ЛЕГЕНДИ І ПЕРЕКАЗИ
“Казка й неказка, чи художня й документальна проза, черпає сюжети й характери з дійсності, тільки робиться це в кожному із цих видів по-своєму. В казці маємо художньо трансформовану дійсність: фактична вірогідність зображуваного пройшла через колективний досвід творців і, зрештою, стала для них, а відповідно й для слухачів, естетично незалежною, відкріпленою. Саме тому про казкових героїв можна говорити як про символи з набором характерних усталених рис та функцій. Казковий персонаж не потребує детальної характеристики, – вона успадкована
В образах-символах народ опосередковано узагальнює досвід поколінь – соціальний, класовий, психологічний та ін.
Приблизно те ж саме маємо і в легендах, з тією тільки різницею, що легендарні постаті не вважаються плодом вимислу, а реальними, хоч і з далекого минулого, постатями. Отже, образи легенди – це такі ж образи-символи, як і в казці, з набором усталених рис, тільки з установкою на їх реальне існування.
У переказах і оповіданнях інший принцип узагальнення, оповідач не може довільно творити події та предмети, характери й географічні реалії, розпоряджатися часом
Тільки талановиті оповідачі можуть прокласти шлях від конкретного предмета, факту, події до їх ширшого узагальнення, до віднайдення аналогій, які роблять ці факти й події подібними до багатьох інших, роблять їх суспільно значимими явищами” (Степан Мишанич).
“Легенда (лат. Legenda – те, що належить прочитати) – 1. Найпоширеніший жанр європейського середньовічного письменства (починаючи з VІ ст.), що сформувався у католицькій писемності переважно як житіє святого, написане в день його пам’яті, або як збірник повчальних оповідань про життя святих мучеників, ісповідників, святителів, преподобних, пустинників, стовпників, який називали “Патериком” 2. Усне народне оповідання про чудесну подію, що сприймається як достовірна. Легенди дуже близькі до переказів, відрізняються від них найбільше тим, що в основі їх – біблійні сюжети”.
“Якщо термін “переказ” народного походження, то слово “легенда” – книжне. У давнину легендами називали писемні твори з релігійними сюжетами або книги про житія святих тощо. Книги ці призначалися для обов’язкового прочитання ченцями, служителями культу. Легендами називали ще написи на монетах, фортечних брамах, географічних картах, малюнках тощо.
Переписувачі житій святих вносили в канонічні тексти свої зміни, використовуючи при цьому елементи усної оповідної традиції. Так виникала апокрифічна література, твори якої разом з багатьма сюжетами церковних книг почали проникати в народний побут, змішуючись тут з усними легендами та переказами язичницької міфології”.
“Легенди – це оповідання із церковно-релігійним підкладом та моралізаційним напрямком. Вони спираються звичайно на книжні джерела, розсновують мотиви, зачерпнуті з християнської біблійної, легендової та апокрифічної літератури, сплутуючи дійсне з чудовним. Легенди основуються переважно на мандрівних темах, які на українському грунті підлягають переробці під впливом місцевих культурно-історичних обставин” (Філарет Колесса).
“Народна легенда – це прозова художня розповідь, поширена в народі, зміст якої прямо чи опосередковано пов’язаний з панівною релігією. Для легенди характерний зв’язок не з тотемічною чи іншою добожеською релігією (такий зв’язок мають первісні міфи) чи з релігією багато божеською (античні міфи), а з релігією єдино божеською, якою в Європі є християнство” (Володимир Пропп).
“В широкому розумінні фольклорна легенда – це прозовий твір, який фантастично осмислює (на основі поширених у народному середовищі міфологічних, релігійних, етичних, соціальних, утопічних, історичних та інших поглядів) події, що стосуються явищ природи, стихій, фауни, флори, міфологічного або історико-героїчного минулого племен, народів, окремих осіб, котрі відігравали вирішальну ролю в становленні тієї чи іншої етнічної групи, надприродних явищ та істот (Бог, Ісус Христос, Богородиця, святі, янголи, нечисті духи). На відміну від казок легенда сприймалась в народі як достовірна розповідь” (Григорій Бостан).
“…Дослідники вважають народними легендами епічні малосюжетні фантастичні оповідання історико-героїчного, міфологічного та апокрифічного змісту з обов’язковою установкою на достовірність зображеного факту, явища” (Лідія Дунаєвська).
