Значення “Повести про капітана Копейкине” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі”
1. Місце, що “Повість…” займає в поемі. 2. Соціальної проблеми 3. Мотиви народних переказів. “Повість про капітана Копейкине” при поверхневому погляді може здатися в поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” чужорідним елементом.
Справді яке відношення вона має до долі головного героя? Чому автор відводить “Повісті…” настільки значне місце? Поштмейстер ні з того ні із сього уявив, що Чичиков і Копейкин – одна й та сама особа: але адже інші губернські чиновники рішуче відкинули подібне безглузде припущення.
І різниця
Положення кріпаків, звичайно, важке Але й положення людини вільного, якщо в нього немає ні зв’язків,
В “Повісті про капітана Копейкине” Гоголь показує зневагу держави в особі його представників до простих людей, що отдали все цій державі. Генерал-аншеф радить людині з однією рукою й однією ногою: “…Намагайтеся покамест допомогти собі самі, шукайте самі засоби”.
Копейкин сприймає ці знущальні слова як керівництво до дії – майже як наказ вищого командування: “Коли генерал говорить, щоб я пошукав сам засобів допомогти собі – добре… я… знайду засоби!” Гоголь показує величезне майнове розшарування суспільства: в офіцера, що став інвалідом у війні, що вела його країна, у кишені всього-те п’ятдесят рублів, тим часом як навіть швейцар генерал-аншефа “дивиться генералісимусом”, не говорячи вуж про розкіш, у якій потопає його хазяїн. Так, настільки разючий контраст, звичайно, повинен був потрясти Копейкина.
Герой представляє як “візьме який-небудь оселедець, так огірок солоний, так хліба на два гроші”, у вікнах ресторанів він бачить “котлетки із трюфелями”, а в магазинах – сьомгу, вишні, кавун, тільки все це бідолашному інвалідові не по кишені, так незабаром і на хліб нічого не залишиться. Звідси й та різкість, з якої Копейкин жадає від вельможі остаточного рішення по його питанню. Копейкину нема чого втрачати – він навіть радий, що генерал-аншеф наказав видворити його з Петербурга за казенний рахунок: “… принаймні не потрібно платити прогонів, спасибі й за те”.
Отже, ми бачимо, що людське життя й кров нічого не значать в очах більшості впливових чиновників, як військових, так і статських. Гроші – от те, що здатно деякою мірою дати людині впевненість у завтрашньому дні. Не випадково головним наставлянням, отриманим Чичиковим від батька, була рада “збирати копійку”, що “не видасть, у якому би лиху ти не був”, що “усе зробиш і все прошибиш”.
Скільки бідолах на Русі-Матінці покірно зносять образи, а всі тому, що немає грошей, які забезпечили б цим людям відносну незалежність. Капітан Копейкин стає розбійником, коли в нього вже, по суті, і немає іншого вибору – хіба що голодна смерть. Звичайно, можносказать, що вибір Копейкина робить його людиною поза законом.
Але чому повинен він поважати закон, що не захистив його людських прав? Таким чином, в “Повісті про капітана Копейкине” Гоголь показує джерела того правового нігілізму, закінченим продуктом якого є Чичиков. Зовні цей добромисний чиновник намагається підкреслити своя повага до чинів, до правових норм, тому що в подібному поводженні він бачить стан свого благополуччя.
Але стародавня приказка “Закон що дишель: куди повернув, туди й вийшло”, безсумнівно, як не можна краще відбиває сутність правових понять Чичикова, і в цьому винний не тільки він сам, але й суспільство, у якому герой виріс і сформувався. Справді, один чи капітан Копейкин безрезультатно тупцював у прийомних високопоставлених чиновників? Байдужість держави в особі генерал-аншефа перетворює чесного офіцера в розбійника. Чичиков же сподівається, що, зібравши пристойний стан, нехай і шахрайським шляхом, згодом можна стати гідним і шановним членом суспільства…
Відомо, що спочатку Гоголь не обривав оповідання про Копейкине на тім, що капітан став отаманом розбійницької зграї.
Копейкин з миром відпускав усіх, хто їхав по своїх справах, вилучав лише казенне, тобто державне майно – гроші, провіант. Загін Копейкина складався з випадних солдатів: безсумнівно, що їм теж довелося натерпітися на своєму столітті й від командирів, і від поміщиків. Таким чином, Копейкин з’являвся в первісному варіанті поеми як народний герой, образ якого перегукується з образами Стеньки Разіна й Омеляна Пугачова.
