Повість С. Васильченка “Талант” у світлі проблеми “Життєві долі людей”
Як зазначав О. Гончар, “Проза С. Васильченка знаходить шлях до сердець читачів передовсім тому, що вона правдива й поетична, зігріта почуттям поваги до людської особистості “. Повість ” Талант ” характеризується глибоким проникненням в психологію людини, ліризмом, пластичністю образів. Тепле почуття пронизує кожне слово, що зображує трагічну долю талановитої сільської дівчини Тетяни.
Відразу впадає в око якась невідповідність між назвою повісті та зображуваними у ній подіями. Адже “талант” це високий рівень обдарованості,
Талан означає “доля, життєвий шлях, щастя”. Звідси похідні слова: поталанило – тобто “пощастило”, і “безталанний” – “нещасливий”. Головна героїня повісті була талановита, але безталанна.
Цю думку письменник прямо не озвучує, але вона проривається скрізь болем і плачем за долю свого народу.
Тему твору можна
Характер Тетяни письменник розкриває поступово. Усю історію ми сприймаємо у викладі молодого сільського вчителя. Автор-оповідач такий саме несміливий, як і дівчина Тетяна, такий саме молодий, як вона, такий саме талановитий.
Якщо Тетяна мріє у майбутньому виступати на великій сцені, то вчитель мріє “не стояти без діла на місці, не марнувати часу, в правду, в життя перетворити мрію”. Це своє перебування на селі він сприймає як тимчасове. А в голові постає велика будівля університету: “І увижається він мені, цей храм юності чарівний, десь далеко-далеко, палацом надхмарним…
Шляхи до його, єдині доступні мені шляхи, юнакові бездипломному, хащами позаростали непролазними… Мурами високими їх перегороджено, глибокими безоднями перекопано, та сміливо й радісно топчу я ті хащі ногами, січу терни, голими руками мури ламаю, мов крилами перелітаю безодню… Лечу… “. Отже, об’єднує молодих героїв повісті величезне бажання зробити найпотаємніші свої мрії реальністю.
У кожного ця мрія своя, але крила, на яких мрія піднімає в небеса, одна.
Знайомство героїв відбувається у якесь свято. До того часу різноманітні плітки долітали до молодого вчителя. Вона вчилася у міській школі, співала в церковному хорі; охоча до жартів, до вигадок.
Народ не міг зупинитися лише на тому, щоб сказати про когось добре, до слів улесливих обов’язково додавалося щось неприємне. Які плітки могла викликати молода дівчина? Звісно, увага чоловіків породжувала фантазії: “Заводить любощі з регентами і з сільськими писарями. Отець Василь бере її собі за помічницю в церковній школі і, коли вірити людям, купує їй рожеві чулочки.
Казали, що одного темного вечора матушка ходила з хлудиною до школи заганяти свого батю”.
Насправді Тетяна було зовсім іншою. її постать, великі, довірливі очі доводили, що люди не можуть не звертати на неї увагу, не можуть не говорити про неї. Таємничість була дана їй від природи, проте сільське виховання давалося навзнаки. Як тільки дівчина вимовила перше слово, ця природна загадковість ніби й зникла кудись.
Це була звичайна соромлива селянська дівчина, яка рукавом затулила лице: “І стало помітно і шию, степовим сонцем запалену, і стернею подряпані руки “.
На усі насмішки Андрія Макаровича вона відповідає гідно. Театр – її пристрасть, тому байдуже, що сцена – пара перекинутих саней, грим – вугілля та крейда, а музики – рудий Гаврило, який дирчить у рубель качалкою, та кривий Микола, який вибиває заслінку. Справжнє зачарування викликав сильний могутній голос Тетяни.
Починала вона співати жартома, але поступово голос ставав все серйознішим. Вона гралася ним, ніби на злість і на заздрість ворогам.
Особливо розквітла Тетяна, коли її талант визнали, коли їй подарували надію, що вона стане великою артисткою. Серце зігрілося від теплих сподівань: “Дано мені малісіньку іскорку святую… Малісіньку – малісіньку… і освітила вона моє життя бідніє, щастям нагріла моє серце…
Та хай погасне краще іскра в мені свята і хай буде марне моє життя й темної темніше ночі, коли оддам її в поругку чи в болото втопчу “. Свій талант Тетяна не проміняє ані на славу, ані на гроші. Вона радісно розповідала, як понаїхали зі столиці на виставу гості. Як товпилися коло нею після вистави, вітали її, стискували руки і всі впевняли, що у неї талант, який не слід занехаяти.
