КАРПЕНКО-КАРИЙ ІВАН
КАРПЕНКО-КАРИЙ ІВАН (спр. – Тобілевич; 29.09.1845, слобода Арсепівка, тепер у складі с. Веселівка Новомиргородського р-ну Кіровоградської обл. – 15.09.1907, Берлін) – драматург, актор, режисер, громадський і культурний діяч.
Народився в сім’ї збіднілого дворянина, що служив прикажчиком поміщицького маєтку. Закінчивши чотирикласне училище у Бобринці, 14-річний юнак служив канцеляристом і пройшов шлях від писаря до секретаря міського поліційного управління. З 1865 р. жив у Єлисаветграді, керував аматорським театральним гуртком, налагодив зв’язки
Русовій та ін.) 1884 р. вислано на три роки до м. Новочеркаська, де був підручним коваля, потім відкрив палітурну майстерню.
З 1887 р. жив на хуторі Надія поблизу Слисаветграда під гласним наглядом поліції (знято в 1903 р.), активно працював у “театрі Корифеїв”. Виховав школу акторів соціально-психологічного театру, реформувавши українську драму
Після складної операції помер у Берліні. Тіло його перевезене і поховане на сільському Карлюжинському кладовищі поблизу хутора Надія.
Літературна спадщина драматурга – 18 оригінальних п’єс і 3 переробки творів інших авторів. Творчість І. Тобілевича – ціла епоха в історії українського театру й драматургії. Вона “наповнює нас, – писав І. Франко, – почуттям подиву для його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя”. Вже перша закінчена драма “Бурлака” (початкова назва “Чабан”, 1883, надрукована 1885) засвідчила талант письменника.
Широті охоплення, глибині показу сільського життя сприяє вдала композиція. Дві драматичні конфліктні лінії твору немовби замкнені одна в одній: вужча становите інтригу, задуману одним із персонажів, ширший конфлікт втягає в себе більшу кількість осіб, трохи не все село. Якщо перший (інтрига) має своє вирішення (бідного парубка виправдано, його кривдника покарано за злочин), то другий конфлікт не розв’язується, залишається розімкненим, не обмеженим у часі. Тому в драмі особливого значенім набувають другорядні персонажі (здебільшого зовсім не пов’язані з інтригою), роль їх зростає, функції поглиблюються.
Завдяки широкому введенню їх драматична дія “епізується”, конфлікт із вузькоособистого, локального переростає у суспільно значущий.
У наступних драмах соціально-побутового плану (“Безталанна”, 1884, опублікована 1886; “Наймичка”, 1886, опублікована 1887) автор знову продемонстрував нехтування драматичною інтригою і бажання замінити її широким показом суспільного і психологічного життя. Зазначаючи, що “Карпенко-Карий реформував сімейно-побутову драму”, театрознавець В. Сахновський-Панкеєв уточнював: “Не індивідуальні властивості характеру героя, а сукупність життєвих умов, які визначають його поведінку, ставали поштовхом до драматичної дії. Для І. Карпенка-Карого цей принцип має універсальне значення.
Йому підлягають і ті характери, які розкриваються в сфері ліричній, побутовій, сімейній”.
Відкидаючи практику “драми – інтриги” з притаманними їй образами “лиходіїв”, І. Карпенко-Карий відмовився від виведення таких образів взагалі. Свого часу М. Смотрицький у листі до драматурга з приводу його п’єси “Безталанна” радив використати виграшні можливості сюжету, виставити Варку “злим демоном”, який руйнує життя, забирає спокій і злагоду Гната й Софії. Але драматизація сюжету, що спиралася на негативні риси вдачі, жорстокість натури тощо, не вабила автора. У його п’єсах дедалі виразніше вимальовується концепція націленості на життя з усією сукупністю його рівнодіючих сил і факторів. Як зазначала критика, драматична культура автора виявилася саме на цьому банальному сюжеті (мелодраматичний трикутник кохання), бо він не пішов шляхом фабулярних пригод і несподіванок, а порушив вагомі морально-психологічні проблеми.
