Іван Вишенський – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ
ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ.
Іван Вишенський
Іван Вишенський народився в ЗО-40-х роках XVI ст. в м. Судова Вишня на Львівщині. Вірогідно, там здобув початкову освіту. Проживав у Луцьку т$ в Острозі.
У 70- 80-х рр. переселився в Грецію на Афон, де прожив майже сорок років. Помер у 20-х рр. XVII ст., усамітнившись у печері-келії над Егейським морем.
Іван Вишенський – видатний український письменник-полеміст, автор багатьох трактатів і послань.. Його діяльність була пов’язана з полемічним протистоянням
Прихильників унії почали називати уніатами, або греко-католиками. Деякі православні єпископи не визнали унії. Спираючись на підтримку православних братств, вони виступили за збереження попереднього статусу церкви.
Церковний розкол і пов’язане з ним протистояння зумовили пожвавлення полемічного руху, де кожна сторона обгрунтовувала виправданість власної
Творчість Івана Вишенського тісно пов’язана з церковним життям. У церковній полеміці він виступив як послідовний прихильник збереження давніх традицій українського православ’я. Серед його подлань і трактатів особливою силою викривального пафосу відзначається “Послання до єпископів”, де автор засуджує церковних владик, які виступили ініціаторами Берестейської унії. Полеміст звинувачує їх у нехтуванні євангельських заповідей та церковних традицій.
Унія для Івана Вишенського – логічний наслідок моральної деградації церковних ієрархів, що поставили користолюбство вище за скарби духовного вдосконалення. Полеміст дає церковним владикам надзвичайно гострі негативні характеристики, застерігає їх від подальших непродуманих вчинків, закликає до покаяння й виправлення.
Усі полемічні твори Івана Вишенського вражають силою духу, енергією слова та емоційною напругою. їх стиль образний і яскравий, позначений виразною печаткою авторської індивідуальності.
“Вишенський має натхнення справжнього пророка, і тому, хоча він і часто залишається в межах питань другорядних, суперечки про ці другорядні питання він уміє поєднати в певну цілість та овіяти духом такого біблійного пафосу, який змушував читача зрозуміти або відчути, що йдеться справді не про дрібниці, а про останні питання роду людського.
Вишенський, виходячи з ідеалів старохристиянського аскетизму, розвинув таку радикальну негативну програму політичного та соціального ладу, що її позитивною протилежністю могла стати лише програма “царства Божія на землі”. .
(Чижевський Д. І. Історія української літератури (від початків до доби реалізму).- Тернопіль, 1994.- С 225-226.)