Через якийсь час Копейкин виїхав за кордон – зовсім як Дубровский в однойменній повісті Пушкіна – а звідти послав лист імператорові із проханням не переслідувати людей з його зграї, що залишилися в Росії. Однак це продовження “Повести про капітана Копейкине” Гоголю довелося вирізати ло вимозі цензури.
Проте навколо фігури Копейкина зберігся ореол “шляхетного розбійника” – людини, скривдженого долею й людьми, що мають влада, але не зломленого й не смирившегося.
Related posts:
- Капітан Копейкин герой “Повести про капітана Копейкине” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” “Повість про капітана Копейкине” існує в трьох основних редакціях; у сучасних виданнях друкується друга, не пропущена цензурою. Фольклорне джерело образа К. К.- цикл розбійницьких пісень про злодія Копейкине, особливо “Копейкин зі Степаном на Волзі”. Можливі літературні джерела – “Вадим” М. Ю. Лермонтова, “Дубровский” і ” Капітанська дочка ” А. С. Пушкіна. Метафоричний зміст образа К. […]...
- Ліричний відступ у романі “Мертві душі”. Повість про капітана Копейкине Після війни дванадцятого року разом з пораненими приїхав і капітан Копейкин. У боях він втратив руку й ногу, працювати не міг і відправився в Петербург просити государя про яку-небудь монархову милість. Потрапив він до самого начальника, до вельможі в будинок на Палацовій набережній. Вельможі бачить, що людина на деревинці й правий рукав порожньої. “Добре, говорить, […]...
- “ПОВІСТЬ ПРО КАПІТАНА КОПЕЙКИНЕ” – ГОСТРИЙ ПРОТЕСТ, ДОВЕДЕНИЙ ДО КІНЦЯ Микола Васильович Гоголь – чесний і сміливий художник. У своїй поемі Мертві душі ” він дає нищівну характеристику й критику існуючому ладу в Росії – кріпосництву і її стовпам – поміщикам. “Повість про капітана Копейкине”, що ввійшов у поему, показала безкомпромісність Гоголя. Це його протест, доведений до кінця “Повість” розповідає про героя війни 1812 року, […]...
- Сміх крізь сльози в поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” М. В. Гоголь увійшов у літературу як неперевершений майстер сміху. Повісті Гоголя, його поема “Мертві душі” прості по сюжеті, прозорі по розбиранню характерів. І проте існує нерозгадана й не піддається розгадці таємниця Гоголя й таємниця цього сміху. М. В. Гоголь сміється над дурним, смішним, страшним, вульгарним, але його сміх сумний. Цей сум – результат трагічної […]...
- Художні засоби створення образа “мертвої душі” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” 1. Опис обстановки, у якій живуть поміщики. 2. Опис зовнішності. 3. Відношення до продажу “мертвих душ”. Лиховісна назва незакінченої поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” неоднозначно. Формально “мертвими душами” іменуються померлі селяни, які в документах ще значаться, як живі Однак у добутку втримується явний підтекст: “мертві душі” – це поміщики, з якими спілкується Чичиков. Так, […]...
- Єдність сатиричного і ліричного у поемі Гоголя “Мертві душі” Скарбниця творчості Миколи Васильовича Гоголя збиралася на народному підгрунті. Саме тому його твори сповнені водночас і гніву, і любові. Гніву – до тих, хто нівечить людські долі, любові – до народу. Ці парадоксальні суперечності простежуються протягом усього твору. Адже суперечливим є вже те, що поема має назву “Мертві душі”, те, що сатиричне і ліричне в […]...
- Думи про Росію в поемі Гоголя “Мертві душі” …Гоголь вертався на Батьківщину, За залишилася Європа, спереду Росія. Дзвіночок розмірно відраховував дорожні вибої курного шляху. Стояло задушливе літо 1847 року… . Коротка інформація про письменника: “Гоголь Микола Васильєв син народився в 1809 році, росіянин, поміщик, у чині колезького асессора. Автор вільнодумних творів, якось: комедії “Ревізор”, повістей “Ніс”, “Шинель”, “Мертві душі”. Перебуває за кордоном”. (З […]...
