Есхіл Перси
Есхіл Перси Трагедія ДІЙОВІ ОСОБ И АТОССА.
ВІСНИК. ТІНЬ ДАР1Я. КСЕРКС. ХОР ПЕРСЬКИХ СТАРІЙШИН. Площа перед палацом у Сузах.
Видно гробницю Дарія. ХОР Зброєносні війська наші перські пішли На Елладу походом, лиш ми тут одні, Сивочолі, зостались, лиш ми бережем Ті палати багаті на злото й срібло – Сам володар – син Дарія, Ксеркс, повелів Найвірнішим із слуг Невсипуще цеп край пильнувати. Та вже в душу закралось лихе ііречуття: Чи володар, чи славні загони його Злотосяйні повернуться?.. Серце щемить” Та й не диво: вся сила, весь Азії цвіт
За мужем ридає жона. Але жодної звістки… Ні піший гонець Відтіля не прибув, Ані кінний у персів столицю. А вони ж вирушали од Суз, Екбатан, Од кіссійських прадавніх мурованих веж – Піхотинці і вершники; інші – пливли Кораблями по морю, й кінця не було Тій осяйливій зімкнутій силі.
А попереду війська – Амістр, Артафрен, Мегабат і Астасп – вели персів вони, Владареві ясному підлеглі вожді, Незчисленного воїнства проводирі. З ними-лучники вправні, кінні війська, Ті, що й видом своїм навести можуть жах, Ті, що в битнгіх жахні І рішучістю, й силою духу. На коні боновім гарцював Артсмбар, І Масістр,.
Ще ж і Ніл плодоносний послав багатьох, Повновода ріка: поспішив Сусіскан, І в Єгипті народжений Пегастагон, І правитель священного Мемфіса йшов – Величавий Арсам, далі – й Аріомард, Що стояв на чолі вікопомних Фів, А з болотяних заводей йшли човнярі – Незчисленні та грізні загони. І лідійці ступали – розніжений люд – Що тримають у послуху всі племена Суходолу свого; два вожді їх вели – Мітрогат і Арктей – оба владарі. Виряджали їх Сарди – град золотий – У похід – гримотіли ряди колісниць: І четвірки, йі шестірки били копитом.
Було страшно й поглянути збоку. 1 священного Тмола відважні сини Похвалялись накинуть Елладі ярмо – Мардон, Тарабід, нездоланний загін Списоносних місійців. А там – золотий Вавілон різнорідну рать свою шле: Мореплавці – на суднах, а піші бійці – Всі при луках надійній зброї своїй.
Із Азійського краю, мов ріки, пливли Мечоносці війська, Володарським наказам послушні. І без квіту лишилася перська земля – Її сила за обрій далекий пішла. Тужить Азія-мати, поникла в журбі, А дружини і діти в тривозі тремтять – Одраховують дні, Що стають у чеканні роками.
Строфа І Нездоланні в бою, загони царські, Вже ввірвались туди, по той бік моря, В край сусідній: плоти зв’язавши міцно, На протоку Гелли Атамантиди Їх пустили – ярмо на шию моря, Міст хисткий, наклали. Антисрофа І Многолюдної Азії грізний владар, Щоб укрити весь світ, жене те військо Незчисленне-двома жене шляхами: Суходолом і морем. Вождям суворим Довіряє він – роду золотого Пагін богорівний. Строфа II Ув очах його іскриться Темно-синій гнів дракона.
На сірійській колісниці Мчить – керує кораблями І бійцями. Шле несхибні Стріли – проти списників. Антистрофа II Хто б то міг чинити опір Тій бурхливій силі війська?
Де є гребля, та, що море Втихомирила б у бурю? Перське воїнство – незламне, Сильний духом перський люд. Строфа III Але хто б то міг із смертних Розгадати хитрість бога? Хто, потрапивши в тенета, Тут же б вислизнув із них?
