Фабула
Фабула (лат. fabula – байка, розповідь, переказ, казка, історія) – один із невід’ємних чинників сюжету, його ядро, що визначає межі руху сюжету в часі й просторі; розповідь про події, змальовані в епічних, драматичних, ліро-епічних творах, на відміну від самих подій – сюжету твору. Ф. виникає в конкретному сюжеті як продукт творчості митця. Основу її складають події, історії, почерпнуті письменником із реального життя, історії людства, міфології, інших творів мистецтва. Подія – це одиниця Ф. Письменники, звертаючись у різні епохи до тих
Термін “Ф.” ввів Аристотель, який тлумачив його як “поєднання фактів”, “сукупність пригод”, що є основою і душею художнього твору. В античну епоху це поняття мало значення: 1) байка (звідси нім. Fabel, англ. fable, франц. fabliau) як найменший прозовий жанр; 2) розповідна основа трагедії, наприклад, міф про Прометея,
О. Потебня, І. Франко, Леся Українка розглядали Ф. як окреме вираження сюжету, його схему, як логічно-послідовний виклад подій. Внесок у розмежування сюжету й Ф. внесли представники російської “формальної школи” у 20-х XX ст. Б. Томашевський, В. Шкловський, М. Петровський, Б. Ейхенбаум. Вони показали, що практично в процесі аналізу тексту сюжет годі переказати, його можна тільки повторити дослівно.
Ф. дається для переказування, тобто вона й виступає як структурна категорія тільки в переповіді. Але Ф. – це не сама переповідь, а те, що переповідається. Ф. виступає засобом художнього аналізу, створює основу для порівняння, тло для сприймання сюжету.
Ф. можна виявити всередині художнього, сюжетного часу і простору. Фабульний час у тексті збігається з календарним, він не ущільнюється і не розтягується, інформацію про нього читач сприймає логічно, в конкретності протікання, фіксуючи крайні точки процесу. Фабульний час – це час прямолінійний і незворотний. На відміну від фабульного, сюжетний час може уповільнюватися чи прискорюватися, рухатися обернено, зворотно, зигзагоподібно, переривно. Фабульний час існує тільки всередині сюжетного часу, в художньому синтезі – дослідити, вичленити його можна тільки аналітично.
Тому Ф. відрізняється від сюжету такими ознаками: 1) послідовністю викладу подій, які в тексті змальовуються не так, як вони відбуваються в житті, з пропусками важливих ланок, з перестановками, з інверсією, з наступним впізнаванням, обернено (“Boa constrictor”, “Перехресні стежки” І. Франка, “Циклон” О. Гончара, “диво” П. Загребельного); 2) мотивуванням розповіді – як спогад (“Зачарована десна” О. довженка, “Гуси-лебеді летять”, “Щедрий вечір” М. Стельмаха), видіння, сон (“Видіння Карла XI” П. Меріме, поема “Сон” Т. Шевченка), лист (“Абат Обен” П. Меріме, “Франкенштейн” Мері Шеллі), щоденник (“Робінзон Крузо” д. дефо, “Записки божевільного” М. Гоголя), оповідання в оповіданні (“Гарсон, кварту пива!” Гі де Мопассана, “доля людини” М. Шолохова); 3) суб’єктом розповіді – від першої і другої особи (“Сестра” Марка Вовчка, “Можу” А. Головка), від автора, що не виявляє своєї присутності (“Червоне й чорне” Стендаля, “Повія” Панаса Мирного), від автора, що виявляє свою емоційну настроєність (“Україна в огні” О. довженка), від імені біографічного автора (“Третя Рота” В. Сосюри), оповідача-маски (від імені Рудого Панька – “Вечори на хуторі біля диканьки” М. Гоголя, Грицька Основ’яненка – у Г. Квітки-Основ’яненка), оповідача-персонажа (Усті – в “Інститутці” Марка Вовчка). В окремих творах відстань між сюжетом і Ф. мінімальна, зближується (“Новина” В. Стефаника).
Related posts:
- Фабула – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 4.СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. 4.2. Фабула Фабула (лат. fabula – байка, історія) – подієва основа змісту, перебіг основних подій, що розгортає конфліктне положення, окреслене темою твору, і виступає в ньому як предмет розповіді, який сприймається читачем у вигляді більш-менш цілісної картини або фрагментів життя певних осіб. Інколи фабулу […]...