Попечителька шкіл, Лідія Віталіївна, багата і впливова пані, пообіцяла надати допомогу в навчанні, добути стипендію. Цей настрій швидко охопив і друзів. Вони марили, вірили, раділи.
Недовго тривало це щастя. Тетяна покохала панича. Андрій Маркевич і його друг-учитель глибоко переживають за долю дівчини, але щось змінити не спроможні.
Невдовзі театр закрили і Тетяна поїхала з коханим у місто. А коли повернулась, ніхто не міг її пізнати – дуже змінилася. Погляд колись сміливих очей став боязким, мова тихіша, а сама ніби понижчала, спала з лиця.
Вона стала схожа на малесеньку пташку, яку заточили у клітку. Іноді намагалася співати, жартувати, але все це було штучне. Іскорка таланту горіла, але цього було замало.
Тетяна жалілася: “І поспівати нема де: в півчу отець Василь не пускає, театр дошками позабивали. Живеш, як у темниці”. Вона згадувала свою прем’єру, коли вийшла на сцену і побачила перед собою багато-багато людей: “в мені ніби щось огнем загорілося, і я таку силу в собі почула, таку огненну, що аж самій стало радісно і страшно.
Здавалось, театр поламаю, всіх людей од землі підійму… “.
Можна зрозуміти, в якому стані опинилася дівчина. її талант визнали, але потім зірвали первоцвіт та кинули його на брудну підлогу. Тетяна була на межі: мрії, які так і залишилися мріями, тепер пригнічували, мучили пекельно. Остаточну крапку в історії Тетяни поставив отець Василь. Очевидно, він не просто так знущався над дівчиною.
Всі образи були викликані його неспроможністю досягти свого – взаємності почуттів.
Спочатку він дозволив їй співати у церковному хорі. На мить в серці Тетяни настало полегшення: вона знову співала, її знову слухали. “Ніби почувши свою владу над людьми, вона виступила з ряду наперед, стала в гордій, незалежній позі, запишалась. Одчувалась сила.
Сила нова, неспокійна, жагуча, сила грізна… “. Але ця мить тривала надто недовго, знову наруга – отець Василь вигнав з церкви сміливу співачку. Жорстокий світ лицемірства вбив Тетяну, її талант, її красу, її силу.
Талановита, але безталанна.
Related posts:
- Повість С. Васильченка “Талант’ у світлі проблеми “Життєві долі людей” Як зазначав О. Гончар, “Проза С. Васильченка знаходить шлях до сердець читачів передовсім тому, що вона правдива й поетична, зігріта почуттям поваги до людської особистості “. Повість ” Талант ” характеризується глибоким проникненням в психологію людини, ліризмом, пластичністю образів. Тепле почуття пронизує кожне слово, що зображує трагічну долю талановитої сільської дівчини Тетяни. Відразу впадає в […]...
- Повість С. Васильченка “Талант” Повість С. Васильченка “Талант” В історії української літератури Степану Васильченку відведено одне з почесних місць. Виходець з народу, письменник кінця XIX – початку XX століття Васильченко вважав за свій громадянський обов’язок боротися художнім словом за глибоку любов до людини-трудівника. Духовний світ і світогляд письменника формувався серед розкішної природи у великій убогій, але дружній і мирній […]...
- Загублений талант (за повістю С. Васильченка “Талант”) Про долю народних талантів писав ще Тарас Шевченко у своїх російських повістях. Крізь мури темноти й забобонності, класової зверхності в царській Росії пробивалися лише поодинокі таланти, такі як сам Шевченко, видатний актор Щепкін та деякі інші. Більшість же’гинули в морокові кріпацтва, пореформених криз, революційних ситуацій. Як письменник С. Васильченко залишався усе життя вірним селу, сільській […]...
- Роздуми про долю людини з народу у повісті С. Васильченка “Талант” Повісті “Талант” передує епіграф – слова з газетної хроніки, які скупо сповішають про загибель “церковної хористки з романтичного причинення”. Здається, автор мав намір розкрити, що саме ховається за цими рядками насправді. Відтак з’явилася повість про талант і долю Тетяни, про долю сільських учителів. І Тетяна, і ліричний герой повісті, від імені якого ведеться розповідь, і […]...
