Гумореска Остапа Вишні “Чухраїнці” та її актуальність сьогодні
Хтось із великих сказав: “Гумор потрібний для того, щоб людство весело прощалось із своїм минулим”.
1926 року Остап Вишня опублікував збірку “Українізуємось”, яка не втратила своєї актуальності і в наш час. Проблема розвитку рідної мови гостро стояла в 20-ті роки, коли відбувалася українізація, актуальна вона і в наш час, адже, незважаючи на проголошення української мови державною, й до сьогодні тривають дискусії про шляхи її розвитку і навіть статус.
Остап Вишня вигадав дотепну назву для казкової країни Чухрен, жителі якої, чухраїнці,
Саме ця рослина була їм найбільше до вподоби, бо цвіте гарно, а коли дозріває насіння, то соняшник хилить голову перед чухраїнцем,
А ще любили чухраїнці співати пісень якоюсь чудернацькою, спотвореною, перекрученою мовою. Коли їх питали, якої вони нації, то у відповідь можна було почути, що живуть у Шенгеріївці і що православні. Мали чухраїнці свої відмінні національні риси (менталітет по-сучасному), які звалися так:
1. Якби ж знаття!
2. Забув.
3. Спізнивсь.
4. Якось-то воно буде.
5. Я так і знав!
Алегорія в цій усмішці дуже прозора. Це ми, українці, не бережемо мову, не пишаємося своєю нацією, вирішення будь-якого питання у нас завжди закінчується бійкою. Гіркою іронією перейняті роздуми Остапа Вишні про рідний народ, його історичну долю.
Збірка “Українізуємось”, в яку органічно увійшли гуморески “Чухрен” і “Чухраїнці”, вийшла 1926 року. З того часу пройшло ледь не 80 років, але ніщо не зміни-лось у характері нашого народу. Ледь не силоміць треба впроваджувати українську мову, будь-яке рішення приймається після того, як голови один одному голоблями попровалюємо, спочатку робимо, а тоді думаємо і чухаємо потилицю, починаємо будувати, а коли будівля завалиться, скрушно промовляємо: “Якби ж знаття!”
Обговорюємо, приймаємо Конституцію, а тоді виявляється, що чогось не додумали, і треба знову проводити референдум, щоб щось у ній змінити, посилаємо батальйон на війну, а потім виявляється, що краще б ми цього не робили, Верховна Рада прийняла бюджет – виявилося, що приписали десятки мільйонів, обдурили самих себе і народ. Чухаємо потилиці: не так голосували, не тих обрали, дозволили розвалити, обікрасти Україну. Що робити, як жити далі? А якось воно буде, бо ще ніколи так не було, щоб якось не було.
Оце і вся філософія справжнього чухраїнця-українця. Але так не повинно бути. Ми повинні змінити своє ставлення до життя, до батьківщини, до себе, щоб гумореска “Чухраїнці” Остапа Вишні перестала бути такою актуальною, неначе письменник написав її не у 20-і роки минулого століття, а зараз, у наші дні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)