Епітети в поемі Гоголя “Мертві душі”
Епітети в поемі Гоголя виконують функцію реалістичного уточнення зображуваної дійсності. Гоголь – винятковий майстер створювати епітети величезної ємності й змістовності, що відрізняються новизною й тому що міцно запам’ятовуються. Наприклад: мужність, що озлобляє; нелюдська старість; необгонимая трійка; навідне жах рух і др.
Мові поеми Гоголя властиві деякі часто повторювані прикметники, які вживаються і як епітети, і як прості визначення. Так, у поемі не зустрічається слово всілякий, а замість нього весь можливий; “пси заливалися
Відомий: “Зібравшись у поліцеймейстера, уже відомого читачам батька й благодійника міста”. “Уже відомий читачам.-Іван Антонович, кувшинное рило, здався в залі присутності”. “Спокій був відомого роду, тому що готель був також відомого роду”. “Селіфанові віддано був наказ рано поутру закласти коней у відому бричку”. “Будинок відомої архітектури”.
У Гоголя є улюблені, часто повторювані епітети. Вічний:
Іноді Гоголь їдко висміює прийняте в суспільстві поняття. Так, показуючи в 2-й главі сентиментальні відносини друг до друга Манилових, він закінчує це місце словами: “словом, вони були те, що говориться щасливі”. От приклад, де причина зображуваного є зовсім неспроможною: “Чичиков відправився подивитися місто, яким був, як здавалося, удоволений, тому що знайшов, що місто ніяк не уступало іншим губернським містам: сильно била в очі жовта фарба на кам’яних будинках і скромно темніла сіра на дерев’яних”.
Комізм досягається й характерним для Гоголя прийомом сусідства двох різнотипних рис характеристики: “Мужики зняли капелюхи, і один з никнув, що був поумнее й носив бороду клином, відповідав…”.
У такий же спосіб даний губернатор, що “був великий добряга й навіть сам вишивав іноді але тюлю”. Ефекту сатиричного показу служить і контраст. Так, для розкриття самопочуття Чичикова, що зустріло на дорозі блондинку, точніше – для з’ясування його зачерствілої, діляцької натури, позбавленої яких-небудь романтичних захоплень і наповненої одними лише практичними міркуваннями й розрахунками, уводиться по контрасту образ двадцятилітнього юнака
“Попадися в той час замість Чичикова який-небудь двадцятилітній юнак, чи гусар він, чи студент він або просто тільки що що почав життєве поприще, і боже! чого б не прокинулося, не заворушилося, не заговорило в ньому! Довго б стояв він нечутливо на одному місці, вперивши безглуздо очі в далечінь, забувши я дорогу, і всі догани, що очікують спереду, і распеканья за зволікання, забувши й себе, і службу, і мир, і все, що не є вмире.
Але герой наш уже був Середнього років і осмотрительно-охлажденного (характеру. Він теж задумався й думав, але позитивне, не так беззвітні й навіть почасти дуже грунтовні були його думки”. Викликає сміх і наслідок, що не випливає логічно з факту, що викладає. “Селіфанові навіть були дані деякий господарські накази зібрати всіх знову, що переселилися мужиків, щоб зробити всім особисто поголовний переклик.
Селіфан мовчачи слухав дуже довго й потім вийшов з кімнати, сказавши Петрушці: “Ступай роздягати пана”.
Цим же прийомом перерахування користується Гоголь при описі тієї “усякої всячини”, що лежала на бюро в Плюшкина: “Купа пописаних дрібно папірців, накритих мармуровим пресом, що позеленів, з яєчком нагорі, якась стародавня книга в шкіряному плетінні із червоним обрізом, лимон, весь висохлий, ростом не більше лісового горіха, відламана ручка крісел, чарка з какою-то рідиною й трьома мухами, накрита Листом, шматочок сургучика, шматочок десь піднятої ганчірки, два пера, забруднені чорнилом, що висохнули як у сухоті, зубочистка, що зовсім пожовкла, которою хазяїн, може бути, колупав з шубах своїх ще до навали на Москву французів”.
От речі, які “без великого розбору” укладає Чичиков у свою валізу: “панчохи, сорочки, білизна, мита й немите, шевські колодки, календар”.