“Легенди – малосюжетні фантастичні оповіді міфологічного, апокрифічного чи історико-героїчного змісту з обов’язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антропоморфізації предметів і явищ природи та ін.). Їм притаманні драматизм, стійкість і завершеність сюжету” (Мар’яна Лановик, Зоряна Лановик).
“Окрему жанрову групу оповідальної творчості українського народу становлять легенди. Умовно їх поділяють на міфологічні легенди, легенди апокрифічного змісту, історичні легенди.
До міфологічних легенд відносять короткі фантастичні оповідання про чудодійні перетворення людей у звірів, птахів, у різні квіти й рослини, оповідання про домовиків, водяників, перелесників, русалок, вовкулаків і т. ін…
Під апокрифічними легендами розуміють усні оповідання, в яких досить вільно (не канонічно), а часом пародійно, трактуються біблійні та євангельські теми…
Історія українського народу, його світогляд і характер найбільш яскраво та повно відображені в героїчних легендах” (Галина Сухобрус).
Класифікація легенд Михайла Драгоманова у праці “Малорусские народные предания и рассказы. Свод М. Драгоманова” (1876):
“1) природа; 2) міфологія, мерці; 3) люди, наділені чудесною силою; 4) скарби; 5) родинне і суспільне життя; 6) особи й події історичні; 7) місцевість; 8) бувальщини”.
Класифікація легенд Георгія Булашева у праці “Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування” (на основі етнографічних матеріалів М. Драгоманова, П. Куліша, П. Чубинського, Б. Грінченка, теоретичної праці М. Костомарова “Слов’янська міфологія”):
“Українські легенди про створення світу.
Українські легенди про створення Адама і Єви.
Українські легенди про гріхопадіння перших людей та їхнє вигнання з раю.
Українські легенди про життя перших людей по вигнанні їх з раю та про рукописання Адамове.
Українські легенди про “триблаженне древо”, смерть Адама та главу його.
Українські легенди про походження та характеристичні особливості деяких народностей.
Українські легенди та перекази про житло, господарські будівлі, знаряддя й деякі винаходи.
Українські народні оповіді та перекази про легендарних людей і народи.
Українські легендарні оповіді про надприродних істот:
І. Доля.
ІІ. Злидні.
ІІІ. Уособлення хвороб.
ІV. Уособлення днів тижня:
1. Святий Понеділок.
2. Свята Неділя.
3. Свята П’ятниця.
Українські легенди та перекази про небо і світила небесні.
Українські легенди та перекази про різні атмосферні явища.
Українські легенди та перекази про землю.
Українські легенди та перекази про воду, вогонь і початок винокуріння.
Українські космогонічні легенди та перекази про різні трави, квіти, хлібні злаки і городину.
Українські легенди та перекази про дерева й кущі.
Українські легенди та перекази про свійських тварин.
Українські легенди та перекази про диких звірів.
Українські легенди та перекази про свійську птицю.
Українські легенди та перекази про диких птахів.
Українські легенди та перекази про риб і раків.
Українські легенди та перекази про гадів.
Українські легенди та перекази про комах”.
Поділ легенд на групи Філарета Колесси залежно від тем апокрифів, з яких вони виникли:
“1) легенди старозавітні (про початок світу, Бога й сатану, Адама і Єву, Давида, Соломона та ін.);
2) новозавітні (про Христа, Богородицю, Петра й Павла, їх мандрівки й чуда);
3) про святих (Миколу, Варвару та ін.);
4) про позагробове життя й кінець світу;
5) легенди-притчі на теми роздумів про щастя, долю, гріх, смерть, вічність, віру й т. ін.”.
Класифікація легенд Володимира Проппа:
“1) книжні легенди (в основі яких сюжети Біблії та апокрифічної літератури);
2) легенди казкового походження, які виникли шляхом переробки і переосмислення казок;
3) космогонічні, чи легенди про творення світу, які відрівані і від Біблійної, і від міфологічної традиції і є самостійним фольклорним утворенням, продуктом народної фантазії;
4) легенди про мандрівне божество (мандрівки і діяння Христа);
5) легенди про святих, де діє не Христос, а Його апостоли і святі”.
Класифікація легенд Михайла Грушевського у праці “Історія української літератури”:
“1) космогонія;
2) перші люди;
3) старозавітні легенди;
4) Христологія;
5) апостоли і святці;
6) легенди, прив’язані до України;
7) святкування (геортологія);
8) про кінець світу (есхатологія);
9) моралістичні теми”.