Тому тема кохання в “Безталанній” прозвучала так сильно, як ні в кого з українських драматургів аж до В. Винниченка.
Велику заслугу драматурга перед українською театральною культурою вбачають у його сатиричній комедії. “Лише в п’єсах реалістично-побутового циклу, – пише Я. Мамонтов, – І. Тобілевич висунув на чільне місце тематику “хазяйського колеса”, що владно крутить долею людей, і пов’язав питання людського щастя з питанням людської праці, цебто з тією ж таки соціальною економією, з виробництвом. Українська критика не раз відзначала велику спостережливість І. Тобілевича в галузі аграрних процесів та влучність і соковитість його характеристики нових українських землевласників, що відігравали роль акумуляторів аграрного капіталу після реформи 1861 року”. На своїх героях автор простежив усі стадії розвитку цієї групи персонажів: від старшини Михайла (“Бурлака”), Михайла Окуня (“Розумний дурень”), Филимона (“Підпанки”), діда Миколи (“Понад Дніпром”) – до Калитки (“Сто тисяч”) і Пузиря з його управителями Феногеном і Ліхтаренком (“Хазяїн”) .
Критика 30-х років слушно зазначала, що навіть найяскравіші комедії І. Карпенка-Карого “наскрізь просякнуті моральним відношенням до персонажів, а не діалектичним розумінням їх”. Драматург не помічав, що його Калитки й Пузирі були не лише черствими, некультурними хижаками – експлуататорами, а й передовими на той час господарями; що Харитоненки та Терещенки створювали велике капіталістичне виробництво в сільському господарстві; що об’єктивно це була позитивна сила, економічний рушій того часу, коли Україна ліквідувала пережитки феодалізму й переходила до капіталізму; що справа не в характері цих персонажів, а в самому “хазяйському колесі”, в його закономірному історичному поступі.
Та попри таку “моралізаторську тенденцію”, І. Карпенко-Карий не приховав активності цих героїв, їх уміння орієнтуватися, вловлювати тенденції часу, пристосовуватися до них, змінюватися. Драматург показав, по суті, суспільні процеси, що відбувалися в усіх країнах Європи й Америки, хоча й не приховав свого огидливого ставлення до діячів епохи первісного нагромадження капіталу. В “Мартинові Борулі” (1886) він розкрив іще один аспект цієї проблеми: прагнення представника третього стану, заможного селянина, будь-якою ціною перейти в дворяни.
Шукаючи позитивні сили, які могли б протистояти жорстокості й бездуховності “експлуататорів чужих поту та крові”, драматург витворив ідеал “чесного і розумного господаря”, інтелігентика, чия праця одухотворена прагненням “освітити шлях селянам до кращого безбідного життя”, “помагать темним людям… щоб поменшити біду, яка у нас в селі панує”. Риси такого персонажа найповніше представляють Мирон Серпокрил з п’єси “Понад Дніпром” (1897, опубліковано 1899), Карпо Барильченко (“Житейське море”, 1904, опубліковано 1905), учитель Калинович (“Хазяїн”, 1900, опубліковано 1902), який прагне виховати нового хазяїна з високими моральними засадами, Віталій Нерук (“Чумаки”, 1897, опубліковано 1898). Письменник пропонував, по суті, альтернативу бунту, революції.
Марксистська критика побачила в цьому тільки “наївність”, “слабкість”, “моралізаторство” автора.
У драматичній дилогії “Суєта” і “Житейське море” порушується проблема інтелігенції, її шляхів, її суспільної ролі. З іронією, інколи з болем говориться тут про “покручів”, людей, які “від одного берега (селянства) відстали, а до другого (інтелігенції творчої, фахово-зрілої) не пристали”. Щодо творчої інтелігенції, зокрема артистів, людей з “розторганими нервами”, які ведуть нездоровий спосіб життя, автором декларується оновлення й очищення за допомогою “робочої дисципліни” і оздоровлюючої праці на землі.