Подібним же чином Гоголь знайомить читачів з тими “старими приятелями”, які попадаються в невеликих пришляхових трактирах:
” самовар, ЩоЗаиндевели, вискоблені гладко соснові стіни, трехугольний шафа із чайниками я чашками в куті, порцелянові визолочені яєчка перед образами, що висіли на блакитні я червоних стрічечках, окотившаяся недавно кішка, дзеркало, що показувало замість двох чотири очі, а замість особи якийсь корж; нарешті, натикані пучками запашні трави й гвоздики в образів, що висохнули настільки, що що бажав понюхати дя тільки чхав і більше нічого”.
А от дорожні враження, дані за допомогою того ж художнього засобу. “Знову по обидва боки стовпового шляху пішли знову писати версти, станційні доглядачі, колодязі, обнови, сірі села із самоварами, бабами й жвавим бородатим хазяїном, що біжить із постоялого двору з вівсом у руці, пішохід у протертих постолах, що плететься за 800 верст; містечка, вибудувані живцем, з дерев’яними лавчонками, борошняними бочками, постолами, калачами й іншою дрібнотою, рябі шлагбауми, чинимие мости, поля неоглядні, і по ту сторону, і по іншуу, поміщицькі ридвани, солдат верхи на коні, що везе зелений ящик зі свинцевим горохом і підписом: той^-те-таке-те артилерійської батареї, зелені, жовті й свеже-разритие чорні смуги, що миготять по степах, затягнута вдалині пісня, соснові верхівки в тумані, що пропадає далече дзвін, ворони, як мухи, і обрій без кінця…”
Потрібно помітити, що це зображення мигтючих у дорозі предметів перейнято іншим настроєм: той^-те-таке-те теплою задушевністю, що зв’язано взагалі з любов’ю Гоголя до дороги й; росіянином просторам
Мимоволі пригадується Пушкін, що теж любив мигтючі дорожні враження й дав незабутній зразок їхнього зображення в романі “Євгеній Онєгін” (7-я глава, XXXV строфа):
Миготять повз будку, баби, Хлопчиська, крамниці, ліхтарі, Палаци, сади, монастирі, Бухарці, сани, городи, Куппи, лачужки, мужики, Бульвари, вежі, козаки, Аптеки, магазини моди, Балкони, леви на воротах
И зграї галок на хрестах. Великого комічного ефекту Гоголь досягає часто й умінням належним чином підкреслити з, на перший погляд зовсім незначне
Так, наприклад, Гоголь підвищує знаменний зміст непомітного негативного займенника в розмові Чичикова з Маниловим, що “омешалея, весь почервонів, робив головою негативний жест і, нарешті, уже виразився, що це суще нічого!”
Related posts:
- Сміх крізь сльози в поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” М. В. Гоголь увійшов у літературу як неперевершений майстер сміху. Повісті Гоголя, його поема “Мертві душі” прості по сюжеті, прозорі по розбиранню характерів. І проте існує нерозгадана й не піддається розгадці таємниця Гоголя й таємниця цього сміху. М. В. Гоголь сміється над дурним, смішним, страшним, вульгарним, але його сміх сумний. Цей сум – результат трагічної […]...
- “Мертві” і “Живі” душі в поемі Гоголя Шкільний твір на тему творчості М. В. Гоголя. На початку роботи над поемою М. В. Гоголь писав В. А. Жуковському: “Який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна купа! Вся Русь з’явиться в ньому”. Так сам Гоголь визначив обсяг – вся Русь. І письменник зумів показати в повному обсязі сторони життя Росії тієї епохи. Задум Гоголя […]...
- Художні засоби створення образа “мертвої душі” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” 1. Опис обстановки, у якій живуть поміщики. 2. Опис зовнішності. 3. Відношення до продажу “мертвих душ”. Лиховісна назва незакінченої поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” неоднозначно. Формально “мертвими душами” іменуються померлі селяни, які в документах ще значаться, як живі Однак у добутку втримується явний підтекст: “мертві душі” – це поміщики, з якими спілкується Чичиков. Так, […]...
- Авторські відступи в поемі Гоголя “Мертві Душі” М. В. Гоголь – великий письменник першої половини XІX століття. У своїх добутках він торкався проблем, актуальні в цей час. Своєрідність його творчості полягає в тім, що він одним з перших показав найширшу картину чиновницької Росії. Гоголя дуже хвилювало й тривожило майбутнє своєї Батьківщини, і це яскраво відбилося в поемі “Мертві душі”, у ліричних відступах […]...
