Біографія Івана Карпенко-Карого

Іван Карпович Тобілевич (літ. псевдонім – Карпенко-Карий) народився 17 вересня 1845 р. у слободі Арсенівці на Херсонщині в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, яке закінчив у 1859 р. Відтоді майже двадцять років служив канцеляристом.

Із початку 60-х років брав активну участь в українському театральному житті. Протягом тривалого часу входив до різних театральних труп, на основі яких склався так званий театр корифеїв. Виконував переважно комедійні акторські ролі.

Помер Карпенко-Карий 2 вересня

1907 року.

Карпенко-Карий – автор багатьох п’єс. Справжню популярність йому принесли комедійні твори “Мартин Боруля” (1886), “Сто тисяч” (1889), “Хазяїн” (1900). У них автор виступив проникливим спостерігачем життєвих процесів, що зумовлювали суттєві зміни в українському суспільстві.

Драматург звернув увагу на викривлення селянської психології, спричинені маніакальною жагою збагачення.

Моральна деградація, руйнування родинних і людських взаємин, самодурство й тупе чванство – такі негативні риси побачив Карпенко-Карий в українському селянському середовищі.

У комедії “Хазяїн”

драматург зобразив людину, що перейшла межу, за якою втрачається вагомість моральних стримувань. Для героя – мільйонера в смердючому кожусі – прагнення наживи перетворилося на хворобливу психологічну залежність, що призводить до деградації особистості.

Карпенкові-Карому належить кілька п’єс на історичні теми. Серед них певний інтерес становить трагедія “Сава Чалий” – не перша в українському письменстві драматургічна обробка відомої народної пісні. Версія, що її пропонує Карпенко-Карий, відзначається зорієнтованістю на невибагливий загалом смак містечкового глядача.

Поза сумнівом, на драматургічній практиці Карпенка-Карого суттєво позначився його власний театральний, передусім акторський досвід, що диктував пошук тих сценічних засобів, які б сприяли формуванню масового українського глядача.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Біографія Івана Карпенко-Карого