Ономатопея
Ономатопея (грецък. onomatopoeia – звуконаслідування) – імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ (дзижчати, гавкати, кудкудакати, туркотіти тощо). Прямий вияв 0. як зв’язку звучання і його змісту спостерігається в казках, загадках, скоромовках, наприклад: “Кум-кума, бузька нема, а ми тому раді-раді…” В художньому тексті 0. як евфонічна фігура вживається рідко:
Хлип… хлип…
Дайте мені на хліб!
Кормителі!
Хай царствують ваші родителі
Вічно,
А я денно і нічно
За них
Хлип… хлип…
Дайте мені на хліб…
Не минайте! (Є. Плужник).
Частіше цей прийом вживається для досягнення акустичного ефекту при зображенні певних явищ, які з цими звуками не мають прямого зв’язку і лише віддалено нагадують їх:
Я стою на кручі! –
За рікою дзвони:
Жду твоїх вітрил я –
Тінь там тоне, тінь там десь… (П. Тичина).
Related posts:
- Концепція Концепція (лат. conceptio – поєднання, сукупність) – розгорнута система поглядів, викладена з наміром уникнути логічних суперечностей при тлумаченні якоїсь складної проблеми, явища, У цьому сенсі літературознавець може мати власну естетичну концепцію художньої творчості або викладати чужі, запозичені погляди. Те ж стосується й письменників, які мають свої концепції дійсності, героя, творчості. Термін “К.” вживається і для […]...
- Дієреза Дієреза (грецьк. diairesis – рсзмежованість, роздільність) – в античній версифікації – заміна довгого складу в стопі двома короткими. В силабо-тоніці Д. вживається за вимогами метроструктури (“Убогії ниви, убогії села” – Б. Грінченко), коли додається зайвий голосний у слові; також – коли він опускається (подеколи замість слова “Україна” вживається “Вкраїна” чи “Украйна”): Ідіте на Вкраїну, Заходьте […]...
- Почому хліб і сіль почім – крилаті вирази Почому хліб і сіль почім Слова з поеми Т. Г. Шевченка “Кавказ” (1845): І од глибокої тюрми Та до високого престола – Усі ми в золоті і голі. До нас в науку! ми навчим, Почому хліб і сіль почім! Вживається у значенні “справжня ціна чогось”. – Ведеться… А душа моя і тіло моє завжди зранені, […]...
- Вживання о та е після шиплячих та й 1) о вживається після ж, ч, ш, щ та й, якщо наступний приголосний твердий і перед складом з голосним а, о, у та и, що походить з давнього ы: жона, чотири, шостий, чоботи, знайомий 2) е вживається перед м’яким приголосним та перед наступним складом з е, и, що розвинулися з давнього і: честь, пшениця, щеміти, […]...
- Перенесення, або Енжамбеман Перенесення, або Енжамбеман (фр. enjambement) – віршовий прийом, який полягає у перенесенні фрази або частини слова з попереднього рядка у наступний, зумовлений неспівпаданням ритмічної паузи із смисловою, хоч рядок при цьому втрачає свою інтонаційну викінченість. Розрізняють три різновиди П. Найпоширеніший – rejet – фраза, що заповнює попередній рядок, а завершується на початку наступного. Досить часто […]...
- Пауза або Павза Пауза або Павза (грецьк. pausis – припинення) – коротка перерва у мовленні, що виконує роль словоподілу, відмежовує одну фразу від іншої. Особливого значення надається П. у віршуванні, де поряд із смисловими, логічно-інтонаційними вживається ще й ритмічна, яку називають константною та цезурною. Функціональне навантаження П. підвищується у тонічному віршуванні, сприяючи посиленню інтонаційної самостійності емоційно напруженого мовлення, […]...
- Катрен Катрен (фр. quatrain) – чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням при розмаїтому чергуванні будь-яких клаузул. Вживається і в неповному римованому вірші (рубаї), і в неримованому. Структура К. сприяє досягненню оптимального ритмоінтонаційного, синтаксичного та смислового значення: Сміються, плачуть солов’ї а І б’ють піснями в груди: б Цілуй, цілуй, цілуй її – […]...
- Багатоголосся або Полілог Багатоголосся, або Полілог (грецьк. роlу – багато та logos – слово) – розмова, в якій водночас бере участь чимало співбесідників; художньо-стилістичний прийом, використовуваний у різних літературних жанрах, передовсім у прозових та драматичних, насичений репліками, вигуками, зауваженнями тощо, поданими у творі без вказівки на персонажа. Подеколи Б. вживається і в ліриці, посилюючи її експресивні зображально-виражальні можливості: […]...
