Гротеск
Гротеск (фр. grotesque – химерний, незвичайний, від італ. grotta – грот, печера) – вид художньої образності, для якого характерними є: 1) фантастична основа, тяжіння до особливих, незвичайних, ексцентричних, спотворених форм (звідси, зв’язок Г. із карикатурою й огидним); 2) поєднання в одному предметі або явищі несумісних, різко контрасних якостей (комічного з трагічним, реального з фантастичним, піднесено-поетичного з грубо натуралістичним), що веде до абсурду, робить неможливою логічну інтерпретацію гротескного образу; 3) заперечення усталених
Г. використовувався ще в міфології та античній літературі (Аристофан, Плавт). На Г, грунтуються
Дуже поширеним Г. стає у XX ст., особливо у творах модерного спрямування: відновлюються старі традиції Г., з’являються його нові форми (Ф. Кафка, І. Еренбург, Б. Брехт, В. Маяковський, В. Гомбрович, С. Мрожек, Юрій Клен). Елементи Г. наявні у сатиричних творах Т. Шевченка.
Гротескними є “Ботокуди” та “Доктор Боссервісер” І. Франка, “Досвід коронації” К. Москальця, “Московіада” Ю. Андруховича. Цікаві приклади Г. спостерігаються у творчості М. Бажана на межі 20-30-х (“Розмова сердець”, “Гетто в Гумані”, “Сліпці” та ін.), а також у поемі “Гофманова ніч”: Ось він сидить, цей куций Мефістофель, Недобрих учт похмурий бенкетар. Ах, що йому до жінчиних пантофель, Врядовницьких чинів, і орденів, і чвар!
Ковтає мовчки дим, вино слизьке і слину, Мовчить, і дивиться, і гне свою живу, Загострену, мов голий нерв, брову, Неначе сласний кіт худу і хтиву спину. Тож він – гігантський кіт, улесливо солодкий, То ж він – замучений уявою маньяк, В гурті розпутників, поетів і кривляк Сидить з лицем диявола й девотки. Г. різниться і від алегорії, за якою будується раціональне іносказання.
Related posts:
- Іронія і гротеск у творі “Крихітка Цахес” Гротеск (химерний, незвичайний, від італ. – грот, печера) – максимально можливе перебільшення, засноване на нарочитому перетворенні дійсності за допомогою фантазії. Іронія (гр. – удавання, прихований глум). Прихована насмішка; глузування, кпини, сарказм, кепкування, глум. Стилістичний засіб, коли слову або зворотові надається протилежне значення з метою глузування. Художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. […]...
- Гротеск и гіпербола, абсурд, алегорія в романі Франсуа Рабле “Гаргантюа и Пантагрюель” 9б. Гротеск и гіпербола, абсурд, алегорія в романі Франсуа Рабле “Гаргантюа и Пантагрюель” Опираясь на фольклорные источники, автор создал образы людей, жадных к знаниям и к самой жизни. Огромный рост Грангузье, Гаргантюа и Пантагрюэля были олицетворением их безграничных знаний, чрезвычайной образованности, благородства чувств, искренности, доброты и способности на самопожертвование ради обиженных. Великаны-короли создавали законы, направленные […]...
- Гротеск і гіпербола в романі “Гаргантюа і Пантагрюель” Епоха Відродження дала світові безліч славних імен: письменників, скульпторів, художників, музикантів. Митці-гуманісти вбачали об’єкт своєї творчості в зображенні людини, її почуттів, розумових здібностей і якостей, бо і самі митці цієї видатної епохи теж були неординарними особистостями. Можна навіть сказати, що епоха створювала людину нового часу, а людина створювала епоху. Франсуа Рабле – представник французького Ренесансу, […]...
- Гротеск і гіпербола в романі Франсуа Рабле “Гаргантюа й Пантагрюэль” Франсуа Рабле – представник французького Ренесансу, хоча найвизначнішим представником цієї епохи його зробило один художній Твір. Роман “Гаргантюа й Пантагрюэль” став саме тим добутком, завдяки якому ім’я відомого французького лікаря й ученого-енциклопедиста ввійшло у світову історію літератури шістнадцятого сторіччя. Фантастична країна Утопія, зображена в романі Ф. Рабле “Гаргантюа й Пантагрюэль”, розташувалася десь у Франції. Про […]...
