Вазір-Мухтар – герой історичного роману Ю. М. Тинянова “Смерть Вазір-Мухтара”
Героєм роману є реальна історична особа – Олександр Сергійович Грибоєдов (1795-1829), творець комедії “Лихо з розуму”, талановитий дипломат, повноважний представник (на перс. Яз.- Вазір-Мухтара) Російської імперії, що трагічно загинув у Персії. У своєму творі Тинянов описує останні одинадцять місяців життя Грибоєдова, на тлі яких простежується вся його доля.
Використовуючи наукову і письменницьку інтуїцію, Тинянов відновлює факти, зафіксовані в небагатьох збережених документах. Друк таємниці лежить на участі Грибоєдова в діяльності
В.-М. – спроба розгадати таємницю особистості і долі Грибоєдова. Вже в романі “Кюхля” (1925) Тинянов намітив образ Грибоєдова, що з’явився основою майбутнього героя. Він протиставлений склався на час роботи Тинянова однобокого образу Грибоєдова-класика, ідейного натхненника декабристів.
В.-М.
В.-М. намагається пристосувати свій геній до умов реального життя, піднятися над нею, зберегти себе як письменника, здійснити проект економічного перетворення Сходу. І з жахом бачить своє перетворення з Чацького в мовчазному.
Критика ставила у провину Тинянова похмурість і фатальність образу В.-М., його навмисну ускладненість; в романі вбачали наклеп на Грибоєдова і декабризм, “скептицизм і песимізм, дуже тонко завуальовані стилізацією “(Б. вальба). Лише деякі (Б. Костелянец) підтримали Тинянова, вважаючи, що спрощення негідно життя і страшної смерті Грибоєдова, який бачив далі декабризму і якому Тинянов повернув повноту його трагедії.
Тинянов відтворює духовну історію непересічної творчої особистості, що переростає рамки особистої долі. Він досліджує трагедію особистості в її зіткненні з владою і ходом історії. Його В.-М. ближче до сучасності, ніж Грибоєдов, психологічно модернізований.
У цьому відношенні близький до Мольєра Булгакова.
Тинянов, одночасно з О. Форш, А. Виноградовим створив традиції історичного роману, замкнутого на конкретній особистості, при створенні образу В.-М. вперше використав органічне вплетення в тканину розповіді елементів художнього вимислу. Ряд відступів від засвідчених фактів життя Грибоєдова, зрушення в хронології, склад та функції персонажів, допущені Тиняновим при створенні образу В.-М., дозволили М. Л. Гаспарова назвати роман белетристикою, що підмінює науку. Однак на традиції історичної белетристики Тинянов зробив величезний вплив. Традиції продовжені Ю. М. Нагібін, Ю. М. Лотманом і ін
Related posts:
- Смерть Вазір-Мухтара (стисло) 14 березня 1828 гарматним пострілом з Петропавлівської фортеці жителі столиці були сповіщені про укладення миру з Персією. Трактат про світ привезений з головної квартири російської армії в Тегерані колезьким радником Грибоєдовим. На прийомі у імператора Грибоєдова вручають орден Анни другого ступеня з алмазами і чотири тисячі червінців, які він тут же віддає своєї матері Настасье […]...
- Вільні теми: “Кюхля” Ю. Тинянова – повість про декабризм Розміщено від Tvіr в Суббота 22 мая М. Горький, обговорюючи у 1930 році проблеми молодої радянської літератури, виділив два історичних романи Юрія Миколайовича Тинянова – “Кюхля” і “Смерть Вазир-Мухтара”. У цих добутках автор зробив “переоцінку минулого”, нітрохи не заперечуючи його. Навпроти! Він звертається до минулого, щоб зрозуміти джерела, корінь сьогодення. Завдання “рішучої переоцінки минулого” стало […]...
- Героїня історичного роману-трилогії “Кристин – дочка Лавранса” У романі життя Кристин описане до самої її смерті; всі події розвертаються на історичному тлі Норвегії XІV століття (роман не раз порівнювали з “Війною й миром” Л. Толстого, його називають “Илиадой” Півночі). Включення в роман елементів норвезького фольклору й використання традицій ісландської родової саги дозволили створити образ, епічність якого передана через щоденність, наповнену психологічними протиріччями, […]...