Розвитком лейтмотивів обох п’єс зумовлено їх тонкий ритмічний рух. Для “Суєти” – “суєта суєт і всячеська суєта” в особистому житті людини, у “Житейському морі” – те саме, але в ширшому масштабі, у творчій діяльності. Назви обох п’єс звучать як рефрен. Ритміка ідейно-тематичних і настроєвих звучань – це властивість психологічно-символічних театральних систем. Побутовий театр зігнорував це значне технічне досягнення І. Карпенка-Карого.
Витончення ритміки драматичного процесу стало згодом художнім надбанням драми неоромантичної (Леся Українка), символічної (О. Олесь, С. Черкасенко), психологічної (В. Винниченко).
Наявність такої ритміки у п’єсах І. Карпенка-Карого засвідчує значущість його художніх відкриттів.
Окрему яскраву сторінку в творчості драматурга становлять його п’єси, побудовані на історичному матеріалі, героїко-романтичні за проблематикою. У драмі “Бондарівна” (1884, опубліковано 1886) відображені події героїчної епохи визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі. Сценічними є історична мелодрама “Лиха іскра поле спалить і сама щезне” (1896, опубліковано 1903), в якій використано сюжет української народної пісні про Сербина, комедія – жарт “Паливода XVIII ст.” (1893, опубліковано 1917).
З часів гайдамаччини (перша половина XVIII ст.) взято тему для трагедії “Сава Чалий” (1899, опубліковано 1900), у якій органічно поєдналися морально-людський та соціально-історичний аспекти зображення особи. “Твір, гідний стати в ряді архітворів нашої літератури, – писав І. Франко, – мав велике значення для сучасної України, плямуючи інтенції сучасного національного ренегатства”. Історична драма “Гандзя” (1902) – твір виразно романтичний, з тяжінням до символіки (вродлива бранка Гандзя з її складною долею як символ України).
Літ.: Єфремов С. І. Карпенко-Карий (Ів. К.-Тобілевич): Критико-біографічний нарис. К., 1924; Мамонтов Я. Драматургія І. Тобілевича // Тобілевич І. Твори: У 6 т. К., 1931.
Т. 6; Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі. К, 1957; Цибаньова О. С. Літопис житія і творчості І. Карпенка-Карого (І. К. Тобілевича).
К., 1967; Пільгук І. І. Карпенко-Карий (І. К. Тобілевич):
Повість про українського драматурга, актора, режисера і театрального діяча. К., 1976; Чорній С. Карпенко-Карий і театр. Мюнхен; Нью-Йорк, 1978; Франко І. І. К. Тобілевич (Карпенко-Карий) // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1982. Т. 37; Спогади про І. Карпенка-Карого.
К., 1987; Коломієць Р. Г. Театр Саксаганського і Карпенка-Карого. К., 1987.
Л. Дем’янівська
Related posts:
- Іван Карпенко-Карий – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Іван Карпенко-Карий (1845-1907) Іван Карпович Тобілевич (театральний і літ. псевдонім – Карпенко-Карий) народився 17 вересня 1845 р. у слободі Арсенівці на Херсонщині в багатодітній сім’ї управителя поміщицького маєтку. Його батько, Kapno Адамович Тобілевич, мав дворянські корені, мати, Євдокія Зіновіївна […]...
- І. КАРПЕНКО-КАРИЙ. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ. “ХАЗЯЇН” Варіант 1 1.1. Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845 р. у селі Арсенівка… А На Полтавщині. Б Львівщині. В Чернігівщині. Г Херсонщині. 2. Справжнє прізвище письменника… А А. Чайченко. Б М. Кандиба. В І. Тобілевич. Г П. Рудченко. 3. І. Карпенко-Карий після закінчення школи працював… А Театральним актором. Б Канцеляристом. В Учителем. Г Редактором театрального журналу. […]...