- ДУШІ “МЕРТВІ Й ЖИВІ” У ПОЕМІ Н. В. ГОГОЛЯ ДУШІ “МЕРТВІ Й ЖИВІ” У ПОЕМІ Н. В. ГОГОЛЯ. Пояснюючи задум “Мертвих душ”, Гоголь писав, що образи поеми “нітрохи не портрети з незначних людей, навпроти в них зібрані риси тих, які вважають себе краще інших”. ” Мертві душі ” це представники суспільних шарів, що панували в той час. Поема побудована як пригода “набувача” Чичикова, що […]...
- Аналіз епізоду “Чичиков у Ноздрева”(по поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі”) Висміюючи пагубний вплив кріпака ладу не тільки на селян, але й на самих кріпосників, Н. В. Гоголь у поемі ” Мертві душі ” створює целую галерею образів поміщиків, де кожна особа виступає як яскравий індивідуальний характер, і в той же час є типовим. В образі Ноздрева Гоголь показує людину, геть-чисто позбавленого поняття про моральні й […]...
- Опис образів поміщиків у поемі Гоголя “Мертві душі” На початку роботи над поемою М. В. Гоголь писав В. А. Жуковському: “Який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна купа! Вся Русь з’явиться в ньому”. Так сам Гоголь визначив обсяг свого добутку – вся Русь. І письменник зумів показати в повному обсязі як негативні, так і позитивні сторони життя Росії тієї епохи. Задум Гоголя був […]...
- “Видимий світ сміх і незримі, невідомі йому сльози” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” В. Г. Бєлінський писав про поему ” Мертві душі ” Н. В. Гоголя, що це “створіння настільки глибоке по змісту й велике по творчій концепції й художній досконалості форми, що одне воно поповнило б собою відсутність книг за десять років і з’явилося б самотнім серед достатку в гарних літературних творах”. Н. В. Гоголь – видатний […]...
- Роль ліричних відступів у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” Поема Н. В. Гоголя ” Мертві душі ” своєрідна по своєму жанрі: це не роман, не життєпис одного або навіть декількох героїв, а широка панорама життя Росії того часу. Тут не є головними пригоди героя, його удачі й поразки. Сам Гоголь писав В. А. Жуковському про сюжет поеми: “Який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна […]...
- Значення “Повести про капітана Копейкине” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” 1. Місце, що “Повість…” займає в поемі. 2. Соціальної проблеми 3. Мотиви народних переказів. “Повість про капітана Копейкине” при поверхневому погляді може здатися в поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” чужорідним елементом. Справді яке відношення вона має до долі головного героя? Чому автор відводить “Повісті…” настільки значне місце? Поштмейстер ні з того ні із сього […]...
- Роль і місце ліричних відступів у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” 1. Особливості задуму й жанру. 2. Сатиричне звучання ліричних відступів. 3. Міркування про два різновиди письменників 4. Образ Русі: “дивовижній, незнайома землі далечінь” і “птах трійка”. По власному визнанню Н. В. Гоголя, сюжет “Мертвих душ” був підказаний йому А. С. Пушкіним. Уже споконвічно цей добуток замислювався як роман-подорож, що дозволяло охопити творчим поглядом широке коло […]...
- Сатиричне зображення поміщиків у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” Сучасник Пушкіна, Гоголь створював свої добутки в тих історичних умовах, які зложилися в Росії після невдачі першого революційного виступу виступу декабристів в 1825 г Нова суспільно-політична обстановка поставили перед діячами російської суспільної думки й літератури нові завдання, які знайшли глибоке відбиття у Творчості Гоголя. Звернувшись до найважливіших суспільних проблем свого часу, письменник пішов далі по […]...
- Образ Собакевича в поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” Собакевич наслідує четверті в галереї гоголевских поміщиків. Образ цей порівнюють з шекспірівським Калибаном, проте багато в нім і чисто російського, національного. Основні риси Собакевича – це розум, діловитість, практична хватка, але при цьому для нього характерні скупуватість, якась ваговита стійкість в поглядах, характері, способі життя. Ці риси помітні вже в самому Портреті героя, який схожий […]...
- Образ Манілова в поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” Галерея поміщиків в поемі “Мертві душі” відкривається образом Манілова. Це перший персонаж, до кого Чичиков звертається з проханням про мертві душі. Чим же визначається “першість” Манілова? Відоме висловлювання Гоголя, що герої у нього слідують один вульгарніше за інше. Виходить, що Манілов в поемі є першим, самим меншим, міра моральної деградації. Проте сучасні дослідники тлумачать черговість […]...
