Викривальна сила байок С. Олійника
(1908-1982)
Народився в с. Пасицели Одеської області. Закінчив Одеський педагогічний інститут. Брав участь у Другій світовій війні. Працював журналістом в Одесі, Києві.
Займався політичною діяльністю.
Письменник-гуморист, сатирик. Автор збірок “Мої земляки” (1947), “Наші знайомі” (1948), “Дорога дама” (1954), “Здоровенькі були” (1958), “В ім’я добра, заради зла” (1978), ” 3 книги життя” (1978) та ін. Твори С. Олійника відзначаються актуальною тематикою, національним гумором, комізмом ситуацій.
Викривальна сила байок
Відомий український поет-сатирик Степан Олійник з повним правом вважається гідним послідовником вітчизняних корифеїв сатири Івана Котляревського, Степана Руданського та Остапа Вишні. Він не міг пройти осторонь тих явищ, які потребували сатиричного викриття, висміювання вад суспільного життя та окремих людей, негативних типів. Свої удари поет спрямовує проти утриманців, ледарів, хапуг, кар’єристів, хабарників, бюрократів, міщан у побуті та громадських взаєминах.
Коли читаєш жартівливі мініатюри, гуморески, фейлетони, памфлети, здається, немов усе відбувається на твоїх очах. Ти смієшся й глузуєш
З усієї творчої спадщини поета-гумориста мені найбільше подобаються його вірші для дітей та байки. Скільки знайомих облич я побачив на сторінках його “дитячої” поезії! Тут і “винахідливий” синочок – “Ледарь-брехунець”, і двієчник з “Хвостатих комет”, і неслухняна ласуня (“У бабусинім буфеті”), і примхлива онучка (“Про Іринку”).
У байках викрити ці негативні риси людей допомагають образи звірів або речей. Та коли придивишся до них уважніше, обов’язково впізнаєш людину із вадою характеру або поведінки. Ось перед нами Індик і Півень – “невизнані таланти” у “жорстокий вік”.
Для “зачерствілих сердець” “надталант” Індика занадто “складний, тонкий”. Та й Півня “недооцінює” народ, “публіка, немов глуха”. Гот, поглузувавши з пихи цих “артистів”, ми підтримуємо висновок солов’я:
Епоха і народ у нас – найкращі,
Та от співці ви негодящі!
Влучно висміює С. Олійник і зарозумілість деяких дилетантів (“Самовпевнений літпівничок”), що “досвідом діляться”, як “дзьобати носом шкарлупу”. А от у байці “Знюхалися” від сатирика дістається вже крадіям і хапугам, яких колоритно представляють приблудна Жучка та “охоронець” Теклиного двору Мурза. Людську безсердечність та сваволю викриває поет у байці “Четвероногий і двоногий”, змальовуючи сцену покарання бродячого осла жорстоким п’яницею.
Байки С. Олійника – це справжній скарб в українській літературі. Із сатиричним гнівом висміюючи вади сьогодення, вони допомагають нашому суспільству очиститися від них.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)