- Фабула твору Моріса Метерлінка “Синій птах” Фабула твору казково проста: однієї передріздвяної ночі до хатинки дроворуба, в якій знаходяться двоє дітей – хлопчик Тільтіль та дівчинка Мітіль, – навідується стара сусідка Берленго, у якої захворіла онука. На очах у дітей вона перетворюється на фею Берюліну. На прохання феї діти вирушають на пошуки Синього птаха, символу щастя, який має допомогти хворій дівчинці. […]...
- Переказ і фабула роману у віршах “Спекторский” В “Спекторском” пропущені не другорядні моменти фабули, а головні: фабула почасти лише дозволяє здійснити реконструкцію; персонажі немотивированно з’являються й так само немотивированно зникають; при першому читанні їх зовсім не просто ідентифікувати. Так, Ольга Бухтеева в епізоді новорічної зустрічі названа тільки по імені, а в останньому епізоді роману – лише на прізвище, і читач повинен сам […]...
- Як розмежувати сюжет і фабулу? Якщо сюжет – це авторське розташування зображуваних подій, то фабула – їх хронологічна, природна послідовність. Саме порівняння сюжету й фабули допомагає визначити задум письменника, особливості його втілення, своєрідність змалювання образів. Фабула – це та ланка, яка пов’язує дійсність і сюжет, тобто вона сприймається як послідовність подій, що могли б відбуватися насправді. Проте фабула існує і […]...
- Функції і типи сюжетів РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 5. СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 5.2. Сюжет художнього твору 5.2.2. Функції і типи сюжетів Сюжет як художня форма зв’язування та конкретизації фабульної основи твору виконує дві основні функції, першу з яких умовно можна назвати перипетійною, другу – характерологічною. Перипетійна (грец. – несподіваний поворот, що веде до раптової зміни […]...
- Експозиція Експозиція (лат. expositio – виклад, опис, пояснення) – вихідна частина сюжету художнього твору, в якій стисло подається ситуація, що логічно випереджає зав’язку, хоча може в тексті передувати не тільки їй, а й подаватися після неї окремими деталями впродовж усього твору (затримана Е.) або ж наприкінці (зворотна Е.). Е. представляє час і місце події (дії), ; […]...
- З якою метою письменник порушує традиційне розташування сюжетних елементів? Найчастіше художній твір починається з експозиції (так знана пряма експозиція, наприклад, у повісті “Земля” О. Кобилянської). Однак іноді вона переноситься в середину, як це маємо, приміром, у творах Панаса Мирного та І. Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, Панаса Мирного “Лихі люди” (“Товариші”), Це затримана експозиція, яка, акцентуючи на минулому героїв, дає змогу глибше […]...
- Тема, ідея та мотив художнього твору Тема художнього твору – це коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв’язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення. Тема, в свою чергу, включає: – життєвий матеріал, що охоплює: події, вчинки персонажів або їхні думки, переживання, настрої, прагнення, у процесі розгортання яких розкривається суть людини; сфери застосування сил та […]...
- Зав’язка Зав’язка – елемент сюжету, вихідний момент у розвитку дії художнього твору. 3., як правило, розпочинає основний конфлікт, зіткнення антиподів. У ряді творів їй передує експозиція. Якщо ж вона відсутня або дуже стисла, то 3. набуває особливої гостроти. Основний конфлікт започатковується випукло, зримо. Міцно стиснута пружина сюжету у 3. роману І. Багряного “Сад Гетсиманський”, де автор […]...
- Нарис Нарис – оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події я конкретних людей. За обсягом наближається до невеличкого оповідання, новели, але позбавлений чіткої, завершеної фабули, обов’язкової для новели, притаманної оповіданню. Фабула в Н. подекуди намічена, має фрагментарний характер. Н. – це твір суспіль-но-політичної, побутової, історичної чи психологічної тематики. Серед основних різновидів Н. – Н. […]...
- ТЕМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ, СЮЖЕТ, КУЛЬМІНАЦІЯ Композиція – це побудова літературного твору. Це доцільний, з точки зору автора, порядок, в якому розгортаються події, розташовуються персонажі. Адже художній твір – це дуже складна єдність, яка будується з багатьох компонентів: потрібно розмістити їх так, щоб читач і не помітив, як вони з’єднані. Одним із найважливіших компонентів композиції є сюжет. Це – порядок, в […]...
- СЮЖЕТ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Сюжетом (франц. sujet – предмет, тема) називають перебіг дії та послідовність її розвитку, що служить у творі формою розгортання й конкретизації його фабули. Категорія сюжету з’являється у зв’язку з необхідністю якось позначити специфічність предмета зображення у словесному мистецтві, який, на відміну від просторових мистецтв, даний не в статиці (тому, наприклад, “сюжет” і “тема” у просторових […]...
- Проблематика та конфлікт у художньому творі Проблематика – аспект змісту твору, на якому акцентує свою увагу автор. Коло проблем, охоплених авторським інтересом, питань, поставлених у творі, становить його проблематику. Дозвіл поставленої у творі художнього завдання – частина творчого процесу письменника, що знаходить своє втілення в проблематиці його твори. Проблематика художнього твору безпосередньо пов’язана з авторським задумом. Вона може бути відображена “напряму”, […]...
- Тема Тема (грецьк. thеma – те, що лежить в основі) – коло подій, життєвих явищ, змальованих, представлених у творі в органічному зв’язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення. Т. художнього твору відрізняється від життєвих подій, явищ дійсності тим, що вона характеризує явище, сприйняте, побачене митцем. Т. іманентно пов’язана з конкретно-чуттєвим, образним мисленням, тяжіє […]...
- Металогічний тип художнього образу РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 2. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ 2.3. Види літературно-художнього образу 2.3.2. Металогічний тип художнього образу Металогічним можна назвати тип художнього образу, в якому чуттєвий образ є формою вияву такої ідеї, яка, узагальнюючи зміст одиничного образу предмета, у ньому змальовуваного, виходить за його межі і вказує на якийсь інший, якісно відмінний від нього предмет. Чуттєвий […]...
- Сюжет літературного твору СЮЖЕТ (від фр. sujet – предмет) – система подій в художньому творі, в ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея. Оскільки події подаються у розвитку, в основі сюжету лежить конфлікт. Конфлікти бувають різноманітні: соціальні, любовні, психологічні, виробничі тощо. У художньому творі, як правило, є різні види конфліктів. Класичний сюжет має такі елементи: експозиція – […]...
- Чому сюжет називають вікном у художній світ твору? Працюючи над літературним твором, письменник “вибудовує” своєрідний художній світ. Під поняттям “художній світ” ми маємо на увазі сам зміст, те, що зображено й осмислено автором: теми, проблеми, характери, обставини. Але художній світ матеріалізується лише в певній формі, в певній художній системі. її елементи – композиція, сюжет, система образів, мова тощо – тісно пов’язані між собою, […]...
- Позасюжетні елементи в літературі Крім Сюжету, в композиції твору існують ще й так звані Позасюжетні елементи, які часто бувають не менш, а то і більш важливі, ніж сам сюжет. Якщо сюжет твору – це динамічна сторона його композиції, то позасюжетні елементи – статична; позасюжетний називаються такі елементи, що не просувають дії вперед, під час яких нічого не трапляється, а […]...
- Яка роль необов’язкових елементів сюжету? Необов’язковими елементами сюжету є пролог та епілог. Наявність їх зумовлюється не законами побудови твору, а конкретними ідейно-художніми завданнями. Пролог – це вступна частина, в якій автор або розповідає дії, що передують основній колізії і мотивують її (“Лісова пісня” Лесі Українки, “Мойсей” І. Франка), або ж розкриває свій задум. Так, пролог у “Лісовій пісні” Лесі Українки […]...
- Композиція художнього твору – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Композиція художнього твору КОМПОЗИЦІЯ (від лат. componere – складати, поєднувати) – побудова літературного твору, співвідношення всіх його компонентів, що створює цілісну картину і сприяє виявленню головної ідеї. Розрізняють зовнішні елементи композиції – поділ твору на частини і внутрішні – групування і розстановку персонажів. Іноді в значенні композиції вживається термін архітектоніка. СЮЖЕТ (від фр. […]...