- Гротеск Гюго Гротеск Гюго – це, власне, крайнє загострення контрастів і, отже, найповніше, “загострене” вираження провідного принципу його поетики. Адже поетика Гюго і загалом романтизму – це передусім поетика контрасту, що витікає із суті романтичного світосприймання. Світ для романтиків, і зокрема Гюго, – клубок суперечностей, здебільшого нерозгаданих, протистояння й боротьба антагоністичних сил та першовитоків. Контраст ними розглядався […]...
- Гіпербола і гротеск Едгара По Слово містифікація згадувалося вже не раз. І не випадково. У Едгара По є навіть оповідання під такою назвою. Щодо самого прийому, то письменник просто-таки віртуоз найрізноманітніших містифікацій, зухвалих “рози-грашів”. Один з них увійшов в аннали ньюйоркської преси. Оповідання “Історія з повітряною кулею” було надруковане в газеті “Сан” там, де друкувалися повідомлення про реальні сенсації. Вибух […]...
- Іронія і гротеск у творі – “МАЛЮК ЦАХЕС, НА ПРІЗВИСЬКО ЦИНОБЕР” РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ § 3. “МАЛЮК ЦАХЕС, НА ПРІЗВИСЬКО ЦИНОБЕР” – ШЕДЕВР РОМАНТИЧНОЇ КАЗКИ-НОВЕЛИ Іронія і гротеск у творі Зобразити всю складність вирішення конфлікту митця і “філістерів” автору допомагають іронія та гротеск. Іронія в казці тотальна: жоден персонаж не змальовується автором без іронії. Навіть Бальтазар, улюблений герой автора, не уникнув іронічного ставлення до себе. Авторська […]...
- Гротеск у поемі “Мертві душі” У гротескно-гіперболічній манері, властивому Гоголеві-Сатирикові, рисується й образ Собакевича. Досить сказати про гіпертрофовані гастрономічні потреби цього пана. “У мене коли свинина – всю свиню давай на стіл, баранина – усього барана тягни, гусак – усього гусака!”. Тут проявляється основна риса характеру даного персонажа – його тваринна сутність Гоголь прибігає до гротеску, заострению деталей, підкреслюючи хворобливу, […]...
- Фантастика й гротеск у романі “Ми” У романі “Ми” Е. Замятіна у фантастичному й гротесковому вигляді перед нами з’являється можливий варіант суспільства майбутнього. У геометричному суспільстві забороняється мати незаплановані бажання, все строго регламентовано й розраховано, почуття ліквідовані, у тому числі й саме коштовне, рушійне життя, почуття любові: кожному жителеві держави видається талон на “любов” у певні дні тижня. Будь-яке відхилення від […]...
- Гротеск, його функції й значення в зображенні міста Глупова і його градоначальников Творчість Салтыкова-Щедріна, демократа, для якого самодержавно-кріпосницький лад, що панує в Росії, був абсолютно неприйнятний, мало сатиричну спрямованість. Письменника обурювало російське суспільство “рабів і панів”, бешкетування поміщиків, покірність народу, і у всіх своїх добутках він викривав “виразки” суспільства, жорстоко висміював його пороки й недосконалості. Так, починаючи писати “Історію одного міста”, Салтиков-Щедрін поставив перед собою ціль викрити […]...
- АЛЕГОРІЯ Й ГРОТЕСК – ХУДОЖНІ ЗАСОБИ РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (По добутках Салтыкова-Щедріна) …У сатирі дійсність як якась недосконалість Противополагается ідеалу Як вищої реальності. Ф. Шиллер Салтиков-Щедрін – оригінальний письменник російської літератури, що займає в ній особливе місце. Він був і залишається найбільшим майстром соціального викриття. L Народжений у поміщицькій сім’ї, що вбрала в себе патриархаль-шый побут глибинки, Михайло Євграфович проте виступав з обвинуваченнями на адресу близької йому […]...
- Іронія і гротеск у казці-новелі Гофмана “Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер” Одним з найкращих творів Гофмана вважається казка-новела “Крихітка Цахес”. В ній розповідається про потворного злого карлика, якого пожаліла фея Рожа-Гожа і наділила магією трьох золотих волосин. Гофман широко використовує іронію в своїй казці. На початку твору він висміює запровадження освіти в князівстві Керепес, яке контролювалось поліцейським свавіллям. Під репресії підпадали феї, у яких відбирали майно, […]...