- Занапащене життя талановитої дівчини у повісті С. Васильченка “Талант” “Талант мужності і талант співчуття, без яких не буває справжнього письменника, вищою мірою був притаманний цій людині, виявляючись і в творчості Васильченка, і в його життєвих вчинках”, – зазначав Олесь Гончар. Прискіпливі літературні критики не раз дошкуляли письменникові гострими і несправедливими судженнями, закидали, що пише і не про те, і не про тих… Пережив революцію […]...
- Занапащене життя дівчини в повісті Степана Васильченка “Талант” “Талант мужності і талант співчуття, без яких не буває справжнього письменника, вищою мірою був притаманний цій людині, виявляючись і в творчості Васильченка, і в його життєвих вчинках”,- зазначав Олесь Гончар. Це справді був “мужній талант”, який неголосно, делікатно відстоював свої гуманістичні принципи в літературі, власні погляди на її призначення. Прискіпливі літературні критики не раз дошкуляли […]...
- Доля народного таланту (За повістю С. Васильченка “Талант”) Талантом люди називають виняткові природні якості, особливі здібності. А в деяких українських словниках “талантом” називають фортуну, везіння і, власне, щастя. “Талант мужності й талант співчуття, без яких не буває справжнього письменника, вищою мірою був притаманний цій людині, виявляючись і в творчості Васильченка, і в його життєвих вчинках”. Так сказав про автора повісті “Талант” видатний український […]...
- Проблематика повісті С. Васильченка “Талант” (1 варіант) Степан Васильченко – літературний псевдонім Степана Васильовича Панасенка, людини складної особистої долі, що присвятила не тільки свою творчість, а й життя народові, його освіті, розвитку, зміні світогляду селян. Він був не тільки письменником, але й учителем, жив серед селян, добре знав усі їх проблеми, біди, а свої твори писав не про якихось абстрактних селян, а […]...
- Проблема розквіту та знищення таланту (за повістю С. Васильченка “Талант”) Степан Васильченко з дитинства мріяв стати вчителем. Закінчив Коростишівську вчительську семінарію – і втілив свою заповітну мрію в життя. Тому на власні очі бачив пристосуванців, які пропагують буржуазно-поміщицьке життя. Степан Васильченко називав себе сільським інтелігентом-пролетарем, народним учителем. На тверде переконання письменника, вчитель, незважаючи на своє трагічне становище, має боротися за себе, бути сильним і незалежним. […]...
- Проблематика повісті С. Васильченка “Талант” Творча спадщина Степана Васильченка дає читачам і дослідникам багатий матеріал для роздумів над вічними проблемами життя, що досить своєрідно й оригінально втілилися в його творах. Не залишався письменник байдужим і до проблем сучасної йому дійсності. Працюючи вчителем, він спостерігав життя дітей, які втратили своє дитинство внаслідок ситуації, що склалася на той час у державі. Він […]...
- Засвітилася над убогою стріхою мужицькою божа іскра (трагічна доля народного таланту у повісті Степана Васильченка “Талант”) Засвітилася над убогою стріхою мужицькою божа іскра (трагічна доля народного таланту у повісті Степана Васильченка “Талант”) “Талант мужності і талант співчуття, без яких не буває справжньо го письменника, вищою мірою був притаманний цій людині”, – керувався пристрасним прагненням послужити рідному народові, обравши його героєм неперевершених новел. Саме життя підказувало йому теми й сюжети, а прості […]...
- Мої міркування про атмосферу в українській родині після прочитання оповідань С. Васильченка “Свекор” і “Талант” Душа нашого українського народу наділена лагідністю, природним тактом, тонким розумом, поетичним світовідчуттям, здатністю жартувати. Саме маючи на увазі ці особливості національного характеру, і створив Степан Васильченко образи людей, яким властиве почуття гумору (“Свекор”), змалював життєві комічні ситуації (“Басурмен”). Оповідання “Свекор” знайомить нас з малим Васильком, який “завжди викликав усмішку в дорослих” через його сердите “старування”. […]...
- Загублений талант (за повістю “Талант”) Про долю народних талантів писав ще Тарас Шевченко у своїх російських повістях. Крізь мури темноти й забобонності, класової зверхності в царській Росії пробивалися лише поодинокі таланти, такі як сам Шевченко, видатний актор Щепкін та деякі інші. Більшість же гинули в морокові кріпацтва, пореформених криз, революційних ситуацій. Як письменник С. Васильченко залишався усе життя вірним селу, […]...