- Опис вдач губернського міста NN (По поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі”) 1. Роль Пушкіна в створенні поеми. 2. Опис міста. 3. Чиновники губернського міста NN. Відомо, що А. С. Пушкін високо цінувався Н. В. Гоголем. Більше того, письменник нерідко сприймав поета як порадник або навіть учителі. Саме Пушкіну багато в чому зобов’язані аматори російської словесності в появі таких безсмертних добутків письменника, як “Ревізор” і “Мертві душі”. […]...
- Зміст роману Гоголя “Мертві душі”. Глава восьма, дев’ята й десята Покупки Чичикова виявилися у центрі уваги міських пліткарів. У місті йшли розмови про те, чи вигідно купувати селян для переїзду в нові маєтки. Всі ці розмови виявилися для Чичикова сприятливими. З них ставало зрозуміло, що Чичиков мільйонер. Жителі міста й до цього ставилися до нього з любов’ю, а тепер, після таких толков, полюбили ще більше. […]...
- Образ Манілова в поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” Галерея поміщиків в поемі “Мертві душі” відкривається образом Манілова. Це перший персонаж, до кого Чичиков звертається з проханням про мертві душі. Чим же визначається “першість” Манілова? Відоме висловлювання Гоголя, що герої у нього слідують один вульгарніше за інше. Виходить, що Манілов в поемі є першим, самим меншим, міра моральної деградації. Проте сучасні дослідники тлумачать черговість […]...
- Способи зображення героїв у поемі Мертві душі Гоголя Н. В “Мертві душі” – перший тім трилогії, у якій, за задумом автора, повинна була “з’явитися вся Русь”, тобто минуле, сьогодення й майбутнє країни, як воно представлялося Гоголю. Відповідно до ідеї трилогії в першому томі письменник показав минуле й сьогодення Росії, бездуховних героїв, погрязших у побуті, що прагнуть до матеріальних зручностей (багатству, почестям, ситому спокою) і заколишніх […]...
- ДУШІ “МЕРТВІ Й ЖИВІ” У ПОЕМІ Н. В. ГОГОЛЯ ДУШІ “МЕРТВІ Й ЖИВІ” У ПОЕМІ Н. В. ГОГОЛЯ. Пояснюючи задум “Мертвих душ”, Гоголь писав, що образи поеми “нітрохи не портрети з незначних людей, навпроти в них зібрані риси тих, які вважають себе краще інших”. ” Мертві душі ” це представники суспільних шарів, що панували в той час. Поема побудована як пригода “набувача” Чичикова, що […]...
- Образ Собакевича в поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” Собакевич наслідує четверті в галереї гоголевских поміщиків. Образ цей порівнюють з шекспірівським Калибаном, проте багато в нім і чисто російського, національного. Основні риси Собакевича – це розум, діловитість, практична хватка, але при цьому для нього характерні скупуватість, якась ваговита стійкість в поглядах, характері, способі життя. Ці риси помітні вже в самому Портреті героя, який схожий […]...
- Жива Росія в поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” Сучасник О. С. Пушкіна, М. В. Гоголь створював свої добутки в тих історичних умовах, які зложилися в Росії після невдалого першого революційного виступу – виступу декабристів у 1825 році. Звертаючись у добутках до найважливіших історичних проблем свого часу, письменник пішов далі по шляху реалізму” який був відкритий Пушкіним і Грибоєдовим. В. Г. Бєлінський писав: “Гоголь […]...
- Роль ліричних відступів у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” Поема Н. В. Гоголя ” Мертві душі ” своєрідна по своєму жанрі: це не роман, не життєпис одного або навіть декількох героїв, а широка панорама життя Росії того часу. Тут не є головними пригоди героя, його удачі й поразки. Сам Гоголь писав В. А. Жуковському про сюжет поеми: “Який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна […]...
- Роль і місце ліричних відступів у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” 1. Особливості задуму й жанру. 2. Сатиричне звучання ліричних відступів. 3. Міркування про два різновиди письменників 4. Образ Русі: “дивовижній, незнайома землі далечінь” і “птах трійка”. По власному визнанню Н. В. Гоголя, сюжет “Мертвих душ” був підказаний йому А. С. Пушкіним. Уже споконвічно цей добуток замислювався як роман-подорож, що дозволяло охопити творчим поглядом широке коло […]...