- Іронія і гротеск в зображенні зіткнення демонічних сил із московською дійсністю (за романом М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) Іронія і гротеск в зображенні зіткнення демонічних сил із московською дійсністю (за романом М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) І. Спроба визначення жанру. (Як правило, жанр твору диктує використання певних художніх засобів. Але у даному випадку важко визначити різновид роману, в якому є міф і реальність, комічне й трагічне водночас. Саме тому Булгаков використовує у різних […]...
- Метафізична лірика, або Метафізична школа “Метафізична лірика”, або “Метафізична школа” – стильова течія англійських поетів-маньєристів XVII ст. (Дж. Донн, Дж. та Е. Герберти, Г. Кінг, Дж. Клівленд та ін.), названа так прихильниками раціоналістичних нормативів класицизму, противниками творчої свободи, які в поняття “метафізика” (грецьк. meta та phisuca – по фізиці, після фізики) вкладали свій упереджений, неадекватний зміст (Дж. Драйден, С. Джонсон): […]...
- Ідентифікація Ідентифікація (лат. idem – той самий, facere – робити) – уподібнення, ототожнення будь-яких об’єктів на підставі тих чи інших ознак. У соціальній психології – віднесення, зарахування особи до якоїсь групи подібних до неї людей. У цьому сенсі І. вживається в соціологічному літературознавстві. В дослідженнях читацького сприйняття І. – мимовільне або свідоме ототожнення реального читача і […]...
- В. Близнець – дитячий письменник за природою свого таланту Коли В. Близнець розпочав свою літературну діяльність? В. Близнець мав вищу освіту, 1957 р. закінчив факультет журналістики Київського університету. Публікуватися почав 1959 р. Він умів розглядати проблему цілісно від початку, відкривати нове. Звідси й закономірний інтерес до історії народу в таких творах, як “Паруси над степом” (1965), “Древляни” (!%8), “Земля світляків”, “Женя й Синько”. Які […]...
- Ідейність літератури Ідейність літератури – одна з істотних якостей літератури, зумовлена оцінним ставленням письменника до зображеного і представленого у творах світу (відображеного чи створеного уявою, ізоморфного з реальним світом чи деформованого, небувалого), внаслідок чого ідейність виявляється як пафос, як естетична ідея, виражається цілісною структурою твору і поза його структурою не існує (див.: Безідейність, деідеологізація, Ідеологія, Заангажована література). […]...
- Утопія Утопія (від грецьк. u – ні і topos – місце) – твір, в якому йдеться про вигадку, нездійсненну мрію. Назва походить від твору англійського мислителя Т. Мора “Золота книга, наскільки корисна, настільки і забавна, про найліпший устрій держави і про новий острів Утопію” (1516), де мовилося про химерний острів, на якому ніби існував справедливий лад. […]...
- Говірний вірш Говірний вірш – інтонаційний тип вірша, який, на відміну від наспівного чи ораторського, відтворює своєрідність живого мовлення, спираючись на відносну свободу та неврегульованість ритмомелодики, темпу, павзної системи інтонації мовлення. При цьому простежується широка варіативність поєднання довгих та коротких, повних та неповних речень, довільні лексичні сполуки, фразеологічні звороти, еліптичні форми експресивного характеру. Г. в. широко застосовував […]...
- Фабула Фабула (лат. fabula – байка, розповідь, переказ, казка, історія) – один із невід’ємних чинників сюжету, його ядро, що визначає межі руху сюжету в часі й просторі; розповідь про події, змальовані в епічних, драматичних, ліро-епічних творах, на відміну від самих подій – сюжету твору. Ф. виникає в конкретному сюжеті як продукт творчості митця. Основу її складають […]...
- Жарт Жарт – 1). Вислів, витівка, дотеп, комічна дія тощо, які викликають сміх і служать для розваги. Експресії словесного жарту нерідко сприяють римоване мовлення, діалог, каламбур, алогізми тощо: – Ти що привіз? – Лій. – Трохи постій. – А ти що? – Мед. – Ставай наперед. – А ти що привіз? – Горілку! – Берись за […]...
- З ЛІТЕРАТУРИ РОМАНТИЗМУ (XIX ст.) – УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ З ЛІТЕРАТУРИ РОМАНТИЗМУ (XIX ст.) У літературі XIX ст. дослідники виокремлюють такі періоди: – доба романтизму (початок XIX ст. – 1830-і роки); – доба реалізму (1840- 1860-і роки); – доба раннього модернізму – поява символізму, неоромантизму й імпресіонізму (1870-і роки – кінець XIX ст.). Романтизм (фр. romantisme) – художній напрям, […]...