- Віра у свій талант (за повістю “Талант”) В історії української літератури Степану Васильченку відведено одне з почесних місць. Виходець з народу, письменник кінця XIX – початку XX століття Васильченко вважав за свій громадянський обов’язок боротися художнім словом за глибоку любов до людини-трудівника. Духовний світ і світогляд письменника формувався серед розкішної природи у великій убогій, але дружній і мирній родині бідного ремісника-шевця Василя […]...
- Скорочено “Талант” Васильченка В селі К. загубила себе з романтичного припинення церковна хористка. Ховати її чином церковним тамошній священик позрікся. Люди принесли йому домовину з мерцем на подвір’я, поставили під вікнами, а самі розійшлися. Ховала поліція. (З газетної хроніки) “Буйне зелення в саду вже осінні золотарі позолотили, а подекуди палає воно, мов огненне. Тихо в моїй кімнаті. Вікно […]...
- Занапащене життя талановитої дівчини у повісті “Талант” “Талант мужності і талант співчуття, без яких не буває справжнього письменника, вищою мірою був притаманний цій людині, виявляючись і в творчості Васильченка, і в його життєвих вчинках”,- зазначав Олесь Гончар. Прискіпливі літературні критики не раз дошкуляли письменникові гострими і несправедливими судженнями, закидали, що пише і не про те, і не про тих… Пережив революцію і […]...
- Трагедія занапащеного життя (за повістю “Талант”) СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО Трагедія занапащеного життя (за повістю “Талант”) Видатний український письменник Олесь Гончар, аналізуючи творчість Степана Васильченка, зазначив: “Талант мужності і талант співчуття, без яких не буває справжнього письменника, вищою мірою був притаманний цій людині, виявляючись і в творчості Васильченка, і в його життєвих вчинках”. Це чудові слова до […]...
- Талант (дуже стисло/скорочено) – Васильченко Степан В селі К. згубила себе з романтичного причинення церковна хористка… Ховати її чином церковним тамошній священик позрікся. Люди принесли йому домовину з мерцем на подвір’я, поставили перед вікнами, а самі розійшлися. Ховала поліція. З газетної хроніки І Герой, від імені якого ведеться розповідь, сидить у своїй самотній кімнаті, перебираючи папери, давні записи. Він згадує голос […]...
- Проблеми мистецького життя в драмі М. Старицького “Талант” “Я думаю, що моя сила найбільша у драмі”, – писав М. Старицький І. Франкові. Це й справді так. Його п’єси стали невмирущими. У всіх без винятку драматичних творах митця ми бачимо повноцінні людські характери, що діють у яскраво змальованих автором обставинах. До речі, саме у зовнішній обстановці дії, в побуті нерідко шукає митець додаткові художні […]...
- Мрії обдарованої дівчини-селянки про артистичну діяльність (за повістю “Талант”) СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО Мрії обдарованої дівчини-селянки про артистичну діяльність (за повістю “Талант”) Багата талантами наша земля. Якщо перерахувати нам відомих, то вийде великий список. А скільки залишилося невідомими, бо з тих чи інших причин не змогли реалізуватися?! Такою є і героїня повісті С. Васильченка “Талант”. Тетяна походить зі звичайної селянської […]...
- С. ВАСИЛЬЧЕНКО. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ. “ТАЛАНТ” Варіант 1 1. Талант С. Васильченка формувався під впливом… А Матері. Б Митців театру. В Розповідей селян. Г Творів М. Гоголя. 2. С. Васильченко народився… А На Закарпатті. Б Тернопільщині. В Чернігівщині. Г Херсонщині. 3. Любов С. Васильченка до книжки, добрі естетичні смаки прищепив… А Перший учитель. Б Батько. В Дідусь. Г Брат. 4. Батьки […]...
- Характеристика образу Тетяни в повісті “Талант” С. Васильченко З великою душевною теплотою створений образ головної героїні – Тетяни. Вперше ми зустрічаємо її у IV розділі твору, коли молода вчителька прийшла до Андрія Марковича по книжки. Вона життєрадісна, енергійна, закохана в пісню. Дівчина має чудовий голос, наділена великими акторськими здібностями і мріє стати артисткою, грати у справжньому театрі. Портретною характеристикою Тетяни автор виявляє своє […]...
- Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у повісті “Талант” Цінність художнього твору визначається не широтою порушених проблем, не значущістю ідей, а тим, наскільки переконливе його художнє слово в постановці та розв’язанні вічних проблем людства: добра і зла, життя та смерті, мрії і дійсності. Добро постійно бореться зі злом, та, на жаль, не завжди перемагає. Це ми бачимо й у повісті С. Васильченка “Талант”. Молоді […]...
- Проблематика повісті “Талант” С. Васильченко С. Васильченко був учителем за фахом і покликанням, тому його завжди хвилювала доля сільських вчителів-сподвижників, яким так важко, а то й зовсім неможливо було пробитися до вищої освіти, сповна піддати свій талант народу. Коло проблем, які порушує письменник у своєму творі, досить широке. Та ми зупинимося лише на тих, що цікавили людей у всі часи, […]...
- Характеристика образу дяка Запорожця в повісті “Талант” С. Васильченко У творі є епізодичний образ дяка Запорожця, який, однак, має значне змістове навантаження. Він з’являється на початку та в епілозі повісті. У напівгумористичному плані подано портрет дяка Запорожця: “Увіходить сива шапка, пальто – наопашки, під рукою кавун. Сміливі сірі очі, шовкові русі кучері – гарний…”. Устами дяка автор дає характеристику попові: “Дерій, зажера, заїдливий”, “тільки […]...
- Чим схвилювала мене повість О. Кобилянської “У неділю рано зілля копала”? (2 варіант) Відома пісня легендарної Марусі Чурай “Ой, не ходи, Грицю”, як і її біографія, породила багато творів: “Чарівниця” Боровиковського, “Чураївна” Самійлєнка, “Ой, не ходи, Грицю” Чубинського, “Чари” Тобольського та інші. Але особливо з-поміж них виділяється повість Ольги Кобилянської “У неділю рано зілля копала”, бо письменниця не пішла шляхом літературної обробки легенди, а дещо переробила її сюжет, […]...
- Гостра критика дійсності і трагічні долі людей “дна” (за п’єсою М. Горького “На дні”) Кінець XІX – початок XX століття – це епоха гострих соціальних протиріч. У цей період А. М. Горький пише п’єси й оповідання, в яких він глибоко і яскраво показує всю сутність суперечностей капіталістичного суспільства. В одній з таких п’єс – п’єсі “На дні” – Горький показав трагедію людини, безвихідність його положення і неукротим моє прагнення […]...
- Історія написання повісті “Талант” С. Васильченко Над своїм твором С. Васильченко працював відносно довго: задумав його ще до революції, чорнова редакція повісті була завершена в 1912 р., а опубліковано її тільки в 1924 р. У найбільш повній чорновій редакції вона мала підзаголовок “Про дні, що минули”. В автобіографічних записках “Мій шлях” Васильченко зізнається: “Для своєї творчості я брав свідомо сюжети із […]...
- Чим схвилювала мене повість О. Кобилянської “У неділю рано зілля копала”? (3 варіант) Одним із найцікавіших у сюжетному та художньому плані творів О. Кобилянської є повість “У неділю рано зілля копала”. В його основу покладено мотив романтичної пісні-балади “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”. Цей твір зачаровує читача своїм яскравим народнопоетичним струменем, фольклорною поетикою, силою образів, взятих із самої гущавини народного життя. Сюжет твору розгортається за […]...
- Життєві ідеали Марусі Чурай (за однойменним романом Ліни Костенко) Життєві ідеали Марусі Чурай (за однойменним романом Ліни Костенко) В історії української культури є чимало недосліджених сторінок, нерозкритих таємниць. Про поетесу та співачку Марусю Чурай ще в минулому столітті в Україні ходило чимало переказів та легенд, які дають підстави стверджувати, що ця чудова піснярка – особа історична. У центрі роману “Маруся Чурай” Ліна Костенко поставила […]...
- “Мій талант” Правду кажуть багато філософів і психологів про те, що у кожної людини є талант до якогось певного виду діяльності. Щоб не втратити свій талант, довести всім оточуючим людям, що він у тебе дійсно є і ти готовий його використовувати в повсякденному житті, недостатньо однієї лише його наявності. По-перше, щоб дійсно розкрити в повній мірі свій […]...