- Іван Карпенко-Карий – Біографія (СКОРОЧЕНО) Іван Карпенко-Карий Справжнє ім’я – Іван Карпович Тобілевич (1845-1907) Псевдонім “Карпенко-Карий” поєднує в собі ім’я Батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого – героя п’єси Т. Шевченка “Назар Стодоля” Народився 17 вересня 1845р. в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку […]...
- ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845 -1907) Справжнє ім’я – Іван Карпович Тобілевич. Народився в с. Арсенівці (нині с. Веселівка Кіровоградської області) у родині дворянина, помер у м. Берліні (Німеччина), похований поблизу рідного хутора Надія, що на Кіровоградщині. Драматург. Найвідоміші твори: комедії “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”, драми […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “”Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Огляд творчості І. Карпенка-Карого” 1. Скільки оригінальних п’єс належить перу І. Карпенка-Карого? Назвіть найвідоміші з них. Він написав 18 оригінальних п’єс. Серед них – […]...
- Іван Карпенко-Карий Реферат Іван Карпенко-Карий (1845 – 1907) Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на […]...
- П’єса “Сто тисяч” як викриття користолюбства ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 8 клас Наприкінці XIX – початку XX століття театральне мистецтво України переживало піднесення, ставала більш важливою його роль у культурному та громадському житті. Цей розквіт українського театру пов’язаний, не в останню чергу, з драматургією І. Карпенка-Карого та його діяльністю як режисера й керівника трупи. Українська драматургія того часу була під владою літературних штампів. Популярними були […]...
- Карпенко-Карий Іван – Біографія Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. Майже два десятиліття забрала в […]...
- КАРПЕНКО-КАРИЙ – Іван Карпович Тобілевич Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. Майже два десятиліття забрала в […]...
- І. Карпенко-Карий – “один з батьків новочасного українського театру” Розвиток театрального мистецтва в другій половині XIX століття створив усі умови для утворення, незважаючи на заборони царського уряду, українського “театру корифеїв”, а згодом першого професійного українського театру. Самовідданою людиною, яка все життя боролася за професіоналізм українського театрального мистецтва, був І. Карпенко-Карий – драматург, сценарист, режисер і актор. Новий український театр розкривав все багатство внутрішнього світу, […]...
- Життєвий і творчий шлях – Іван Карпенко-Карий Іван Карпенко-Карий (1845-1907 pp.) Життєвий і творчий шлях 10 вересня 1845 р. у селі Арсенівці Бобринецького повіту на Херсонщині, в родині управителя поміщицького маєтку Карпа Адамовича Тобілевича народився син Іван. Батько походив із зубожілого дворянського роду. Не маючи ні землі, ні чинів, ні освіти, Карпо Адамович Тобілевич змушений був все життя служити у поміщиків. Мати […]...
- Творчість корифеїв українського театру. Іван Карпенко-Карий І. Подвиг корифеїв. (Праця над створенням національного українського театру розпочалася фактично тоді, коли було заборонене все українське – заборонений український театр, література. Корифеї провели масштабну роботу з відбору акторів, матеріалу для репертуару, їм доводилося увесь час боротися за право на існування.) 1. Соціальні та економічні умови існування театру. (По-перше, театру кори феїв чинили усілякі бюрократичні […]...
- І. Карпенко-Карий – драматург, “якому рівного не має наша література” Іван Карпенко-Карий – найвизначніша постать в українській драматургії. “Чим він був для України, для розвою її громадянського та духовного життя, – Я писав І. Франко про Карпенка-Карого, – се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків […]...
- Критика “Мартин Боруля” Іван Карпенко-Карий Сюжет трагікомедії ” Мартин Боруля ” письменник побудував на реальних фактах із життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який тривалий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це витратив чимало часу – і марно: дворянство не було доведене, оскільки прізвище в старих документах було Тобелевич, а в нових – Тобілевич. Карпенко-Карий […]...