Класифікація легенд О. Дея та за виданням “Легенди та перекази” (Київ: Наукова думка, 1985):
“1) міфологічні;
2) антропоморфічні;
3) апокрифічні;
4) топонімічні;
5) історико-героїчні;
6) соціально-побутові;
7) космологічні;
8) гідронімічні;
9) зоологічні;
10) етіологічні та інші”.
“Легенди та перекази – споріднені жанри народної прози, які відрізняються від казок насамперед посиланням на вірогідність зображуваного. Якщо в переказах зображуване не виходить за межі дійсного, реального, можливого, то основу легенди становить вигадка і фантастика. На відміну від казкової фантастики у легендарну вигадку та фантастику вірили як у можливу. У народному побуті легенди й перекази не мають чіткого розмежування, перекази часто насичені легендарними мотивами, а дивовижне та неможливе у легенді виступає в органічній єдності з повсякденним і звичайним.
Фантастика і вимисел легенди були тими чинниками, за допомогою яких неясне ставало зрозумілим, неможливе – досяжним”.
“Перекази – це невеликі усні оповідання про визначні історичні події та їх героїв” (Лідія Дунаєвська).
“Перекази – усні оповіді про життєві факти, явища, драматичні ситуації, пов’язані з конкретними історичними подіями, інформація про які передається не очевидцями, а шляхом переповідання почутого (звідси і назва – переказ)” (Мар’яна Лановик, Зоряна Лановик).
“В порівнянні з легендами, перекази відзначаються більшою документальністю змісту, більшою реалістичністю художніх засобів. Якщо в легендах типовим художнім засобом змалювання образу героя і його діяльності є поетичний домисел, який найчастіше виявляється в такому засобі, як гіпербола, то в переказах гіперболічне зображення майже відсутнє. Створювані по гарячих слідах подій перекази містять в собі насамперед достовірні дані про події, і тому змальована в них дійсність підпорядковується історичній конкретності” (Галина Сухобрус).
“Відповідно до тематики та сюжетотвірного компонента виділяються такі головні цикли переказів: топонімічні (про походження географічних назв), етимологічні (походження назв предметів та явищ), ономатологічні (походження імен), етнонімічні (походження назв національних груп) та ін.” (Мар’яна Лановик, Зоряна Лановик).
Хронологічна класифікація переказів:
1) перекази староруських часів і Київської Русі (княжого періоду);
2) перекази періоду половецьких та турецько-татарських нападів;
3) перекази доби козаччини та національно-визвольної війни 1648-1654 рр.;
4) перекази періоду руїни та національно-визвольних змагань 18 ст. (Коліївщина, Гайдамаччина, опришківський рух);
5) перекази про національно-історичні події новітньої доби (національно-визвольні армії і рухи УСС, УГА, УПА; події Першої та Другої світових воєн)” (Мар’яна Лановик, Зоряна Лановик).
“Переказ історичний – жанр, у якому оповідається про події та особистостей, що зафіксовані в письмових історичних джерелах. Однак характерною рисою переказу історичного є те, що в ньому вимисел переважає над фактами… До переказів історичних відносять оповіді про предків, династичні перекази та перекази про етнологічний родовід.
Останні, часом, набувають міфологічного характеру…” (Ігор Зварич).
“Переказ місцевий – жанр, який дуже близький за своїм змістом та жанрологічним характером до переказу історичного. Різниця між ними полягає в більшій широті побутування переказу історичного. Окрім цього, звичайно, події та історичні постаті переказу місцевого рідко коли фіксуються в історичних письмових джерелах. Їх значення локальне. Вони відомі лише в якомусь окремому населеному пункті чи невеликому регіоні…
Перекази місцеві охоплюють собою також всі оповіді, які пояснюють назви місцевих географічних та етнічних об’єктів” (Ігор Зварич).
“Переказ міфологічний – різновид жанру переказів, головні персонажі якого міфологізовані народною уявою. Ця міфологізація відбувається згідно зі своєрідністю архетипного міфологічного мислення того чи іншого етносу. Як правило, перекази міфологічні присвячені видатним постатям та великим подіям далекої давнини.