- Паралелізм Паралелізм (грецьк. parallelos – той, що рухається поряд) – аналогія, уподібнення, спільність характерних рис або чину. Найчастіше трапляється у синтаксичних ситуаціях, відомих із фольклорної традиції, принаймні за піснями легендарної Марусі Чурай, в яких витворюється психологічний П.: Як ми кохалися, як зерно в горісі, Тепер розійшлися, як туман по лісі! Як ми кохалися, як голубів пара, […]...
- Каламбур Каламбур (фр. calembour – гра слів) – стилістичний прийом, за основу якого правлять омоніми, пароніми, будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічному та сатиричному контекстах. Наприклад, “Прийомний син барона був баран” (Ліна Костенко). Незрідка за принципом К. будується рима, де враховується жартівлива етимологізація слів: З коси бузько летів на балку (Косар косу там брав на […]...
- Анаколуф Анаколуф (грецьк. anaholuthos – непослідовний, неузгоджений) – синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам, полягає в неузгодженості членів речення. Як стилістична фігура вживається для характеристики мови персонажів, зокрема – задля комічного ефекту, як у комедії М. Куліша “Мина Мазайло”, в якій саморозкривається однойменний персонаж: “Жодна гімназистка не хотіла гуляти МазайлоІ За репетитора не брали – […]...
- Ліричний відступ Ліричний відступ – прийом у ліро-епічному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями. Л. в. широко використовуються в українській поезії. Надзвичайно рясні вони у баладах та поемах Т. Шевченка (“Катерина”, “І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам […]...
- Твір на тему: Добре слово У селі, куди я приїхав до дідуся на літні канікули, мене здивувало, що незнайомі люди вітаються: “Доброго дня”, “Добридень”, “Доброго здоров’я!”. Тобто бажають мені добра. І я замислився, як часто в рідній мові вживається це слово? Нерідко можна почути звернення “добродію” або “добродійко”. Гарних, щирих людей називають доброзичливими. День зустрічають “добрим ранком”, а проводжають “добрим […]...
- Алюзія Алюзія (лат. allusio – жарт, натяк) – художньо-стилістичний прийом, натяк, відсилання до певного літературного твору, сюжету чи образу, а також історичної події з розрахунку на ерудицію читача, покликаного розгадати закодований зміст,. Подеколи вживається як особливий різновид алегорії, пов’язаної з фактами дійсності (“Піррова перемога”). Цікавий приклад А. спостерігається в поезії Юрія Клена “Шляхами Одіссея” (“… де […]...
- Секстина Секстина (італ. sextina, від лат. sex – шість) – строфа із шести рядків подовженого (п’ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв; досить поширена в українській поезії: Щодень гостріші лінії руки, а Темніше – восковіюче обличчя. б І голос твій уже такий […]...
- Добре слово Добре слово У селі, куди я приїхав до дідуся на літні канікули, мене здивувало, що незнайомі люди вітаються: “Доброго дня”, “Добридень”, “Доброго здоров’я!”. Тобто бажають мені добра. І я замислився, як часто в рідній мові вживається це слово? Нерідко можна почути звернення “добродію” або “добродійко”. Гарних, щирих людей називають доброзичливими. День зустрічають “добрим ранком”, а […]...
- Белетристика Белетристика (фр. belles-lettres – красне письменство) – в широкому значенні – твори художньої літератури взагалі, у вужчому – художня проза. Дуже часто Б. називають прозу, для якої характерні гостросюжетність, інтрига, несподівані перипетії, що завжди приваблюють широкі кола читачів. У першому значенні термін Б. виходить з ужитку. Все частіше в сучасному літературознавстві Б. позначає легку, жваву, […]...
- ХЛІБ І НА НОГИ СТАВИТЬ (хліб) Серед домашніх оберегів найпочесніше місце посідав хліб. Наша паляниця має круглу форму – символ життєдайного Сонця. У християнстві хліб символізує тіло Ісуса Христа. Під час останньої вечері з учнями він узяв хліб, розламавши його, дав кожному та сказав: “Це є тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене”. Жодне свято, жоден […]...
- Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) – ІІІ варіант – ПЛАТОН ВОРОНЬКО 6 клас (за поезією “Пахне хліб”) ІІІ варіант В усі віки хліб був найбільшим з багатств. У кожній родині – це найперший годувальник, дарунок Божий, батько, всьому голова і розпорядник. Платон Воронько в своїй поезії звертається до теми нелегкої праці хліборобів, а також до вічного образу хліба. Пахне хліб, Як тепло пахне хліб! Любов’ю трударів […]...
