Звіролови чи людолови? (за романом Івана Багряного “Тигролови”)

У часи радянського режиму нелегка доля українських письменників змушувала їх шукати щастя в далеких краях. Одним із таких письменників був Іван Багряний, автор відомого роману “Тигролови”, який відкриває нам прекрасну природу далекого Уссурійського краю, його гір, лісів, бурхливих річок та глибоких озер. Водночас “Тигролови” – страшна правда про офіційну ідеологію радянських часів, репресивну тоталітарну систему.

Чому ж роман називається “Тигролови”? У ньому показано, як переслідуваний режимом головний герой Григорій

Многогрішний потрапляє до родини тигроловів Сірків, а далі переховується у них. Ця сім’я і сама сховалась у глухій тайзі від тогочасного життя, немов від лиха, і виходить з неї тільки в разі нагальної потреби щось купити чи продати свої мисливські здобутки.

Сірки – справжня українська родина, яка в тайзі почувається, як удома, яка щодня, щомиті завойовує цей дикий край. “Приїхали сюди… Боже! Яка страшна і дика пуща була!..

Трудились щиро, то й мали… хліб сіяли, промишляли звірину, ходили з хутрами в Маньчжурію і в Китай, копали золото, ловили рибу, брали ягоди та кедрові горіхи, ловили звіра живцем…

Це була наша друга Україна, нова Україна, синку, але щасливіша. Ну а потім пішло все шкереберть…

Десь прогнівили Бога. Прийшла совєтська власть і все перевернула,” – говорить дружина Дениса Сірка Григорію. На прикладі цієї родини можна вивчати, як українці, відірвані від рідної землі, все ж таки зберігають свою національну ідентичність, бережуть пам’ять про любу Батьківщину. Однак уважний читач не задовольняється таким поясненням назви роману, бо розуміє, що її смисл є непростим, що вважати, ніби роман має назву “Тигролови” через наявність у системі персонажів родини Сірків, поверхово.

Такий читач може задати питання: а хіба й сам Григорій Многогрішний не ховається від переслідувань влади, ніби дикий тигр? Хіба не слідкують за ним, як за небезпечним звіром, наглядачі етапного поїзда? Не летять у нього фальшиві обвинувачення, ніби кулі, випущені з рушниці? Адже з сюжету відомо, що Григорій не просто так опиняється у тайзі, він змушений переховуватися від “мисливців” – слідчих НКВС.

Найзапеклішим ворогом головного героя є безжальний слідчий Медвин, який піддавав юнака жахливим тортурам, намагався зламати в ньому власне “я”. Проте, як неможливо приручити дикого звіра, що живе у непролазних хащах, так само неможливо у вільної людини забрати її честь, гідність, любов до Батьківщини. Медвин не тільки не зламав волю Многогрішного, але й сам починає боятися його впертості й затятості: “Що він з ним не робив!..

Він йому виламував ребра у скаженій люті. Він йому повивертав суглоби… Він уже домагався не зізнань, ні, він добивався, щоб той чорт хоч заскавчав і почав ридати та благати його, як то роблять всі…

Авжеж! Дивиться виряченими очима – і тільки як каменюка.” Медвина з повним правом можна назвати людоловом, бо для нього не існує таких понять як гідність, цінність людського життя, люди для нього – лише об’єкт полювання. В образі Медвина Іван Багряний показує жорстоку тоталітарну машину, яка чавить людські долі, яка, немов звірів у клітках, тримає чюдей у тюрмах і концтаборах.

Саме тому автор з повним правом міг назвати свій роман “Людолови”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Звіролови чи людолови? (за романом Івана Багряного “Тигролови”)