Проблема гуманізму у п’єсі М. Горького “На дні”

Однією з основних тем Творчості Максима Горького стала тема прагнення до нового життя, до свободи людини. П’єса Горького “На дні” – не виключення. “Воля – от її духовна сутність”, сказав про цей драматичний добуток К. С. Станіславський, що поставив п’єсу на сцені МХАТА. П’єса “На дні” не випадково стала поміченим явищем російської літератури початку XX століття.

У ній Горький реалістично зобразив життя і долі людей, що опустилися на саме соціальне дно, і разом з тим прославив Людину. Основна тема п’єси – проблема

гуманізму. Зобразивши життя мешканців “дна”, Горький виступив з обвинуваченням проти соціальної несправедливості, проти тих суспільних підвалин, які приводять людей до вбогого існування.

Мешканці костилевської нічліжки приречені. Один раз оступившись, вони вже ніколи не зможуть повернутися до нормального життя. Невір’я у правосуддя змусило Сатина самому помститися негідникові, що погубив його сестру. Це привело його у в’язницю і визначило надалі усю його долю.

Бубнов теж не вірить у справедливість закону, тому йде зі свого будинку, залишивши майстерню дружині і її коханцю. Васько Попіл,

син злодія, що народився у в’язниці, іде по стопах свого батька – інші шляхи для нього закриті.

Працьовитість Кліща, що не міг упокоритися зі своєю долею нічліжника, не допомагає йому вирватися із соціального дна. Звичайно, персонажі п’єси не ідеальні. Усі вони робили у житті які-небудь помилки.

Але чи заслужили вони такого жорстокого покарання? Суспільство не зробило цим людям ніякої підтримки, люди відвернулися від них. Так у чому ж порятунок мешканців нічліжки?

За словами самого Горького, основне питання п’єси – що краще: істина або жаль? Чи дійсно рятівна неправда? Такий персонаж п’єси, як мандрівник Лука, є спробою драматурга відповісти на ці питання. З’явившись у нічліжці, Лука відразу ж заявляє про те, що для нього всі люди рівні (“Мені однаково!

Я і шахраїв поважаю, по-моєму, жодна блоха – не погана: всі чорненькі, усі стрибають”). Бачачи тяжке існування людей “дна”, Лука втішає їх, дарує їм надію.

Він сидить біля Ганни, дні якої полічені, виводить її на свіже повітря, співчутливо вислуховує її. Він також прагне удержати Попелу від вбивства Костилєва і згодом радить йому і Наташі піти з костилевського будинку. Лука вмовляє Актора кинути пити і повернутися до нормального життя. Гуманізм Луки, хоча його часто називають антигуманізмом, полягає в тому, щоб подарувати людині надію, закривши її очі на правду.

Звертаючись до Попелу, Лука говорить: “…чого тобі правда боляча потрібна… подумай, правда-те, може, обух для тебе”. Але чи згодний з Лукою сам Горький? Мені здається, що ні. Інакше навряд чи би він показав, до чого призвела втішлива неправда Луки. Актор, довідавшись про те, що старий збрехав про лікарню, втрачає останню надію на Майбутнє і зважується на самогубство.

Васько Попіл за вбивство Костилєва потрапляє на каторгу.

Судячи з іншого персонажа п’єси – Сатина, Горький є прихильником не неправди, а правди в ім’я порятунку. Сатин говорить, що “неправда – релігія рабів і хазяїв”, а “правда – бог вільної людини”. Автор затверджує за допомогою цього персонажа, що щира любов до людини, теперішній гуманізм складаються у віру в її здатність витримати правду, якою би суворою вона не була. “Людина – от це правда! Все – у людині, все для людини! Існує тільки людина, все інше – справа її рук і її мозку!

Це чудово! Це звучить… гордо!” Ці відомі горьківські рядки стали гімном людині. Як бачимо, проблема гуманізму у п’єсі Максима Горького “На дні” полягає у тому вічному питанні, яким задавалося не одне покоління людей. Що дійсно може допомогти людині: втішлива неправда або гірка правда? Горький вирішує проблему гуманізму шляхом затвердження глибокої віри у людину та у її сили винести навіть найважчі життєві випробування.

Цей письменник відомий нам як співак волі, у тому числі внутрішньої волі людини. Тому для нього неприйнятна неправда – вона потрібна тільки слабким.

Вустами Сатина Горький говорить: “Хто слабшав душею і хто живе чужими соками, – тим неправда потрібна… Одних вона підтримує, інші прикриваються нею… А хто сам собі хазяїн, хто незалежний і не бере чужого – навіщо тому неправда?”. Ми можемо погоджуватися з Горьким, або сперечатися з ним, очевидно одне – прагнення автора допомогти людям, які опинилася на соціальному “дні”.

Сам факт появи у 1902 році такого добутку вже був актом гуманізму з боку Горького, тому що умови існування нижчого соціального шару суспільства, його “дна” до цих пор ніхто не зображав у такій повноті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Проблема гуманізму у п’єсі М. Горького “На дні”