Антистрофа III Божество лихе людину В сіть заманює ласкаво, А тоді з тієї пастки, Ой, нелегко вже втекти! Строфа IV Так боги й сама доля рішили, Так віддавна вже велено персам: Воювати, укріплення в прах повергаючи, Мчати вітром на конях І міста брати з маху. Антистрофа IV І привчились на обширах моря, Що під вітром шаленим сивіє, Споглядати без остраху путь розколихану, Довіряючи суднам, Що на хвилю злітають. Строфа V Ось тому-то з дня на день Темний смуток душу їсть – Може, й виляг цвіт твій, Персіє? І безлюдні Сузи тут Заголосять, поникнуть у журбі.
Антистрофа V Плач підхопить Кіссія – Піде ген луна сумна… І жінки, зчинивши крик та зойк, Мов шалені, рватимуть Тонко зітканий одяг на собі. Строфа VI Піший люд, кінний люд – Грізне військо – за вождем Роєм бджіл ринуло У похід, рідний дім покинувши.
І, миси два мостом з’єднавши Спільним для двох берегів, Перейшло протоку. Антистрофа VI А тим часом од сліз Намокають подушки: Перські жони – в журбі: Сльози ллють за мужами любими, Що в бій пішли, бійці суворі, Жон залишивши одних На подружнім ложі. ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ ПРОВІДНИК ХОРУ Не гаймося, перси!
Присядемо ж тут, Біля давнього муру. Подумаймо всі Якнайпильніше. ГІора-бо вже знати, що з Ксерксом, Володарем, Дарія сином, який Свого предка ім’ям увесь перський народ – Наше плем’я – назвав? Чи звитяжний наш лук Тятивою дзвенів, а чи спис переміг, Зброя елліна, вістрям залізним?
Появляється Атосе а у супроводі прислуги. Та ось, мов очей божественних блиск, Виступає володаря мати ясна, Повелителька. Ниць упавши, Належно зустріньте володарку всі, Словами складіть їй шану!
ХОР О владарко персіянок низько підперезаних, Сивочола мати Ксеркса, здрастуй, Дарія жоно! Богу персів ти дружина, мати бога персів ти, Тільки б щастя, як раніше, на війні всміхалось нам. АТОССА Ось тому я вийшла нині з дому злотосяйного, Де ми з Дарієм обоє спочиваємо тепер. Щиро, друзі, вам зізнаюсь: і від мене одвернувсь Нині спокій, бо тривога і моє вже серце їсть, Щоб під натиском багатства в пил не обернулося Щастя – Дарія здобуток і якогось бога дар.
От і мучать невимовне мою душу дві журби: Не вшановують багатства, як беззахисне воно, Але й силі без багатства не прославитись вовік. Є всього в нас нині вдосталь, та за Око страх бере, Бо господар – це як око, без якого й дім сліпий. Тож порадьте, старці перси, найвірніші з-між усіх, Як тут бути, що робити, жду розумних слів од вас. ХОР Певна будь, владарко наша, двічі нас не мусиш ти Закликати, щоб тобі ми посприяли в міру сил Чи то словом, чи то ділом, вірні піддані твої.
АТОССА Постійно сни я бачу з того дня, коли, Зібравши військо, син мій у похід пішов, Щоб луком Іонійський край спустошити. Виразного ж такого ще не бачила, Як той, що нині снився. Розкажу тобі. Приснилися дві жінки в гарнім одязі: Одна – у перськім, друга – у дорійському. Обидві ставні, красні; серед нинішних Таких ніде не знайдеш, хоч би світ сходив.
Обидві – рідні сестри. Та судилось їм Окремо вікувати: з них одна живе В Елладі, друга – у країні варварській. Між сестрами отими – в сні здалось мені – Пішла незгода.
Син мій, те помітивши, Рішив їх усмирити – в колісницю впряг, Та ще, немов телицям, він на шию їм Ярмо наклав. Одна з них не противилась – Вудила звично, без принуки, в рот взяла. А друга – дибки стала.
Далі й збрую всю Руками стала рвати; без вуздечки вже Метнулась, і ярмо на шиї – надвоє. Зваливсь мій син на землю. Тут і Дарій став Над ним у тузі, батько.
