Роман всепереможного оптимізму – Іван Багряний (1906-1963)
Підручник Українська література 11 клас
Сучасна українська література
Іван Багряний (1906-1963)
Роман всепереможного оптимізму
Роман “Тигролови” (1946) мав величезний успіх у читачів. Його перекладено англійською, німецькою, голландською мовами. Цим твором письменник показав світові обличчя радянського зека, а в його образі – незламну горду людину, повну життєвої сили, волі до життя й боротьби. Однак проблематика роману ширша, забарвлена філософією екзистенціалізму.
В ньому з’ясовуються причини трагічності буття
Жанрово-композиційна своєрідність. За жанром “Тигролови” – пригодницький роман: його сюжет насичений незвичайними пригодами й характеризується несподіваними поворотами, динамічністю у розгортанні подій. Цим твором Іван Багряний утвердив український пригодницький роман. Основним композиційним
Іван Багряний. Тигролови. Обкладинка Олега Набоки. 1991
Паралельно, протиставляються і зіставляються. Григорію Многогрішному протистоїть майор НКВС Медвин, цей новітній тигролов, який переслідує волелюбного українського юнака, не прирученого тоталітарним режимом “тигра”. Григорій – правнук гетьмана Дем’яна Многогрішного (1668-1672), який боровся проти окупації України московськими царями, через що його заслали на каторгу до Сибіру.
В такий спосіб романіст підкреслює спадкоємність волелюбних ідей українців і головного героя, коріння якого сягають часів Запорозької Січі. Образ Григорія Многогрішного набуває символічного значення: він уособлює нескорену й волелюбну Україну, кращі сини якої борються за її незалежність.
Уже в зав’язці “Тигроловів” змальовано два експреси, які мчать сибірськими просторами. Ці поїзди автор порівнює з драконами. Один із них (“шістдесят вагонів-коробок – шістдесят суглобів у дракона”) – це “ешелон смерті”, яким везуть на каторжні роботи в’язнів. Серед них і Многогрішний, який на ходу вистрибує з вагона і цим сміливим вчинком вселяє в серця численних в’язнів надію, що зі сталінським режимом можна і потрібно змагатися.
Другий ешелон – комфортабельний експрес – віз партійну еліту, ударників, інженерів, авіаторів, прокурорів, військових, працівників “революційної законності”, які чинили беззаконня, словом, “відповідальних товаришів”. Отже, існують два світи в одній державі – світ пекла, репресій, мук, пітьми і світ ілюзорного раю, примарного вільного життя. Так вимальовується антилюдяний образ радянської імперії.
Образ “ешелонів смерті” наскрізний у романі. У Хабаровську Григорій, почувши рідну материнську пісню і знову побачивши напаковані земляками поїзди, осягнув трагедію свого поневоленого народу: “Уся його Вітчизна ось так – на колесах позагеттю, розчавлена, розшматована, знеосіблена, в корості, в бруді… розпачі!.. Голодна/..Безвихідна!..
Безперспективна!..” Многогрішний з Грицьком Сірком потрапили в поїзд Владивосток – Москва, який нібито возив ліс. Насправді ж виконував функцію пасажирського: “Темний і неосвітлений, “експрес” той гомонів, ні, гудів, як вулик, – зойкав, співав, кашляв простуджено… лементував дитячим плачем… Не експрес, а ціла республіка на колесах”.
Більшовицька система відтинала генетичне коріння українському народові, ділила суспільство на “ворогів”, рабів-каторжан, і вірнопідданих режимові громадян.
Головні події твору розгортаються у тайзі. Великий інтерес викликають епізоди й сцени, в яких змальовано побут родини Сірків, полювання в тайзі, ловлю тигрів, рибальство тощо. Постає екзотичний світ дикої й величної природи Уссурійського краю. Паралельно розвивається романтична сюжетна лінія: зародження й розгортання любовних почуттів, які охопили
Василь Касіян. Українка. 1950
Горія й Наталку. У розділі “Падь голуба” Грицько Сірко розповідає Многогрішному легенду про водоспад, який називають Дівчиною на честь красуні – удегейки, що закохалася в чужинця, але приховувала свої почуття. Коли ж він пішов у інші краї, дівчина впала навколішки на галявині, благаючи Бога повернути любого. Довго плакала, аж на тому місці утворився водоспад.