- Панорамне зображення життя суспільства у поемі Гоголя “Мертві душі” Кожний митець прагне створити таку перлину, яка б знайшла гідне місце у його Творчості. Вінцем творчості Миколи Васильовича Гоголя вважається поема ” Мертві душі “. Темою твору стало зображення дійсності кріпосницької Росії, а дійсність ця неймовірна, бо з точки зору здорового глузду там можуть відбуватись найнеймовірніші події. Миколаївська Росія показана автором через страшні образи її […]...
- Жіночі образи в поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” У “Мертвих душах” ми не зустрінемо яскравих, поетичних жіночих образів, подібних до пушкінської Тетяни або тургеневской Лізи Калитиной. Гоголевские героїні, у більшості своїй, несуть в собі елементи комічного, є об’єктами авторської сатири, а зовсім не авторського захоплення. Найбільш значний жіночий персонаж в поемі – поміщик Коробочка. Дуже відмітно Гоголь змальовує зовнішність героїні. Через “хвилину увійшла […]...
- Думи про Росію в поемі Гоголя “Мертві душі” …Гоголь вертався на Батьківщину, За залишилася Європа, спереду Росія. Дзвіночок розмірно відраховував дорожні вибої курного шляху. Стояло задушливе літо 1847 року… . Коротка інформація про письменника: “Гоголь Микола Васильєв син народився в 1809 році, росіянин, поміщик, у чині колезького асессора. Автор вільнодумних творів, якось: комедії “Ревізор”, повістей “Ніс”, “Шинель”, “Мертві душі”. Перебуває за кордоном”. (З […]...
- Опис вдач губернського міста NN (По поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі”) 1. Роль Пушкіна в створенні поеми. 2. Опис міста. 3. Чиновники губернського міста NN. Відомо, що А. С. Пушкін високо цінувався Н. В. Гоголем. Більше того, письменник нерідко сприймав поета як порадник або навіть учителі. Саме Пушкіну багато в чому зобов’язані аматори російської словесності в появі таких безсмертних добутків письменника, як “Ревізор” і “Мертві душі”. […]...
- Жива Росія в поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” Сучасник О. С. Пушкіна, М. В. Гоголь створював свої добутки в тих історичних умовах, які зложилися в Росії після невдалого першого революційного виступу – виступу декабристів у 1825 році. Звертаючись у добутках до найважливіших історичних проблем свого часу, письменник пішов далі по шляху реалізму” який був відкритий Пушкіним і Грибоєдовим. В. Г. Бєлінський писав: “Гоголь […]...
- Способи зображення героїв у поемі Мертві душі Гоголя Н. В “Мертві душі” – перший тім трилогії, у якій, за задумом автора, повинна була “з’явитися вся Русь”, тобто минуле, сьогодення й майбутнє країни, як воно представлялося Гоголю. Відповідно до ідеї трилогії в першому томі письменник показав минуле й сьогодення Росії, бездуховних героїв, погрязших у побуті, що прагнуть до матеріальних зручностей (багатству, почестям, ситому спокою) і заколишніх […]...
- Єдність сатиричного і ліричного у поемі Гоголя “Мертві душі” Скарбниця творчості Миколи Васильовича Гоголя збиралася на народному підгрунті. Саме тому його твори сповнені водночас і гніву, і любові. Гніву – до тих, хто нівечить людські долі, любові – до народу. Ці парадоксальні суперечності простежуються протягом усього твору. Адже суперечливим є вже те, що поема має назву “Мертві душі”, те, що сатиричне і ліричне в […]...
- Жива Росія у поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” (образи народу) І. Викриття М. В. Гоголем кріпосництва в поемі “Мертві душі”. ІІ. Поема про Росію. 1. Світ “мертвих душ” поміщиків (скупий Плюшкін; безгосподарний Манілов; безтурботний гравець, п’яниця Ноздрьов; ворог освіти Собакевич; темна, забита Коробочка). 2. Протиставлення світу гнобителів багатостраждального російського народу (безграмотні з примітивним духовним світом – двоє мужиків біля дверей шинку, кріпаки поміщиків, слуга Чичикова […]...