Ксеркс же, вгледівши Отця свого,- в печалі весь свій одяг рве. Таке мені в минулу ніч наснилося. Прокинувшись, я тут же у струмку дзвінкім Помила руки й підійшла до вівтаря, Щоб, як годиться, вшанувати пряником Богів, що від напастей захищають нас.
Та бачу тут: орел шукає захисту При жертовнику Феба. Заніміла я. За мить – шуліка, друзі, на очах моїх, Шугнувши, впав на нього, кігті в голову Встромив. Орел зіщуливсь і не став уже Пручатись.
Вам, напевно, страшно слухати, А я на це дивилась! Ви ж бо знаєте: Як син мій переможе – слава й честь йому, Схитнеться – свому краю не даватиме Одвіту: врятувавшись, буде править ним. ХОР Ми не хочемо надміру ні залякувать тебе, Наша мати, ні втішати. Сон лихий тобі приснивсь – До богів молись ласкавих, одвернуть біду проси, Щоб вона для тебе щастям обернулась і добром, Для дітей, для твого краю і для друзів. А тоді – Узливай Землі та мертвим.
Потім Дарія благай, Свого мужа осяйного, що вві сні тобі з’явивсь, Щоб тобі й твоєму сину з-під землі добро послав, А недобре все-занурив у глибінь, у млу густу. Від душі, що зрить майбутнє, ця порада наша йде. Слід на краще сподіватись-ось тобі й наш суд увесь.
Related posts:
- ПРОМЕТЕЙ ЗАКУТИЙ – Есхіл (525-456 рр. до н. е.) – ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДІЙОВІ ОСОБИ Влада й Сила – слуги Зевсові. Гефест – бог-коваль. Прометей – титан. Океан1 – титан. Хор океанід – дочок Океанових. Гермес – вісник Зевсів. ПРОЛОГ Скеляста гірська пустеля. Три божества – Гефест із молотом і ланцюгом у руках, Влада і Сила – підводять в’язня Прометея до скелі. Влада От і прийшли ми аж […]...
- ЕСХІЛ (525-456 до н. е.) Видатний давньогрецький драматург, за загальним визнанням, “батько трагедії” Есхіл жив і творив у період становлення афінської рабовласницької демократії. За свідченням античних вчених, народився він в Елевсіні поблизу Афін в аристократичній родині. Брав активну участь у війні греків проти агресивної перської деспотії, виявив неабияку мужність у битвах при Марафоні, де був пораненим, […]...
- Есхіл Афінський Біографія ЕСХІЛ (525-456 до н. е.) Видатний давньогрецький драматург, за загальним визнанням, “батько трагедії” Есхіл жив і творив у період становлення афінської рабовласницької демократії. За свідченням античних вчених, народився він в Елевсіні поблизу Афін в аристократичній родині. Брав активну участь у війні греків проти агресивної перської деспотії, виявив неабияку мужність у битвах при Марафоні, де був […]...
- Скорочено – ПРОМЕТЕЙ ЗАКУТИЙ – ЕСХІЛ 8 КЛАС ЕСХІЛ ПРОМЕТЕЙ ЗАКУТИЙ Дія відбувається на краю землі, в далекій країні. Два демони, Влада й Насилля виводять на сцену Прометея. Гефест повинен прикувати його до гірської скелі за наказом Зевса. Герой, прикутий до скелі, скаржиться на свавілля нових божеств. І все це за те, що дав людям вогонь і навчив гідному людині життю. […]...
- Есхіл “Прометей закутий” АНТИЧНІСТЬ Есхіл “Прометей закутий” Есхіла, одного з найвидатніших давньогрецьких трагедіографів, називають “батьком трагедії”. Відомостей про славетного драматурга збереглось дуже мало. Він походив з аристократичної родини, брав участь у бурхливому політичному житті Греції, був учасником греко-перських воєн. Есхіл написав понад 90 п’єс, проте до нас дійшло лише 7 трагедій (“Плакальниці”, “Перси”, “Семеро проти Фів”, “Прометей закутий”, […]...
