Іван Вагилевич – Мадей
МАДЕЙ На високій Чорногорі Буйні вітри віють, На зеленій полониниі Сірі вовки виють;
Тисяч коней вороненьких В байраках ірзає, Тисяч гарних легінників Коники сідлає.
А ватажко, сивий Мадей, Зморщив густі брови, Чорні очі заблищали Та жаждою крові.
Поверх коней яснобарві Прапори сіяли, Байраками і дебрами
Ратища мелькали. Мрачно, скучно по майдані, Пітьма ся чорніє, Огні горять по шалашах, Легкий вітер віє.
Мадей велів чатувати Густою дебрею; Гомін далеко клекоче: “Вертаймо, Мадею!
З верх Бескида глухий дубот Бором ся шибає,
Дебр ся улягає”. – “Ніт вертаться сив Мадею З соромом додому, Глухов пущев темнов ночев Блудити по лому; З безчесними оченьками
Ясне сонце зріти, З безчесними губоньками Богу ся молити;
Кіньми зорю долиноньку, Засію стрілами, Переломлю вражі тучі, Проллю кров ріками!” Та вже, сива бородонько,
Не тобі ся бити – Під зеленов муравоньков В деревищі гнити; Не тобі вже сиру землю Тулами стелити,
Не тобі вже вражу кровцю Ратищем точити. Трублять роги жубровії, Сумно коні рзають, Шумлять тучі срібних стрілок
Та мечі бряжчають. А з байрака летить шпарко Остроє ратище,
Люто крикне сивий Мадей, А дебр заклекоче, Вовком вержесь в вражі тучі, Зубми заскрегоче. Куда мелькне ясним мечем – Кров рікою точить,
Куда ратищем засвище – Кінь їздця волочить. І рев лютший, мрак темніший По сирім майдані…
Дзвонять коні, бряжчать мечі, Тьм’ють стріли каляні. А з Мадея дев’ять стрілок Ссуть кровцю теплую,
З білих грудей три ратища Влекуться землею. Сивий Мадей утомився, І ноженьки мліють,
З слідів кровця виступає, Груди ся чорніють. Вже ж за шию ужевками
К мажі прив’язаний, За рученьки і ноженьки Вкований в кайдани. Вилетіла зозуленька, Сіла на тополі,
Закувала жалібненько: “Мадей у неволі!” – “Ой, зозуле сивенькая, Не кувай сумненько, Не задавай серцю туги – Й так мені тяжненько! Ноги залізо зриває, І в руки ся в’їло, Кровцьов груди обкипіли,
Тіло почорніло. Мої други білогруді В Бескидах дрімають, А ворони чорні крячуть, Кровцю попивають!
Моїх вірних легіників Кості ся біліють, Сірі вовки стікаються, Трупи рвуть і виють!
Ой, полети, куваючи, За темненьки звори, На зеленій левадоньці Біліються двори.
Не кажи рідному сину, Що мя уковали, Лише мене на весіллє
Насилу призвали, З студеної криниченьки Медом упоїли, А під зимну колодоньку
Спати положили”.
{!apb}
Related posts:
- ВАГИЛЕВИЧ ІВАН ВАГИЛЕВИЧ ІВАН (псевд: Далибор Вагилевич, Волк Заклика, Далибор; 02.09.1811, с. Ясень, тепер Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл. – 10.05.1866, м. Львів) – поет – романтик, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч. Навчався в Станіславській гімназії, Львівській семінарії з одночасним прослухуванням курсу філософії в університеті. Був одним із ініціаторів творення гуртка “Руська трійця”, видання альманаху, в якому вмістив […]...
- Іван Вагилевич – Повість О Полку Ігоревім (Переклад) ПЕРЕКЛАДИ З староруської ПОВІСТЬ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ I Не хорошо ж нам було би, братя, начати старими словами трудних повістій о полку Ігоревім 1, Ігоря Святославича? Начати ж ся тій пісні по бувалицях сего времені, а не по замишленію Бояновім 2. Боян-бо віщий, єсли кому хотів піснь творити, то розтікався мислею по дереві, сірим вовком […]...
- Іван Вагилевич – Жулин і Калина (Казка) ЖУЛИН І КАЛИНА (Казка) Глухо, тихо доокола, Все в темку щезає, Понад Дністом, понад бистрим Сив туман лягає. Лиш далеко в густих корчах Тлють вовчі зірниці, Лиш далеко очеретом Сверкають лучниці. Жулин блуден, самооден Обманцями ходить, Через густе хащє дреся, Болотами бродить. Ходить, гонить, не тямиться, Облудом, пітьмою, Шум і закрут у голові Шибаєсь собою. […]...
