Аналіз “Мартин Боруля” Іван Карпенко-Карий
“Мартин Боруля” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури “Мартин Боруля” : драма.
Жанр “Мартин Боруля” : трагікомедія (комедія в 5-ти діях – так визначив жанр твору автор),
Тема “Мартин Боруля” : сатиричне зображення заможної верхівки села, що в гонитві за дворянськими привілеями ігнорує здорові моральні норми.
Ідея “Мартин Боруля” : утвердження думки, що гідність людини визначає не належність до привілейованого соціального
Художній напрям “Мартин Боруля” : реалізм.
Дійові особи: Мартин Боруля, заможний хлібороб, його дружина Палажка, син Степан, донька Марися; Гервасій Гуляницький, багатий шляхтич, його син Микола; Націєвський – реєстратор з ратуші; повірений Трандалєв; Протасій Пе – ньонжка, Матвій Дульський – чиншовики; Омелько, Трохим – наймити Борулі.
Сюжет, композиція “Мартин Боруля” : комедія
В основу сюжету твору покладено невигадану анекдотичну історію гонитви селянина за дворянством і втрати надії на нього через прикрий недогляд, допущений писарем у минулі часи, – розбіжність в одній-єдиній літері прізвища. Сюжет комедії “Мартин Боруля” письменник побудував на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який тривалий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це витратив чимало часу, але марно – дворянство не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тебілевич, а в нових – Тобілевич.
Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простої людини вибитись у дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь вивищитися над іншими.
Розв’язка – гостро драматична. Мартин скрізь зазнає поразки, і, нарешті, одна літера в прізвищі (Боруля – Беруля) кладе край його змаганням за дворянське звання: рід Мартина не визнали дворянським.
Сюжет твору (своєрідна, яскраво національна версія відомої комедії Мольєра “Міщанин-шляхтич”) становлять гумористичні сцени із життя заможного хлібороба Мартина Борулі, який домагається втрачених дворянських прав. Щоправда, у Мольєра моралізаторство має абстрактно-повчальний характер, а в Карпенка-Карого воно спрямоване проти конкретних побутових і соціальних явищ, поданих у національному художньому зрізі. У цьому, до речі, одна із суттєвих відмінностей між творами класицизму (“Міщанин-шляхтич”) і реалізму (“Мартин Боруля”),
Сповнені іронії, а іноді й сарказму сцени, у яких Боруля намагається завести у своєму домі “дворянські порядки”. Комізм тут досягається через разючу невідповідність між давно усталеним способом життя селянина – хлібороба й омріяною панською шляхетністю.
Проблематика “Мартин Боруля”:
- людської гідності, усвідомлення того, що щастя не в чині або посаді; праці як духовної потреби і джерела матеріального статку; батьків і дітей; меншовартості; кохання і сімейного щастя.
Примітки: Драму було надруковано у львівському журналі “Зоря” 1891 року. Завдяки добродушному народному гумору, упізнаваності, психологічній переконливості образів, гострій злободенності проблематики п’єса ось уже понад сто років з успіхом іде на сценах вітчизняних театрів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)