- ЕСХІЛ – ЕЛЛІНСЬКИЙ ТЕАТР ЕЛЛІНСЬКИЙ ТЕАТР ЕСХІЛ Протягом тисячоліть свого існування людство прагнуло дізнатися: що найкращого зроблено ним у цьому світі, чим можна пишатися. Одним із найвищих проявів людського духу вважається давньогрецька трагедія. Театр в Елладі був надзвичайно важливим засобом виховання найширших мас народу, тому ним опікувалися правителі Греції, а драматурги надзвичайно шанувалися. Коли Евріпіду під час вистави глядачі […]...
- Антігона (скорочено) – Софокл Стасим Перший* ХОР Строфа І Дивних багато в світі див, Найдавніше із них – людина, Вітер льодом січе, вона ж 335 дальшу в морі верстає путь – Хай сива хвиля бушує, А човен пливе вдаль, Уславлену в богинях Землю, Вічно й невтомно родючу, виснажує, 340 Плугом щороку в ній борозни орючи Із конем своїм, людина. […]...
- АНТІГОНА – СОФОКЛ СТАСИМ ПЕРШИЙ* ХОР Строфа I Дивних багато в світі див, Найдивніше із них – людина, Вітер льодом січе, вона ж 335 Дальшу в морі верстає путь – Хай сива хвиля бушує, А човен пливе вдаль, Уславлену в богинях Землю, Вічно й невтомно родючу, виснажує, 340 Плугом щороку в ній борозни орючи Із конем своїм, людина. […]...
- Відповіді до теми: Есхіл “Прометей закутий” 1. Які три основні драматичні жанри сформувалися у Давній Греції? Відповідь: Трагедія, комедія, сатирівська драма. 2. Що покладено в основу трагедії Есхіла “Прометей закутий”? Відповідь: Давньогрецький міф про Прометея. 3. Яким даром володіє Прометей? Відповідь: Даром передбачення. 4. Кого Прометей намагається підтримати, розрадити, незважаючи на те, що сам терпить муки? Відповідь: Іо, коханку Зевса, обернену […]...
- Корифеї давньогрецької трагедії: Есхіл і Софокл Короткий переказ учителем міфу про Едіпа. Жив у Фівах цар Едіп – мудрець, грішник і мученик. Йому випала страшна доля – не знаючи, убити рідного батька і одружитися з рідною матір’ю. За власним бажанням він покарав себе – виколов очі, щоб не бачити світла. За волею богів йому було даровано прощення і блаженна смерть. У […]...
- Есхіл (525-456 рр. до н. е.) – ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Видатний давньогрецький драматург Есхіл жив в епоху небувалого культурного та політичного підйому міста-держави Афіни. У VI столітті до н. е. відбулися серйозні реформи, які зміцнили становище селян та ремісників і змусили аристократію поступитися багатьма інтересами. В Афінах завдяки зміні порядків почали активно розвиватися ремесла, сільське господарство, торгівля, мистецтво. Тиран Гіппій зробив спробу зосередити у своїх […]...
- Театр у Давній Греції. Есхіл “батько трагедії” Як не дивно, театр виник з обрядових пісень – дифірамбів, які виконувались на честь бога землеробства та виноградарства Діоніса на святах Діонісіях. Про бога виноградарства були складені міфи та легенди, які розповідали, що він привіз на кораблі із заморської країни виноград, до того не відомий грекам. Тому на святі в честь Діоніса часто зображували в’їзд […]...
- ПЛАН – ГОМЕР, ТІРТЕЙ, САПФО, АНАКРЕОНТ, ЕСХІЛ, СОФОКЛ, ВЕРГІЛІЙ, ГОРАЦІЙ, ОВІДІЙ 8 клас ГОМЕР, ТІРТЕЙ, САПФО, АНАКРЕОНТ, ЕСХІЛ, СОФОКЛ, ВЕРГІЛІЙ, ГОРАЦІЙ, ОВІДІЙ ПЛАН Найдавніші пам’ятки літератури I. Ведична література. (Веди – із санскр. букв. – священне знання, або Ведична література – давні пам’ятки індоєвропейської словесності, створювані упродовж II-І тис. до н. е. У точному значенні слова Веди – це чотири збірки: Рігведа (Книга приношення), Самведа (Веда […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – ГОМЕР, ТІРТЕЙ, САПФО, АНАКРЕОНТ, ЕСХІЛ, СОФОКЛ, ВЕРГІЛІЙ, ГОРАЦІЙ, ОВІДІЙ 8 клас ГОМЕР, ТІРТЕЙ, САПФО, АНАКРЕОНТ, ЕСХІЛ, СОФОКЛ, ВЕРГІЛІЙ, ГОРАЦІЙ, ОВІДІЙ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Гомер “Іліада”, “Одіссея”” 1. До кого звертається співець? Співець звертається до Музи, що було традиційним для давньогрецьких поем. Нона мала надихнути поета на написання поеми. З дев’яти муз богинею епічної поеми вважали Каліопу. 2. Визначте зміст поеми […]...
