то жива душа рідної України. Відтепер кожна людина має приділяти якнайбільшу увагу вдосконаленню своєї грамотності. Звичайно, це стосується й школярів. То для чого ж ми вивчаємо українську мову, таку співучу, чарівну, живу? Для чого наші вчителі так багато працюють з […]...
- НЕБО – МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Література українського романтизму В минуту жизни трудную, Теснится ль в сердце грусть. М. Ю. Лермонтов Дивлюся на небо та й думку гадаю, Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко, за хмари, подальше од […]...