Характерною особливістю таких переказів є те, що вони претендують на історичність та правдивість. Останнє є важливою ознакою цього жанрового різновиду переказів, бо міфічність завжди передбачає беззастережну віру в розказувань. Дії героїв переказів міфологічних завжди глобальні та гіперболізовані й здебільшого ідеалізуються” (Ігор Зварич).
Related posts:
- НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ Переказ – це усне народне оповідання про визначні події з життя народу та про героїв цих подій. У переказах часто наводяться достовірні факти. Оповідачі, переповідаючи один одному почуте про події чи про героїв, іноді додають щось від себе. Відомі перекази про напади татар на українську […]...
- Легенди та перекази Легенди та перекази Легенда і переказ – близько споріднені жанри. Частіше їх розрізняють за наявністю чи відсутністю фантастичних елементів. Легендою прийнято називати усне народне оповідання, в якому зображено чудесні події, що сприймаються оповідачем та слухачем як достовірні. Установка на достовірність чудесного належить до найголовніших ознак легенди. Переказ, на відміну від легенди, майже не містить фантастики, […]...
- ЧУДОДІЙНА КРИНИЦЯ – НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ ЧУДОДІЙНА КРИНИЦЯ Жив один дід із бабою – старі-старі. От пішов раз дід у степ на полювання. Ходив-ходив і нічого не вбив. Аж дивиться: криниця! Він узяв, напився води, а тоді ще й умився – і став молодий! Тоді він зараз же […]...
- ЗАПОРОЖЦІ В УРОЧИЩІ САГАЙДАЧНОМУ – НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ ЗАПОРОЖЦІ В УРОЧИЩІ1 САГАЙДАЧНОМУ2 Любо було глянути, як наїдуть запорожці в Сагайдачне. Народ усе широкоплечий, вусатий, бравий… Голови голили3. Тоді ще мода була носити чуприну4, то оце в кого довга – візьме й обмота кругом вуха. Жупани5, пояси, шапки, сап’яни6 на них були дорогі. По […]...
- Артурівські легенди Артурівські легенди – народні легенди кельтів Уельсу, які започаткували низку поетичних творів. В їх осередді – образ Артура, одного із бриттських королів (V-VI ст.), які боролися проти англосаксонських завойовників. Історичного Артура згадують кельтські та бретонські барди, починаючи з VIII ст., в “Історії королів Британії” (близько 1137) латинського хроніка Гальфріда Монмаутського. Перекази про ідеалізованого Артура та […]...
- ШАНДРОВСЬКИЙ СОЛЯНИЙ КОЛОДЯЗЬ – НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ ШАНДРОВСЬКИЙ СОЛЯНИЙ КОЛОДЯЗЬ Турецький султан Сулейман, побивши сербів, оголосив війну королю Матвію і повів своє військо на Угорщину. Король Матвій зібрав велике військо й рушив назустріч туркам. До самого Дунаю підвів він своє військо, а на протилежному березі в завойованому Белграді вже стояли турки на […]...
- Про запорожців – народні перекази та легенди І …От які богатирі були – земля не держала!.. У нього, у того запорожця, сім пудів голова!.. А вуса у нього такі, що як візьме, було, він їх у руки та як розправе одного туди, а другого сюди, то і в двері не влізе, хоч би ті двері були такі, що через них і тройка […]...
- Богатирі – Народні перекази та легенди БОГАТИРІ Запорожці богатирі були – земля не держала! У нього, у того запорожця, сім пудів голова! А вуса в нього такі, що як візьме було він їх у руки та як розправить одного туди, а другого сюди, то і в двері не влізе, хоч би ті двері були такі, що через них і тройка коней […]...
- Чоловічки богатирі – народні перекази та легенди Привіз чоловік до себе в город дві здорові каменюки, тобто на млин, чи що; на млин же він не зібрався, а камені так собі і зостались в городі. Одначе, як чоловік той був дуже добрий і працьовитий хазяїн, то і не забував свого добра і інколи одвідував і тії каменюки. Коли одного разу і став […]...
- Боротьба з ординцями – Народні перекази та легенди БОРОТЬБА З ОРДИНЦЯМИ1 Колись були великі набіги. Оце що по степу могили,- тут було все стоять верхові козаки і виглядають орду. Як тільки побачать здалеку куряву або звір біжить звідки,- ото вже й знай, що орда недалеко. Козаки тоді й дають знати в слободи2 або кошовому3. Вночі, було, припаде козак до землі та й слухає. […]...
