ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ВЕСІЛЬНОЇ ОБРЯДОВОСТІ ГРИГОРІЯ КАЛИНОВСЬКОГО
Серед головних завдань українознавчої та фахової підготовки майбутнього вчителя-словесника є формування в них національної самосвідомості, збереження етнічної пам’яті, яка відтворює досвід поколінь на міфологічному, фольклорному, історичному рівні, набуття вмінь розкривати перспективу подальшого розвитку рідної культури в сучасних умовах. Тому при дослідженні, наприклад, весільної обрядовості на Лівобережжі, зокрема Кролевеччини, поданій в унікальній друкованій пам”ятці одного з перших українських етнографів ХVІІІ ст. “Описание
Українською мовою була надрукована лише в 1970 році у виданні Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського “Весілля”. Перекладач унікального документа фольклорист М. Шубравська намагалась максимально зберегти особливості стилю і граматичних норм автора вісімнадцятого століття. Поява книги про Україну на той час була справою досить дивною і несподіваною.
Це був час ліквідації автонономії України, знищення Запорізької Січі (1775 р.), і гетьманщини на Лівобережжі, приєднання до Росії Правобережної України, утвердження царизмом централізаторської політики і феодально-кріпосницької системи, захоплення австрійською монархією після поділу Польщі 1772 р. західноукраїнських земель. За царювання Катерини ІІ на деякий період послабився цензурний нагляд, що і дало можливість з”явитися працям, в яких простежується розуміння етнічної специфіки, етнокультурної своєрідності українського народу. Робити опис весілля – досить складна справа, вона вимагає багато часу, знань, умінь, терпіння, досвіду, спостережливості записувача.
Слід віддати належне етнографу Калиновському: в описі наявні майже всі складові частини українського весілля: сватання, дівич-вечір, вінчання, подарунки батькам і родичам, продаж або викуп молодої, роздача короваю, покриття, комора та ін.. Праця багата на символіку посуду, страв, одягу, весільного етикету. Цікаві записи українського весілля, зроблені Г. – Л. де Бопланом у ХУІІ столітті у книзі “Опис України”, Григорій Калиновський розширив і доповнив регіональними деталями. Зокрема французький військовий інженер Гійом де Боплан, характеризуючи весільні звичаї козаків, вказував, якщо після шлюбної ночі дівчина виявиться нечесною, весь будинок “стає догори ногами”: “б”ють горщики, в яких готували страви, кидають на підлогу глиняні глеки”.
Пояснення цьому таке: глиняний посуд символізував жіноче начало, домашнє жіноче господарство, коли ж його розбивали, значить з гіркотою визнавали нечесність дівчини. Кролевецький етнограф зазначає, що биття посуду, лав, стільців у хаті молодої (“іноді навіть цілу хату зруйнують”) відбувалося з радості за молоду та її цноту: подружжя собі ще наживе домашній скарб. В аналізованому описі наявний оригінальний звичай гадання на горщику під час приїзду весільного поїзда до молодої на подвір’ї: “…Виходить назустріч мати у вивернутому кожусі верхи на вилах або кочерзі, тримаючи в руках горщик з водою і вівсом, який вона дає після привітання зятю; а той, взявши його від неї, ллє на гриву коню і віддає старшому боярину; боярин, прийнявши від молодого, кидає вбік, і примічають, якщо розіб’ється горщик, то народиться син, а коли вціліє, то дочка” (1, c.70).
Подібний звичай зберігався на Лівобережжі до початку ХХ ст. Щоправда, окремі елементи обрядового дійства вже наприкінці ХІХ ст. зазнали суттєвої трансформації. У Гадяцькому повіті на Полтавщині можна було помітити такий звичай: з хати молодої виходить “теща з горщатком у руках, а у тому горщаті брага та овеc. Горщатко дає в руки молодому, який вибиває з нього денце, виливає брагу з вівсом і подасть через праве плече бояринові, котрий перекидає горщатко через плече” (2. c.128). Вважаючи, що костюм є важливим джерелом вивчення етнічної історії населення, його соціально-класової структури, естетичних поглядів, автор досить детально описує одяг молодих.
