Григорій Сковорода – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ
ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ.
Григорій Сковорода (1722-1794)
Григорій Савич Сковорода народився З грудня 1722 р. в с. Чорнухах на Полтавщині. Походив з козацького роду. Здобувши початкову освіту, вступив до Київської академії. Повного академічного курсу не закінчив, залишивши навчання “студентом богословських наук”. Був співаком придворної капели в Петербурзі, входив до складу російської місії в Угорщині.
Працював домашнім учителем, викладав у Харківському колегіумі. Через конфлікт з керівництвом
Помер Сковорода 29 жовтня 1794 р. в с Іванівці, що на Харківщині.
Сковорода – автор літературних і філософських творів. їх ідейний зміст підпорядкований пошуку смислу життя людини та визначенню шляхів до щастя. Розуміючи філософію як науку життя, письменник, аби найточніше виразити свої погляди, поступово переходив від літературних до філософських жанрів – діалогів, трактатів, притч. Свою поетичну діяльність Сковорода розпочав ще в 50-х рр., а в 70- 80-х об’єднав раніше створені поезії
Релігійними переживаннями автора. Найбільшої популярності набула десята пісня збірника “Всякому місту – звичай і права”, де вічні людські чесноти – чисте сумління й мудрість – протиставляються марноті щоденних спокус. У вісімнадцятій пісні “Гей ти, пташко жовтобоко” письменник виявив високу майстерність у філософському осмисленні фольклорного ма-теріалу. У пісні двадцятій “Чистий можеш буть собою” автор підносить душевну чистоту як найбільший людський скарб, що не боїться злих наклепів і ворожих підступів. Значна частина поезій Сковороди залишилася поза збірником.
Серед них становить інтерес вірш “De libertate” (“Про свободу”), у якому автор визначає особисту свободу людини як одну з найбільших життєвих цінностей.
Сковорода увійшов в українську літературу як талановитий байкар, автор збірки “Байки харківські”. Частину творів він написав ще наприкінці 60-х рр., частину – 1774 р. У своїх байках письменник звертається переважно до морально-філософських аспектів життя людини й суспільства. У збірці байок однією з найголовніших є проблема індивідуального самопізнання та визначення людиною свого природного шляху.
У байках “Бджола та Шершень”, “Зозуля та Дрізд” автор обгрунтовує ідею “сродної праці”, засуджуючи людей, які легковажать своїми природними нахилами. У байці “Собака і Вовк” письменник звертається до з’ясування тих чинників, які сприяють утвердженню душевної спорідненості й дружніх стосунків між людьми.
Серед філософських праць Сковороди складною побудовою та смисловою глибиною відзначається діалог “Алфавіт, чи Буквар світу”. Автор звертається до важливих питань самопізнання, визначення людиною своїх природних нахилів, розглядає проблеми “сродної праці” та людського щастя.
Філософський досвід Сковороди відчутно вплинув на розвиток нової української літератури. Його ідеї стали важливим духовним орієнтиром, що визначив особливу увагу українських письменників до морально-філософської проблематики.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)