У душі юнака водоспад асоціюється з образом Наталки, якій він теж довго соромиться зізнатися в коханні. Через цнотливе й ніжне почуття автор висвітлює силу людських пристрастей, розкриває багатий внутрішній світ героїв. Несподіваною була їхня перша зустріч: у тайзі Григорій, рятуючи від смерті юнака, потрапляє в родину тигроловів. Як з’ясувалось, цим юнаком була Наталка – “поєднання дівочої краси і сердечності. Гнучка, як пантера, і така ж метка, а строга, як царівна”.
Жорстокий світ тайги загартував Наталку, разом із батьком і братами вона навіть полювала на тигрів, але при цьому не втратила жіночої чарівності, ніжності, які бентежили Григорія, не давали душевного спокою. Поряд з дівчиною Многогрішний почувався щасливим, хоча й знав, що він, зек-втікач, не має розраховувати на спільне життя з нею. Юнак бореться зі своїми почуттями, страждає.
Романіст змальовує цілу гаму людських пристрастей. Закохалася у свого рятівника і Наталка, але тайга зробила її обережною, і вона хоче перевірити силу своїх почуттів. Переконавшись у їхній справжності, дівчина йде за Григорієм у далеку дорогу, в незнану Україну, бо здатна на самопожертву в ім’я коханого.
Образ Григорія Многогрішного. Ідею перемоги добра над злом, всеперемагаючого оптимізму Багряний розкриває в образі Григорія. Цілісна й життєрадісна людина, він втілює національний характер. За те, що юнак палко любив Україну, його ув’язнили й тяжко катували.
Сюжет твору розвивається динамічно: уже в першому розділі засуджений до двадцяти п’яти років каторги Многогрішний вистрибує на ходу “у певну смерть”, бо “ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи”. Відважність, нескореність і волелюбність “гордого сокола”, “безумного сміливця” захоплюють читачів. Многогрішний протистоїть начальникові етапу Медвину – уособленню тоталітарної системи, неспроможному подолати гордий дух українця. Письменник відроджує девіз Фауста: щастя – у безперервній дії в ім’я нових звершень і народу, в ім’я життя.
Друзів, своє щастя й кохання юнак знайшов у тайзі серед земляків – українських переселенців.
Характер Григорія Многогрішного змальовано як багатогранний. На початку твору в телеграмі-блискавці про втечу і розшук “страшного державного злочинця” окреслено портрет героя: “Юнак – 25 літ, русявий, атлет, авіатор…”. Зображуючи Григорія, романіст застосовує різні композиційні прийоми та засоби творення образу: ретроспекцію, видіння, характеристику героя іншими дійовими особами. Наприклад, у Тихоокеанському експресі прямує до нового місця призначення Медвин.
Перед його очима постають картини слідства “над одним авіаконструктором… над тим зоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі людини”, тобто Многогрішним. За допомогою внутрішніх монологів й невласне прямого мовлення, прийому ретроспекції показано жорстокі й моторошні сцени допитів Григорія Медвиним: “Він йому виламував ребра в скаженій люті. Він йому повивертав суглоби… Він уже домагався не зізнань, ні, він добивався, щоб той чорт хоч заскавчав і почав ридати та благати його, як то роблять всі…
Авжеж! Дивиться виряченими очима – і тільки. Як каменюка…
Спершу зухвало і скажено відбивався, вибухав прокльонами й сарказмом, плював в обличчя йому – слідчому, а потім лише хекав і мовчав, розчавлений, але завзятий. Мовчав презирливо…”. Письменник слушно використав Франків прийом – піддати персонаж етичній перевірці, випробуванню небезпекою.
Як і у творах Панаса Мирного, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, важливу функцію у романі Івана Багряного відіграють очі. На все життя запам’ятав енкаведист-кат очі Григорія: глибокі, демонічні очі з кривавими росинками на віях – вони стоять перед ним вічно, нагадуючи майору про злочини, які він здійснив. Ті очі забрали у нього спокій і сон, отруїли життя.
Він бив Григорія межи очі, намагаючись повибивати їх, але не зміг: нервів не вистачило. І дотепер ті полум’яні очі переслідують Медвина, бо ще на початку слідства той “диявол” сказав йому: “Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми… переслідуватимемо і проводжатимемо тебе до могили, – тисячі нас, замучених, закатованих… Ти матимеш дітей, але не матимеш радості, – з дитячих очей дивитимемось ми. І ти втікатимеш од них геть… І ніде від нас не втечеш…”. Таким же глибоким психологізмом насичені й інші епізоди роману.