У молодої сорочка з вишитою візерунком горловиною, передом (діалектне пазухою), верхніми частини рукавів біля зап’ястків, подолом (низом сорочки), сукняна строката спідниця (діал. плахта), червоні козлові, з залізними високими підківками чоботи, червоний фартух (діал. запаска), декілька разків червоних корольків ( намисто, що є втіленням мрії про щастя-долю, кохання), хрест мідний. Молодий одягнений у два темно-сірі жупани ( це свідчило про заможніть власника), в шаровари з того ж сукна, має пояс яскравий вовняний і червону сукняну шапку, чорні, намащених дьогтем широкі, багатьма онучами наповнені (передавались у спадок!), ремінними підв’язками і мідними пряжками стягнуті чоботи ( в одному з них лежать дві копійки як символ удачі); на руці в нього мідна обручка, а на поясі на правому боці – хустка, вишита по полотну червоною заполоччю. Як бачимо, характерною рисою одягу є практичність, декоративна мальовничість, яка відбиває розвиток ремесла, культуру виробництва матеріалів для одягу, створення різноманітних форм, володіння багатьма видами і техніками опорядження та декорування. Батько одягає на молоду кибалку, або намітку і очіпок, тобто жіночий головний убір і обкладає його червоною стрічкою. Слід зауважити, що кибалку на Кролевеччині виготовляли з конопляного шнурка або скрученого шматка полотна, дерева чи лика чи соломи у вигляді кола, на яке накручувалося волосся.
Серед кольорів переважає червоний колір. Тодішній смак вимагав найяскравіших кольорів як сукна, так і тканини, такі кольори викликали повагу, були уособленням заможності. Серед атрибутів весілля найчастіше у праці Г. Калиновського фігурують рушник, мідні гроші, хлібні вироби, хустка, курка, мед. За уявленнями жителів Кролевеччини рушник був обличчям оселі українки, мірилом працьовитості, урочистості, символом чистоти почуттів, вірності. Хустка, а ними обдаровують родичів, бояр – це символ прихильності, згоди на заміжжя, переходу дівчини у владу чоловіка.
Курка, якою пригощають у перший день шанованих гостей на весіллі, несуть до тестя і тещі на другий день весілля, – це символ турботливої вдачі молодого подружжя. Молоді і гості на другий день весілля частуються паточним медом як символом солодкого життя, солодких любощів, здоров’я. Хліб є символом добробуту, святості, пиріжки з різноманітною начинкою – символічна страва росту і благополуччя, що поєднувалась з культом місяця і формою нагадувала півмісяць або серп. У весільних звичаях жителів Кролевеччини ХVІІІ ст. наявні були і такі етнографічні деталі, які зникли до сьогодні: запалення вогнища на шляху молодих, коли вони йдуть до молодого, що було своєрідним очищенням, оновленням молодої сім’ї; “роззування” молодою молодого при вході в комору, коли той умовно “б”є її халявою по спині і велить дістати з чобота гроші”.
А це відгомін звичаїв, описаних ще в Лаврентієвському літописі 1128 року, становище жінки за цей період докорінно міняється, і вже Г. Боплан описує сватання дівчат до хлопців. Значною була участь брата молодої, який беріг її честь. Це відгомін ще матріархату, коли главою роду була мати, а допомагав у вихованні дітей “бате”, брат матері, що в санскриті означає “помічник” або старший син.
На весіллі за столом у перший день молоді нічого не їдять. Чому? Саме таким чином хотіли підготувати молодих до першої шлюбної ночі. На столі перед гостями дерев’яні білі або червоні тарілки, ложки, виделок немає, ножі, перед молодими – “одна тарілка, дві ложки, що лежать навхрест, і житня хлібина ціла, обсипана сіллю”.