- Білгородський кисіль – народні перекази та легенди Довідалися печеніги, що князь Володимир пішов до Новгорода, й оточили Білгород. Нікого не випускали з міста, й нікого не впускали, тому там почався великий голод. Зібралося віче, стали радитися. Допомоги чекати нізвідки, й помирати не хочеться. Доведеться здатися ворогові. Тоді вийшов один старець і попросив не здаватися ще днів зо три, а зробити те, що […]...
- Характерник Кравчина – Народні перекази та легенди ХАРАКТЕРНИК1 КРАВЧИНА Поміж запорожцями багато було характерників. Розказують про Кравчину, котрий у Польщі піймав козацького душогуба Саву2. Про це й пісня є… Оце, було, б’ються запорожці з ляхами, і гляди, ляхи побивають наших. Як тільки наскочить Кравчина, так ляхам і нема ходу. Кулі летять, а запорожці ловлять їх у заполи3. А як треба перейти річку, […]...
- Богатирський кінь – народні перекази та легенди Їхав я вчора з дроздівським козаком Прокопом Ярмоленком із Дроздівки в Переходовку. Дорогою ми якось розбалакались про коней, і я розказав йому, що бачив годів шість чи сім назад в Чернігові на земській конюшні дуже гарного карабаського жеребця, що за того жеребця заплачено було шість тисяч карбованців і що як вели його раз із Носівки […]...
- Запорожці в Києві – народні перекази та легенди Запорожці приїдуть було з Січі в Київ, чоловік їх десять, двадцять, та й зачнуть гулять. Оце одкуплять бочки з дьогтем та й розіллють по базару, одкуплять, скільки є, горшків на торгу та й порозбивають на череп’я, одкуплять, скільки є, маж із рибою та й розкидають по всьому місту. – Їжте, люди добрі! А далі сідають […]...
- Прийом у запорожці – народні перекази та легенди Коли запорожці підмовлять якогось хлопця до себе на Січ, то спочатку його випробовують. Звелять варити кашу, та так, щоб і не сира була, і не переварилася. А як звариться, то щоб кликав їх, бо вони йдуть косити. Підуть козаки ніби косити, самі ж заберуться в очерет та й чекають. Зварить хлопець куліш, вийде на високу […]...
- Панські гостинці – народні перекази та легенди Було це тоді, коли Кармалюк із Сибіру повернувся. Пішов він на шлях, що веде до Летичева, засів у лісі біля дороги й сидить. Саме тоді неділя була і люди йшли до Летичева на ярмарок. Дивиться Кармалюк – іде одна бідно вбрана жінка. Вийшов він з лісу й питає: – Не втомилась, молодице? – Ой втомилась, […]...
- Козацьке житло – народні перекази та легенди Січ – ото в запорожців кріпость. Коло неї були окопи, вали, а всередині дзвіниця була така, що в неї й гармати ставлялися… А жили вони скрізь по степах кущами, в землянках, або по-їхньому, бурдюгах: так чоловік по п’ятнадцять, двадцять, а то й менш. У Січі – так там жили все по куренях5, по скільки там […]...
- Сава Чалий – народні перекази та легенди Про Саву єсть пісня, тільки її гаразд не складу, а покійний дід, було, часто співає і розказує про його. Колись, каже, жив в Січі старий козак Чалий, зроду не жонатий. Раз їхав він і найшов хлоп’я; воно блудило по степу. Оце і буде той самий Сава. Чалий взяв його за сина. Другий раз, саме в […]...
- Ой Морозе-Морозенку! – народні перекази та легенди У Богдана Хмельницького був полковник Морозенко. Він відзначився в багатьох битвах – і під Жовтими Водами, і під Корсунем, і під Пилявцями, і у Львові. Кажуть, що прийшов він на Запорозьку Січ Станіславом Морозовицьким, а став Нестором Морозенком, перетворився зі шляхтича на захисника пригнобленого українського народу. Мав Морозенко розум за десятьох і дуже любив книги. […]...
- Про Богдана Хмельницького – народні перекази та легенди В селі Суботові люди розповідають, що там колись жили одинокі дід і баба. Дітей у них не було. Одного разу чують вони, що в них коло ганку плаче дитина. Вони вибігли швиденько і побачили немовля, загорнене в ряднину. Лежить під хмелем, що оповив ганок. Дід і каже: – Візьмемо собі цю дитину. – А баба […]...