- Іван Миколайович Вагилевич (1811-1866) Іван Миколайович Вагилевич здобув семінарську-університетську освіту. У двох поетичних творах українською мовою та кікльканадцятьох польською виступив послідовним романтиком. Його полськомовні Твори, написані в 1829-1841 рр., збереглися в автографах – окремому зошиті й рукописній збірці під назвою “Poezie D. J. Bagilewicha, It”. В інтимно-ліричних віршах-ретроспекціях “До L” (звернення до котрогось із друзів юнацьких літ), “Wspomnienie” (“Спомни”), […]...
- Іван Вагилевич – Передговор к народним руським пісням (Стаття) СТАТТІ ПЕРЕДГОВОР К НАРОДНИМ РУСЬКИМ ПІСНЯМ Нарід руський один з головних поколінь слов’янських, в середині меж ними, розкладаєся по хлібородних окресностях з-поза гір Бескидських за Дон. Він найщирше задержав у своїх поведінках, піснях, обрядах, казках, прислів’ях все, що єму передвіцькі діди спадком лишили; а коли другії племена слов’ян тяглими загонами лютих чужоплеменників печалені бували і […]...
- Нехода Іван – Чому в лисиці найкращий хвіст? Віршована гра-казка про те як тваринам роздавали хвости. Давно, ще за старих часів, У звірів не було хвостів. А мухи – роєм біля вух… Чим одбиватися од мух? От в лісі, на березі прямо, Шле звірям дятел телеграму: – Тук-тук… Всім звірам в ліс прийти! – Тук-тук… даватимуть хвости! Найперша, звісно, як годиться, Пронюхала про […]...
- Що сі в полі забіліло – пісні-балади Що сі в полі забіліло, – Ой чи гуси, чи лебеді? Тепер гуси не літають, А лебеді не пливають, – Татарове полон женуть: Один полон з жіночками, Другий полон з дівочками, Третій полон з діточками. Стали кошом під Яришом Та взяли сі паєвати: Дівка впала парубкові, А тещенька зятенькові. Взяв він єї попри3 коні. Ой […]...
- Що сі в полі забіліло – Народні балади ЩО СІ1 В ПОЛІ ЗАБІЛІЛО Що сі в полі забілло, Ой чи гуси, чи лебеді? Тепер гуси не літають, А лебеді не пливають, Татарове полон женуть: Один полон з жіночками, Другий полон з дівочками, Третій полон з діточками. Стали кошом2 підЯришом3, Та взяли сі паєвати4 Дівка впала паробкові, А тещенька зятенькові Взяв він єї попри5 […]...
- Багряний Іван Павлович Дівчині В час вечірній, час печальний Я Тебе чекаю в храм мій – У кімнаті сонця сальви І махорки тиміям… Ти прийди, моя далека, Через хащі вечорові, – Обернись хоч в тінь лелеки І розправ крилаті брови, Підніми очей зіниці, Підведи до сонця профіль… Ну, чого кричать так птиці, На хрести чіпляють строфи!? Над Собором, як […]...
- Іван Сочивець – Нечиста сила Іван СОЧИВЕЦЬ Нечиста сила Давненько це було. Чоловік їде з ярмарки. Їде й радіє, бо добре телицю продав і собі накупив, чого тільки треба. Уже ось і Козероги. До свого села кілометрів з десять лишилося. Тільки спека – дихати нічим. “Скупаюся”, – подумав чоловік. Зупинив коней на обочині дороги, роздягнувся геть-чисто та й поліз у […]...
- Іван Драч – Вивантаження граніту ІВАН ДРАЧ ВИВАНТАЖЕННЯ ГРАНІТУ Сивий, аж замислений, крихкий на пругах Граніт кострубатий до пальців липне. Шпурляю – і він гоготить в ногах, Влягаючись тілом в земні заглибини. Рожевий, смугастий – в променях мліє. В кожнім кристалі вогні полискують – І падас сонце направо й наліво Верткою мигливою блискавкою. На іскри дробиться, вщухає, тихне. Полами витрем […]...