Відсутність виделок на весіллі, як і в поховальній обрядовості, – це символ недоторканості сімейного щастя молодих, ніхто не має права втручатись у їхню долю, лише допомагати, захистити. А коровай, покритий ялиновою гілкою, перед молодими – символ багатодітності. В урочистій обстановці староста вирізав верхівку коровая, розрізав надвоє і підносив на тарілці молодим. Короваєм наділялись батько, мати, брати, сестри, родичі молодих.
Використана література: 1.Калиновський Г. Опис весільних українських простонародних обрядів // У кн.: Весілля: У 2-х кн. – К.:Наук. думка, 1970. – Т.1. – C. 68 – 74. 2.Гриша Он. Весілля у Гадяцькому повіті, у Полтавщині // Материали до українсько-руської етнольогії. – 1899. – т.1. – C. 111 -156.
Related posts:
- “Весілля – енциклопедія українського народу” Український народ багатий своєю культурою та традиціями. Кожне свято в усіх куточках України супроводжують свої колоритні традиції, і у кожного вони свої, неповторні, сповнені душевності та досвіду попередніх поколінь. Одним з найпрекрасніших свят в житті кожної людини, незалежно від національності та віросповідання є весілля. Українське ж весілля – це справжня скарбниця старовинних традицій та самобутніх […]...
- Зразки лірики весняної календарної обрядовості Зразками лірики весняної календарної обрядовості пізнішого княжого періоду, коли весілля відбувалося за згоди батьків нареченої, є Твори типу “Царівна”, “Царівна і царенко”: А в городечку царівна, царівна, А за городечком царенко, царенко. Приступи, царенку, близенько, близенько, Поклонись царівні низенько, низенько. Приступи, царенку, ще ближче, ще ближче, Поклонись царівні ще нижче, ще нижче. Або: – Царівно, […]...
- Творчий світ Григорія Верьовки Творчий світ Григорія Верьовки Пісня є напрочуд яскравою прикметою обдарованого українського народу. Саме вона увібрала в себе найпотаємніші порухи людської душі. Жоден вид мистецтва не користується такою загальною любов’ю населення, як хорове мистецтво. Народ ставиться до пісні з повагою, як до найбільшого національного багатства. Віковічні традиції пісенної творчості нашого народу, збагачені видатними композиторами Лисенком, Стеценком, […]...
- Твір на тему: Творчий світ Григорія Верьовки Пісня є напрочуд яскравою прикметою обдарованого українського народу. Саме вона увібрала в себе найпотаємніші порухи людської душі. Жоден вид мистецтва не користується такою загальною любов’ю населення, як хорове мистецтво. Народ ставиться до пісні з повагою, як до найбільшого національного багатства. Віковічні традиції пісенної творчості нашого народу, збагачені видатними композиторами Лисенком, Стеценком, Леонтовичем, Степовим, були творчим […]...
- ВІНЕЦЬ – ДІВОЦТВУ КІНЕЦЬ (дівич-вечір) Дівич-вечір (дівичник, вечоринки, дружини, пироги, заграваний, заводини) влаштовують напередодні весілля, він ніби символізує розставання та прощання з вільним життям. Такі вечори молоді влаштовують (окремо хлопці та дівчата) в оселях молодої та молодого або ж десь в іншому місці – у клубі чи кафе. Це обрядовий акт відокремлення наречених від нежонатої молоді. На жаль, сьогодні це, […]...
- ДОМОРГАЛИСЬ, ДОКИ НЕ ПОБРАЛИСЬ (післявесільні обряди) Післявесільні обряди повинні зміцнити зв’язок між родинами молодих і полегшити адаптацію молодої в чужому домі. Через день-два молодий кличе гостей на “пропій”. Або ж у першу після весілля неділю справляють “великі пироги” (молода сама має пекти їх і разом з чоловіком везти до своїх батьків). На Поділлі такі відвідини називаються розхідним борщем, а в гуцулів […]...
- Повість Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” як енциклопедія народознавства Іван Франко, називаючи автора “Миколи Джери”, “Кайдашевой сім’ї”, “Хмар” талановитим майстром слова, “творцем живих типів”, акцентував увагу на його вмінні спостерігати життя, передавати побачене засобами слова. Учений образно називав Нечуя-Левицького “колосальним, всеосяжним оком” Правобережної України. “Те око охоплює не маси, не загальні контури, а одиниці, зате охоплює їх з незрівнянною швидкістю й точністю, уміє підхопити […]...