- Хліб – усьому голова (за поезією Воронька) “Хліб наш насущний дай нам на кожен день”,- молили Всевишнього наші предки. Сучасні письменники часто звертаються до образу хліба. Платон Воронько в поезії “Пахне хліб” з надзвичайною ніжністю й любов’ю говорить про хліб: Пахне хліб, Як тепло пахне хліб! Любов’ю трударів І радістю земною. Дійсно, хліб – це наша національна святиня, це невтомна праця людини-сіяча, […]...
- Що лежить в основі психологічного паралелізму? Паралелізм – це вид повтору, сутність якого полягає в одночасному зображенні двох або кількох явищ, здійснюваному в однакових синтаксичних конструкціях В основі паралелізму – зіставлення предметів, подій, явищ за принципом подібності або контрасту, тому нерідко паралелізм називають прихованим порівнянням. Паралелізм часто будується на зіставленні картин природи з внутрішнім світом людини. Це так званий психологічний паралелізм, […]...
- Апофазія Апофазія (грецьк. apdphaeis – заперечення) – композиційний та стилістичний прийом, що полягає в рішучому запереченні попередньої думки в межах одного вірша (вислову). Класичній приклад А. – поезія Т. Шевченка “Мені однаково…”, в якій заперечується сформульована на її початку думка “Мені однаково, / Чи буду/ Я жить в Україні, / Чи ні…”: Та неоднаково мені, Як […]...
- Рефрен Рефрен (фр. refrain), або Приспів – повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах. Подеколи набуває жанрових ознак, як-от в “Елегії з рефреном” В. Підпалого: А втім, мені легко-легко, Бо знаю: вернулись птахи – Трава забуяє вгору; А втім, мені легко-легко, Бо знаю: вернулись птахи – Научать літати листя; А втім, мені легко-легко, […]...
- Рефрен, Приспів Рефрен (фр. refrain), або Приспів – повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах. Подеколи набуває жанрових ознак, як-от в “Елегії з рефреном” В. Підпалого: А втім, мені легко-легко, Бо знаю: вернулись птахи – Трава забуяє вгору; А втім, мені легко-легко, Бо знаю: вернулись птахи – Научать літати листя; А втім, мені легко-легко, […]...
- ХРЕСТОПОКЛОННИЙ ТИЖДЕНЬ Господині цього дня печуть ритуальний хліб у вигляді хреста – хрестопоклонний хліб. Половину цього хліба родина їсть, а другу половину слід зарити в те зерно, що в коморі лежить. І так ця половина зарита мусить лежати аж до посіву. Одну частину хрестопоклонного хлібу треба було за старих часів прямо в полі під час сівби з’їсти, […]...
- Контраст Контраст (фр. contraste – протилежність) – різко окреслена протилежність у чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ. В основі має антитетичний принцип світосприйняття (див.: ). Цей прийом був здавна відомий народній свідомості, зафіксований, зокрема, у фольклорі (казка “Правда і Кривда”), у мистецтві та художній літературі, подеколи набуваючи концептуального оформлення, як у романтизмі, зорієнтованому на напружене […]...
- Вірш-діалог Вірш-діалог (грецьк. dialogos – бесіда, розмова між двома особами) – поетичний жанр, у якому зображено спілкування двох осіб, на відміну від полілогу чи монологу. Вживається не лише з метою зіставити різні, подеколи полярні погляди чи розкрити порозуміння між ними, а й задля пошуку істини: Перший голос У часи космічної ракети, Кібернетики та інших див За […]...
- Центон Центон (від лат. cento – клаптевий одяг) – стилістичний прийом, який полягає в уведенні до основного тексту певного автора фрагментів із творів інших авторів без посилання на них. Такими видаються поезії Юрія Клена, засвідчуючи культурологічну основу та глибоку інтелектуальну пристрасть в естетичному переосмисленні мистецьких явищ, духовного багатства української та світової літератури. Так, в епопеї “Попіл […]...
- Дифірамб Дифірамб (грецьк. dithyrambos – урочиста хорова пісня на честь богів, передовсім Вакха) – один із різновидів давньогрецької лірики, близький до оди чи гімну. Виконувався спочатку на святі збирання винограду, властивий поезії Піндара (VI-V ст. до н. е.). У новоєвропейській літературі – вірш, позначений надмірним звеличенням певної особи або події. Досить часто цей термін вживається в […]...
- Експресія Експресія (лат. expressio – вислів, вираз, від ехрrіmо – чітко вимовляю, зображую) – особливий прийом увиразнення поетичного мовлення при активному застосуванні розмаїтих художніх засобів (тропів, стилістичних фігур” звукових повторів, звуконаслідувань і т. п.): Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі, – І чорні птиці промайнули віщі, І чорна тінь поймає все живе. […]...