- Капітан Копейкин герой “Повести про капітана Копейкине” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” “Повість про капітана Копейкине” існує в трьох основних редакціях; у сучасних виданнях друкується друга, не пропущена цензурою. Фольклорне джерело образа К. К.- цикл розбійницьких пісень про злодія Копейкине, особливо “Копейкин зі Степаном на Волзі”. Можливі літературні джерела – “Вадим” М. Ю. Лермонтова, “Дубровский” і ” Капітанська дочка ” А. С. Пушкіна. Метафоричний зміст образа К. […]...
- Робота Гоголя над мовою поеми “Мертві душі” Для того щоб зрозуміти Гоголя як майстри художнього слова, як великого письменника-реаліста, доцільно звернути увагу ще на одну сторону при вивченні мови “Мертвих душ”: на роботу Гоголя над текстом поеми. Зіставлення канонічного тексту окремих місць поеми з первісною редакцією розкриває процес роботи Гоголя над словом і переконує в тім, що перед, нами великий художник-реаліст, що […]...
- Коротка характеристика твору “Мертві душі” Гоголя Н. В Гоголь назвав “Мертві душі” поемою, підкресливши рівноправ’я епічного і ліричного почав. Завдання епічної частини – показати “хоча з одного боку усю Русь”; мова проста, розмовна. Завдання ліричної – показати позитивний ідеал; у цій частині високий стиль мови, поетичні засоби. “Мертві душі” можна віднести до жанру крутійського роману : головний герой – пройдисвіт, негідник; він намагається […]...
- Тема батьківщини й народу в поемі “Мертві душі” Роботу над поемою “Мертві душі” Н. В. Гоголь почав в 1835 році. Первоначальное бажання Гоголя “… показати хоча б з одному боку всю Русь…” поступово переростає в задум “твору повного”, “де було б уже не одне те, над чим варто сміятися”. Пізніше, уже після публікації поеми, Гоголь напише: “Бивает час, коли не можна спрямувати суспільство […]...
- Особливості жанру й композиції поеми Миколи Гоголя “Мертві душі” Постать Миколи Васильовича Гоголя чітко вирізняється на тлі російської літератури XIX століття. Цей геніальний письменник надав напрямок усьому літературному процесу на кілька десятиліть. До того ж Гоголь є одним з небагатьох письменників, який спромігся поєднати у своїй творчості два могутні культурні струмені – український та російський. Наслідком цього стала досі незбагненно прекрасна, зачудована, фантастична мова, […]...
- Художні особливості поеми гоголя “Мертві душі” Гоголь давно мріяв написати произведение, в “якому б з’явилася вся Русь”. Це повинне було бути грандіозний опис побуту й вдач Росії першої третини XIX століття. Таким добутком стала поема “Мертві душі”, написана в 1842 році. Перше видання по цензурних міркуваннях було озаглавлено “Пригоди Чичикова, або Мертві душі”. Така назва знижувала щире значення цього добутку, викликало […]...
- Особливості жанру й композиції поеми М. Гоголя “Мертві душі” – МИКОЛА ГОГОЛЬ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас МИКОЛА ГОГОЛЬ Особливості жанру й композиції поеми М. Гоголя “Мертві душі” Постать Миколи Васильовича Гоголя чітко вирізняється на фоні російської літератури XIX століття. Цей геніальний письменник надав напрямок усьому літературному процесу на кілька десятиліть. До того ж Гоголь є одним з небагатьох письменників, який спромігся поєднати у своїй творчості два могутні культурні струмені […]...
- “Мертві душі” поеми Гоголя Гоголь показує їх у порядку зростаючої моральної деградації. Спочатку це Манилов, увічливий, із приємними рисами особи; мрійлива людина. Але це тільки на перший погляд. Поспілкувавшись із ним небагато, ви викликнете: “Чорт знає, що таке!” Його мрійність це ледарство, паразитизм, безвільність У Коробочці Гоголь представляє нам інший тип російського поміщика. Господарська, гостинна, хлібосольна, вона раптом стає […]...
- Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі”) Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя ” Мертві душі “). Великий російський письменник Микола Васильович Гоголь у поемі “Мертві душі” показав страшну російську дійсність, образно говорячи, відбив “пекло” сучасної йому дійсності, образно говорячи, відбив “пекло” сучасної йому життя. Поема – широка картина реальної дійсності. У той час […]...