- Эмпедокл – герой трагедії Ф. Гельдерлина “Смерть Эмпедокла” Образ Гельдерлин запозичив з легенди Диогена Лаэртского, по якій історично існуючий древнеэл-линский філософ V в. до н. е. кинувся в кратер Етни, щоб “зміцнити поголоску, начебто він зробився богом”. Э. у трагедії кінчає із собою по інших мотивах, переживши мить тріумфу, побоюючись, що така мить, вище в його житті, більше йому не призначено буде пережити […]...
- Бальзак і жанр історичного роману Стіни мансарди пропускають зимовий холод. Дує із всіх щілин. Юнак кутається в стару шаль, що йому надіслала сестра, підбирає під себе змерзлі ноги, зігріває подихом почервонілі пальці рук і пише, пише… За роботою він забуває навіть про те, що голодно, а голодний він у цю зиму постійно. Батьки посилають йому дуже мало грошей. Вільно ж […]...
- Поетика історичного роману Флобера “Саламбо” Картини життя й побуту древнього Карфагена, повні “гармонії незв’язних явищ”, завдання правдивого відтворення дійсності, психологічної вірогідності характерів. Причинно-наслідкові зв’язки знаходить він і у світі, що відтворить їм, III в. до н. е. ” Саламбо ” – роман історичний, приступаючи до роботи над ним, Флобер перечитав сотні томів спеціальної літератури. Він називав свій добуток навіть археологічним. […]...
- Цинциннаті – герой роману В. В. Набокова “Запрошення на страту” Цинциннаті, як і багато Набоковські літературні образи, є свого роду метафізичним двійником самого письменника. “Символіка імені” Ц., мабуть, сходить до Тита Лівії, який дав життєпис сина прославленого римського трибуна Луція Квінкцій Цинциннаті – Цезонія Квінкцій: “Більше інших своєю знатністю і силою хизувався в той час ставний юнак Цезонія Квінкцій. До того, чим нагородили його боги, […]...
- Аблеухов – герой роману Андрія Білого “Петербург” Петербург не тільки місце дії – образ міста набуває в романі символічний характер. Це і реальне місто, столиця імперії, і крапка зустрічі Сходу і Заходу в історії Росії, “вікно в Європу” для азіатській Росії. Так само і герої роману Білого двоскладного за своєю природою, кожен з них наділений типовими рисами реалістичного художнього образу і символічним […]...
- Ставрогін – герой роману Ф. М. Достоєвського “Біси” Вперше питання про реальні прототипи Миколи Всеволодовича С. був поставлений в 1920-і роки: Л. П. Гроссман припустив, що роман, “що вважався до цього часу зображенням нечаевщіни, є у нас першою монографією про Бакуніна” і є “однією з найбільш видатних трактувань особистості Бакуніна у всій світовій літературі “. Як непереконливу оцінив версію Гроссмана В. П. Полонський, […]...
- У чому причина трагедії Печоріна? Твір по роману”Герой нашого часу” Творчості Лєрмонтова притаманні дві основні риси – це сум та іронія. Причому ці дві риси переплітаються, взаємодіють і доповнюють одна одну. Мене вражає, як Лєрмонтов у деяких творах про кохання пише з неповторною іронією, а про світле і ніби позитивне – з невимовним сумом. Ця особливість творчості Лєрмонтова відобразилась і в його романі “Герой нашого […]...
- Герой повісті Л. М. Толстого “Смерть Івана Ілліча” За початковим задумом повість носила назву “Смерть судді”, спонукальною причиною її написання стала відома Толстому історія життя і передсмертної хвороби колишнього прокурора тульського суду Івана Ілліча Мечникова, а “опис простий смерті простої людини” передбачалося дати у формі записок головного героя. І. І. Головін був середнім сином чиновника, який зробив звичайну кар’єру, людиною середнім у всіх […]...
- Герой трагедії А. К. Толстого “Смерть Іоанна Грозного” Історичний прототип – Іван IV Васильович Грозний, син Василя III, великий князь московський і перший російський цар (з 1547 р.). Герой Толстого – складна, багатогранна фігура. Зображуючи в особі И. Г. носія ідеї жорстокої деспотичної влади, монарха, як писав автор, “із закоренілою звичкою не знати нічого, крім своєї сваволі, і не терпіти протиріччя ні в […]...
- Розкрийте особливості сюжету та композиції історичного роману В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”, його філософсько-романтичний характер Розкрийте особливості сюжету та композиції історичного роману В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”, його філософсько-романтичний характер. “Собор Паризької Богоматері” – один із кращих історичних романів XIX ст., написаний у романтичному стилі в 1830 р., а надрукований у 1831 р. Створення історико-романтичного роману збігалося з підготовкою революції 1830-го року, оскільки внутрішній зміст твору і своєрідний фон, на […]...