- Алкеєва строфа Алкеєва строфа – одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп; серед них розрізняється “алкеїв одинадцятискладник”, що містить ямбічні рядки з анапестом у четвертій стопі, “алкеїв дев’ятискладник” ямбічного вигляду та “алкеїв десятискладник”, в якому наявні два дактилі та два хореї (-&;#8746;&;#8746;-&;#8746;&;#8746;-&;#8746; – -). А. с. запроваджена еллінським поетом Алкеєм (VII-VI […]...
- Ронсарова строфа Ронсарова строфа – шестирядкова строфа, названа за прізвищем французького поета XVI ст. П. де Ронсара, в якій рядки римуються за схемою: аабввб. Така форма застосована в поемі Г. Чупринки “Лицар-Сам”: Їде Лицар-Сам із бою, а Їде гордий сам собою, а Грішний кинувши вертеп, б В грішний край давно коханий, в Пишноцвітний, злототканий, в В рідну […]...
- Онєгінська строфа Онєгінська строфа – строфічна форма, винайдена 0. Пушкіним для написання роману у віршах “Євгеній Онєгін” з використанням таких джерел, як сонет та октава. О. с. – чотирнадцятирядкова зі схемою римування: абабввггдеедєє. У всіх чотиривіршах чергуються окситонні рими з парокситонними, кожна строфа чотиривірша починається з парокситонної рими, останні два рядки охоплені суміжним окситонним римуванням. Поему 0. […]...
- Жінки – берегині роду в романі В. Барки “Жовтий князь” Зі світлими душами і чистими помислами змальовані жінки в романі В. Барки “Жовтий князь”. Це дружина головного героя – Катранник Дарія Олександрівна, його, мати Харитина Григорівна та дочка Оленка. Небагатьма словами схарактеризовано бабусю Харитину, але якими яскравими та влучними. “Була їм стара, як великий янгол: тільки ними жила і для них була в неї вся […]...
- Скорочено – АНТІГОНА – СОФОКЛ 8 КЛАС СОФОКЛ АНТІГОНА Пісня хору “Дивних багато в світі див” (стасим І, вірші 332-383) Перемігши аргосців, фіванці з почестями поховали Етеокла й убитих земляків, а Полініка, який привів іноземне військо під Фіви, Креонт ховати заборонив. Едіпова донька Антігона опинилася перед страшним вибором. З одного боку, вона мала поховати рідного брата, з іншого – порушення […]...
- Яке значення рими у строфі? Строфа – це певна кількість віршових рядків, що становлять ритмічне й синтаксичне ціле, як правило, об’єднане римою. Для зручності рядки, що римуються, позначаються однаковими буквами, малими – чоловічі рими, великими – жіночі. У такому записі початок відомої поезії Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати…” має такий вигляд: АббАб. Строфа є важливим композиційним елементом вірша, бо […]...
- СТАНСИ Станси (від італ. stanza – строфа) – невеличкий вірш з кількох чотирирядкових строф, кожна з яких висловлює закінчену думку. В західноєвропейській поезії кінця XVIII – початку XIX століття поняття “станси” часто ототожнювали з поняттям “строфа”. Інколи поняттям “строфа” позначали віршову організацію “високих жанрів, зокрема оди; під стансами (середній жанр) у такому випадку розуміли свого роду […]...