- Іван Франко – Пролог до поеми “Мойсей&;amp;;quot Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий! Твоїм будущим душу я тривожу, Від сорому, який нащадків пізних Палитиме, заснути я не можу. Невже тобі на таблицях залізних Записано в сусідів бути гноєм, Тяглом у поїздах їх бистроїзних? Невже повік уділом буде твоїм Укрита злість, облудлива покірність Усякому, хто […]...
- Іван Іванович та Іван Никифорович – крилаті вирази Іван Іванович та Іван Никифорович Герої “Повісті про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем” (1834) М. В. Гоголя. Імена цих двох миргородських обивателів стали Загальною назвою для людей, що постійно лаються один з одним. Та й що таке фарс? У Гоголя свиня приходить в суд, відшукує прошеніє (грамотна) і уничтожа все діло!.. Це […]...
- Іван Драч – Ніж у Сонці ІВАН ДРАЧ НІЖ У СОНЦІ (Трагедія) Не отблеск, отблеском рожденный,- Ты по себе свой край оставь, Твоею песней утвержденный… А. Твардовский ПРОЛОГ Мої віки слідом за мною ходять: Од вітряків до полиску ракет, Фотон і Пишна паска великодня, Усе – до лаконічності штиблет. Надії бубнявіють цвітом вишень У сонцем зацілованих садах. Слова мої! Шикуйтесь сміливіше […]...
- Іван Франко – Веснянки ВЕСНЯНКИ * * * Розвивайся, лозо, борзо 4, Зелена дiброво! Оживає помертвiла Природа наново. Оживає, розриває Пута зимовiї, Обновляєсь в свiжi сили Й свiжiї надiї. Зеленiйся, рiдне поле Українська ниво! Пiдiймися, колосися, Достигай щасливо! I щоб всяке добре сiм’я Ти повiк плекала, I щоб свiту добра служба З твого плоду стала! _____________________ 4 Борзо – […]...
- Драч Іван Федорович Барвінок Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.). Я пам’ятаю їх, барвінків, навесні. Цвіли вони, синющі, навісні, Такі блакитні, буйні, небоокі, Такі безжальні і такі жорстокі. Цвіли вони на всіх моїх могилах, На всіх зелених, з вітром в чубі, схилах, Де […]...
- “Основне “прокляте питання”: хто винен всьому тому?” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас “Основне “прокляте питання”: хто винен всьому тому?” (Іван Франко) “Драма – моя давня пристрасть”,- зізнавався Іван Франко. У його доробку є п’єси психологічного і суспільного характеру (“Кам’яна душа”, “Послідній крейцер”, “Майстер Чирняк”), комедії (“Учитель”, “Рябина”), історична драма (“Три князі на один престол”, “Сон князя Святослава”), психологічна драма (“Украдене щастя”) та […]...
- Навіщо я? Куди моя дорога?”(Іван Драч) – Іван Драч (1936) Підручник Українська література 11 клас Українська література другої половини XX століття Іван Драч (1936) Художнику – немає скутих норм. Він – норма сам, він сам в своєму стилі. У цей столітній і стобальний шторм Я кидаюсь в буремні гори-хвилі. (Іван Драч) У плеяді шістдесятників поет, кіносценарист, перекладач Іван Драч вирізнявся особливою оригінальністю, іскрометністю, потягом до […]...
- Ірлявський Іван Срібна земля І По долах, горбах, по верхів’ях І ріках, що з тихих джерел Напровесні родяться в співах, Чуть гомін карпатських осель. Крізь простір туманів, крізь дими Не видно ні сонця, ні зір, Ні вітру, що лине з долини І млу пориває за бір. Там квітнуть квітки на узбіччях В завої лиснатих кущів, А осінню, днями і […]...
- “Живі, грізні, огромнії сонети” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас “Живі, грізні, огромнії сонети” (Іван Франко) Перу Франка належать цикли “Вольні сонети”, “Тюремні сонети” – нове естетичне явище у тогочасній українській та європейській ліриці. До Франка поети висвітлювали переважно інтимну тематику. Новаторство його сонета полягає в тому, що митець наповнив класичну форму новим змістом, зокрема змалював життя пролетарів, боротьбу революціонерів […]...
- “Поезіє, сонце моє оранжеве!” (Іван Драч) – Іван Драч (1936) Підручник Українська література 11 клас Українська література другої половини XX століття Іван Драч (1936) “Поезіє, сонце моє оранжеве!” (Іван Драч) Особливості творчої манери. Іван Драч – поет-модерніст. У тісних рамках “естетичного традиціоналізму” (Юрій Івакін) він уже не міг повністю себе виявити, тож звернувся до “мускулястого” метафоричного стилю, до асоціативного письма, тобто прийому перенесення і поєднання […]...