- “Мертві” і “Живі” душі в поемі Гоголя Шкільний твір на тему творчості М. В. Гоголя. На початку роботи над поемою М. В. Гоголь писав В. А. Жуковському: “Який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна купа! Вся Русь з’явиться в ньому”. Так сам Гоголь визначив обсяг – вся Русь. І письменник зумів показати в повному обсязі сторони життя Росії тієї епохи. Задум Гоголя […]...
- Авторські відступи в поемі Гоголя “Мертві Душі” М. В. Гоголь – великий письменник першої половини XІX століття. У своїх добутках він торкався проблем, актуальні в цей час. Своєрідність його творчості полягає в тім, що він одним з перших показав найширшу картину чиновницької Росії. Гоголя дуже хвилювало й тривожило майбутнє своєї Батьківщини, і це яскраво відбилося в поемі “Мертві душі”, у ліричних відступах […]...
- Опис образів поміщиків у поемі Гоголя “Мертві душі” На початку роботи над поемою М. В. Гоголь писав В. А. Жуковському: “Який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна купа! Вся Русь з’явиться в ньому”. Так сам Гоголь визначив обсяг свого добутку – вся Русь. І письменник зумів показати в повному обсязі як негативні, так і позитивні сторони життя Росії тієї епохи. Задум Гоголя був […]...
- Сатиричне зображення поміщиків у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” Сучасник Пушкіна, Гоголь створював свої добутки в тих історичних умовах, які зложилися в Росії після невдачі першого революційного виступу виступу декабристів в 1825 г Нова суспільно-політична обстановка поставили перед діячами російської суспільної думки й літератури нові завдання, які знайшли глибоке відбиття у Творчості Гоголя. Звернувшись до найважливіших суспільних проблем свого часу, письменник пішов далі по […]...
- Панорамне зображення життя суспільства у поемі Гоголя “Мертві душі” Кожний митець прагне створити таку перлину, яка б знайшла гідне місце у його Творчості. Вінцем творчості Миколи Васильовича Гоголя вважається поема ” Мертві душі “. Темою твору стало зображення дійсності кріпосницької Росії, а дійсність ця неймовірна, бо з точки зору здорового глузду там можуть відбуватись найнеймовірніші події. Миколаївська Росія показана автором через страшні образи її […]...
- Переказ поеми Мертві душі Гоголя Н. В План переказу 1. Чичиков приїжджає в губернське місто NN. 2. Візити Чичикова до міських чиновників. 3. Візит до Манилова. 4. Чичиков виявляється в Коробочки. 5. Знайомство з Новосибірським і поїздка в його маєток. 6. Чичиков у Собакевича. 7. Візит до Плюшкину. 8. Оформлення купчих на “мертві душі”, придбані в поміщиків. 9. Увага городян до Чичикову-“миллионщику”. […]...
- Мертві душі характеристика образа Капітан Копейкин МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Капітан Копейкин – герой вставної новели про офіцера, героя Вітчизняної війни 1812 р., що потеряли на ній ногу й руку й подавшемся від безгрішшя в розбійники. У варіантах “Повести” передбачалася втеча К. К. в Америку, звідки він год направляв Олександру I лист про долю поранених і […]...
- Аналіз поеми Мертві душі Гоголя Н. В 1. Д. Н. Овсянико-Куликовский Герцен писав: “… “Мертві душі” Гоголя – дивна книга, гіркий докір сучасної Русі, але не безнадійний. Смутно у світі Чичикова так, як смутно насправді; і там, і отут одна розрада – у вірі й сподіванні на майбутнє Але віру цю заперечувати не можна, і вона не просто романтичне сподівання вгору, а […]...
- Єдність сатиричного і ліричного у поемі “Мертві душі” Скарбниця творчості Миколи Васильовича Гоголя збиралася на народному підгрунті. Саме тому його твори сповнені водночас і гніву, і любові. Гніву – до тих, хто нівечить людські долі, любові – до народу. Ці парадоксальні суперечності простежуються протягом усього твору. Адже суперечливим є вже те, що поема має назву “Мертві душі”, те, що сатиричне і ліричне в […]...