- Головний герой роману – колишній студент Раскольников Родіон Романович Ф. Достоєвський належав до числа найбільших російських письменників-реалістів XIX століття. Він завоював світове визнання і здійснив великий вплив на розвиток російської і європейської літератури. Художник трагічного складу, тонкий психолог, він надзвичайно глибоко ввійшов у протиріччя думки, свідомості всього духовного життя сучасної йому людини. У своїх соціально-філософських “романах-трагедіях” Достоєвський із пронизливою щирістю змалював біль і безсилля […]...
- Жан Вальжан – герой роману В. Гюго “Знедолені” Одним із прототипів героя став каторжник П’єр Морен, в 1801 році засуджений на п’ять років каторги за вкрадений шматок хліба. Лише одна людина, єпископ міста Діня монсеньйор де Міолліс, ухвалив послідовне участь в його долі після звільнення, спочатку давши притулок, а потім – рекомендацію на роботу. Морен виправдав його довіру: він став хоробрим солдатом і […]...
- Аркадій Долгорукий – герой роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Незаконнонароджений син поміщика Версилова, який отримав “княжу” прізвище свого юридичного батька Макара Долгорукого, колишнього дворового людини. А. Д. виріс поза сім’єю, “дитячі сумні роки” провів у приватному пансіоні, піддаючись глузуванням і приниженням. Тоді він, за його власними словами, “усвідомив, що я лакей” і почав у мріях “пересоздавать життя на інший лад”. Образ пушкінського Барона, скупого […]...
- Альоша Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” Альоша Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” (1878-1880), третій син Федора Павловича Карамазова, брат Івана Карамазова, Дмитра Карамазова і Смердякова. До моменту початку подій роману А. К. виповнилося двадцять років. Це був “ставний, червонощокий, зі світлим поглядом, пашить здоров’ям подр стік. Він був у той час навіть дуже гарний собою, стрункий, середньовисокі […]...
- Григорій Мелехов – герой роману М. А. Шолохова “Тихий Дон” Григорій Мелехов – герой роману М. А. Шолохова “Тихий Дон” (1928-1940). Окремі літературознавці дотримуються думки, що справжнім автором “Тихого Дону” є донський письменник Федір Дмитрович Крюков (1870-1920), рукопис якого була піддана деякій переробці. Сумніви з приводу авторства висловлювалися з часу появи роману у пресі. У 1974 р. в Парижі була видана з передмовою А. Солженіцина […]...
- П’єр Безухов – герой роману-епопеї Л. М. Толстого “Війна і мир” Прототипами образу П. Б. служили повернулися з Сибіру декабристи, життя яких дала Толстому матеріал для початкового задуму, преобразовавшееся поступово в епопею про Вітчизняну війну 1812 року. Подібний П. Б. персонаж є вже в первісному задумі повісті про який повернувся з Сибіру декабристі, Петра Івановича Лабазов-ве. У ході роботи над начерками та ранньої редакцією роману Толстой […]...
- Мій улюблений герой з роману І. Багряного “Тигролови” Ось і останні слова роману І. Багряного “Тигролови”: “… сміливі завжди мають щастя”. Як прикро, що роман уже дочитано, усі пригоди героїв позаду, Наталка і Григорій у безпеці. Вони сміливі, і, мабуть, тому матимуть щастя. Перед ними цікавий світ, життя, повне пригод, нові люди, що зустрічатимуться з ними. Як вони житимуть? Цікаво,.. Мене дуже схвилював […]...
- “Дума” – поетичне вираження проблем і думок роману “Герой нашого часу” Історію життя “зайвої людини”, людини здатного на багато чого й не свершили нічого, продовжив великий спадкоємець А. С. Пушкіна – Михайло Юрійович Лермонтов, створивши роман “Герой нашого часу”. Це підсумковий Твір Лермонтова, перший росіянин соціально – филосовский і психологічний роман у прозі. Як і у вірші “Дума”, автор намагається знайти відповідь на хвилююче його питання: […]...
- Піквік – герой роману Ч. Діккенса “Посмертні записки Піквікського клубу” Цей перший із знаменитих героїв Діккенса (авторитетні джерела називають його самим популярним) був задуманий як персонаж своєрідного коміксу, розповіді в картинках, причому на спортивну тему. Еволюція образу П. – приклад порушення початкового задуму – ситуації, коли захоплений автор радісно “пішов” за своїм героєм. П., який спочатку тільки карикатурний – товстенький, безглуздого виду лисий джентльмен в […]...