- Устим Кармалюк – народні перекази та легенди Багато літ прожив я. Чув і забув багато, а про Кармаля дуже добре пам’ятаю. Обличчя його пригадується і постать… Звідки прийшов Кармаль, ніхто не знає. Облюбував собі нашу гору: добрим пристановищем для нього була. Вкрита густим чагарником, а довкола обвивається річка. В тій горі і видовбав Кармаль з хлопцями склеп великий, мов дворець. Зайти – […]...
- Запорожці за Дунаєм – народні перекази та легенди У нашого царя людей було мало, а в турка багато. Так турок і насіда: – Давай мені по десять чоловік у місяць, а як не будеш давать, так одберу все. Ну, як давать, то й давать. Ото і відсила по десять чоловік на місяць. Місяць вийшов – дає десять, ще місяць – знов десять; вже […]...
- Де взялися запорожці – народні перекази та легенди Один богатир та поїхав у дорогу. Виїхав у дикий степ, дивиться – лежить над дорогою голова, така розкішна та красива: видно, якийсь вояка поліг у бою з другим. Під’їхав до неї богатир та й каже: – Ех, воювала ти, буйна, воювала, та й довоювалася!.. – Ні, – каже, – воювала я та й ще воюватиму!.. […]...
- Походження запорожців – народні перекази та легенди Запорожців спрежду було всього шістнадцять чоловік і звались вони чорногорами. Попервах жили вони десь вище порогів, в лісі, а повз той ліс ішов битий шлях. Дізнався якийсь-то цар, що по тім шляху – великий розбій, і послав військо. Через скількись там днів дійшло військо до того лісу і сунуло прямо в пущу… Іде воно та […]...
- Богдан Хмельницький – народні перекази та легенди Поблизу нашого села (як їхати на Зелене) є могила, що здавна прозивається “Роблена”. Переказують старі люди – колись на тій могилі стояла батарея Хмельницького Богдана. Там же таки біля могили й хутір його був. Одного разу на Богданів хутір налетів пан Чаплинський. А Богдан саме у якомусь воєнному поході перебував. Ну і наробив клятий лях […]...
- Як Сірко переміг татар – Народні перекази та легенди ЯК СІРКО1 ПЕРЕМІГ ТАТАР Давно-давно це було, ще за запорожців та за кошового Сірка. Пройшло років чимало, як жив Сірко і як його не стало, а слава про нього і не пройшла, і не пропала. Він був для ворогів страшний і сердитий, а, напроти, для християн був дуже добрий і милостивий. Одного разу запорожці пішли […]...
- Союз українців з руськими – народні перекази та легенди Хмельницький жив у Чигирині. Суботів був його хутір. Хати його були недалеко від церкви, яку він теж побудував. Церква спочатку, кажуть, була вкрита очеретом. Потім уже Богдан вкрив її залізом. На ній було 12 куполів, але поляки збили з Чигирина 11 куполів, і зостався тільки один купол. Одного разу поляки зайняли церкву і, щоб поглумитися […]...
- Як козаки взяли Азов – народні перекази та легенди Ще як був Азов турецькою столицею, там стояло багато війська. От козаки і схотіли взять його. Отаман і каже: – Знаєте, братці, що? Силою, може, і не візьмемо, бо кріпость велика, а характерством та хитрощами візьмемо скоріше. Поробили козаки вози, поклали ружжя, понаряджались самі чумаками, а отаман – купцем, і махнули. Як стали уже під’їжджать […]...
- Кошовий Грицько Сагайдак – народні перекази та легенди Про Грицька Сагайдака все було розказує Березолуцький, що жив у Покровському, а його батько був із запорожців, – служив колись хлопцем при кошовому. Раз якось пішли запорожці по здобич та й заблудились, лишився один кошовий Сагайдак на всю Січ. Нема козаків та й годі! Уже й ніч настала, уже й сонечко сходить. Ото кошовий устав […]...
- Як Кармалюк пана провчив – народні перекази та легенди Розказують старі люди, що жив колись у селі Ляшковиці поміщик Левицький. Він знущався з людей і любив різні забави і бенкети. Звичайно, запрошували силу гостей, наїжджало у двір багато панів і бенкетували у пана Левицького день, другий, а то й тиждень чи два. Раз па такий бал приїхав Кармалюк. Було це так. На веранді, в […]...