- Основні теоретико-літературні поняття в українській літературі Література – різновид мистецтва, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результат творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті. Письменник, стаючи автором твору, перевтілюється в таку особистість, яка добирає образи, творить предметний світ за власними законами, згідно з якими представляє читачеві ідеальне послання-висловлювання. Художній твір виникає як результат співтворчості […]...
- ТЕМА ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Тема (грец. τέμα – те, що покладено в основу) – це коло життєвих явищ, відображених у творі у зв’язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки. Тема – узагальнена основа змісту художнього твору, те, про що в цілому йдеться в ньому. У творі тема існує у вигляді того вихідного смислового положення, до […]...
- Коротка характеристика твору “Мертві душі” Гоголя Н. В Гоголь назвав “Мертві душі” поемою, підкресливши рівноправ’я епічного і ліричного почав. Завдання епічної частини – показати “хоча з одного боку усю Русь”; мова проста, розмовна. Завдання ліричної – показати позитивний ідеал; у цій частині високий стиль мови, поетичні засоби. “Мертві душі” можна віднести до жанру крутійського роману : головний герой – пройдисвіт, негідник; він намагається […]...
- Хронотоп Хронотоп (грецьк. chrоnos – час, topos – місце) – взаємозв’язок часових і просторових характеристик зображених у художньому творі явищ. Час у художньому світі (творі) постає як багатовимірна категорія, в якій розрізняють фабульно-сюжетний час і оповідально-розповідний (нараційний) час. У такий спосіб виявляють розбіжність між тим, коли згадані, описані події відбулись і коли про них повідомив оповідач […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – М. ГОГОЛЬ, Р. М. РІЛЬКЕ 7 клас УКРАЇНА ТА її ІСТОРІЯ В ЛІТЕРАТУРІ М. ГОГОЛЬ, Р. М. РІЛЬКЕ ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ 1. Зображення в повісті М. Гоголя “Тарас Бульба” любові до України, героїзму й мужності українського народу. 2. Героїчні сторінки життя запорожців. 3. Славний козак запорозького війська (образ Тараса Бульби в повісті М. Гоголя “Тарас Бульба”). 4. Остап і Андрій: […]...
- Конфлікт Конфлікт (лат. conflictus – зіткнення, сутичка) – зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями. Залежно від сфери життєдіяльності людей К. поділяють на виробничі, громадські, політичні, побутові. Вони, творчо трансформовані уявою митця відповідно до його задуму, живлять К. художніх творів і реалізуються передусім […]...
- Психологізм в літературі Психологізм – заглибленість у творі в душу персонажів, їх психологію. У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологічний), він відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій. Психологізм почав входити в літературу в добу реалізму з його аналітичністю, а в […]...
- Пафос Пафос (грецьк. pathos – почуття, пристрасть) – натхнення, ентузіастичне почуття, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане певною ідеєю, подією. Термін перенесено у поетику із риторики. У П. емоційна напруга і думка складають одне ціле, перетворюючись на душу художнього твору: Хай буде так, щоб ця хвилина Була, як сяйво перемог, Бо ніжність наша є єдина, А поза […]...
- Запозичення у літературі Запозичення у літературі – використання певним автором уже відомих мотивів, сюжетів, образів, ідей, художніх засобів та прийомів з інших фольклорних, міфологічних чи літературних джерел. Одним з прикладів аргументації 3. є наявність вічних тем та вічних образів (Прометей, Дон Жуан, любов, ненависть, правда тощо), біблійних та євангелійних сюжетів. Почасти 3. реалізується через переспіви, стилізацію, аплікацію, пародію, […]...
- Компонент Компонент (лат. componens – той, що складає) – складова частина цілісного художнього твору, синонім елемента. К. як спільнокореневе слово з композицією, співвідносний з нею. Тому будь-який елемент твору, який виконує відповідну композиційну функцію, є його К. – складові елементи сюжету, засоби характеротворення (монологи, діалоги, портрет, пейзаж, інтер’єр), вставні епізоди, арогог, епілог тощо. Відповідно до принципів […]...
