Мої роздуми над повiстю “Земля” Ольги Кобилянської (ІII варіант)
На початку XX століття Ольгою Юліанівною Кобилянською була написана вражаюча і прекрасна соціально-психологічна повість Земля”, сповнена драматизму і суму за важку долю буковинського селянина. Повість змушує замислитися над проблемами, порушеними в ній авторкою. Написана під час активного розвитку капіталізму, “Земля” відбила страшні в дечому приватновласницькі інтереси і взаємини мешканців села. Уже в першій частині твору розкривається причина злочину братовбивства: “Ліс панський, власність приватна”.
За володіння землею,
Письменниця-психолог майстерно відтворила горе матері-страдниці, дівчини-страдниці. Такими є Марійка й Анна. Перша – мати головного героя твору Михайла, друга – його наречена. У Марійки двоє синів – Михайло і Сава, яких вона любить над усе, як і кожна мати.
Михайло ніколи не приносив клопоту матері, а Сава, навпаки, відколи познайомився з Рахірою, став тероризувати
Після смерті старшого сина всю свою любов вона перенесла на Саву, який “зрадив” материнське серце, відвернувся від нього. Це було новим, ще більш страшним ударом для неї (втратила ж бо останнього сина!). Прибита горем, вона робить ще одну, на мій погляд, помилку, яку зрозуміє пізніше: відмовляється від дитини Михайла, свого онука. Драма арійки велика, і лише смерть може скінчити її муки на землі. Анна – кохана Михайла – бідна наймичка, що не має і клаптика землі.
Вона, вже вагітна, втратила найдорожчу людину, біля якої знайшла притулок. Презирство, яким “нагороджували” дівчину, смерть коханого і ненависть його матері, нездійснення мрій вибили землю з-під їі ніг. Божевілля можна вилікувати, а що зможе вилікувати поранене серце? За життя Анна стала мертвою. Чоловіки переживають горе в собі.
Хоча Сава – то “інша галузь”, але Івоніка любив обох однаково сильно: більш за все в цілому світі. Смерть сина принесла йому розчарування в землі. А вже тільки це дорівнює смерті для старого, бо його життя з дитинства було пов’язане з годувальницею.
У прекрасного психолога, видатного майстра слова Ольги Кобилянської майже кожне слово несе драматичну наснагу. У повісті “Земля” письменниця показала таке суспільне зло того часу, як рекрутчина, через змалювання драматичних колізій. Михайла відірвали від землі, від батьків, від коханої і відправили в “пекло”, де знущаються з людей.
Тільки батькові розповідає Михайло про свої душевні і фізичні муки. Він – справжній син землі – не може змиритися з наказами і командами, не любить зброї. Солдати були іграшками в руках офіцерів: їх змушували вилизувати брудну підлогу, обморожуватися на варті, страждати од спеки, били… Твір Ольги Кобилянської не повчає, він пропонує замислитися над зображеним.
Вдумливий читач винесе багато цінних уроків: любов до землі, праці, повагу до батьків, вірність у коханні, заборону злочинів, необхідність жити в гармонії з собою та з іншими, потребу прощати і любити ближнього. А ще вражає актуальність повісті “Земля”, ніби письменниця створила її в наш час і змалювала сучасне суспільство і зміни у свідомості людини, яка одержала право на власність.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)