- “Євгеній Онєгін” – “енциклопедія російського життя” У своєму віршованому романі – у властиво оповідальній його частині й у численних ліричних відступах, які Пушкін назвав “балаканиною”, – поет зображує російське життя з небувало широким, справді енциклопедичним розмахом, але в той же час робить це лаконічно, у гранично стислій формі, дійсно наближаючись до стислості енциклопедичних статей і заміток. В “Євгенію Онєгіні” автор показує […]...
- Творчість Григорія Верьовки Пісня є напрочуд яскравою прикметою обдарованого українського народу. Саме вона увібрала в себе найпотаємніші порухи людської душі. Жоден вид мистецтва не користується такою загальною любов’ю населення, як хорове мистецтво. Народ ставиться до пісні з повагою, як до найбільшого національного багатства. Віковічні традиції пісенної творчості нашого народу, збагачені видатними композиторами Лисенком, Стеценком, Леонтовичем, Степовим, були творчим […]...
- “Енеїда” – енциклопедія українознавства Іванові Котляревському, як і Тарасу Шевченку, відводять особливе місце в розвитку української літератури; Вони стояли біля її першоджерел. І якщо в поезії великого Кобзаря зазвучала душа українського народу, то справжньою енциклопедією українознавства стала поема Котляревського “Енеїда”. На перший погляд, таке детальне, різнобічне змалювання побуту українського народу, яке ми зустрічаємо в поемі, здається дещо надмірним. Але […]...
- ЯКЩО МИ У ПАРІ ЗАВЖДИ, ТО Й БІДА НАМ – ПІВБІДИ (вінчання) Вінчання – це форма церковного шлюбу. Цікаво, що в наших предків було прийнято, щоб повінчані молоді (якщо вінчання не збіглося з традиційним весіллям) жили окремо одне від одного, аж поки не справлять “народне” весілля, яке мало більше сили. Перед тим як іти до церкви, молоді просять у батьків благословення. Ця церемонія відбувається із хлібом-сіллю та […]...
- “Енеїда” – енциклопедія українського життя I. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО 9 КЛАС УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА I. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО “Енеїда” – енциклопедія українського життя Світової слави класика української літератури І. Котляревський зажив ще і. життя завдяки двом видатним творам – “Енеїда” та “Наталка Полтавка”. Перші друковані відгуки про його твори за кордоном з’явилися 1814 р. У 40-і рокиXIXст. про нього пишуть у Німеччині, […]...
- Роман О. Пушкіна “Євгеній Онєгін” – енциклопедія російського життя Свого часу російський критик В. Бєлінський назвав роман “Євгеній Онєгін” Пушкіна “енциклопедією російського життя і найвищою мірою народним твором”. Але чому “енциклопедією”? Адже ми звикли так визначати багатотомне довідкове видання, а не тоненьку віршовану книжку! На мою думку, справа в тому, що в цьому романі чи не вперше в російській літературі з надзвичайною широтою і […]...
- “Енеїда” І. Котляревського – енциклопедія українознавства Іванові Котляревському, як і Тарасові Шевченку, відводять особливе місце у розвитку української літератури. Вони стояли біля її першоджерел. І якщо в поезії Кобзаря “зазвучала” душа українського народу, то справжньою енциклопедією українознавства стала поема І. Котляревського “Енеїда”. І. Котляревський – один із перших, хто відкрив красу української мови: його поему “Енеїда” недарма називають “енциклопедією українознавства”. У […]...
- “Енеїда” І. П. Котляревського – енциклопедія українознавства – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина “Енеїда” І. П. Котляревського – енциклопедія українознавства …Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть. Т. Г. Шевченко Івану Петровичу Котляревському судилося з’явитися в історії української культури на зламі століть в епох : починався період колоніального підданства, кріпацької неволі. […]...