- Твір на тему: “Мій талант” Правду кажуть багато філософів і психологів про те, що у кожної людини є талант до якогось певного виду діяльності. Щоб не втратити свій талант, довести всім оточуючим людям, що він у тебе дійсно є і ти готовий його використовувати в повсякденному житті, недостатньо однієї лише його наявності. По-перше, щоб дійсно розкрити в повній мірі свій […]...
- “Талант можна загубити лише у двох випадках: перебільшеною похвалою і надмірною скромністю” “Талант – як породистий кінь, і необхідно навчитися керувати ним, а якщо смикати вуздечку в усі сторони, кінь перетвориться на шкапу…” Максим Горький. Талант – це високий рівень розвитку здібностей конкретної людини, що виявляються у творчих досягненнях, важливих з точки зору розвитку культури. У різних областях талант людини може проявлятися в різному віці. С одного […]...
- Сюжет і композиція повісті “Талант” С. Васильченко Тема повісті “Талант” – зображення життя сільської інтелігенції, трагічної долі талановитих людей з народу, зокрема вчителів. Найяскравішими проблемами, що висвітлює автор, можна виділити проблеми: мрії і дійсності, утвердження таланту і його ролі в житті людини, добра і зла, життя і смерті, кохання, пробудження громадянської свідомості. За жанром “Талант” – соціально-побутова повість. Твір відповідає основним ознакам […]...
- Идентичны ли понятия – способности и талант? Талантом называют выдающиеся врожденные способности человека, “дар божий”. Часто слова “талант” и “способности” используют как синонимы, добавляя при этом эпитет – “необыкновенные способности”. Говорят также, что талант можно развивать. Значит, врожденные способности – основа таланта. Слово “способности” имеет и другое значение – “умение, и также возможность производить какие-либо действия”, например, способность писать, способность ходить. Поэтому, […]...
- Дитинство Тараса за уривками з повісті С. Васильченка “У бур’янах” Тарас Григорович Шевченко – гордість і слава України. Його “Кобзар” – це найблагородніший супутник кожного українця. У повісті “У бур’янах” Степан Васильченко розповідає про родину, виховання та подальшу долю маленького Тараса. Батьки майбутнього Кобзаря працювали на панщині й поверталися додому геть виснаженими. Змалечку Тараса доглядала сестра Катерина. Родина Шевченків жила злиденно. Їхня хата була чи […]...
- Особливості стилю С. Васильченка Характерними рисами стилю є елементи імпресіонізму (франц. – враження) та романтизму, які розвивались на реалістичному тлі. Багато письменників аналізували творчість С. Васильченка, зокрема Леся Українка відзначала, що “Реалізм і романтизм єднається в лиці одного автора на тисячі прикладів в усіх літературах і се зовсім законне єднання”. Це не той імпресіонізм, що притаманний декадентам. У творчості […]...
- Галерея дитячих образів в оповіданнях Степана Васильченка Степан Васильченко був письменником і учителем, любив дітей і присвятив їм чимало щирих і правдивих творів. Він так вболівав за долю малечі з народу, що вважав за неприродне малювати їхнє життя одними сумними фарбами. Бо не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість життя. Діти, які є героями Васильченкових оповідань, зазвичай жваві, дотепні, сповнені енергії, кмітливі […]...
- Твір на тему: Особливості стилю С. Васильченка Характерними рисами стилю є елементи імпресіонізму (франц. – враження) та романтизму, які розвивались на реалістичному тлі. Багато письменників аналізували творчість С. Васильченка, зокрема Леся Українка відзначала, що “Реалізм і романтизм єднається в лиці одного автора на тисячі прикладів в усіх літературах і се зовсім законне єднання”. Це не той імпресіонізм, що притаманний декадентам. У творчості […]...
- В СВІТЛІ МІСЯЦЯ Я БАЧИВ – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ ГЕНРІХ ГЕЙНЕ В СВІТЛІ МІСЯЦЯ Я БАЧИВ В світлі місяця я бачив, Гаєм ельфи проїздили, Чув, як сурми їх бриніли, Чув, як дзвоники дзвеніли. Коні мали злоті ріжки, Коники маленькі білі, Прудко так, неначе зграя Диких лебедів, летіли. Усміхнулась їх цариця, Як повз мене проїжджала. Чи вона мені кохання, Чи погибель віщувала?.. Пора вже мені […]...