- Сатиричне зображення чиновництва у творах Гоголя (“Ревізор”. “Мертві душі”) У комедії “Ревізор” і в поемі ” Мертві душі ” Гоголь звернувся до важливих соціальних тем. У них Мова йде про життя цілих станів – повітового чиновництва, помісного дворянства. У поле зору автора “вся Русь”. Місця, де відбуваються події, узагальнені й типізовані: ніяк не визначаються географічно ні містечко, де діє “Ревізор” (“звідси хоч три роки […]...
- Чому в тексті поеми “Мертві душі” Н. В. Гоголя передісторія головного героя поміщена в самому кінці оповідання? 1. Первісний задум Гоголя. 2. Дві композиційні основи. 3. Сатиричний план поеми. Місце Чичикова в ньому. 4. Проповідницький план поеми 5. Місце авторських відступів. Особливості композиційної побудови поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” обумовлені”насамперед тим творчим завданням, що поставив перед собою автор. Первісний авторський задум містив у собі три книги, об’єднані загальною ідеєю – показати […]...
- Характери поміщиків у поемі “Мертві душі” Сваволя поміщиків, важке життя кріпаків, пияцтво, лінь все це без прикрас були показані Гоголем у поемі “Мертві душі”. Росія – багата, бідна, добра, виродлива, дурна, любляча, зла – встає перед нами на сторінках добутку. Показується весь жах, весь “пекло” російського життя. “Пекло” російського життя – це насамперед поміщики-самодури, які піклуються тільки про себе й свій […]...
- Коротка характеристика твору “Мертві душі” Гоголя Н. В Гоголь назвав “Мертві душі” поемою, підкресливши рівноправ’я епічного і ліричного почав. Завдання епічної частини – показати “хоча з одного боку усю Русь”; мова проста, розмовна. Завдання ліричної – показати позитивний ідеал; у цій частині високий стиль мови, поетичні засоби. “Мертві душі” можна віднести до жанру крутійського роману : головний герой – пройдисвіт, негідник; він намагається […]...
- Скорочено “Мертві душі” Гоголя У ворота готелю губернського міста NN в’їжджає бричка. У ній сидить “пан, не красень, але й не поганий зовнішності, ні занадто товстий, ні занадто тонкий; не можна сказати, щоб старий, проте ж і не так, щоб дуже молодий” – Павло Іванович Чичиков. Не страждає відсутністю апетиту, Чичиков з’їдає рясний обід. Слід опис провінційного міста. “Траплялися […]...
- Жанрово-композиційна своєрідність поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” М. В. Гоголь – видатний письменник критичного реалізму, що продовжує традиції О. С. Пушкіна й углубляющий критичне відношення до сучасної дійсності Замислювалися “Мертві душі” таким чином, щоб у добутку “з’явилася” вся Русь. Природно, що такий колосальний задум не укладався в існуючі жанрові рамки; композиційна будова теж повинне було стати чимсь особливим Дотепер викликає спори жанрове […]...
- Персонаж поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” Ситуація зустрічі Чичикова й Коробочки сюжетно повторює епізод з “Вия”: заблудлі бурсаки попадають у гості до сатанинського “бабусі”. Окремими рисами К. також нагадує відьом з “Вечорів на хуторі біля Диканьки” (М. Вайскопф). Прізвище К. метафорично виражає сутність її натури: ощадливої, недовірливої, боязкої, недоумкуватої, упертої й марновірної. Коробочка “одна з тих матінок, невеликих поміщиць, які плачуться […]...
- Тема: У чому зміст поеми Гоголя “Мертві душі” Поема “Мертві душі” була написана в той час, коли в Росії панувало кріпосне право. Поміщики розпоряджалися своїми селянами, як речами або худобою, могли купувати й продавати їх. Багатство поміщика визначалося кількістю селян, які йому належали. Приблизно через 10 років держава робила перепис “душ”. По списках перепису поміщики платили податки за селян. Якщо в проміжку між […]...
- Скорочено поеми Мертві душі Гоголя Н. В МЕРТВІ ДУШІ Поема Глава перша В губернське місто NN в’їхала ресорна бричка, у якій сидів пан “не красень, але й не дурної зовнішності, ні занадто товстий, ні занадто тонкий; не можна сказати, щоб старо, однак ж і не та”до, щоб занадто молодий “. Пан зупинився в готелі. Передню зайняв лакей Петрушка, що відразу повідомив цій […]...