- Пісня про Устима Кармалюка – Народні перекази та легенди ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ (Пісня про Устима Кармалюка) За Сибіром сонце сходить, Хлопці, не зівайте, Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте! Повернувся я з Сибіру, Та не маю долі, Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі. Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу, Як згадаю про їх муку […]...
- Запорожці в урочищі Сагайдачному – Народні перекази та легенди ЗАПОРОЖЦІ В УРОЧИЩІ САГАЙДАЧНОМУ1 Любо було глянути, як наїдуть запорожці в Сагайдачне. Народ усе широкоплечий, вусатий, бравий… Голови голили. Тоді ще мода була носити чуприну, то оце в кого довга – візьме й обмота кругом вуха. Жупани, пояси, шапки, сап’яни2 на них були дорогі. По боках і позад сідла у кожного пістолі, шабля. А на […]...
- Козацька битва з турками – народні перекази та легенди Поле між Незвиськом і Герасимовом, як на Чортовець їхати, називається Таборище. Там колись стояв козацький табір: вози, коні, худоба. Недалеко від табору козаки пекли собі хліб, і тому поле дотепер називається – Печирки. Козацьким військом командував отаман Сірко. Крім нього, були ще нижчі командири. Один з них, отаман Сивулька, щодня вчив молодих козаків битися, так […]...
- Як Кармалюк вчив людей – народні перекази та легенди Устим Кармалюк був великий чоловік. Бідний люд всю надію на нього покладав. Лягають спати – згадують Кармалюка, вдосвіта на панщину йдуть – думають: “Може, Кармалюк прийде?” Вчив він людей розуму. Десь тут, в цих місцевостях, жив поміщик Федь Деришкіра. Справді, дер з людей шкіру, як вовк злий. Ні просьбою його не проймеш, ні гіркими слізьми. […]...
- Три брати – засновники Києва – народні перекази та легенди Поляни ж жили в ті часи окремо і володарювали родами своїми… І були три брати: один на ймення Кий, а другий – Щек, а третій – Хорив, і сестра їх – Либідь. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив – на третій горі, […]...
- Звільнення Києва від облоги печенів – Народні перекази та легенди ЗВІЛЬНЕННЯ КИЄВА ВІД ОБЛОГИ ПЕЧЕНІГІВ Прийшли печеніги вперше на Руську землю, а Святослав був саме в Переяславці. І зачинилася Ольга у городі Києві з онуками своїми – Ярополком, і Олегом, і Володимиром. І обступили печеніги город силою великою, незліченним числом довкола города – і не можна було із города вибратись, ні вісті послати. І знемагали […]...
- Перебування Максима Залізняка в Черкасах – народні перекази та легенди …На другий день у петрівку рознеслась по Черкасах чутка, що йде якесь військо. А ми тоді були ще хлопцями. То люди бояться, а нам байдуже: сказано – діти. – Побіжим, побіжим, що там за військо! Побігли за Білозерську царину, аж справді йде військо, таки настояще. Попереду їде отаман на буланім коні, у кармазині. Шапка на […]...
- Звільнення Києва від облоги печенігів – народні перекази та легенди Прийшли печеніги вперше на Руську землю, а Святослав був саме в Переяславці. І зачинилася Ольга у городі Києві з онуками своїми – Ярополком, і Олегом, і Володимиром. І обступили печеніги город силою великою, незліченним числом довкола города, і не можна було із города вибратись, ні вісті послати. І знемагали люди від голоду і спраги. Зібравшись, […]...
- Звідки пішло прізвище та ім’я Богдана Хмельницького – народні перекази та легенди Батьків Богдана Хмельницького не знає і не бачив ніхто. А на горі, де зараз церква, жив собі дід з бабою. Біля них ріс густий-густий хміль. У діда і баби не було дітей, і вони по цьому журилися. Якось ранком вийшов дід з хати, почув ніби дитячий голос. Дід почав пробирати руками хміль і пішов туди, […]...
- ТОПОЛЯ – Легенди Літературне читання 4 клас – О. В. Науменко – Генеза 2015 У КРАЇНІ ДАВНИНИ ВІД МІФУ ДО КАЗКИ Якщо міф вважається найдавнішим жанром усної народної творчості, то легенда, притча, казка виникли пізніше від нього. У цих жанрах ідеться про ті людські цінності, які називають вічними: прагнення до волі, добра, правди, краси; розум, витримка… Вони лежать […]...