- Ой не ходи, Грицю – пісні-балади Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці! Одна дівчина чорнобривая Та й чарівниченька справедливая. У неділю рано зілля копала, А у понеділок переполоскала, А у вівторок зілля варила, А в середу рано Гриця отруїла. Прийшов четвер – та вже Гриць умер, Прийшла п’ятниця – поховали Гриця. А в суботу […]...
- Трагедія сім’ї Катранників (за романом В. Барки “Жовтий князь”) I. Жахлива правда сталінської тоталітарної системи на українській землі (голодомор). II. Роман В. Барки – розповідь про трагедію українського народу. 1. Опис недільного ранку родини Катранників (замість відвідування церкви – агітзбори). 2. План хлібозаготівлі (його виконання залишить сім’ю без їжі; голодна зима, без посівного зерна весна: відповідає за план уся сім’я). 3. Порівняння розпорядчиків зі […]...
- Картини російської природи в романі “Євгеній Онєгін” * Настала осінь золота. * Природа трепетна, бліда * Як жертва пишно прибрана… * (глава 7, строфа 29) Зрівняємо цю картину з описом осіни в главі четвертої (строфи 40-41) – тут зовсім інші фарби, інші настрої. Ми почуваємо, що ця осінь особливо близька зараз настрою Тетяни, вона якось пов’язана з її долею, з її майбутнім. […]...
- Чи існує “ланцюгова строфа”? У поезії зустрічається трирядкова строфа з обов’язковим римуванням аба бвб в, тобто перший рядок римується з третім, а другий – з першим і третім наступної строфи. Закінчується такий вірш окремим рядком, що римується з середнім рядком останнього тривірша. Утворюється безперервний ланцюг рим, що охоплює увесь твір. Кожна рима – потрійна, крім першої та останньої строфи. […]...
- Образи жінок – берегинь роду в романі В. Барки “Жовтий князь” Зі світлими душами і чистими помислами змальовані жінки в романі В. Барки “Жовтий князь”. Це дружина головного героя – Катранник Дарія Олександрівна, його мати Харитина Григорівна та дочка Оленка. Небагатьма словами схарактеризовано бабусю Харитину, але якими яскравими та влучними. “Була їм стара, як великий янгол: тільки ними жила і для них була в неї вся […]...
- Костенко Ліна Василівна “Чекаю дня, коли собі скажу…” Чекаю дня, коли собі скажу: Оця строфа, нарешті, досконала. О, як тоді, мабуть, я затужу! І як захочу, щоб вона сконала. І як злякаюсь: а куди ж тепер?! Уже вершина, де ж мої дороги? …Він був старий. Старий він був. Помер. Йому лизали руки епілоги. Йому приснився жилавий граніт. Смертельна туга плакала органно, Він Богом […]...
- Нона Нона (лат. nоnа – дев’ята) – рідкісна строфа з дев’яти рядків, що має вигляд октави з одним долученим рядком та наділена потрійною римою (третій, шостий, дев’ятий рядки): Я летів красивим чортом а На коні, як ворон, чорнім – а Біла піна падала, мов сніг – б Ех, До тої Чураївни, в Що клялась від третіх […]...
- Яка строфа найкоротша, а яка найпоширеніша? Двовірш (дистих) – найкоротша строфа, що складається з двох рядків, об’єднаних парною римою. Наприклад: Мріють крилами з туману лебеді рожеві, А Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. А В. Симоненко Найпоширенішою є чотирирядкова строфа (катрен), в якій зустрічаються такі розповсюджені типи римування, як перехресне, суміжне (парне) і кільцеве (оповите). Перехресне римування: Чую ваш голос простий […]...
- Романтичний ідеал національного визволення та свободи в ранній ліриці Павла Тичини Павло Тичина – один з тих поетів і письменників початку XX століття, які сприйняли революційні ідеї романтично. Але Тичина був талановитішим, тому й став найяскравішим співцем українського ренесансу. Розповідаючи про почуття, викликані березневими подіями 1917 року, в поемі “Золотий гомін”, поет говорить: Предки. Предки встали з могил, Пішли по місту. Предки жертви сонцю приносять – […]...
