Твір на тему: Моя профессия – повар
Як показує практика і говорять самі кулінари, знання та вміння, набуті в кулінарному училищі, грають дуже незначну роль у формуванні професійних навичок. Майстерність кухаря відточується тільки в процесі роботи, при щоденній практиці технічних прийомів і паралельному розвитку професійних якостей. Звичайно, щоб влаштуватися на роботу, бажано закінчити які-небудь кухарські курси.
Для натури творчої відкривається рідкісна можливість, поступово вивчаючи рецептуру різних страв, освоюючи та вдосконалюючи процес їх приготування, винаходити
Тим більше, переважну частину робочого часу доводиться проводити на ногах, постійно щось нарізаючи, розігріваючи, відмиваючи або перемішуючи. Зате кожному гарантований безкоштовний обід і вечерю, та й якісь продукти можна забрати додому. Звичайно, ніхто цього не афішує, але так зазвичай і бувае.
Цікаво, що в деяких фірмах заробіток кухаря на 100% залежить від його старання. Тобто до невеликого фіксованого окладу кожен працівник щомісяця отримує певну суму, розмір
Залежно від досвіду і вміння сподобатися начальству (тобто шеф-кухарю) кулінариподіляються на такі категорії: су-шеф (головний помічник шефа) і начальник зміни (третій після шефа і су-шефа кухар, відповідальний за робочий процес у своїй зміні) . Є ще неформальні керівники гарячого та холодного цехів, але вони зазвичай не призначаються зверху, а лідирують за рахунок свого досвіду і майстерності. Під час прийому на роботу визначальним є професійна майстерність, знання рецептур і досвід роботи, а для шефа або су-шефа ще й уміння скласти оригінальне меню і гарні навички в розрахунку закупівельних обсягів продуктів і підсумкових цін за страви. Будь-який кухар мріє коли-небудь стати шеф-кухарем, і при певному старанні і цілеспрямованості це цілком реально.
У цій професії зміна місця роботи відбувається природним шляхом, попутно зі зростанням майстерності самого кухаря: з кафе в невеликий ресторан, з рядового ресторанчику на великий, а звідти в ресторан при п’ятизірковому готелі – ось досить реалістичний сценарій вдалої поварскоїкар’єри. А освоївши способи приготування багатьох страв, виробивши власні, оригінальні рецепти, можна йти в ресторани дрібніші, але вже су-шефом або навіть шеф-кухарем, щоб розвиватися далі вже в новому статусі. Щоправда, треба враховувати, що в шеф-кухаря тільки один вихідний, та й то нестабільний, а рівень відповідальності збільшується разом із зарплатою. Пересолив, недожарив, розклав на тарілці неправильно відповідае шеф або су-шеф.
Розповідають, в одному ресторані, коли офіціант з кухні виносив замовлення в зал, в тарілку – мабуть, зі стелі – впав великий тарган і заліз під величезний біфштекс. Відвідувач, що замовив страву і майже проковтнув таргана разом збіфштексом, виявився відомим кримінальним авторитетом і, вирішивши, що це підступи ворогів, став агресивно вимагати до себе на розправу кухаря, що приготував “тарганячий біфштекс”. І якщо б не переконливі вибачення винахідливого шефа, бідному хлопцеві було б важко. Так що для керівництва ресторанною кухнею іноді потрібен і дипломатичний талант.
Загалом, якщо вас захоплює процес приготування їжі, якщо вам подобається іноді поворожити над інгредієнтами і приготувати що-небудь таке, але ви ще не знаєте чому присвятити своє життя, спробуйте попрацювати кухарем – вам сподобається!