- Медард – герой роману Е. Т. А. Гофмана “Еліксир сатани Медард – належить до проклятого небом роду, початок якому поклала зв’язок талановитого і честолюбного художника Франческо з Генуї з посланницею диявола, що обернулася чином “Шв. Розалії. Народження М. затьмарене смертю батька, нащадка грішного художника, нащадка роду, заплямованого інцесту, самого злочинця і вбивці. М. відчуває родове прокляття, намагається придушити гру пристрастей і згубні прагнення, але попри […]...
- Печорін і інші герої роману М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Печорін. З ним ми знайомимося в першій же повісті роману, але знайомимося не безпосередньо, а дізнаємося про нього з вуст Максим Максимович. Потім у повісті “Максим Максимович” нам про Печоріна розповідає сам автор, а потім ми читаємо “Журнал Печоріна”, де, як мені здається, повністю і всебічно розкривається характер і душа Печоріна. Так що ж являє […]...
- Герой роману М. А. Булгакова “Біла гвардія” Прізвище героя вказує на автобіографічні мотиви, що є присутнім у цьому образі: Турбіни – предки Булгакова по материнській лінії. Прізвище Турбіна в сполученні з тим же именем-отчеством (Олексій Васильович) носив персонаж втраченої п’єси Булгакова “Брати Турбіни”, складеної в 1920-1921 р. у Владикавказе й поставленої в місцевому театрі Герої роману й п’єси зв’язані єдиним сюжетним простором […]...
- Сюжет і композиція роману М. Лєрмонтова “Герой нашого часу” І. Історія створення роману. (Початок роботи – 1838 рік, під враженням від поїздки на Кавказ. “Бела” і “Тамань” опубліковані окремими повістями. Спочатку не задумувався як роман (збірник повістей). Але в 1820 році “Герой нашого часу” вийшов у світ. Повісті, що ввійшли до нього, зв’язані єдиною композицією і сюжетом. Головна проблема роману – особистість і час.) […]...
- Чіпка, головний герой роману Панаса Мирного – злочинець чи жертва суспільства? Ось і прочитана остання сторінка роману. Багато питань виникає у мене щодо подій, описаних у книзі. Я розумію, що автор намагається розв’язати багато проблем, як соціальних, так і психологічних. Але мене цікавить психологічна: хто ж Чіпка – злочинець чи жертва суспільства? Якщо почати розгляд життєвої історії Василя Гридки, то можна простежити, хто і як потрапляє […]...
- Цинциннат – герой роману В. В. Набокова “Запрошення на страту” Цинциннат як і багато хто набоковские літературні образи, є свого роду метафізичним двійником самого письменника. “Символіка імені” Цинциннат, видимо, сходить до Тита Лівію, що дав життєпис сина прославленого римського трибуна Луция Квинкция Цинцинната – Цезона Квинкция: “Більше інших своєю знатністю й силою хвастався в той час ставний юнак Цезон Квинкций. До того, чим нагородили його […]...
- Герой роману Р. Музиля “Людина без властивостей” У щоденниках письменника на стадії задуму роману – Ахілл, Андерс. У.- син відомого юриста, 36 років, незалежний і забезпечений; був офіцером, інженером, потім математиком, але жодна із цих професій не дала йому задоволення, незважаючи на те, що в кожній з них він домігся успіху. Тому Ульріх вирішує взяти “відпустку від життя”, щоб знайти більше підходяще […]...
- Герой роману Д. С. Мережковского “Петро й Олексій” Трилогія створювалася протягом майже цілого десятиліття, і внутрішня її концепція мінялася. У першому романі – “Знедолений” (пізніше друкувався під заголовком “Смерть богів (Юліан Відступник)”) – Мережковский звертається до епохи імператора Юліана (IV століття), питавшегося відродити язичество й знищити перемігше його християнство. У період створення роману Мережковский захоплювався антихристиянськими ідеями Ф. Ницше, під впливом якого відродження […]...
- Князь Мишкін – герой роману Ф. М. Достоєвського “Ідіот” (1867-1869) У романі “Ідіот” Достоєвський підводив підсумок багатьом своїм роздумів про християнство, про особистості Христа і долю його вчення в миру. “Головна думка роману, – писав Достоєвський, – зобразити позитивно прекрасної людини”. Перераховуючи найкращі зразки світової літератури, на які він орієнтувався, Достоєвський каже, що єдине “позитивно прекрасне обличчя” для нього Христос. І ще Дон Кіхот, але […]...