- “Мертві душі” Гоголя – дивна книга Посилення дидактичного початку в другому томі “Мертвих душ” приводить до появи героїв із прямими проповідницькими функціями. У першу чергу це ставиться до Муразову. Його “викриття” ледарства Хлобуева, корисливості Чичикова, несправедливості генерал-губернатора носять яскраво виражений учительний характер і перегукуються з аналогічними мотивами дидактичної літератури. Спосіб життя Муразова, яким він показаний у поемі, навряд чи є відбиттям […]...
- Яка роль образа Чичикова в поемі Мертві душі? Тема дороги й образ Чичикова поєднують всі різноманітні сцени-картини в поемі “Мертві душі”. Зовні сюжет побудований як опис подорожі Чичикова по деякій російській губернії, оповідання про Павла Івановичі проходить наскрізною ниткою через весь добуток, інші герої характеризуються не тільки самі по собі, але й через відносини із Чичиковим. Однак зміст “Мертвих душ” не вичерпується оповіданням […]...
- Опис образа Чичикова в поемі “Мертві душі” На початку 1-й глави про героя повідомляється через опис його “досить гарної ресорної невеликої брички”, у який звичайно “їздять холостяки.., яких називають панами середньої руки. Оскільки сам Чичиков по своїй натурі досить потайливий (“про себе приїжджий уникав багато говорити”, за нього більше говорять приналежні йому речі Бричка Чичикова, що стала об’єктом уваги мужиків, – важлива […]...
- Художні портрети чиновників у комедії “Ревізор” і поемі “Мертві душі” Николайвасильевичгоголь, всемсердцемлюбя Росію, немогоставатьсявстороне, бачачи, чтоона погрязлавболотекоррумпированного чиновничества, ипоетомусоздаетдвапроизведения, отображающихдействительноесостояниестрани. Однимизетихпроизведений являетсякомедия”Ревизор”,вкоторойгогользадумалпосмеятьсянад тим, що”действительнодостойноосмеяниявсезагального”.Гогольпризнавался, чтов”Ревізорі”він вирішив”собратьводнукучувседурноевроссии, всенесправедливості”.В1836годупьесабила поставленанапетербургскойсценеиимелагромаднийуспех. Комедиягоголя, затронувшаявсе живиевопросисовременности, викликала самі противоречивиеотклики. Реакционниекругибоялисьвлияния”Ревізора”наобщественноемнение. Онаимелаполитическийсмисл. Передові кругивосприняли”Ревізора”какгрозноеобвинениениколаевскойроссии. Гогольсоздалглубокоправдивоепроизведение, проникнутоеостримюмором, щовикривало бюрократическуюсистемуроссии. Маленький, захолустнийгородок, гдецаритпроизволинет дажеполицейскогопорядка, гдевластиобразуют корпорациюмошенниковиграбителей, воспринимаетсякаксимволвсейниколаевскойсистеми. Епіграф-“Назеркалонечапенять, колирожа кривий”-узагальнюючий, обличительнийсмисл “Ревізора”. Весьстройпьесидавалпонять, що захолустнийгородок, изкоторого, каксказалгородничий,”хотьтригодаскачи, нидокакогогосударстванедоедешь”,естьтолькочастьгромадного Бюрократическогоцелого. Реакціонери кричали, чтосюжетнеправдоподобен, считаянереальним, […]...
- Короткий зміст поеми Мертві душі Гоголя Н. В МЕРТВІ ДУШІ Поема Глава перша В губернське місто NN в’їхала ресорна бричка, у якій сидів пан “не красень, але й не дурної зовнішності, ні занадто товстий, ні занадто тонкий; не можна сказати, щоб старо, однак ж і не та”до, щоб занадто молодий “. Пан зупинився в готелі. Передню зайняв лакей Петрушка, що відразу повідомив цій […]...
- Персонаж поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” Літературні джерела образа Ноздрева образи брехунів і хвальків у драматургії Я. Б. Княжніна, А. П. Сумарокова, И. И. Хемницера, И. А. Крилова, а також Загорецкий з комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”, Глаздурин з роману Ф. В. Булгарина “Іван Вижигин”. В образі Ноздрева розвинені риси гоголівських персонажів Ихарева й особливо Хлестакова. Образ Ноздрева представляє […]...