- Згубний вплив грошей (за п’єсою “Сто тисяч”) ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 8 клас Згубний вплив грошей (за п’єсою “Сто тисяч”) Гроші… Для когось вони відіграють важливу роль, хтось має скромні грошові потреби, але, звичайно, без грошей обійтись неможливо. Любов до грошей – ось що об’єднує персонажів п’єси Карпенка-Карого “Сто тисяч”. Герасим Калитка, сільський багатій, прагне на всьому заробити і наскладати якомога більше грошенят. Він жорстоко експлуатує […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ – НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА 8 КЛАС НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА І. КАРПЕНКО-КАРИЙ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Національна драма. Іван Карпенко-Карий” 1. Дайте визначення драми. Драма – літературний рід, призначений для вистави на сцені, явища життя й характери розкриваються в розмовах та діях персонажів. 2. Визначте основні особливості драматичних творів. Єдність дії та слова; зображення персонажів через їхні вчинки, […]...
- Аналіз “Мартин Боруля” Іван Карпенко-Карий “Мартин Боруля” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Мартин Боруля” : драма. Жанр “Мартин Боруля” : трагікомедія (комедія в 5-ти діях – так визначив жанр твору автор), Тема “Мартин Боруля” : сатиричне зображення заможної верхівки села, що в гонитві за дворянськими привілеями […]...
- Твір Іван Карпенко-Карий і його п’єса “Сто тисяч” Іван Карпенко-Карий і його п’єса “Сто тисяч” Вивчаючи творчість Івана Карпенка-Карого, ми знайомимося з розвитком української драматургії й театру другої половини XIX століття. Величезним творчим досягненням Карпенка-Карого є його комедія “Сто тисяч”. Провідною рушійною силою подій, зображених у комедії “Сто тисяч”, є гонитва за багатством. Це яскраво показав драматург на образі сільського куркуля Герасима Никодимовича […]...
- П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття – ІІ варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІІ варіант Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Усі знають такі його комедії, як “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” (1900) – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені ще в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше […]...
- Коротка Біографія Івана Карпенко-Карого ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (ІВАН ТОБІЛЕВИЧ) (1845-1907) Іван Карпович Тобілевич Народився 29 вересня 1845 р. у слободі Арсенівка на Херсонщині (тепер Новомиргородський район Кіровоградської області) у сім’ї управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, яке закінчив у 1859 р. Відтоді майже двадцять років служив канцеляристом. З початку 60-х років брав активну участь в Українському театральному житті. […]...
- Викриття аморальності стяжателів і експлуататорів на прикладі образу Терентія Пузиря (за п’єсою “Хазяїн”) ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (за п’єсою “Хазяїн”) Земля була найбільшим скарбом для українця XIХстоліття, коли в нашій переважно аграрній державі почав зароджуватися капіталізм: “Ох земелько, святая земелько, Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку”, – ці роздуми і мрії належать не тільки Герасимові Никодимовичу […]...
- Викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи (за п’єсою “Сто тисяч”) – ІІІ варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 8 клас Викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи (за п’єсою “Сто тисяч”) ІІІ варіант Під час перебування І. Карпенка-Карого з дружиною у вигнанні в станиці Костянтинівський, він багато спілкувався з селянами. Одного разу, обідаючи в трактирі, драматург почув історію про те, як багатого мужика обдурили шахраї, продавши замість […]...
- Тематика п’єси “Хазяїн” ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Серед найкращих п’єс, що поєднують матеріал, взятий з українського життя, патріотизм, здорові народні ідеали та літературно-драматичну майстерність, глибину висновків, уміння бачити загальноісторичний сенс подій, що відбуваються в Україні, п’єса І. Карпенка-Карого “Хазяїн” посідає не останнє місце. Персонажі п’єси – сім’я, помічники, знайомі, що оточують головного героя Терентія Пузиря. Драматург […]...