- Об’єднання реального мистецтва ОБЕРНУ (Об’єднання реального мистецтва) – театральна група, що існувала у Ленінграді на межі 20-30-х XX ст., мала літературну секцію (К. Вагінов, О. Введенський, М. Заболоцький, Д. Хармс, І. Бехтерев та ін.), представники якої проголосилися “творцями не лише нової поетичної мови, а й нового почуття дійсності”. Набутком мистецтва, на їхню думку, має бути ” конкретний предмет, […]...
- Вияв постмодернізму в українській літературі останнього часу. Сучасні часописи та альманахи Кінець XX ст. низкою дослідників культури визначається як епоха постмодернізму або постмодерну. Постмодерн – широка культурна течія, що охоплює філософію, естетику, літературу, мистецтво, гуманітарні науки. Терміном “постмодернізм” користуються під час аналізу явищ культури, що виникли після модернізму (звідси и назва) і внаслідок розвитку модернізму. Світ уявляється постмодернізму складним, хаотичним, багатоманітним, тому кращий спосіб його засвоєння […]...
- Курйозні вірші Курйозні вірші (фр. сuriеuх – допитливий, цікавий) – неординарні за формою, вишукані поетичні твори, поширювані в українській поезії від барокової доби.(фігурні вірші, паліндроми тощо). Найпримітнішою постаттю у творенні К. в. був Іван Величковський – автор оригінальної рукописної збірки “Млеко, од вівці пастиру належне”, в якій він звернувся до різних форм К. в. З України К. […]...
- З ЛІТЕРАТУРИ БАРОКО – УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ З ЛІТЕРАТУРИ БАРОКО Бароко ( пал. bаroссо – дивний, химерний; португ. регolа barocса – перлина неправильней форми: фр. barocco розчиняти, пом’якшувати контур) напрям у літературі та мистецтві XVIІ – XVIII ст., позначений тяжінням до різких контрастів, пишної і навіть надлишкової метафоричності, алегорії, прагненням уразити читача пишним барвистим стилем, риторичним оздобленням […]...
- Міф Міф (грецьк. mythos – слово, Переказ) – Розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили і ін., які брали участь у створенні світу. М. – витвір наївної віри, який складає філософсько-естетичний комплекс давньої епохи, яка грунтується на заміні об’єктивності сприймання суб’єктивним апріорним переконанням. У давні часи М. створював уявлення про світ, впливаючи на процес пізнання, був […]...
- Фольклорна основа акровіршів та віршованих загадок Л. Глібова I. Усна народна творчість – джерело мудрості для письменників. (В основу творів відомих українських письменників покладено фольклор. Саме в цьому криється секрет їхнього успіху і популярності.) II. Віршовані загадки як спосіб висловити приховану думку. (У творчій спадщині поета-байкаря Л. Глібова є чимало віршованих загадок.) 1. Акровірші. (Акровірш у перекладі з грецької мови означає “крайній вірш”. […]...
- Функції і типи сюжетів РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 5. СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 5.2. Сюжет художнього твору 5.2.2. Функції і типи сюжетів Сюжет як художня форма зв’язування та конкретизації фабульної основи твору виконує дві основні функції, першу з яких умовно можна назвати перипетійною, другу – характерологічною. Перипетійна (грец. – несподіваний поворот, що веде до раптової зміни […]...
- Жести Жести (фр. geste, букв.: чин) – французький героїчний епос, цикли поем на історичні сюжети (збереглося близько 90), створювані на межі ХІ-ХП ст. В основі Ж. – фольклор раннього періоду та літературні твори, оброблені мандрівними музиками-жонглерами. Цикли об’єднувалися легендарним центральним персонажем – Карлом Великим як виразником державотворчості (“Пісня про Роланда”), почасти Гільйомом д’Оранжем (“Жести Гарена де […]...
- Відповіді до теми: творчість Габріеля Гарсія Маркеса 1. Що ви знаєте про Габріеля Гарсія Маркеса? Г. Г. Маркес – колумбійський письменник і публіцист, лауреат Нобелівської премії 1982 року, один із найяскравіших представників “магічного реалізму”. 2. Що вам відомо з біографії Маркеса? Маркес народився 6 березня 1928 року у провінційному селищі Аракатака (Колумбія) у родині телеграфіста. Виховувався у домі діда, де й познайомився […]...
