Твір на тему незрозумілі вони оці дорослі за твором Анатолія Дімарова блакитна дитина

І:

– Це що?.. Що це таке?!

І тиче пальцем у сторінку щоденника, де стоїть “двійка” або навіть “трійка”, схожа на злющого шершня: така ж маленька голівка, таке ж велике, хижо націлене черевце з гострим жалом на кінці. Тож дружина тиче пальцем у того шершня так, немов хоче зігнати його зі сторінки щоденника, і все допитується:

– Що це таке, я питаю?..

Син мій – ані слова у відповідь. Тільки палахкотять відстовбурчені вуха. Чого вони в нього такі великі й червоні?

Невже і в мене колись були отакі? Не добившись відповіді

на перше питання, дружина переходить до іншого:

– Розказуй, що ти там накоїв?

Цього разу голос у неї такий, наче вона запитує: кого там зарізав?

Обличчя сина приходить у рух. Часто скліпують повіки, посмикуються щоки, розтуляються й затуляються губи, посіпується гостреньке підборіддя, а розвихрений непокірний “півник” на голові стирчить наївно й беззахисно.

– Ми, той… Я, той… Ну, бігали… – починає мій син видушувати із себе слова. – А тоді, той… каталися…

– На чому каталися?

Син мій здивовано дивиться на маму: як вона не розуміє найелементарніших речей! На чому ж іще можуть кататися порядні хлопці, як не один на одному!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему незрозумілі вони оці дорослі за твором Анатолія Дімарова блакитна дитина