Твір закінчується фінальною сценою вироку, який здійснює не Медвин, а Многогрішний над своїм катом-суддею під час полювання на тигра: “Тут… я тобі… й рев, тут я тобі й трибунал! – Підкинув гвинтівку і вистрілив. Судив і присуд виконав я – Григорій Многогрішний. А за що – цей пес сам знає”.
Многогрішний представляє нове покоління освічених і розумних українців, які збагнули антилюдяність і злочинну природу сталінського казарменного соціалізму. Машина бюрократії й руйнівників, злочинців і демагогів знищує цілі народи, нівелює до краю особистість. Тому Григорій сміливо бореться з цим режимом. Іван Багряний у характері українця відкриває великі духовні можливості – волелюбність, патріотизм, гуманізм, відповідальність, чесність, працелюбність, талановитість, високий естетичний смак, альтруїзм.
Родина Сірків. Між людьми існують не тільки зв’язки дружби чи взаємовиручки, а й духовні святині національно-родинної культури, які неодмінно спричинять національне відродження українського народу. Ця проблема порушується на прикладі життя родини Сірків. Автор лаконічними штрихами змальовує портрети героїв. Голова родини – Денис Сірко, добрий батько й господар, людина працелюбна й мужня, шанує природу й знається на народних ліках.
Його портрет змальовано через сприйняття Григорія: “Кремезний, броватий, …вусатий дідуган, високий, червоновидий”. Сірчиха, його дружина, працьовита й лагідної вдачі, берегиня родинного вогнища: “їй понад п’ятдесят років, а вона виглядає ще молодо й бадьоро. І голос у неї такий, як у дочки, тільки не такий гострий, якийсь тепліший, ближчий… вона полтавка з кореня”. Вона поводиться так, як прийнято в Україні, зберігши гідність і шляхетність душі: “Мати в очіпку і в рясній стародавній спідниці, посміхаючись, несе тарілки”. Такими ж портретно-психологічними характеристиками змальовано дітей – Наталку й Гриця, які виросли в атмосфері любові до рідного краю, його мови й пісні. Через долю родини Сірків, як частинку народу, митець осмислює трагізм української нації, змушеної виживати за складних умов буття.
Побутова обстановка, дотримування звичаїв, обрядів характеризує духовний світ Сірків, які зберегли традиції, етичні принципи життєдіяння українців. У цьому плані автор докладно вимальовує внутрішній уклад традиційної української хати: “…рясно на покутті купчаться святі, прибрані королівськими рушниками… Різьблений мисник. Піч помальовано квітами, межи квітами два голуби цілуються… пахне свіжопеченим хлібом”. Сірки не цураються свого походження, у своїх дітей виховали пошану до України і національних традицій.
Особливо колоритними є описи святкування родиною Різдва: “Сірки святкували його, як з діда-прадіда велося: з кутею на Святвечір і з усім тим зворушливим і романтичним ритуалом, що такий пам’ятний Григорію з дитинства. З віршуванням, з колядками”. Письменник ідеалізував світ української родини, бо саме з нею пов’язував оптимістичний погляд на майбутнє нашої нації.
Новаторський стиль роману: його підгрунтям є фольклорна основа з її багатством приказок і прислів’їв, народних дум, пісенної образності. Водночас Іванові Багряному притаманні стриманість, ясність вислову, карбованість фрази. Автор примушує читача думати, не уникає афоризмів.
Розповідь ведеться від імені всезнаючого наратора.
Івану Багряному належить визначне місце в українській літературі XX століття, яку він збагатив новими образами, проблематикою, жанровими формами. З великою силою письменник поетизував світле начало в людині, її розум, доброту й людяність. Іван Багряний мислив етичними категоріями, тому в його творах переважає сильне емоційне начало. Водночас автор висвітлює і соціальне начало, висловлюючи свою безкомпромісну позицію.
Філософські проблеми екзистенціалізму, відображені в його прозі, зумовлюють її гуманістичний пафос, а потреба в героїчних характерах стає домінуючою в художніх шуканнях митця. Внаслідок такого сплаву постав неповторний художній світ творів Івана Багряного.
Пітер Пауел Рубенс. Полювання на тигрів і левів. 1616
(1 votes, average: 5.00 out of 5)