- Сага Сага (давньосканд. saga – сказання) – оригінальні та перекладні епічні (історичні та героїчні) твори з віршованими вставками, поширені в Ірландії та Ісландії (VIII-XIII ст.). Поділяються на ранні (усні) та пізні (писемні), створені безіменними авторами (філідами) – знавцями давніх законів. Найпоширеніші мотиви С. – військові подвиги, викрадення худоби, сватання, плавання в дивні краї, бенкети. С. нагадують […]...
- У чому своєрідність романтизму? Романтизм виник як заперечення класицизму. Водночас – це й новий етап у розвитку літератури кінця XVIII – початку XIX ст. В Німеччині та Англії він з’явився у 90-х роках XVIII ст.,. в російській, польській літературах – після 1815 року, в українській – ще пізніше, на межі 20-х-30-х років XIX століття. Незважаючи на те, що творчість […]...
- Відповіді до теми: творчість Г. Гейне 1. Згадайте вірш Гейне “Мені згадавсь зловісний сон…” із циклу “Страждання юності” (“Книга пісень”). Чи можна назвати опис сна засобом, характерним для романтичних творів? Так, поети-романтики трактували сон як перехід до іншої реальності, яка віщує певні події реального життя. “Сон” використовувати і Гейне, і Міцкевич, і Пушкін. 2. У якому творі Г. Гейне оспіваний символ […]...
- Сутність поняття “бароко” – БАРОКО ЯК ПЕРШИЙ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАПРЯМ ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 2. БАРОКО ЯК ПЕРШИЙ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАПРЯМ Ми осягаємо істину не лише розумом, а и серцем. Саме серцем ми пізнаємо перші принципи, І марно розум, не маючи в них опори, силкується їх спростувати. Б. Паскаль Людині XVII ст. відкрилася сила власного розуму, її внутрішніх можливостей. Вона намагалася проникнути […]...
- Живопис Живопис (малярство) і література. Проблема порівняльного аналізу Ж. і л. з метою увиразнення специфіки кожного з цих видів мистецтва, дослідження взаємовпливу має тривалу історію, починаючи з античності, особливо активно розроблялася в епохи Ренесансу і Просвітництва. Відомий афоризм “поезія – сліпий живопис, живопис – німа поезія” робив акцент на подібності Ж. і л. у відтворенні конкретно-чуттєвого, […]...
- Тема Тема (грецьк. thеma – те, що лежить в основі) – коло подій, життєвих явищ, змальованих, представлених у творі в органічному зв’язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення. Т. художнього твору відрізняється від життєвих подій, явищ дійсності тим, що вона характеризує явище, сприйняте, побачене митцем. Т. іманентно пов’язана з конкретно-чуттєвим, образним мисленням, тяжіє […]...
- Світ і людина в мистецтві бароко – БАРОКО ЯК ПЕРШИЙ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАПРЯМ ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 2. БАРОКО ЯК ПЕРШИЙ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАПРЯМ Світ і людина в мистецтві бароко Світ у культурі бароко постає в усій своїй складності, багатогранності проявів, безмежності й мінливості. Під впливом наукових відкриттів, які розширили горизонти пізнання і довели нескінченність буття, представники бароко намагалися осягнути природні стихії, навколишнє середовище, оточення […]...
- Завбачення в літературі Завбачення в літературі – здійснення прогностичної функції художньої творчості. Приклади передбачення митцями майбутніх подій, відкриттів чи тенденцій розвитку (від чобіт-скороходів до швидкісних потягів), які беруться з фольклору, пригодницько-фантастичної, аналітико-реалістичної літератури, свідчать лише про те, що в художньообразному мисленні письменників так чи інакше відбивається здатність людини виходити бодай у мріях поза межі видимого. Пізнання невіддільне від […]...
- ЖАНРИ ДРАМАТИЧНОГО РОДУ Протягом усієї багатовікової історії драми народжуються, розвиваються, а часом і вмирають різноманітні жанрові форми. Так, у Стародавній Греції виникають трагедія й комедія, що існують і сьогодні, та сатирова драма, що зникає ще за часів античності. В драматургії середньовіччя з’являються твори жанрів духовної драми, що були пов’язані з богослужінням та з сюжетом Біблії й житійної літератури […]...