Пейзаж середньої Росії у вірші “Осінь”

Своїй улюбленій порі року поет присвятила вірш “Осінь”. Простий і скромний пейзаж середньої Росії переданий тут у всій його поетичності. Варто уважно поставитися до епіграфа: “Чого в мій дрімаючий тоді не входить розум?”, узятому з вірша Державіна “Євгенію.

Життя званская”.

Цим епіграфом Пушкін затверджує тісний зв’язок свого вірша зі знаменитим посланням Державіна, у якому прославляється спокій і самота на лоні сільської природи. У Пушкіна мотив самоти, відходу від суєт світського життя також є, хоча й не грає такої

великої ролі, як у Державіна.

Пушкін захоплюється видом російської природи, її осінньою пишністю й красою, сприйманої їм як знамення вічного відновлення життя:

* Сумовита пора!

* Очей очарованье!

Відчуття здоров’я, щиросердечної бадьорості, повноти життя, творчої сили наповнює цей вірш, надає йому оптимістичне, життєстверджуюче звучання: И с кожної восени я розцвітаю знову…

Емоційна окрашенность предметів не порушує точної й наочної картини, немов відбитої на полотні кистю художника: останні листи, що обсипають із дерев, що промерзнула дорога, що застигла ставок – скупі деталі, що відзначають

лише головні зміни в природі. По манері листа “Осінь” багато в чому близька до “Євгенія Онєгіну”. Тут та ж розмовна інтонація, невимушена бесіда автора із читачами, численні відступи від Теми, іронічні зауваження, незвичайна для лірики воля оповідання.

Автор розмовляє із читачем. Він не тільки малює картину осені, але й розповідає про сільське життя, про себе самому. За простим і природним оповіданням у вірші коштує безпосередньо сам автор, зі своєю розумною, всерозуміючою іронією, дорівнює що побоюється й ідилії, і помилкової патетики.

У той же час в “Осені” основної є тема виникнення творчості, народження поезії, який завершується вірш.

Поезія, творче натхнення пробуджується в результаті життєвих спостережень. Повнота буття, багатство вражень від природи й народжує творчий порив. Пушкіна говорить тут не про просте відтворення дійсності.

Він протиставляє народження творчого натхнення звичайному стану поета.

* И забуваю мир – у солодкій тиші

* Я солодко приспаний моїм воображеньем,

* И пробуджується поезія в мені…

Тема поезії, творчого натхнення виникає в результаті цього невичерпного багатства вражень від дійсності, що оточує природи, повноти буття. В остаточній редакції Пушкін завершує свій вірш питанням: “Пливе. Куди ж нам плисти?”, після якого ставить два рядки крапок, що означають повну волю відповіді на це питання.

Тим самим зберігається можливість для поэтд обрати будь-яку тему, будь-який курс для свого поетичного корабля. Для Пушкіна однієї з важливих тем творчості була тема покликання поета


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Пейзаж середньої Росії у вірші “Осінь”