- Луцій герой роману Л. Апулея “Метаморфози” Літературним прототипом Л. став герой грецької повісті “Метаморфози”, написаної Лукіем з Патр, потім переробленої Лукіаном в його пародійно-іронічній повісті “Лукій, або Осел”. Сюжет цих повістей був оброблений Апулея і сильно розширений за рахунок вставних новел полуфольклорного характеру (найбільш відома з них – казка про Амурі і Психеї). У великій мірі прототипом Л. виступає і сам […]...
- Агасфер – герой роману французького письменника Ежена Сю “Вічний жид” Легендарним прототипом образу А. послужив персонаж християнської легенди, що виникла в пізнє середньовіччя. Згідно з легендою, коли Христа вели на Голгофу, він, стомлений вагою хреста, хотів присісти біля будинку одного єврейського ремісника, але той, озлоблений і змучений роботою, відштовхнув його, сказавши: “Іди, не зупиняйся”. “Я піду, – сказав Христос, – але й ти будеш ходити […]...
- Смерть душі фізична смерть самого Доріана Грея Якщо до твору брати епіграф, то варто було б звернутися до рядків вірша відомого поета М. Заболоцького: Душа обязана трудиться И день и ночь, и день и ночь. Що таке груд? Це творення. І якщо душа трудиться, то вона себе удосконалює. Всі душевні якості людини знаходять собі застосування. Це і співчуття, і милосердя, і доброта, […]...
- Смерть героя (за твором “Легенда про смерть князя Олега”) Існує багато міфів і оповідей про легендарних героїв, які прославилися нечуваною силою та відвагою. І здебільшого їхня смерть була раптовою та безглуздою, а іноді навіть принизливою. Наприклад, Ахіллеса поцілили у п’ятку, Сосланові переїхали сталевим колесом коліна – це було єдине вразливе місце на його крицевому тілі, Проводир походу аргонавтів загинув під кормою власного корабля, коли […]...
- Смерть героя (за твором О. С. Пушкіна “Легенда про смерть київського князя Олега”) Існує багато міфів і оповідей про легендарних героїв, які прославилися нечуваною силою та відвагою. І здебільшого їхня смерть була раптовою та безглуздою, а іноді навіть принизливою. Наприклад, Ахіллеса поцілили у п’ятку, Сосланові переїхали сталевим колесом коліна – це було єдине вразливе місце на його крицевому тілі, Проводир походу аргонавтів загинув під кормою власного корабля, коли […]...
- Зв’язок ідейної проблематики лірики Лермонтова і його роману “Герой нашого часу” На думку Бердяєва, філософія – це мистецтво, якому не можна навчити, акт творчості. Не дивно, що філософські погляди часто знаходять своє відображення в творах мистецтва. Художники висловлюють свій світогляд в полотнах, письменники – в романах та оповіданнях, поети – у ліриці і поемах. Творчість Лермонтова повною мірою відображає його філософське розуміння життя. Майже в кожному […]...
- Фабрицио герой роману Стендаля “Пармская обитель” Історичний прототип Алессандро Фарнезе (1468-1549), кардинал, з 1534 р. римський тато Павло III. Син маркіза дель Донго Фабрицио провів дитинство в родовому замку Грианта. Перейнявшись захопленим почуттям до Наполеона, ФАБРИЦИО біжить із рідного дому й приєднується до військ імператора, виявляючись наївним і недосвідченим свідком битви під Ватерлоо Особливу роль у житті ФАБРИЦИО грає його тітка, […]...
- Твір за мотивами роману М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Для мене “Герой нашого часу” – роман, що не ставиться до повчальної й повчальної літератури. Він мене й зацікавив саме тим, що автор задає філософські питання, але на них не відповідає, надаючи читачеві можливість самому вирішити, що вірно, а що ні. Головний герой роману, з одного боку, – збіговисько “пороків усього покоління в повному їхньому […]...
- Жак Тюверлен – герой роману Л. Фейхтвангера “Успіх” Свій роман “Успіх” автор вважав “історичною хронікою” Німеччини між двома війнами. Під вигаданими іменами в романі можна дізнатися і Гітлера, і Людендорфа, і тих, хто привів їх до влади. Символічно назва трилогії. Всі люди світу постають у ній пасажирами-заручниками в залі очікування, терпляче чекають поїзд-долю. Ж. Т. – письменник-філософ, виразник модних в 20-і роки соціальних […]...