- Павло Тичина – Іній ІНІЙ Ой цвілось життя зелене – юнь моя – чорнобрів’я! Тисяча півтонів, тіней… А тепер же – що зустрів я? Сивий впав на мене іній… Сивий, сивий іній… Що ж. Нічого. Це нічого. Серце,- цить! Чого ти спориш? В мене ж вік – новий, зустрічний. То й зустрінем… Все суворіш мислить розум строго – вічний. […]...
- Іван Вишенський (дуже стисло/скорочено) – Франко Іван Поема Присвячую А. Кримському І Мов зелена піраміда На хвилястім синім полі, На рівнині лазуровій Велетенський ізмарагд, – Так облита дивним морем, Під безхмарним теплим небом Зноситься, шумить, пишаєсь, Спить Афонськая гора. Унизу, де з хвиль кипучих Гранітові сірі скали гордо, Просто вгору пнуться – Стіни, колоси, стовпи, – Там внизу музика дика Не вгаває […]...
- “Лиш боротись – значить жить” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас Все, що мав у житті, він віддав Для одної ідеї, І горів, і яснів, і страждав, І трудився для неї. (Іван Франко) Іван Франко – найвидатніший світоч гуманізму, свободи і духовної величі людини. Один із найвпливовіших митців і мислителів Європи, громадський діяч, він присвятив себе народові, підніс рідне слово до […]...
- “Хто смів сказать, що не богиня ти?” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас Справжнім шедевром є сонет “Сікстинська Мадонна” (1881), викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля “Сікстинська Мадонна” (1516), на якій поєднано божественне й земне начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки. Внутрішній рух цього жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу, клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю вмить […]...
- “Я син народу, що вгору йде” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас “Я син народу, що вгору йде” (Іван Франко) У збірці “Мій Ізмарагд” Франко порушує актуальні питання тогочасного життя, поєднавши їх із особистісно-інтимними переживаннями ліричного героя, що по-особливому увиразнює художнє висловлення, робить його щирим і безпосереднім. Гама почуттів поета настільки широка, що охоплює громадянський пафос, реагуючи на виклики життя і змагань […]...
- “Правдива іскра Прометея” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас “Правдива іскра Прометея” (Іван Франко) У складній картині розвитку лірики другої половини ХІХ – початку ХХ століть Іван Франко посідає одне із найвагоміших місць в українській та європейській поезії. Поет розширив тематичні, стильові і жанрові можливості української лірики. Громадянська, інтимна, пейзажна, сатирична, філософська лірика митця порушує важливі проблеми буття людини, […]...
- “Золотий міст між народами” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас “Золотий міст між народами” (Іван Франко) “Передмова” Івана Франка до збірки “Мій Ізмарагд” (1895) є ключем до розуміння її ідейно-естетичної концепції. Побудовано “Передмову” за діалогічним принципом: розмова адресанта з адресатом, тобто читачем. Поет роз’яснює, що, ” блукаючи по різних стежках всесвітньої історії та літератури”, до нього прийшло натхнення від споживання […]...
- Іван Крилов Байки у перекладі М. Рильського Іван Крилов Байки Перекладач: М. Терещенко Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п’ятий. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984 Муха й подорожні У спеку, в літній день, в південну саме пору, Піском розсипчастим, під гору, Тяжкий, з родиною дворян Вчотирикінь ридван Ледь пхався. Геть коні змучились; хоч кучер як старався, Спинилися. Він […]...
- СЛУХАЛА ЛИСИЧКА СОЛОВ’Я – ІВАН СВІТЛИЧНИЙ Літературне читання 2 клас – Віра Науменко З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 4 ІВАН СВІТЛИЧНИЙ СЛУХАЛА ЛИСИЧКА СОЛОВ’Я Слухала Лисичка Солов’я. Думала Лисичка: “Ну, а я? Маю черевички й шовкові спіднички. Чим же гірша пісенька моя?” Ти, Лисичко, хитра, та дарма. Вбралася ти гарно, а німа. Що ті черевички й шовкові спіднички, Як у тебе […]...