- “Енеїда” Котляревського – енциклопедія українського життя XVIII століття “Енеїда” І. П. Котляревського – найвизначніша віха в становленні нової української літератури. Перша друкована книга, написана живою мовою, перша високохудожня національна поема, що своєю появою засвідчила початок нової доби у розвитку українського письменства, була покликана до життя самою дійсністю, породжена довготривалою національно-визвольною боротьбою українського народу, багатовіковим поступом його культури. “Енеїду” сміливо можна назвати своєрідною енциклопедією […]...
- “Энеида” И. П. Котляревского енциклопедія українознавства И хоча першоджерелом поеми був Твір Вергілія, все-таки в її основі – сучасне життя, сучасне письменникові дійсність. Зі сторінок поеми виникають перед нами абстрактні троянци, і українці з їхнім національним характером і побутом. Широко відтворюючи громадське життя на Україні в другій половині XVIII – на початку XIX сторіччя, письменник змалював реальну картину перехідного періоду від […]...
- Повість “Кайдашева сім’я” як енциклопедія народознавства Іван Нечуй-Левицький – один з класиків українької літератури, чиї твори, на жаль, у наш час не користуються популярністю у широкого загалу. І, мабуть, багато втрачає наш сучасник, відмовившись від цих сторінок, сповнених соковитих барв українського слова, творів, герої яких – Справжні представники нашого народу, чисті душею, палаючі пристрастями. Іван Франко так писав про Нечуя, назвавши […]...
- Повість “Кайдашева сім’я” як енциклопедія народознавства (ІІ варіант) Відомий український поет Максим Рильський любив повторювати: “Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього”. Це справді так, бо навіть сьогодення не можна до кінця зрозуміти, не осмисливши витоків своєї історії та культури. Підручники з історії – важливе джерело наших знань. Та крім них, є ще художня література, яка додасть цим знанням яскравості й […]...
- Повість Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я’ як енциклопедія народознавства Повість Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” як енциклопедія народознавства Ще І. Франко зазначав, що повість “Кайдашева сім’я” “з огляду на високоартистичне змалювання селянського життя” належить “до найкращих оздоб українського письменства”. З великою художньою силою і правдивістю І. Нечуй-Левшіький розкрив у цьому творі духовні цінності, які склалися впродовж століть в українській родині. Новаторство письменника якраз виявилося втому, […]...
- “Енеїда” І. Котляревського – енциклопедія українознавства Іван Котляревський посідає почесне місце в історії культури нашого народу як автор невмирущої “Енеїди”, що чарує своїм добродушним гумором, і вічно молодої “Наталки Полтавки”, що захоплює свіжістю і теплотою почуттів. Видатний письменник спрямував розвиток української літератури на новий шлях. Його твори стали класикою і донині захоплюють читача. У чому причина безсмертя творів Котляревського? Чим і […]...
- Повість Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” як енциклопедія народознавства Повість Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” як енциклопедія народознавства Ще І. Франко зазначав, що повість “Кайдашева сім’я” “з огляду на високоартистичне змалювання селянського життя” належить “до найкращих оздоб українського письменства”. З великою художньою силою і правдивістю І. Нечуй-Левшіький розкрив у цьому творі духовні цінності, які склалися впродовж століть в українській родині. Новаторство письменника якраз виявилося втому, […]...
- ХЛІБ І НА НОГИ СТАВИТЬ (хліб) Серед домашніх оберегів найпочесніше місце посідав хліб. Наша паляниця має круглу форму – символ життєдайного Сонця. У християнстві хліб символізує тіло Ісуса Христа. Під час останньої вечері з учнями він узяв хліб, розламавши його, дав кожному та сказав: “Це є тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене”. Жодне свято, жоден […]...
- Роман “Євгеній Онєгін” – “енциклопедія російського життя й найвищою мірою народний добуток” Бувало він ще в постелі: До нього записочки несуть, Що? Приглашенья? Справді, Три будинки на вечір кличуть… Весь день у нього сменяющие друг друга розваги. Онєгін живе по годинниках, не надаючи змісту тому, що робить. День у нього починається після полудня, він встає пізно – це одна риса аристократизму. Після обіду Онєгін відправляється в театр, […]...
