Стихія почуттів лірики М. Вороного
I. М. Вороний – один із першорядних українських митців. (Поет, перекладач, театрознавець, режисер та публіцист Микола Вороний розширив творчі обрії рідної культури. Його поетичне слово ввібрало найкращі здобутки світової літератури: французьких поетів-“парнасців”, творчість яких він активно пропагував, російських символістів і акмеїстів, польських поетів з “Молодої Польщі”.)
II. Суть лірики М. Вороного. (Поет бачить красу всюди: у чарах природи і рідного краю, у високому земному призначенні людини, в її благородних почуттях.
1. Співець краси. (М. Вороний був дуже вимогливий до слова, сприймав сучасність з погляду поета-реаліста, відчував єдність світу в культурі, інтелекті й красі. Тому й називають його співцем краси, яка була і джерелом творчості, і стрижневим образом.)
2. Співець рідної природи. (Вороний звертається до природи, ототожнюючи її зі своїм другим “я”. Поет дуже часто звертається до образів, які надають віршам поетичної значимості. Його зорі, квіти, солов’ї, феї створюють нову образність,
III. Тема кохання. (Тема кохання у М. Вороного висвітлена оригінально. Вона позначена чулим ліризмом вишуканого страждання (“Чорне доміно”, цикл “Інфанта” та ін.).
Сам поет писав: “Любов, краса і шукання правди – це сфера символічної поезії, вона найкраще про це може оповісти”. Поет віднайшов свіжі образи та художні засоби для вислову нових внутрішніх станів, емоцій і міркувань.)
IV. Микола Вороний як зачинатель українського модернізму. (Він творив на зламі двох століть, коли духовна криза всього світового суспільства спонукала шукати нові теми і шляхи втілення вражень від навколишньої дійсності. М. Вороний прагнув відійти від народницьких традицій.)
1. Ідея створення літературного альманаху. (Саме М. Вороний виступив із ідеєю створення літературного альманаху. Маніфестом українського модернізму критика назвала надруковану в “Літературно-науковому віснику” “відозву” поета, в якій він звертався до “красного письменства” із закликом укласти “русько-український альманах, який би за змістом… став головним постулатом нового мистецтва… “)
2. Питання “філософічної ваги”. (У листі до О. Білецького 1928 року М. Вороний писав: “… час вже відмовитися від вузького партикуляризму в українському письменстві, час вже вступити на європейський шлях, … порушувати в своїх творах питання ширшої філософічної ваги… “)
3. Власне творче кредо. (В одному з листів до М. Коцюбинського Вороний формулює власне творче кредо: “Тенденційності в поетичній творчості не признаю, а ідейність мусить бути, бо се ж душа твору… Формою надзвичайно дорожу… Реалізм вважаю складовою частиною штуки, а не її цілістю… “)
4. Принципи поетичної творчості. (Микола Вороний чітко визначав принципи своєї творчості: інтуїтивне осягнення краси, вільний політ фантазії, розкуте вираження душевних переживань. Для митця домінуючою стає ідея не тільки виходу поезії на новий етап, а й утвердження цілісної особистості поета-громадянина. Поет у нього є борцем, воїном, що закликає до бою “всіх тих, хто мляві чи недужі… “)
5. Мотиви народницької поезії. (Деякі поетичні твори були затиснуті в межах народницької свідомості. Символістські прийоми в них межують із характерними для фольклорної традиції тропами, за що йому І. Франко не раз докоряв.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)