- Іван Липа – Живі свідки Іван Липа ЖИВІ СВІДКИ Оповідання Червоний край неба догорає, а вже зі сходу летять на землю темні сумерки. Великий, як море, став почорнів, затушувалися довгі тіні дерев, стихли в природі голоси, кожна рослина завмирає… Усе загортається в темряву й засипає-Крякнув у небі чорний ворон, упав на верхів’я старого дуба та й занишк. Ще вітри злегка […]...
- Скорочено ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ – ІВАН ФРАНКО Поема Присвячую А. Кримському І Мов зелена піраміда На хвилястім синім полі, На рівнині лазуровій Велетенський ізмарагд, – Так облита дивним морем, Під безхмарним теплим небом Зноситься, шумить, пишаєсь, Спить Афонськая гора. Унизу, де з хвиль кипучих Гранітові сірі скали Гордо, просто вгору пнуться – Стіни, колоси, стовпи, – Там внизу музика дика Не вгаває […]...
- КОЗАКА НЕСУТЬ – Українські народні балади УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ Козака несуть, і коня ведуть, Кінь головоньку клонить, Кінь головоньку клонить. А за ним, за ним його дівчина Білі рученьки ломить, Білі рученьки ломить. Ой ломи, ломи білі рученьки До єдиного пальця! До єдиного пальця! А де знайдеш ти, та дівчинонько, Над козака коханця! Над козака […]...
- Яків Головацький – Весна ВЕСНА Вже сонінько пригріває, Теплий вітер подуває, І річеньки забриніли, Темні луги зашуміли; Заспівала в лісі птиця, Що рухнула вже травиця; І травиця-муравиця, І листочки на калині, І цвіточки по долині, – Радується вся твар божа, Що настала весна гожа!.. Галичанка люба, мила Городочок городила; Покопала, пограбала І грядочки оплескала; Богові ся помолила І святий […]...
- СОНЦЕ НИЗЕНЬКО – Родинно-побутові пісні УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ СОНЦЕ НИЗЕНЬКО Сонце низенько, вечір близенько, Вийди до мене, моє серденько! Ой вийди, вийди, та не барися, Моє серденько розвеселися. Ой вийди, вийди, серденько Галю, Серденько, рибонько, дорогий кришталю! Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, – Я твої ноженьки в шапочку вложу! Через річеньку, через болото […]...
- Іван Вишенський – ІВАН ФРАНКО Скорочено (скорочено)Х Знову ніч, і знову ранок, і поклони, і молитва, і в старій душі тривога, сумніви і неспокій. Аж нараз почувся стукіт – на горі хтось, по закону, каменем о скали стукав, старець стуком відповів. І спускавться на шнурі кіш з поживою для нього, а на дні коша білів запечатане письмо. Затряслись у старця руки: […]...
- Іван Багряний (Іван Павлович Лозов’ягін) Іван Багряний (справжнє прізвище – Лозов’ягін) народився 2 жовтій 1906 р. в селищі Куземин на Полтавщині (тепер Сумська область) у родині робітника-муляра. Навчався спочатку в церковно-приходській ІІколі в Охтирці, а з 1916 по 1918 р. у вищій початковій школі. У 14-річному віці був свідком жорстокої розправи чекістів із 92-літ-піім дідусем та дядьком, чия безневинна смерть […]...
- Безмежнеє поле в сніжному завою. – ІВАН ФРАНКО Скорочено Безмежнеє поле в сніжному завою. Ох, дай мені обширу й волі! Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною І в серці нестерпнії болі. Неси ж мене, коню, по чистому полю. Як вихор, що тутка гуляє, А чень утечу я від лютого болю, Що серце моє розриває. Коментар У вірші “Безмежнеє поле…” І. Франко змальовує […]...
- ЛИС МИКИТА – ІВАН ФРАНКО Літературне читання 2 клас – Віра Науменко ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ Усі люблять казки: і маленькі, і дорослі. У казках багато вигадки, однак вони змушують читачів задуматися не лише над вчинками героїв, а й над своїми власними. Навчають, як жити, щоб у світі було більше розумного, красивого, доброго. Читаючи казки українських і зарубіжних письменників, намагайся знайти в […]...
- Іван Липа – У невідому путь Іван Липа У невідому путь Черепаха з’явилася на світ у затишній долині, біля широкого ставу, що поріс очеретом. Цілі рої веселих комашок були їй солодкою поживою. Коли вдоволена, грілася проти сонця, – усе дивилася на далеку гору, де сідали орли ширококрилі. Звідти щоранку випливало в тихе повітря сонце тепле, а ввечері виходив місяць ясний. Там […]...