- Тетралогія Тетралогія (грецьк. tetra – чотири і logos – слово) – великий епічний твір одного автора, що складається із чотирьох самостійних частин, охоплюється спільністю художнього задуму та єдністю основних персонажів (дійових осіб). В античну добу Т. називали три трагедії та одну сатиричну драму (“драму сатирів”), які подавалися на конкурси до святкування діонісій. Збереглася частково лише Т. […]...
- Невласне-пряма мова Невласне-пряма мова – своєрідний тип мови, проміжний між прямою і непрямою мовою. Н.-п. м. зближує з прямою те, що в ній зберігаються лексичні й синтаксичні риси чужого висловлювання, манера мовлення і настрій персонажа, але Н.-п. м. подається ніби від імені автора, в мову якого вплітається мова дійової особи. Відтак створюється двоплановість висловлювання: передається “внутрішнє мовлення” […]...
- Стиль Стиль (лат. stilos – грифель для писання) – сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника. Мистецтвознавство під С. розуміє те спільне, що об’єднує творчість ряду митців, споріднену тематикою, способом створення художнього світу. Тут С збігається з мистецьким напрямом, течією. Оскільки літературно-стильову течію започатковує оригінальний митець з яскраво вираженим світобаченням, неповторним письмом, […]...
- Микола Васильович Гоголь. Короткі відомості про письменника Де тільки не доводилося нам побувати під час уроків літератури! Але найприємніше завжди повертатися додому. Наш дім – Україна, отже нам необхідно знати свою історію, минуле нашої батьківщини. Мальовничість української природи, духовна краса предків захоплювала і надихала наших українських письменників і зарубіжних майстрів слова. Один з цих письменників М. В. Гоголь. У кожної людини неповторний […]...
- Епос Епос (грецьк. epos – слово, розповідь) – багатозначний термін, який означає за літературною традицією оповідну поезію, зароджену в глибокій минувшині як форму зображення героїчних учинків певного персонажа, важливих подій тощо (“Іліада” та “Одіссея” Гомера, ісландські саги, українські думи тощо). Поступово виробляються прозові форми Е., посідаючи важливе місце у художній літературі, з’являються епічні жанри, постають їхні […]...
- Структуралізм у літературознавстві Структуралізм у літературознавстві – один із наукових підходів до вивчення літератури як мистецтва слова у системному аспекті. Засади структурної поетики складалися у сфері лінгвістики на основі ідей Ф. де Соссюра, значний внесок у їх розробку і застосування зробили члени празького лінгвістичного гуртка (Р. Якобсон, Я. Мукаржовський та ін.), які висунули тезу “бінарних опозицій” (подвійних протиставлень), […]...
- Розвиток дії Розвиток дії – розгортання подій, що виростають із зав’язки, своєрідний перебіг розповіді автора про життя, стосунки і дії персонажів. У Р. д. викристалізовуються моральні якості персонажів, кожен з них несе ту чи іншу авторську думку, які у своїй сукупності утворюють авторську концепцію (ідею твору). Рушієм цього елемента сюжету є загострення конфлікту, інтрига. Приклад яскраво вираженої […]...
- Новела й оповідання: які їх відмінні риси? Новела й оповідання належать до малих епічних форм, проте між ними існують певні відмінності. Якщо в оповіданні розповідається про одну чи кілька звичайних у своїй буденності подій та епізодів, то в новелі основу сюжету визначає якийсь незвичайний випадок із життя окремої людини, що має несподівану розв’язку. Якщо автор оповідання може дозволити собі детальний опис обставин […]...
- Хронологія Хронологія (грецьк. chrоnos – час і logos – слово, наука) – допоміжна історична дисципліна, що встановлює точні дати історичних подій, документів, фактів літературного життя, творчої і видавничої історії літературних творів. І. Франко надавав великого значення точному датуванню навіть окремих поезій Лесі Українки, щоб якомога адекватніше простежити розвиток таланту, зміну тематики, еволюцію авторської свідомості. Для істотних […]...
- Діаріуш Діаріуш (лат. diario – щоденний, польськ. diariusz – щоденник, сімейна хроніка) – записи, зроблені певною особою про події свого зовнішнього та внутрішнього життя. Характерною особливістю цих записів є їх хронологічність, дотримання плину подій (часом з перервами, обумовленими певними обставинами чи станом автора щоденника), а також суб’єктивність (мова – від першої особи, а тема – залежно […]...