МИКОЛА ЛУКІВ
Родом Микола Володимирович Луків із села Куманівців, що розкинулося на межі Вінниччини і Хмельниччини. Народився він 19.49 року якраз у ніч перед Різдвом. Батько – фронтовик, який пройшов війну від першого до останнього дня, був контужений, звідав пекло фашистських концтаборів, а після війни відбудовував шахти Донбасу, мати, Антоніна Семенівна, була неписьменною, але Шевченків “Кобзар” знала напам’ять.
Гарно вишивала, мала тонку, чутливу до краси душу, і, певне, поетичний хист у сина – від неї.
Після школи майбутній поет у 1968
За влучним висловом поета-академіка Бориса Олійника, “Микола Луків – один із найпопулярніших поетів сучасної України. У багатій поліфонії сучасної української поезії голос цього митця звучить по-особливому зворушливо, чисто й виразно. Гостре відчуття часу, вміння доступно й художньо переконливо говорити про найголовніше, найсокровенніше, свідома орієнтація
Пісні, написані на його слова, звучать не тільки по всій Україні, їх можна почути скрізь, де живуть наші земляки, – від краян слов’янського світу до Канади, США й Австралії”.
Творчість поета Миколи Луківа відзначено престижними міжнародними та всеукраїнськими преміями. Він – лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди, премій імені Миколи Островського, С. Гулака-Артемовського, Всеукраїнської премії ім. В. Вернадського. За плідну творчу працю нагороджений орденом “За заслуги” II ступеня, орденом Святого Володимира.
За заслуги у відродженні духовності в Україні та утвердженні Помісної Православної Церкви удостоєний ордена Святого архістратига Михаїла. Він заслужений діяч мистецтв України, академік Української екологічної академії наук, понад двадцять років очолює всеукраїнський літературно-художній та суспільно-політичний журнал “Дніпро”.
Автор двох десятків поетичних збірок: “Ріка” (1973), “Шлях”, “Політ”, “Весняні дощі”, “Отча земля”, “Кущ осінньої калини”, “Поезії”, “Право на пам’ять”, “Росте черешня в мами на городі” та інших. Пісні, створені на його слова, звучать не лише в Україні, їх можна почути скрізь, де живуть наші земляки – від країн слов’янського світу до Канади, США та Австралії.
Нині Микола Луків, лауреат багатьох найпрестижніших премій, знає, що ним подолано багато бар’єрів майстерності, – та поет-академік не задовольняється здобутками. Пише поезію високої проби сам, виховує літературну молодь як головний редактор популярного журналу “Дніпро”, невтомно працює як громадський діяч. Його серце повне зерна любові, і він щиро засіває ним поле життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)