- Іван Карпенко-Карий. “Хазяїн” (переказ) Сатиричною комедією “Хазяїн” Карпенко-Карий закінчує галерею портретів сільських хижаків-куркулів. Драматург сам визначив ідею нової сатиричної комедії: “Хазяїн” – зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання!” Події відбуваються в 90-х роках XІX ст. У комедії широко, з глибоким знанням ситуації, показано рух “хазяйського колеса” капіталіста-аграрія, майстерно розкриті його економічні […]...
- ПЛАНИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ ПЛАНИ Засоби творення комічного в п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” I. Завдання гумору Карпенка-Карого – боротьба із суспільними пороками. (Устами свого героя з п’єси “Суєта” Івана Барильченка Карпенко-Карий говорить: “Комедію нам дайте, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози […]...
- З чого сміється І. Карпенко-Карий у своїй комедії “Сто тисяч”? Карпенко-Карий – видатний український драматург, що працював наприкінці XІX століття. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий – це творчий псевдонім письменника) зробив значний внесок не тільки в розвиток української літератури, а й у розвиток культури нашої Батьківщини. 1882 року у Катеринославі було створено перший український професійний театр, який здобув значне визнання не тільки серед народу, а й закордоном. […]...
- Викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи (за п’єсою “Сто тисяч”) – І варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 8 клас Викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи (за п’єсою “Сто тисяч”) І варіант І. Карпенко-Карий цікавився проблемами українського села. Він завжди хотів усвідомити причину виникнення селянина нового типу – п’явки-глитая, який збагачувався за рахунок народу. Обурюючись хижаками нового часу, письменник висміяв їх у своїй комедії “Сто тисяч”. […]...
- Сатиричне зображення стяжателів, експлуататорів, міщан у п’єсі “Хазяїн” – VІ варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ VI варіант У листі до сина Івана Карпенко-Карий писав: “Хазяїн” – зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної мети. Стяжання для стяжання”. Таким способом драматург сам визначив ідею своєї сатиричної комедії. Сатира пронизує всю п’єсу: вона наявна в зображенні головного героя – капіталіста-мільйонера Терентія Пузиря, а також […]...
- Іван Карпенко-Карий. “Мартин Боруля” “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” (Іван Карпенко-Карий) Справжнє прізвище – Іван Карпович Тобілевич. Один із засновників театру корифеїв (1882 рік). Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Кіровоградщині. Помер 15 вересня 1907 року в Берліні. Похований у селищі Карлюжине, неподалік від хутора Надія. Іван Франко писав: ” …Він […]...
- П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття – І варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І варіант Іван Карпенко-Карий-одна з визначних постатей в українській дожовтневій літературі, українській драматургії. Продовжуючи традиції Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського, Т. Шевченка, він з великою викривальною силою показує типові явища доби розвитку капіталізму в Україні, викриває хижацьку суть сільської буржуазії. В основу п’єси “Хазяїн” (1900 р.) покладені реальні факти капіталістичної […]...
- Пузир – дика, страшна сила (за п’єсою “Хазяїн”) ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Головний герой п’єси І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – це мільйонер-землевласник Терентій Гаврилович Пузир, людина смішна і одночасно страшна. Визначальною рисою в характері Пузиря є ненаситна жадоба до збагачення. Нею й породжені такі його риси, як безчесність, несправедливість, жорстокість, некультурність, честолюбство, скупість. Він страшний у своїй зажерливості, у хижацьких методах наживи. […]...
- Біографія Івана Карпенко-Карого Іван Карпович Тобілевич (літ. псевдонім – Карпенко-Карий) народився 17 вересня 1845 р. у слободі Арсенівці на Херсонщині в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, яке закінчив у 1859 р. Відтоді майже двадцять років служив канцеляристом. Із початку 60-х років брав активну участь в українському театральному житті. Протягом тривалого часу входив до різних […]...