- Повість І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я’ як енциклопедія народознавства Відомий український поет Максим Рильський любив повторювати: “Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього”. Це справді так, бо навіть сьогодення не можна до кінця зрозуміти, не осмисливши витоків своєї історії та культури. Підручники з історії – важливе джерело наших знань. Та крім них, є ще художня література, яка додасть цим знанням яскравості й […]...
- Енеїда Івана Котляревського – енциклопедія українознавства “Енеїда” Івана Котляревського – енциклопедія українознавства І. П. Котляревський – основоположник нової української літерату ри. Він першим заговорив справді народною українською мовою про народ і прекрасно змальовував характер українців, їх погляди на життя та їх побут як в лірико-драматичних творах, так і в гумористично – сатиричних (“Наталка Полавка”, “Москаль-чарівник”, “Енеїда”). Поема “Енеїда” – травестійно-бурлескна. Травестійними […]...
- Поема “Энеида” И. Котляревского – теперішня енциклопедія українознавства “Энеида” Івана Котляревского “гриміла” на всю Україну, слухи про неї дійшли у свій час і до Росії. Вона начебто зосереджувала в собі теперішній український колорит з усіма улюбленими народними звичаями, іграми, танцями, стравами, одягом, зосереджувала, заповнювала й усе поєднувала. “Энеида” стала теперішньою енциклопедією, енциклопедією українознавства. Еней і його друзья-троянци… Не це чи українські козаки-запорожці з […]...
- Поема Івана Котляревського “Енеїда” – справжня енциклопедія народного життя У літературі кожної країни є твори, без яких важко уявити собі життя народу. Одним із таких творів, безумовно, є поема Івана Петровича Котляревського “Енеїда”. Узявши за основу класичну поему давньоримського поета Вергілія, Котляревський розповів про пригоди славного Енея зовсім по-новому, так, немов усі ці події відбувалися з українськими козаками. Написана справді народною мовою, поема є […]...
- Повість І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” як енциклопедія народознавства (1 варіант) Іван Нечуй-Левицький – один з класиків української літератури, чиї твори, на жаль, у наш час не користуються популярністю у широкого загалу. І, мабуть, багато втрачає наш сучасник, відмовившись від цих сторінок, сповнених соковитих барв українського слова, творів, герої яких – справжні представники нашого народу, чисті душею, палаючі пристрастями. Іван Франко так писав про Нечуя, назвавши […]...
- “Енеїда” – справжня енциклопедія українознавства (за поемою І. П. Котляревського “Енеїда”) “Енеїда” – справжня енциклопедія українознавства (за поемою І. П. Котляревського “Енеїда”) Іванові Котляревському, як і Тарасу Шевченку, відводять особливе місце в розвитку української літератури. Вони стояли біля її першоджерел. І якщо в поезії великого Кобзаря зазвучала душа українського народу, то справжньою енциклопедією українознавства стала поема Котляревського “Енеїда”. На перший погляд, таке детальне, різнобічне змалювання побуту […]...
- “Енеїда” – енциклопедія українознавства (за поемою І. П. Котляревського “Енеїда”) Іванові Котляревському, як і Тарасу Шевченку, відводять особливе місце в розвитку української літератури. Вони стояли біля її першоджерел. І якщо в поезії великого Кобзаря зазвучала душа українського народу, то справжньою енциклопедією українознавства стала поема Котляревського “Енеїда”. На перший погляд, таке детальне, різнобічне змалювання побуту українського народу, яке ми зустрічаємо в поемі, здається дещо надмірним. Але […]...
- Твір “Енеїда” Івана Котляревського – енциклопедія українознавства “Енеїда” Івана Котляревського – енциклопедія українознавства І. П. Котляревський – основоположник нової української літератури. Він першим заговорив справді народною українською мовою про народ і прекрасно змальовував характер українців, їх погляди на життя та їх побут як в лірико-драматичних творах, так і в гумористично-сатиричних (“Наталка Полавка”, “Москаль-чарівник”, “Енеїда”). Поема “Енеїда” – травестійно-бурлескна. Травестійними називаються твори, у […]...
