Еллан-Блакитний Василь Повстання

Андрієві Заливчому I

Де оспіваний задуманим поетом Сивий морок звис над сонним містом, – Кинуто Революційним Комітетом, Наче іскру в порох терориста.

Наказ дано (коротко й суворо): Вдарити й розбити ворогів. Спало тихе місто і не знало – скоро Звідкись грізний гримне стріл.

Над безлюдністю провулочків порожніх Білий ранок опалево плакав.

Раптом – п-ббах! – і другий, третій стріл Тривожний, Кулемет нервово зататакав…

Легко так дісталась перша перемога; Ворога змішав безумно смілий напад. Панцирник здобуто… Ах,

не йде підмога…

І серця тривога стисла в чорних лапах.

Затремтів напружено мотор. Мов приріс наган до пальців, Ох, уже стискає міцно коло ворог, Кулі чітко лучать в панцир.

…А надвечір – все укрив туман. Сніг лягав (м’яко-м’яко танув…) На заціплений в руках наган, На червоночорну рану. II

Хтось вночі заломить у смертельній тузі руки. Наче хвиля, защемить печаль, Жалобні Шопена звуки Розіллє, ридаючи, рояль.

Душ блакить пекучо повна вщерть; Розгорілась, ятриться любов’ю: За життя розплата тільки кров’ю, Тільки смертю переможеш смерть. III

Гарячкове стукав, поспішав телеграф, Знову кинув іскру комітет: – Кров горить на наших прапорах, Наша кров.

– Вперед!.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Еллан-Блакитний Василь Повстання