- Аналіз поеми Мертві душі Гоголя Н. В 1. Д. Н. Овсянико-Куликовский Герцен писав: “… “Мертві душі” Гоголя – дивна книга, гіркий докір сучасної Русі, але не безнадійний. Смутно у світі Чичикова так, як смутно насправді; і там, і отут одна розрада – у вірі й сподіванні на майбутнє Але віру цю заперечувати не можна, і вона не просто романтичне сподівання вгору, а […]...
- Хронотоп поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” Об’єктом теперішнього дослідження є поема М. В. Гоголя “Мертві душі”. Предмет дослідження: хронотоп поеми М. В. Гоголя “Мертві душі”. Складне й цікаве відношення простору й часу – це один з улюблених прийомів Гоголя. Нам схотілося розібратися в особливостях хронотопа письменника, цим і пояснюється наш вибір теми Ціль роботи: визначити, що містить у собі поняття хронотопа; […]...
- Міркування над поемою Н. В. Гоголя “Мертві душі” Міркуючи над творчістю Н. В. Гоголя, я вирішила присвятити свій Твір поемі ” Мертві душі “. Як творець добутків, присвячених, по образному вислові митрополита Київського й Галицкого Філарета, “душі людської”, як письменник, ” народ, щопоказав, у його внутрішній красі, найбагатших творчих можливостях”, Гоголь великий і невичерпний. Великий у своїй любові до людей, людині, Батьківщині. “Немає […]...
- “Мертві душі”? Безмовні образи поеми Гоголя ” Мертві душі “? Поему Гоголя пронизує безмовність, і натовпи Німа наповнюють її: немає епізоду, де ні були б присутні скуповуються Чичикова мужики-кріпаки, що згадуються числом, скопом або перераховуються поіменно, гак, як буде перераховувати покійних людина-ведмідь Собакевич. Вони беруть участь у цих заходах, але вони ж безмовні. Безмовність в “Мертвих душах буде сягати і далі. […]...
- Тема: У чому зміст поеми Гоголя “Мертві душі” Поема “Мертві душі” була написана в той час, коли в Росії панувало кріпосне право. Поміщики розпоряджалися своїми селянами, як речами або худобою, могли купувати й продавати їх. Багатство поміщика визначалося кількістю селян, які йому належали. Приблизно через 10 років держава робила перепис “душ”. По списках перепису поміщики платили податки за селян. Якщо в проміжку між […]...
- “Мертві душі” М. В. Гоголя. С. міст назви й своєрідність жанру 1. Особливості художньої манери Гоголя. 2. Зміст назви добутку. 3. “Поема” про мертві душі як особливий жанр 4. Наступність творчості письменника. Питая ненавистю груди, Вуста озброївши сатирою Проходить він тернистий шлях Зі своєї карающею лірою… …З усіх боків його клянуть, И тільки труп його увидя, Як багато зробив він, зрозуміють И як любив він, ненавидячи. […]...
- Негативний образ Чичикова за поемою М. Гоголя “Мертві душі” Ми чомусь звикли, що головний герой твору, як правило, людина позитивна. Мабуть, саме значення слова “герой” зобов’язує. А може, причиною тому – численні приклади з різних літературних творів, де головний герой – людина з певними чеснотами, часто неординарна, ну, а деякі вади не заважають – так реальніше. Крім того, головний герой є центром твору, мов […]...
- Жанрово-композиційна своєрідність поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” М. В. Гоголь – видатний письменник критичного реалізму, що продовжує традиції О. С. Пушкіна й углубляющий критичне відношення до сучасної дійсності Замислювалися “Мертві душі” таким чином, щоб у добутку “з’явилася” вся Русь. Природно, що такий колосальний задум не укладався в існуючі жанрові рамки; композиційна будова теж повинне було стати чимсь особливим Дотепер викликає спори жанрове […]...
- Плюшкин – персонаж поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” Літературні джерела образа Плюшкинf образи скупарів у Плавта, Ж. – Б. Мольера, Шейлок У. Шекспіра, Гобсек О. Бальзака, Барон А. С. Пушкіна, також, мабуть, князь Рамирский з роману Д. Н. Бегичева “Сімейство Холмских”, Мельмот-старший з роману Ч. Р. Метьюрина “Мельмот-скиталец”, барон Балдуин Фюрен-гоф з роману И. И. Лажечникова “Останній новик”. Життєвим прототипом образа Плюшкинf імовірно, […]...