- Весільні пісні Весільні пісні – вид традиційної родинно-обрядової народної пісенності, який є органічним складником весільних обрядових дій. Саме зв’язок з обрядовими весільними діями (заручини, плетення вінка, убирання гільця, випікання короваю, посад, розплітання коси молодої, її викуп і прощання з родиною, переїзд до молодого тощо) відрізняє В. п. як змістом, так і способом виконанння від інших ліричних пісень, […]...
- Роман “Євгеній Онєгін” – “Енциклопедія російського життя” “Євгеній Онєгін”… Читаючи рядки роману, намагаєшся уявити собі життя людей XIX століття. Чим жили вони, про що думали, що їх бентежило? Подумки переносишся на столичні вулиці і в засніжені села, трішечки шкодуєш, що не був сучасником пушкінських героїв. Якими бачив Олександр Сергійович Пушкін своїх сучасників? Якою була епоха великого генія? Формування Пушкіна як поета відбувалося […]...
- Автобіорафія Григорія Косинки Я з роду чумацького, але батькові моєму довелося вже чумакувати з торбою по наймах… За рід свій чумацький я згадав лише тоді, коли читав “Чумаки” Максима Рильського: Ходив чумак до голубого Дону, Де давній предок умочив шолом, Суху тараню, жовту і солону, Возив, помахуючи батіжком… Мій прадід ще ходив до “голубого Дону”, але дід навіть […]...
- Роман у віршах “Євгеній Онєгін” – енциклопедія російського життя А. С. Пушкін працював над своїм самим значним утвором більше семи років. Починав роман поет в 1823 році, а закінчив в 1830-м, втім, знамените “лист Онєгіна” було написано ще через рік. У цей період у соціально-політичному житті країни відбулися величезні зміни. Підйом суспільної самосвідомості, що почався після перемоги у Вітчизняній війні 1812 року змінився періодом […]...
- Роман А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” – енциклопедія російського життя “Євгеній Онєгін” – реалістичний роман у віршах, роман-щоденник, добуток лисичанське. Цей роман критик називає “історичним”, зв’язуючи його зміст із суспільним розвитком, з ростом самосвідомості російського суспільства напередодні повстання декабристів. Пушкін почав писати “Євгенія Онєгіна” у травні 1823 року в Кишиневі, а закінчив 25 вересня 1830 року в Болдіно. В 1831 році Пушкін знову звертається до […]...
- “Людська комедія” Бальзака – грандіозна енциклопедія життя Франції другої половини ХІХ століття Кожний із нас знайомиться з творами Оноре Бальзака у різному віці. Тому і сприймаються вони по-різному. Хтось по-малечому уявляє собі шагреневу шкіру і сприймає твір, як казку з бабусиних уст, а хтось свідомо уявляє життя французького суспільства уже в юнацькі роки. Але твори Бальзака – це ті твори, до яких людина не раз повертатиметься протягом […]...
- “Людська комедія” Оноре Бальзака – грандіозна енциклопедія життя Франції і половини XIX століття Кожний із нас знайомиться з творами Оноре Бальзака у різному віці. Тому і сприймаються вони по-різному. Хтось по-малечому уявляє собі шагреневу шкіру і сприймає твір, як казку з бабусиних уст, а хтось свідомо уявляє життя французького суспільства уже в юнацькі роки. Але твори Бальзака – це ті твори, до яких людина не раз повертатиметься протягом […]...
- “Людська комедія” Оноре Бальзака – грандіозна енциклопедія життя Франції першої половини XІX століття Кожний із нас знайомиться з творами Оноре Бальзака у різному віці. Тому і сприймаються вони по-різному. Хтось по-малечому уявляє собі шагреневу шкіру і сприймає твір, як казку з бабусиних уст, а хтось свідомо уявляє життя французького суспільства уже в юнацькі роки. Але твори Бальзака – це ті твори, до яких людина не раз повертатиметься протягом […]...