- Децима Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. державін, О. Радищев), терміном д. пойменовували […]...
- Карманський Петро Сильвестрович Пішов би я I Пішов би я у храм спокою, В якусь оазу мрій, задуми І, оповитий самотою, Снував би з серця вольні думи. Пішов би я у храм спокою. В якім миртовім тихім гаю Спочив би під крилом зефіру І до журчання водограю Достроював би власну ліру, – В якім миртовім тихім гаю? Як ранішня молитва дзвону […]...
- Восьмивірш Восьмивірш – восьмирядкова строфа з добре розробленою розмаїтою системою римування, в окремих випадках (октава та сициліана) жорстко визначеною, включаючи і рідкісне кватернарне римування: Давно за синю хмару сонце впало, а З-над Києва пісок густий одплів, б А денний клекіт одійшов помалу а Туди, де сквери квітнуть і гаї б І веселять муровані будівлі в Та […]...
- Тільки краса може збудити життя серця (за романом В. Барки “Жовтий князь”) Багато випробувань випало на долю нашої країни протягом всього її існування. Але однією з найстрашніших подій став голодомор тридцять третього року. У світовій історії не було зафіксовано голоду, подібного тому, що пережила Україна. За підрахунками вчених, ця трагедія прирекла на смерть від голоду більше восьми мільйонів людей. А в тих, хто вижив, назавжди залишаться в […]...
- Скорочено – ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ… – ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки-чарівниці! Котра дівчина чорні брови має, То тая дівчина усі чари знає. У неділю рано зіллячко копала, А у понеділок пополоскала. Прийшов вівторок – зіллячко зварила, А в середу рано Гриця отруїла. Як прийшов четвер – та вже Гриць помер, Прийшла п’ятниця – поховали […]...
- Любить людей мене навчила мати Я стою перед репродукцією – картиною, де змальована жінка-мати, яка схилилася над своєю дитинкою і, мабуть, як і мені колись, наспівує колискову пісню: Спи, мій маленький, Пізній бо час. У свою пісню мати вкладає надії, сподівання на щасливе життя, долю своєї дитини, коли вона виросте. А якою виросте її дитина? Сподівається, що син чи дочка […]...
- Жінки берегині роду в романі Василя Барки “Жовтий князь” Зі світлими душами і чистими помислами змальовані жінки в романі В. Барки “Жовтий князь”. Це дружина головного героя – Катранник Да-рія Олександрівна, його мати Харитина Григорівна та дочка Оленка. Небагатьма словами схарактеризовано бабусю Харитину, але якими яскравими та влучними. “Була їм стара, як великий янгол: тільки ними жила і для них була в неї вся […]...
- Образ жінки-селянки в поемі Некрасова “Мороз, Червоний ніс” Тема російського жіноцтва була наскрізною у творчості М. О. Некрасова. Дружин декабристів поет зображує в поемі “Російські жінки”; трагічну долю старої матері-селянки відтворено в поемі “Орина, мати солдатська”. Про трагічне і безправне становище російської селянки Некрасов пише в одному з кращих своїх творів – у поемі “Мороз, Червоний ніс”. Некрасов вирішив зобразити не тільки тяжку […]...
- Жінки – берегині роду в романі “Жовтий князь” Зі світлими душами і чистими помислами змальовані жінки в романі В. Барки “Жовтий князь”. Це дружина головного героя – Катранник Да-рія Олександрівна, його мати Харитина Григорівна та дочка Оленка. Небагатьма словами схарактеризовано бабусю Харитину, але якими яскравими та влучними. “Була їм стара, як великий янгол: тільки ними жила і для них була в неї вся […]...
- Схема римування Схема римування – схема розташування рим у віршовій структурі, позначувана літерами української (або латинської) абетки. Поширені в силабо-тонічній системі такі різновиди С р.: суміжне, або парне (аа бб…), перехресне (абаб), кільцеве, або оповите (абба), тернарне (аабввб), кватернарне (ааабвввб). Трапляються й інші С. р. залежно від строфічної будови (терцет, сонет, секстина, нона, децима, онегінська строфа і […]...