Росіянин національний характер у добутку Л. Н. Толстого “Війна й мир”
У творі Толстого “Війна й мир” діє більше 600 героїв. В основному це люди трьох національностей: росіяни, французи, німці. У романі Толстої показує загальні типологічні риси, властиві кожної національності. Спробуємо коротенько визначити, що ж це за риси.
Почнемо снемцев.
Головна риса, що відрізняє їх, – це правильність, чіткість у всім; німці завжди керуються розумом, почуття для них стоїть на другому місці. Зовсім інші французи. Одна з характерних рис – це любов до гарних і пишних фраз. Для Толстого французьке значить неприродне
Не
Але одна справа – салонне мовлення, що була доречна у світських бесідах, а інша справа – інтимна розмова героїв по-французькому, це здається вже неприродним. Досить згадати сцену пояснення Пьера в любові Элен.
Не випадково фраза “Я вас люблю” вимовляється по-французькому, мені здається, що Толстой хоче ще
– Элен засміялася, – що Долохов мій коханець, – сказав вона по-французькому, зі своею грубою точністю мовлення, вимовляючи слово “коханець”, як і всяке інше слово”. Але центральне місце в романі займає, звичайно, російський характер у всьому його різноманітті. Російський початок Толстої аналізує у всіх сферах життя: сімейної, народної, соціальної й духовної.
Для розкриття російського національного характеру Толстой використовує прийоми психологічного аналізу. Російський характер проявляється в героїв у зіткненні із природою, з музикою, з народом, у зоряні мінути
Подивимося, який же російський національний характер проявляється в такій сфері життя, як сім’я. Ми, безумовно, можемо сказати, що росіяни риси більш повно втілюються в сім’ї Ростових. Ростови – це сама російська сім’я, з російськими традиціями. “Рідко хто вмів так, на широку руку, хлебосольно влаштувати бенкет”.
Вони почувають і розуміють все російське, тому що почуття відіграють головну роль у цій сім’ї. Яскравіше всього це проявляється в Наташи.
Із усього сімейства вона більше всіх наділена “здатністю почувати відтінки інтонацій, поглядів і виражень осіб”. У Наташе споконвічно закладений російський національний характер. У сцені після полювання Наташа із задоволенням слухає гру й спів дядюшки, що “співав так, як співає народ”, а потім, зненацька для всіх, вона починає танцювати, і “страх, що охопив було Миколи й всіх присутніх, страх, що вона не те зробить, пройшов, і вони вже любувалися нею”.
Всі були уражені її вмінням зрозуміти все те, що було у всякій російській людині. “Де, як, коли всмоктала в себе із цього російського повітря, яким вона дихала, – ця графинечка, вихована емігранткою-француженкою, цей дух, звідки взяла вона ці прийоми, які раз de chale давно б повинні були витиснути?
Але дух і прийоми ці були ті самі, виняткові, недосліджувані, росіяни, яких і чекав від її дядюшка”. Настав 1812 рік. І в це страшне й лихоліття для Росії Наташа не залишається осторонь. Вона розуміє, що нічим не може допомогти Росії, але й залишатися байдужої не в неї силах
Перед узяттям Москви французами люди терміново евакуюються з міста. У Москві багато поранених, потрібні підведення. І коли Наташа довідається про це, вона ні мінути не коливається. Вона не може зрозуміти, як можна вивозити якісь речі, коли гинуть росіяни люди
Якщо Наташе до кінця властиві риси російського характеру, то в князі Андрію російський початок перебивається наполеонівською ідеєю, у деякі моменти вона навіть губить його. І проте російський початок, що у ньому закладено, допомагає Андрію в кризові моменти його життя. Воно допомагає йому зрозуміти всю облудність і лицемірство Наполеона, його кумира. “Йому так незначні здавалися в цю мінуту всі інтереси, за нимавшие Наполеона, так дріб’язковий здавався йому сам герой його, із цим дрібним марнославством і радістю перемоги, у порівнянні з тим високим, справедливим і добрим небом, що він бачив і зрозумів, – що він не міг відповідати йому”. Російський національний характер Толстої розкриває в героя й у зіткненні його із природою.
Тільки людина з російською душею, по Толстому, здатний зрозуміти й відчути поетичність природи. Можна згадати хрестоматійний епізод
Ніч у Втішному: Наташа не може зрозуміти Соню, що говорить, що потрібно спати, її переповняють почуття. “Ну як можна спати! Так ти дивися, що за принадність! […] Адже такої чарівної ночі ніколи не було”. Товстої ще раз підкреслює, що тільки така людина, як Наташа, тобто людина, у якого на першому місці коштують почуття, а не розум, може зрозуміти й відчути всю красу й гармонію росіянці природи
Немаловажне місце для розкриття істинно російського характеру грає російський народ. Товстої різко розмежовує такі два поняття, як щирий і помилковий патріотизм. Щирий патріотизм властивий тільки людям, у яких живе російське почало
Якщо зрівняти російський патріотизм із німецьким, то можна помітити, що росіянин патріотизм будується однаково як на любові до людей, так і на ненависті до ворогів, а німецький тільки на ненависті до ворогів, у них немає ніякої любові до людей, скрізь видний розрахунок. Досить згадати епізод на мосту, коли К. Б. Шуберт повідомляє про те, скільки поранен і вбитих було після бою, у його голрсе чується якась задоволеність, і Микола Ростов, присутній при цьому, прийняти таку розмову ніяк не може, тому що за цими голими цифрами коштують люди. Щирий патріотизм російського народу проявляється в мінути дійсної небезпеки для Батьківщини, тобто тільки тоді, коли “потривожений рій”.
Коли ж Війна йде на чужій території, російський народ не вступає в боротьбу, а солдати тільки виконують свій військовий борг. Якщо в кампанії 1805-1807 р. російську армію очолювали іноземці, те, коли війна перейшла на територію Росії, усі зрозуміли,
(1 votes, average: 5.00 out of 5)