- Іван Карпенко-Карий – Сто тисяч (Скорочений переказ, дуже стисло) Іван Карпенко-Карий Сто тисяч (Скорочений переказ, дуже стисло) Комедія у 4-х діях Дійові особи: Герасим Никодимович Калитка – багатий селянин, Параска – жінка його. Роман – син їх. Савка – кум Герасима, селянин. Бонавентура – копач. Невідомий – єврей. Гершко – фактор. Мотря – наймичка. Клим – робітник. До селянина-багатія Герасима Калитки приходить єврей Невідомий, […]...
- Мартин Боруля – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Скорочено Мартин Боруля, багатий шляхтич, чиншовик (той, хто платить за оренду землі якомусь іншому власникові), просить повіреного Трандалєва прочитати документ, де вказано, що “Дворянскоє депутатскоє собраніє” зачисляє його, Борулю, до дворянського роду і по дає на затвердження до Сенату. Тому треба ще раз подати в суд на Красовського, котрий його, “уродзоного шляхтича”, назвав бидлом, а сина […]...
- Іван Карпенко-Карий – Мартин Боруля (СКОРОЧЕНО) Іван Карпенко-Карий Мартин Боруля (СКОРОЧЕНО) Мартин Боруля, багатий шляхтич, чиншовик (той, хто платить за оренду землі якомусь іншому власникові), просить повіреного Трандалєва прочитати документ, де вказано, що “Дворянскоє депутатскоє собраніє” зачисляє його, Борулю, до дворянського роду і по дає на затвердження до Сенату. Тому треба ще раз подати в суд на Красовського, котрий його, “уродзоного […]...
- Іван Карпенко-Карий – Сто тисяч (Стислий переказ, скорочено) Іван Карпенко-Карий Сто тисяч (Стислий переказ, скорочено) Дія І Невідомий приїжджає до Герасима Никодимовича Калитки, багатого селянина, й намагається улаштувати одну вигідну для себе справу, яку придумав сам. Син Калитки Роман розмовляє з наймичкою Мотрею про їхнє одруження восени, на яке дав згоду батько. Герасим радіє, що вдало купив землю: “Ох, земелько, свята земелько, Божа […]...
- Змалювання хижацьких засобів капіталістичної експлуатації в п’єсі “Хазяїн” ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В основі п’єси “Хазяїн” лежать реальні факти капіталістичної дійсності кінця XIX століття, коли на поверхню економічного життя України випливали спритні хижаки – українські “чумазі”. Карпенко-Карий розкрив хижацьке обличчя українського “чумазого”, показав, яка це страхітлива, темна сила, що нещадно визискує й пригнічує народ. У комедії “Хазяїн” показано кілька типів управителів […]...
- Іван Карпенко-Карий – Мартин Боруля (АНАЛІЗ) Аналіз твору Івана Карпенко-Карого “Мартин Боруля” 1886 р. Літературний рід: драма. Жанр: трагікомедія. Тема: дворянство як міф про краще життя. Головні ідеї: викриття бюрократизму й судової системи, заснованої на хабарництві; засудження підміни особистісних цінностей становою належністю. Дійові особи: заможний хлібороб Мартин Боруля, його дружина Па-лажка, син Степан, дочка Марися; багатий шляхтич Гервасій Гуляниць-кий, його син […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості І. Карпенка-Карого Що спільного й чим відрізняються твори М. Костомарова та І. Карпенка-Карого про Саву Чалого? 1899 року І. Карпенко-Карий написав п’єсу “Сава Чалий”. Сава Чалий був одним із ватажків гайдамацького руху на Поділлі в XVIII столітті. А 1838 року М. Костомаров написав романтичну трагедію “Сава Чалий”. Відмінність двох однойменних творів у тому, що М. Костомаров своїм […]...
- Сатиричне зображення стяжателів, експлуататорів, міщан у п’єсі “Хазяїн” – І варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І варіант П’єса І. Карпенка-Карого “Хазяїн” була написана у 1900 році. Це сатирична комедія, яка висміює ненажерливість і моральну ницість нових “господарів життя”. “Хазяїн” – зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети. “Стяжання для стяжання!” – писав сам автор про свій твір. П’єса показує, як […]...