- Твір на тему: “Значення слова у житті людини” Батьки починають говорити з дитиною ще у колисковому віці. Хороші батьки стараються говорити ніжно, пестливо та турботливо. Щиро раді, коли вона вимовляє свої перші слова. У кожного вони свої: “мама”, “баба” та інші. Для них це означає, що їхня праця не не була даремною. Якщо задуматись, здається неймовірним говорити з іншою людиною завдяки словам. Доносити […]...
- “Значення слова у житті людини” Батьки починають говорити з дитиною ще у колисковому віці. Хороші батьки стараються говорити ніжно, пестливо та турботливо. Щиро раді, коли вона вимовляє свої перші слова. У кожного вони свої: “мама”, “баба” та інші. Для них це означає, що їхня праця не не була даремною. Якщо задуматись, здається неймовірним говорити з іншою людиною завдяки словам. Доносити […]...
- Гумор Гумор (лат. humor – волога, рідина) – різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах. Г. не заперечує об’єкта висміювання і цим відрізняється від сатири, для якої характерне цілковите заперечення й різке осміяння зображуваного. Добродушний Г. піддає осміянню здебільшого часткові недоліки загалом позитивних явищ, окремі смішні риси в характері людини. Поняття Г. вживається […]...
- Ти і хліб “Хліб – усьому голова, – так кажуть у нас. Хлібом клянуться, як ім’ям матері, Батьківщини. Тому що хліб – це життя, він вічний, як мати, як Батьківщина. Людина вирощує хліб. А хліб вирощує людину. Виховує і перевіряє її на зрілість та мужність. І це також вічне, як світ. Хліб не можна замінити нічим. Старі люди […]...
- Костенко Ліна Василівна Тінь Сізіфа В корчах і в кручах умирають міфи. Чугайстер щез. Покаялись нявки. І тільки ми, подряпані Сізіфи, Тябричим вгору камінь-рюкзаки. Руді стежки роз’їдені дощами. З крутих плаїв зриваємся, йдемо. У сьоме небо вийдемо з гущавин, Задавлені гранітними трюмо. Цей мисник днів – мальовані тарелі, Ця тінь Сізіфа – потойбічний гість, В столицях меду, в райдугах форелі, […]...
- Константа Константа (лат. constans – постійний) – останній ритмічний наголос віршового рядка, характеризується не тільки звуком, а й інтонаційним підкресленням, що притягує до себе останній перед цезурою наголос піввірша. Як постійна величина серед змінних, К., коли закінчується ритмічна фраза, до якої провадиться підрахунок складів у віршовому рядку, вживається часто з постійною ритмічною паузою та римою. Тому […]...
- Брахіколон Брахіколон (грецьк. brachys – короткий та kolon – віршований елемент, рядок) – вірш або частина вірша, кожен рядок якого побудований з одного складу. Б. вживається переважно як фрагмент поетичного твору (“Ніч” М. Семенка), цілих строф, а то й творів. Так Б.-І. Антонич лишив у своїй поетичній спадщині сонет “Зов”, написаний у вигляді цієї рідкісної та […]...
- Твір-роздум за прочитаними творами (про Хліб) Жодне свято чи проста вечеря не обходяться без хліба. Коли приїжджають до України гості з різних країн світу, то їх неодмінно зустрічають хлібом-сіллю, тим самим виявляючи свою гостинність. Тому й кажуть, що хліб усьому голова. Поет Дмитро Білоус у вірші “Хліб і Слово” – підкреслює велике значення хліба в нашому житті: У стінах храмів і […]...
- Адонічний вірш Адонічний вірш (лат. versus adonius ) – античний віршовий розмір, дактилічний усічений диметр, де поєднуються дактиль і хорей. Вживався як фінальний рядок, рефрен у сапфічній строфі: -&;#8746; &;#8746;/- &;#8746;. Названий на честь фінікійського божества Адоніса. В українській поезії не вживається, але відомий з грецької, зокрема, за перекладом І. Франка з Юліана Єгиптянина: Вмер-бо Архілох! Тож […]...
- Парадокс Парадокс (грецьк. paradoxon – несподіваний, дивовижний, той, що суперечить здоровому глуздові) – у логіці – міркування, – яке не належить до ряду істинних чи хибних. Трапляється П. у філософії (пойменований Е. Кантом антиномією), у математиці та в лінгвістиці (семантичний та синтаксичний П.), а також у художній літературі, де вживається як художній засіб, відіграючи відмінну за […]...